Методи додаткової корекції та стимулювання поведінки

Поведінка особистості внутрішньо мотивується (викликається до дії) її переконаннями, потребами, інтересами тощо (тим, що складає спрямованість особистості). Але в багатьох випадках на цю мотивацію необхідно додатково впливати, викликаючи соціально нормативні поведінкові вчинки, підносити активність їх виконання. Крім того, вчинки, якщо вони є проявом соціально-нормативної поведінки, для свого подальшого повторення та закріплення мають одержати позитивні оцінки (підкріплення), а ті, що є негативними - гальмування.

На підсилення мотивації та стимуляцію поведінки спрямовані методи виховної діяльності, що складають групу, до якої входять змагання, заохочення, критика, покарання.

Змагання - це така організація діяльності вихованців, що враховує потреби людини у самоствердженні, перемозі. Ці потреби є одними з основних, які мотивують ігрову діяльність дитини, а вона є генетично ранньою у порівнянні зіншими видами діяльності (навчання, праця). Метод змагання реалізується в індивідуальній, груповій і навіть у масовій формах.

Зміст цього методу полягає в такій організації діяльності колективу, при якій оголошується боротьба за досягнення найкращих результатів. Для цього визначаються конкретні цілі, встановлюються терміни виконання, виробляються умови змагання.

Змагання дуже захоплює дітей, воно має особливий виховний вплив, коли його зміст і мета мають для колективу суттєве значення, пов’язані з важливими сторонами його життя.

Однією з умов проведення змагання в школах для дітей з порушеннями зору є врахування їх можливостей у плані постановки мети, реальної для досягнення, і визначення умов змагання. Адже діти мають різні за клінічною характеристикою очні захворювання, індивідуальні зорові можливості, протипоказання, наприклад, для тривалого зорового навантаження, активної рухової діяльності, освітлення в процесі виконання окремих завдань змагання тощо.

Проведення змагання в школі-інтернаті передбачає дотримання таких вимог:

· врахування зорових та інших можливостей учнів;

· чітке визначення цілей, завдань, змісту змагання, його суб’єктів;

· наявність очевидних, зрозумілих критеріїв змагання, зручних для порівняння;

· гласність, оперативність, об’єктивність, демократизм відображення ходу і результатів змагання;

· створення рівних умов для всіх учасників змагання;

· належне моральне і матеріальне стимулювання переможців змагання.

При застосуванні змагання, як методу стимулювання моральної поведінки особистості або колективу, педагогу необхідно використовувати наявний позитивний досвід такого роду діяльності в колективі, традиційного для багатьох шкіл-інтернатів. Наприклад, змагання між виховними групами за порядок у спальних кімнатах або при виконанні суспільно корисних завдань. Необхідно також звертати увагу на профілактику негативних явищ, що можуть виникнути на тлі змагання, таких як “колективний егоїзм”, загальний фанатизм.

Як метод додаткового стимулювання діяльності, використовується критика - висловлювання оціночних суджень щодо певних дій і вчинків вихованців або їх діяльності та поведінки з метою покращення. Існують різні думки щодо можливостей та ефективності виховного впливу критики на особистість. Але практика переконливо доводить, що критика є досить сильним та впливовим методом, особливо коли вона висловлюється з боку референтної для вихованця групи або авторитетної особи. В іншому разі критика внутрішньо особою не сприймається і слабо впливає на її поведінку. Метод критики взагалі не означає лише негативну оцінку діяльності та поведінки. Доцільно наголосити на правилі, що критиці підлягає не особистість в цілому, а її конкретні дії та вчинки.

Умовами успішного застосування методу критики є:

· переконливість і об’єктивність змісту критичних висловлювань;

· позитивність та доброзичливість критики;

· наявність громадської думки, що підтримує вимоги того, хто висловлює критичні судження;

· конструктивність критики, тобто показ шляхів подолання перешкод та усунення недоліків, з приводу яких висловлені зауваження.

Метод критики реалізується через застосування прийомів, що допомагають або безпосередньо оцінювати дії і вчинки вихованця, або виражають непряме, опосередковане ставлення до них (скажімо, натяком, іронією, наведенням прикладу тощо).

Заохочення - це система позитивних впливів на особистість.

Заохочення може виражатись засобами як морального (схвалення, подяка тощо), так і матеріального характеру (подарунки, преміювання тощо).

Заохочення може мати різні форми, але сенс його психологічного впливу на дитину завжди пов’язаний з переживанням задоволення, радості, викликаних суспільним визнанням її зусиль, старань, досягнутих результатів. Заохочення завжди підкреслює, що мета, яку ставив перед собою учень, досягнута і має суспільну цінність, а шляхи, якими він йшов до мети, заслуговують на визнання і повагу. Це викликає у дітей хороший настрій і спонукає до вирішення більш серйозних завдань.

Проте в практиці роботи зі сліпими та слабозорими дітьми часто спостерігаються випадки, коли дитина поводить себе бездіяльно, перебуває в ролі спостерігача подій або пасивного учасника. Це пов’язано з обмеженими можливостями дітей в просторовому орієнтуванні та у виконанні практичних завдань. Тифлопедагогу доводиться підмічати в поведінці найменші прояви позитивно спрямованої поведінки, визначаючи їх як досягнення (хоча в порівнянні зі зрячими дітьми, це далеко не завжди насправді так), і використовувати метод заохочення для подальшого розвитку дитини. Особливо це стосується дітей, яких рідко хвалять. Тут часто застосовується прийом “авансованого” заохочення, що спонукає дитину виправдати його і досягти в подальшому кращих результатів.

Метод покарання використовується в особливих випадках та з дотриманням певних умов з’ясування причин неправильного вчинку чи дій дитини.

Дуже важливим для застосування покарання є вміння вихователя аналізувати поведінку дитини з огляду на усвідомлення зробленого вчинку, його зв’язку з характерологічними особливостями дитини (егоїзм, зарозумілість, черствість-байдужість), а також з її психічним станом.

Покарання завжди має бути справедливим, підтримуватись громадською думкою про необхідність його застосування і не залежати від настрою вихователя.

Серед прийомів застосування методу покарання, зокрема, можна виділити: висловлювання категоричної вимоги; попередження про санкції; винесення санкцій; моральне примушення громадською думкою.Прийом примушування може використовуватися і як самостійний метод виховного впливу на поведінку. Тоді його доцільніше віднести до групи методів формування досвіду поведінки.

Методи виявлення результатів виховання, тобто вихованості дитини, характеризуються ступенем сформованості у неї суспільно значущих якостей.

Ознаками, за якими ми виносимо судження щодо розвитку і вихованості окремих якостей особистості, є:

· стабільне ставлення до цінностей життя;

· повторювані суттєві дії особистості;

· чітко виражені результати звичайних вчинків.

Основні критерії вихованості: патріотизм, інтернаціоналізм, колективізм, гуманність, чесність, сумлінне ставлення до праці, почуття власної гідності, дисциплінованість, відповідальність, принциповість, цілеспрямованість, активність, допитливість, естетичний розвиток, прагнення до фізичної досконалості, прагнення до постійної готовності якісно виконувати свої обов’язки.

Всі охарактеризовані методи виховання в школах для дітей з порушеннями зору застосовуються у різних формах.

Відповідно до шляхів досягнення мети виховання, вирішення його конкретних завдань виділяють форми організації виховного процесу.

Під формами виховання розуміють організаційні і часові межі, в середині яких здійснюються ті або інші акти, цикли виховання - це виховні заходи, що втілюють зміст виховної діяльності. Існує багато організаційних форм виховання, детально вони будуть розглянуті при вивченні напрямів виховання. Узагальнено всі форми виховання поділяються на:

індивідуальні, коли виховні дії спрямовані на одну конкретну особистість (індивідуальна бесіда, індивідуальна робота після занять);

групові, при яких виховні заходи охоплюють групу, первинний колектив вихованців (групова екскурсія, заняття в гуртках, секціях тощо);

масові охоплюють, як правило, весь колектив вихованців школи.

Зазначимо умовну спрощеність такої класифікації форм виховання і особливу важливість спрямованості роботи в кожній з них на конкретну особистість, індивідуальність. Адже саме особистість є головним об’єктом виховних впливів. Але треба підкреслити, що групові та масові форми виховання теж позитивно впливають на індивідуальність особи (виховання традиціями колективу, колективною згуртованістю, колективною відповідальністю тощо).

 

Запитання та завдання для самостійного опрацювання

1. Дайте визначення поняття методів виховання.

2. Прочитайте статті В.О. Сухомлинського: “Вправляння - один з методів виховання”, “Виховання почуттів”, “Нагорода за добро”, “Виховання без покарань”, “З чого починається громадянин”, “Думки про шкільне виховання” (Сухомлинський В.О.: Вибрані твори в 5 т. - К., 197. - Т. 5: Статті.). Наведіть приклади використання методів виховання.

3. Перерахуйте групи методів виховання в тифлопедагогіці та визначте їх функції.

4. Назвіть методи виховання першої групи. Наведіть приклади їх використання.

5. Поясніть особливості використання методу переконання в школах для сліпих та слабозорих дітей.

6. Визначте методи другої групи та наведіть приклади їх використання в роботі з дітьми, які мають глибокі порушення зору.

7. Які особливості використання методу прикладу у вихованні дітей з порушеннями зору?

8. Поясніть особливості використання третьої групи методів виховання в школах для дітей з глибокими порушеннями зору.

9. Як використовуються методи заохочення та покарання в роботі зі сліпими та слабозорими дітьми. Наведіть приклади.

10. Дайте пояснення класифікації форм виховання.

11. Поясніть, чи пов’язані між собою методи і форми виховання, яке значення це має для організації виховного процесу.

Література

1. Гликман И.З. Теория и методика воспитания. - М., 2003.

2. Жихарев А.М. Воспитательная работа в школе-интернате для слепых детей. - М., 1981.

3. Рацул А.Б. Педагогіка: опорний конспект. - К., 2005.

4. Сухомлинський В.О.: Вибрані твори в 5 т. - К., 1977.-Т. 5: Статті.

5. Тупоногов Б.К. Теоретические основы тифлопедагогики. - М., 2001.

6. М.М.Фіцула. Педагогіка. - Тернопіль, 2004.

 

3.4. РОЗУМОВЕ ТА МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ

 

Зміст виховання в школах для дітей з порушеннями зору зумовлюється соціальним замовленням і визначається метою формування повноцінної всебічно розвинутої особистості.

У змісті виховання виділяються такі основні напрями: розумове, моральне, трудове, естетичне, фізичне.