Підручники та засоби навчання сліпих і слабозорих учнів

 

Підручник – це книга, яка доступно, в системі, викладає основний зміст навчального предмета. Підручник – це особлива дидактична система, яка не лише розкриває зміст навчання, але й є специфічною моделлю процесу навчання. Це означає, що підручник має двоєдину суть: з одного боку він є джерелом знань, носієм змісту навчання, а з іншого – засобом навчання. Основне призначення підручника – допомогти учневі в самостійній роботі закріпити та поглибити знання, одержані на уроці. Поряд з підручниками учні використовують різного роду посібники: збірки завдань та вправ, хрестоматії, словники, довідники тощо. Увесь цей допоміжний дидактичний матеріал сприяє зміцненню пізнавальних та практичних умінь, прищеплює навички самостійної роботи сліпим та слабозорим учням.

Для шкіл, в яких навчаються сліпі та слабозорі діти, випускається різноманітна навчальна література, надрукована рельєфно-крапковим шрифтом Брайля (для шкіл сліпих) або збільшеним шрифтом з адаптованими кольоровими ілюстраціями (для шкіл слабозорих). Це підручники, навчальні посібники, довідники, художня та музична література. Від якості підручників залежить успішність засвоєння знань учнями спеціальних шкіл. Підручники надруковані шрифтом Брайля ілюструються рельєфними малюнками, кресленнями, схемами тощо. Зміст підручників для шкіл сліпих і слабозорих (як і навчальних програм) ідентичний змістові підручників для масової школи загального типу. Для забезпечення спеціальних (корекційних предметів) створюються та використовуються підручники, аналогів яким в масовій загальноосвітній школі немає.

Застосування наочності в навчанні сліпих та слабозорих дітей – засіб повного та глибокого розуміння навчального матеріалу, подолання вербалізму в знаннях цієї категорії дітей. Дитина, яка має глибоку зорову патологію, потребує цілеспрямованого навчання способам ознайомлення з навколишнім світом. Без використання спеціальних засобів наочності це неможливо, оскільки безпосереднє чуттєве сприймання багатьох предметів та явищ часто буває недоступним цій категорії дітей.

При правильному доборі та методично грамотній подачі наочності тифлопедагог розкриває дітям якості та властивості матеріалу, що вивчається. Використання наочності стимулює пізнавальну активність, дозволяє підтримувати інтерес до навчальних занять.

У навчанні дітей з порушеннями зору використовують наочний матеріал таких видів:

1. Натуральні наочні посібники – реальні предмети, об’єкти, явища. Натуральні предмети повинні бути зручними для зорового та дотикового обстеження, яскраво розфарбованими, традиційної, легкої для впізнавання форми. Основні деталі повинні бути чітко вираженими та виділеними кольором.

2. Зображувальні наочні посібники - малюнки, ілюстрації, фотоматеріали, слайди тощо. При доборі цього виду наочності необхідно враховувати, що здібність розрізняти зображення залежить від гостроти центрального зору. Тому при гостроті зору 0,01 – 0,03 мінімальний розмір деталі об’єкта має бути не менше 25 мм, при гостроті зору 0,04 – 0,08 – не менше 15 мм, при гостроті зору 0,09 – 0,2 – не менше 3 мм.

3. Графічні наочні посібники - креслення, схеми, діаграми, плани, таблиці тощо. Вони мають бути виконані чіткими лініями, з мінімальною кількістю деталей. Умовні позначення повинні бути простими та точними, включати лише ті елементи, які передають основний зміст, ознаки та властивості об’єкта. Необхідно також дотримуватися єдиної системи умовних зображень в різних графічних посібниках.

4. Об¢ємні наочні посібники - геометричні фігури, макети, муляжі, опудала тощо. У цих посібниках характерні ознаки предметів мають бути точно передані. Важливим є збереження правильних пропорцій та співвідношень частин предмета в муляжі чи макеті.

5. Умовні та символічні наочні посібники - карти, глобус. Цей вид наочності має відповідати тим же вимогам, що й зображувальна наочність.

6. Рельєфні наочні посібники включають зображувальну, графічну та умовно-символічну наочність: рельєфно-крапкові та барельєфні предметні і сюжетні зображення, схеми, плани тощо. Ці посібники повинні відображати основні ознаки, що характеризують предмет. Особливо точно необхідно передати форму предмета, оскільки вона є основною інформаційною ознакою, за якою впізнається предмет. Необхідною є також передача в рельєфному зображенні будови предмета, співвідношення його частин та правильних пропорцій. Рельєфна наочність розрахована на сприймання її дітьми, які мають глибоку зорову патологію. Можна використовувати рельєфну наочність і в роботі зі слабозорими дітьми, які мають прогресуючі форми захворювань.

Найкращим засобом для реалізації наочного навчання є використання дидактичного матеріалу. Такий засіб навчання призначений для практичної діяльності учнів та розвитку їх максимальної самостійності.

Дидактичний матеріал, що використовується в корекційно-освітньому процесі, буває предметним, зображувальним та словесним.

Предметний дидактичний матеріал дозволяє сполучати зорове сприймання з дотиковим та кінестетичним, забезпечує взаємозв’язок розумової роботи з практичною діяльністю. З роками навчання предметний дидактичний матеріал стає все більш абстрактним, тобто в ньому втілюються найбільш загальні та істотні характеристики предметів, дій та операцій з ними.

Зображувальний дидактичний матеріал є більш абстрактним відносно предметного. Його застосування сприяє розвитку спостережливості, уваги, слугує опорою при словесному поясненні. Іноді зображувальний дидактичний матеріал використовується з метою встановлення певної послідовності практичних чи словесних дій.

Словесний дидактичний матеріал – роздаткові індивідуальні картки з завданнями, вправами, прикладами, задачами, які подані в збільшеному вигляді з метою зменшення зорового навантаження. Картки пишуться чітким, друкованим великим шрифтом (букви мають величину 4,5 - 5 мм), відстань між рядками – 1 см. Для виготовлення роздаткового матеріалу використовується цупкий, гладкий, білий або світло-жовтий (брайлівський) папір. У школах для сліпих дітей словесний дидактичний матеріал виготовляється за допомогою шрифту Брайля, з дотриманням відповідних вимог. Цей вид дидактичного матеріалу дає можливість забезпечення індивідуального підходу до дітей з різними зоровими порушеннями, забезпечує добір завдань оптимального рівня складності, розвиває самостійність.

Навчально - пізнавальна діяльність дітей з порушеннями зору не завжди можлива та ефективна при використанні традиційних засобів навчання, що використовуються в масових школах. Будь-який навчальний предмет характеризується значним розмаїттям змісту. Це викликає необхідність використання при його вивченні різних специфічних прийомів та засобів навчання. Тому на уроках у спеціальних школах широко застосовується тифлотехніка.

Поняття тифлотехніка містить в собі як теоретичне обґрунтування технічних пристроїв та методів допомоги дітям з порушеннями зору, так і практичне застосування цих пристроїв та методів відповідно до умов діяльності сліпих та слабозорих із врахуванням структури порушених зорових функцій. Навчальна тифлотехніка удосконалює та розвиває навчальну матеріально-технічну базу, збагачує зміст і методи навчання дітей з порушеннями зору.

В основі розробки тифлотехнічних засобів компенсації порушених функцій зору лежить перетворення візуальної інформації в сигнали, доступні для сприймання на слух та дотик.

Корекція неповноцінного зору за допомогою тифлотехніки відбувається шляхом посилення оптичного сигналу над рівнем перешкод, обумовлених порушенням зорового аналізатора. Це досягається за допомогою збільшення контрастності, яскравості, кутових розмірів зображення предмета на сітківці ока.

До оптичних засобів корекції відносяться різноманітні лупи, окуляри, монокуляри, бінокуляри, проекційні апарати, що збільшують зображення тощо.

Для сліпих розроблені різноманітні за складністю технічні пристрої та прилади: нитконапрямляч для всиляння нитки в голку, тростини для безпечного пересування, грифелі та прилади для письма за системою Брайля, для рельєфного малювання та креслення, спеціальні друкарські машинки. Також для сліпих людей випускаються озвучені книжки – тиражовані на магнітних носіях записи книг, та пристрої для їх прослуховування.

Спеціальні технічні засоби використовуються також і для трудового та професійного навчання.

Усе ширше застосовуються новітні інформаційні засоби навчання – персональні комп’ютери, мультимедіапроектори, інтерактивні дошки. При організації роботи з новітньою комп’ютерною технікою важливим є не лише забезпечення кращого сприймання навчального матеріалу, але й використання її учителем для здійснення контролю за діяльністю дітей та самими дітьми – для самоконтролю. У навчанні сліпих використовуються комп’ютери, оснащені спеціально адаптованим програмним забезпеченням з мовним виводом та укомплектовані специфічною додатковою периферією: брайлівський дисплей, брайлівська клавіатура, принтер, який друкує текст за системою Брайля.

Запитання та завдання для самостійного опрацювання

1. Якими документами регламентується процес навчання в школах для дітей з порушеннями зору?

2. Що таке “Стандарт спеціальної освіти”? Які його найважливіші складові?

3. Визначте так звані “неперспективні” навчальні предмети для сліпих учнів. Чи потрібно їх вивчати в спеціальній школі?

4. Охарактеризуйте структуру навчальної програми загальноосвітньої школи для дітей з порушеннями зору з будь-якого предмета.

5. Яке місце наочних засобів у навчанні сліпих та слабозорих дітей? Які види наочних засобів ви знаєте?

6. Дайте характеристику основних груп технічних засобів навчання в школах для дітей з порушеннями зору.

Література:

1. Державний стандарт загальної початкової освіти дітей з порушеннями зору.

2. Ермаков В.П., Якунин Г.А. Основы тифлопедагогики. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения. - М., 2000.

3. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б. Тифлопедагогика. - М.,1962.

4. Максютова Р.Д. Из опыта составления вариативных учебных планов для школ слепых и слабовидящих // Дефектология. - 1994. - № 3.

5. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Наказ Міністерства освіти і науки України від 15.09.2008 № 852.

6. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором (підготовчий – 1 класи). - К., 2005.

7. Синьова Є.П. Тифлопсихологія. - К., 2008.

8. Спеціальна педагогіка. Понятійно-термінологічний словник / За ред. Бондаря В.І. - Луганськ, 2003.

9. Типовий навчальний план для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором.

10. Тупоногов Б.К. Теоретические основы тифлопедагогики. - М., 2001.

2.3. ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ СЛІПИХ ТА СЛАБОЗОРИХ ДІТЕЙ