Функції перевірки та оцінювання

 

Функціями перевірки й оцінювання є: контролююча, навчальна, діагностична, виховна, коригуюча, прогностична, розвивальна та ін. Найважливішими з них є такі:

1. Контролююча. Передбачає визначення рівня успішності окремих учнів і класу загалом, дає вчителю змогу зробити висновок про якість засвоєння теми, своєчасно спланувати роботу з коригування і методику вивчення наступного матеріалу.

2. Навчальна. Передбачає таку організацію контролю, щоб його здійснення вдосконалювало підготовку учнів, було корисним як для окремого учня, так і для класу загалом. Це виявляється в тому, що під час виконання завдання учні повторюють, систематизують, уточнюють, коригують вивчений матеріал, збагачують свої уявлення про нього.

Навчальне значення має і перевірка таких робіт, оскільки, слухаючи відповіді, діти зіставляють їх зі своїми знаннями і вдаються до самоконтролю. Вчитель може, оцінюючи відповіді, коригувати їх, уточнювати.

3. Діагностична. Вона діє, якщо контроль дає змогу не тільки виявити знання чи незнання учнів, а й встановити причини такого стану. Для досягнення навчальної мети використання цієї функції є дуже важливим, оскільки через систему короткочасних робіт учитель швидко нагромаджує дані про рівень розвитку і навченості дітей, а це є основою здійснення диференційованого підходу.

Діагностичне значення може мати усне опитування перед вивченням нової теми, з використанням індивідуальних засобів взаємозворотнього зв’язку, а також виконання учнями серії завдань із поступовим їх ускладненням та самостійний вибір завдань серед тих, які мають різний рівень складності і привабливості. У цьому випадку робота матиме не лише діагностичне, а й розвивальне значення.

4. Виховна. Ця функція виявляється не лише в меті й змісті завдань, а й в методиці їх проведення, в подальшому коментуванні й оцінюванні результатів. Перевірка дисциплінує учнів, сприяє розвитку відповідальності за результати своєї навчальної діяльності, посилює самоконтроль та стимулює діяльність.

Функції контролю взаємопов’язані, проте в кожній контрольній чи перевірній роботі має домінувати та чи інша функція.

Види контролю

 

У тифлопедагогіці, як і в загальній педагогіці, виділяють різні види контролю: попередній, поточний, тематичний, підсумковий, самоконтроль тощо. Розглянемо деякі з них.

1. Попередній контроль. Цей вид контролю має діагностичні завдання й застосовується перед тим, як давати новий складний матеріал. Мета його - виявити той рівень знань, умінь та навичок, який є опорою в засвоєнні нової теми, з’ясувати прогалини в знаннях, які викликані особливостями сприймання сліпих та слабозорих учнів, та запланувати роботу з коригування опорних знань, умінь та навичок.

2. Поточний контроль використовується в ході вивчення матеріалу, його закріплення та застосування. Мета його - контроль за якістю засвоєного, що дає змогу вчителю оперативно виявляти прогалини в знаннях дітей і впливати на них або обирати інші методи роботи. Поточний контроль як складова частина процесу навчання характеризується своєю оперативністю, гнучкістю, різноманіттям методичних засобів та прийомів.

3. Тематичний контроль. Здійснюється після вивчення теми або розділу програми. Зміст цього виду контролю передбачає виявлення в знаннях учнів системи основних понять, істотних зв’язків та залежностей між явищами та процесами, що вивчаються. Тематична перевірка усуває елементи випадковості під час підсумкового оцінювання. Загальна оцінка за програмову тему чи розділ виставляється з урахуванням поточних досягнень учнів, виконання самостійних завдань та тематичної контрольної роботи.

4. Підсумковий контроль проводиться щосеместру і наприкінці року з метою допомогти учням засвоїти систему та структуру навчального матеріалу, виділити істотне і головне, зрозуміти взаємозв’язок між окремими частинами курсу. Завдання для підсумкового контролю заздалегідь повідомляють учням для того, щоб вони відновили в пам’яті відповідний матеріал. Підсумкова оцінка, як і тематична, не зводиться до вирахування середнього балу. При її виставленні враховуються поточні та тематичні навчальні досягнення учнів з певного предмета.

Найбільш розповсюджені в практиці поточний та тематичний види контролю.

У школах для дітей з порушеннями зору учні опитуються у три-чотири рази частіше, ніж в масових загальноосвітніх школах. Це пов’язано з тим, що в класах для сліпих та слабозорих у три-чотири рази менше учнів.

Для скорочення семестрових та річних перевірок доцільним є розширення та поглиблення поточного контролю. Важливим є поурочне оцінювання. При цьому учитель ставить перед собою завдання протягом уроку оцінити роботу 4-5 учнів.

Методи контролю на уроках

Контроль і перевірка дають найбільш користі, якщо здійснюються систематично. Але надмірність перевірних завдань нервує учнів, стомлює їх. Тому першочергове значення має не частота, а своєчасність контролю в межах окремого уроку та всієї теми.

У виборі змісту перевірних робіт, способу постановки завдань важливо знаходити найраціональніші методи, які дадуть можливість за короткий час виконати чималу кількість завдань і в результаті дістати інформацію про підготовку учнів.

Методи контролю - це способи, за допомогою яких забезпечується зворотний зв’язок про зміст та характер навчально-пізнавальної діяльності учнів та ефективності роботи учителя.

Методи контролю, які рекомендуються для використання їх в спеціальних школах, можна умовно згрупувати:

1. Методи усного контролю: бесіда, опитування, розповідь учня, читання книг, креслень, схем тощо, повідомлення про проведене дослідження.

2. Методи письмового контролю: письмові роботи, диктанти, твори, перекази, реферати.

3. Методи графічного контролю: виконання учнями таблиць, схем, малюнків, креслень.

4. Методи практичного контролю: спостереження, виконання елементарних дослідів, лабораторних та практичних робіт, виготовлення виробів.

5. Методи програмованого контролю з використанням комп’ютерів або без них: тести, перфокарти.

6. Метод спостереження за учнями в процесі навчання.

При обліку навчальних досягнень учнів у спеціальній школі частіше, ніж в масовій, застосовують відповіді учнів в усній формі, оскільки така форма контролю найменше утруднює учнів з порушеннями зору. Методи усної перевірки дають можливість учителю виявити зміст, яким оволоділи учні, вміння логічно будувати відповідь, словниковий запас, розвиненість зв’язного мовлення тощо, а також одразу коригувати відповіді, спонукати учнів до усвідомлення недоліків у знаннях та вміннях, їх причин та способів виправлення.

Найчастіше перевірка знань сліпих та слабозорих учнів проводиться шляхом опитування.

Опитування дозволяє охопити значну кількість учнів, перевірити володіння монологічним та діалогічним мовленням, навичками усного рахунку тощо. Воно може проводитися на любому етапі уроку, може бути індивідуальним та фронтальним. Мета опитування – перевірити, як та що засвоєно, повторити та узагальнити матеріал. Під час опитування учитель має дотримуватися тих же вимог, що й при застосуванні методу бесіди: особлива увага звертається на активізацію учнів, оскільки серед дітей з порушеннями зору спостерігається значна кількість пасивних, питання ставляться коротко та чітко, зберігаючи логічні та інтонаційні наголоси, частіше ніж в масовій школі учням пропонується повторити запитання.

У школах для сліпих дітей контрольне читання застосовується частіше, ніж у школах для дітей з нормальним зором. Це здійснюється з метою тренування вміння орієнтуватися в тексті. Контрольні тексти для читання мають такі ж обсяги, що і в масовій школі, лише подовжується час на їх виконання. Іноді вони можуть розбиватися на дві частини та виконуватися протягом двох днів. У школах для дітей зі зниженим зором також використовується контрольне читання, але воно має виконуватися з невеликими перервами для відпочинку очей.

При проведенні контрольних письмових робіт у школах для дітей зі зниженим зором їх обсяг доцільно скорочувати (писати стисло, коротко).

З метою полегшення виконання учнями шкіл для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором контрольних перевірних робіт учителю рекомендується використовувати такі прийоми для контролю якості знань, умінь та навичок:

· заповнення пропусків у тексті;

· продовження розпочатої роботи;

· дописування відповідей;

· індивідуальні опитування з використанням засобів індивідуального повідомлення відповіді: віяла, сигнальні картки, робота з планшетом, конструювання відповіді за схемою-опорою, парні і групові відповіді тощо;

· самоперевірки за зразком;

· взаємоперевірки за зразком;

· вікторини тощо.

Методи та прийоми контролю в школах для дітей з порушеннями зору досить специфічні та різноманітні. Більш детально вони розглядаються в курсах методик викладання окремих навчальних дисциплін.

Запитання та завдання для самостійного опрацювання

1. Які функції контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів з порушеннями зору?

2. Що ви знаєте про нові пошуки в галузі перевірки та оцінювання знань сліпих та слабозорих учнів?

3. Опишіть види контролю знань.

4. Якими правилами повинен користуватися тифлопедагог при виставленні оцінок?

5. Як оцінюються письмові роботи в школах для дітей з порушеннями зору?

6. Як ви ставитеся до оцінювання сліпих та слабозорих дітей у підготовчому класі? Обґрунтуйте свою відповідь.

 

Література

1. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі: початкова ланка / За ред. Бондаря В.І., Засенка В.В. - К., 2004.

2. Земцова М.И. Учителю о детях с нарушениями зрения. - М., 1973.

3. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б., Куличева Н.И. Тифлопедагогика. Выпуск 3. - М., 1975.

4. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б. Тифлопедагогика. - М.,1962.

5. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з порушеннями зору. - К., 2002.

6. Спеціальна педагогіка. Понятійно-термінологічний словник /За ред. Бондаря В.І. - Луганськ, 2003.

Розділ ІІІ