Національний педагогічний університет Імені М.П. Драгоманова

Національний педагогічний університет Імені М.П. Драгоманова

ІНСТИТУТ КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ

Є.П. Синьова, С.В. Федоренко

Тифлопедагогіка

Підручник

Є.П. Синьова, С.В. Федоренко

Тифлопедагогіка

Підручник

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

Київ 2009

УДК 159.922.761:617.751.98(075.8)

ББК 74.331.073

Синьова Євгенія Павлівна, Федоренко Світлана Володимирівна

Тифлопедагогіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. -

 

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(лист № 1.4/18-Г-455 від 13 липня 2006 р.)

 

 

Рецензенти:

Тарасун В.В., доктор педагогічних наук, професор, завлабораторією діагностики і психічного розвитку дитини Інституту спеціальної педагогіки АПН України

 

Вавіна Л.С., кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії тифлопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки АПН України

 

Підручник складений відповідно до програми курсу “Тифлопедагогіка”. Матеріали включають в себе зміст розділів “Загальні питання тифлопедагогіки”, “Основи тифлодидактики”, “Теорія виховання дітей з порушеннями зору». У підручнику розглядаються предмет і завдання тифлопедагогіки та теорії виховання сліпих дітей і дітей зі зниженим зором, висвітлюються зміст, принципи, методи та форми організації навчального та виховного процесу у спеціальних освітніх закладах для цієї категорії дітей.

Для студентів спеціальності “Корекційна освіта. Тифлопедагогіка”. Підручник також може бути корисним для вчителів, які працюють у школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором.

 

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………….

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ТИФЛОПЕДАГОГІКИ

1.1. Тифлопедагогіка як наука. Її об’єкт, предмет та завдання ………….……

1.1.1. Об’єкт, предмет та завдання тифлопедагогіки………………………………

1.1.2. Методологічні основи тифлопедагогіки……………………………………..

1.1.3. Зв’язок тифлопедагогіки з іншими науками…………………………………

1.1.4. Система тифлопедагогічних наук. Структура тифлопедагогіки……………

1.1.5. Методи наукових досліджень у тифлопедагогіці……………………………

1.1.6. Специфічні категорії тифлопедагогіки……………………………………….

1.2. Склад учнів шкіл для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором ….

1.2.1. Ступені порушення зору……………………………………………………….

1.2.2. Причини й наслідки порушень зору…………………………………………

1.3. Організація допомоги дітям з порушеннями зору в Україні ………….…..

1.3.1. Історія питання………………………………………………………………....

1.3.2. Допомога у системі охорони здоров’я та системі соціального захисту…….

1.3.3. Допомога у системі освіти……………………………….……………………

1.3.4. Інші форми корекційно-педагогічної роботи…………...……………………

1.3.5. Інтегроване навчання дітей з порушеннями зору……………………………

Розділ ІІ. ОСНОВИ ТИФЛОДИДАКТИКИ

 

2.1. Визначення основ тифлодидактики. Процес навчання в школах для дітей з порушеннями зору …………………………………….…….………………

2.1.1. Поняття про тифлодидактику…………………………………...……………..

2.1.2. Суть процесу навчання у спеціальній школі…………………………………

2.1.3. Психологічні особливості навчальної діяльності дітей з порушеннями зору……………………………………………………………………………………..

2.2. Зміст та спеціальні засоби навчання в школах для дітей з порушеннями зору ………………………………………………………………………..…………...

2.2.1. Державний стандарт загальної початкової освіти дітей з порушеннями зору та навчальний план……………………………………………………………..

2.2.2. Програми загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з порушеннями зору……………………………………………………………………………………

2.2.3. Підручники та засоби навчання сліпих і слабозорих учнів………………….

2.3. Принципи навчання сліпих та слабозорих дітей ………..….………………

2.3.1. Поняття про принципи навчання…………………………………………….

2.3.2. Реалізація загальнодидактичних принципів навчання в школах для дітей з порушеннями зору…………………………………………………………………....

2.3.3. Специфічні принципи тифлопедагогіки……………………………………...

2.4. Методи навчання сліпих та слабозорих дітей ………………………………

2.4.1. Визначення основних понять та сучасна класифікація прийомів і методів навчання………………………………………………………………………………

2.4.2. Словесні методи навчання……………………………………………………

2.4.3. Практичні методи навчання……………………………………..……………

2.4.4. Наочні методи навчання………………………………………………………

2.5. Форми організації навчального процесу в школах для дітей з порушеннями зору …………………………………………………………………

2.5.1. Поняття про форми навчання та форми організації навчального процесу………………………………………………………………………………...

2.5.2. Урок як основна форма навчання у школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором……………………………………………………………………….

2.5.3. Структура уроку……………………………………………………………....

2.5.4. Типи і структура уроків у школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором ………………………………………………………………………………….

2.5.5. Методика проведення навчальної екскурсії………………………………...

2.5.6. Специфіка підготовки учителя до уроку в школах для дітей з порушеннями зору……………………………………………………………………

2.6. Сучасні вимоги до уроку в школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором ……………………………………………………………………………………..

2.6.1. Дидактичні вимоги до уроку…………………………………………...………….

2.6.2. Гігієнічні вимоги до уроку……………………………………………...………….

2.7. Перевірка та оцінювання знань, умінь і навичок в школах для дітей з порушеннями зору..…………………………………………………………………

2.7.1. Вимоги до оцінювання та перевірки знань, умінь і навичок сліпих та слабозорих учнів……………………………………………………………………...

2.7.2. Функції перевірки та оцінювання…………………………………………….

2.7.3. Види контролю…………………………………………………………………

2.7.4. Методи контролю на уроках………………………………………………….

Розділ ІІІ. ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ …………..………………………….…………………………………..……...

3.1. Медико-психологічні основи організації виховної роботи в школах для дітей з порушеннями зору …………………………………………………………..

3.1.1. Врахування особливостей зорового сприймання дітей в організації виховної роботи у школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором ………………………………………………………………………………………….

3.1.2.Врахування психологічних особливостей дітей з глибокими порушеннями зору у виховному процесі…………………………………………………………….

3.2 Принципи виховання учнів шкіл для дітей з глибокими порушеннями зору …………………………………………………………………………………….

3.2.1. Загальна характеристика тифлопедагогічної теорії виховання (основні поняття і особливості)………………………………………………………………...

3.2.2.Реалізація принципів виховання сліпих і слабозорих дітей............................

3.2.3. Особистість тифлопедагога як фактор реалізації принципів виховання сліпих і слабозорих дітей.............................................................................................

3.2.4. Планування роботи вихователя в школах-інтернатах для дітей з порушеннями зору.........................................................................................................

 

3.3. Методи виховання в школах для дітей з порушеннями зору......................

3.3.1.Сутність та теоретичні підходи до класифікації методів виховання.............

3.3.2.Функції методів виховання в тифлопедагогіці.................................................

3.3.3. Методи формування і корекції моральної свідомості у сліпих та слабозорих учнів............................................................................................................

3.3.4.Методи організації життя та діяльності, формування та корекції досвіду нормативної суспільної поведінки…………………………………………………...

3.3.5.Методи додаткової корекції та стимулювання поведінки……………………

3.4. Розумове та моральне виховання …………………………………………... ..

3.4.1. Розумове виховання та формування наукового світогляду у дітей з порушеннями зору………………………………………………………………….

3.4.2. Моральне виховання дітей з глибокими порушеннями зору в умовах школи-інтернату……………………………………………………………………

3.4.2.1. Розвиток моральних якостей сліпих і слабозорих дітей……...

3.4.2.2. Формування моральної свідомості у дітей з порушеннями зору………………………………………………………………..................................

3.4.2.3.Виховання навичок і звичок моральної поведінки………...…

3.4.3. Напрями морального виховання в школах для дітей з порушеннями зору…………………………………………………………………………………..

3.4.3.1. Громадянське виховання………………………….........………. 3.4.3.2. Правове виховання……………………………………………... 3.4.3.3. Патріотичне та інтернаціональне виховання………………..

3.4.3.4. Статеве виховання……………………………………………..

3.4.3.5. Екологічне виховання…………………………………………...

3.4.3.6. Виховання свідомої дисципліни………………………………..

3.4.3.7. Колектив як фактор морального виховання дітей з порушеннями зору…………………………………………………………………...

3.5. Трудове навчання і виховання сліпих та слабозорих учнів ……...

3.5.1. Завдання трудового навчання і виховання в школах для дітей з порушеннями зору……………………………………………………………….....

3.5.2. Особливості та методи трудового навчання і виховання сліпих та слабозорих дітей..................................................................................................

3.5.3. Особливості проведення трудової пропедевтики з учнями шкіл для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором.............................................................................

3.5.4. Трудове навчання і виховання дітей з порушеннями зору в 5–9 (10) класах…………………………………………………………………………...….....

3.5.5. Професійно-трудове навчання та виховання……………..……………….. …

3.5.6. Профорієнтація у школах для сліпих дітей та дітейзі зниженим зором …..

Естетичне виховання в школах для дітей з порушеннями зору

3.6.1. Сутність та завдання естетичного виховання дітей з порушеннями зору…………………………………………………………………………………..

3.6.2. Особливості естетичного виховання сліпих та слабозорих дітей………...

Робота з батьками сліпих та слабозорих дітей

3.9.1. Функції сім’ї дитини з порушеннями зору.................................................

3.9.2. Вплив відношення батьків до дитини з порушеннями зору на її особистісний розвиток. Вимоги до батьківського виховання..................................

3.9.3. Спільна робота школи і сім’ї у вихованні дитини з порушеннями зору............................................................................................................................

ВСТУП

Ця книга – перший комплексний підручник з тифлопедагогіки українською мовою, призначений для студентів вищих педагогічних навчальних закладів, який дає можливість ознайомитися із загальними питаннями тифлопедагогіки, основами тифлодидактики та теорією виховання дітей з порушеннями зору. Створюючи цей посібник, автори намагалися викликати до нього професійний інтерес вчителів, які працюють у спеціальних школах для дітей з порушеннями зору.

Підручник складається з трьох розділів. У першому розділі, що має назву “Загальні питання тифлопедагогіки”, розглядаються предмет і завдання, специфічні категорії тифлопедагогіки, її методологічні основи, методи наукових досліджень та інші важливі питання. У розділі “Основи тифлодидактики” викладені основні питання теорії навчання сліпих дітей і дітей зі зниженим зором: зміст, принципи, засоби, методи, прийоми та форми організації навчального процесу в спеціальних освітніх закладах для дітей з порушеннями зору. Розділ “Теорія виховання дітей з порушеннями зору” розкриває особливості виховного процесу в спеціальних школах, його принципи, методи та зміст.

Підручник побудований таким чином, щоб забезпечити свідоме і творче засвоєння студентами системи сучасних знань з тифлопедагогіки та тифлодидактики і теорії виховання, як її основних складових, а також сприяти формуванню їх готовності до практичної роботи у зазначеній галузі, тому до кожної теми авторами розроблено комплекс запитань і завдань для самостійного опрацювання та подано список рекомендованої літератури, що має допомогти студентам у самостійному розширенні й поглибленні знань з певної теми.

Автори взяли до уваги те, що окремі змістові компоненти, виділені в цьому підручнику, у подальшій освіті студентів будуть предметом поглибленого і конкретизованого вивчення у курсах спеціальних методик викладання окремих предметів та в курсі “Теорія та методика виховання дітей з порушеннями зору”.

У роботі над підручником були використані матеріали раніше виданих аналогічних за призначенням праць російських авторів Б.І. Коваленка, Н.Б. Коваленко, В.П. Єрмакова, Г.О. Якуніна, Б.К. Тупоногова, Л.І. Солнцевої, В.О. Феоктістової, М.І. Земцової та ін. Особливу цінність у створенні підручника мають роботи українських вчених-тифлологів І.С. Моргуліса, Т.П. Свиридюк, В.М. Акімушкіна, Л.С. Вавіної та ін.

Автори висловлюють глибоку вдячність кандидату філологічних наук, доценту кафедри тифлопедагогіки Серпутько Г.П. за допомогу в роботі над підручником.

Видання цього підручника обумовлене дефіцитом подібної тифлологічної літератури, тому з вдячністю і увагою будуть сприйняті зауваження та пропозиції щодо його удосконалення.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ТИФЛОПЕДАГОГІКИ

1.1. ТИФЛОПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА. ЇЇ ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ

Література

1. Акимушкин В.М., Моргулис И.С. Учебно-методические материалы по тифлологии. - К., 1990.

2. Алексеев О.Л. Особенности организации школьного эксперимента при обучении слепых детей // Дефектология. - 1991. - №1.

3. Ермаков В.П., Якунин Г.А. Основы тифлопедагогики. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения. - М., 2000.

4. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б. Тифлопедагогика. - М., 1962.

5. Спеціальна педагогіка. Понятійно-термінологічний словник / За ред. В.І. Бондаря - Луганськ, 2003.

6. Специальная педагогика / Под ред. Н.М.Назаровой. - М., 2005.

7. Тупоногов Б.К. Основы коррекционной педагогики. - М., 2004.

8. Тупоногов Б.К. Теоретические основы тифлопедагогики. - М., 2001.

 

1.2. СКЛАД УЧНІВ ШКІЛ ДЛЯ СЛІПИХ ДІТЕЙ ТА ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ ЗОРОМ

Ступені порушення зору

 

Залежно від ступеня порушення зору особи із зоровою депривацією поділяються на сліпих та слабозорих (зі зниженим зором). Сліпота та слабозорість з позиції тифлопедагогіки представляють собою категорію психофізичних порушень, що виявляються в обмеженості зорового сприймання чи його повній відсутності, що впливає на процес формування та розвитку особистості. В осіб, які мають порушення зору, виникають специфічні особливості діяльності, спілкування та психофізичного розвитку. Вони виявляються у відставанні, порушенні та своєрідності розвитку рухової активності, просторового орієнтування, формування понять та уявлень, в способах предметно-практичної діяльності, в особливостях емоційно-вольової сфери, соціальній комунікації, інтеграції в суспільство зрячих тощо.

Сліпі – категорія осіб, у яких повністю відсутні зорові відчуття або мають місце незначне світловідчуття чи залишковий зір – 0,04 на оці, яке краще бачить із використанням окулярів, а також особи, які мають прогресуючі захворювання чи звуження поля зору (до 10-15 градусів), з гостротою зору до 0,08.

Поняття сліпоти педагогікою розглядається з позиції визначення провідної системи аналізаторів, на основі якої ведеться педагогічний процес. Сюди включаються особи:

- з абсолютною (тотальною) сліпотою на обидва ока, при якій повністю втрачаються зорові сприймання, та особи зі світлосприйняттям, яке дозволяє розрізняти світло і тіні;

- практично (частково) сліпі, у яких залишилося світловідчуття чи залишковий зір (від 0,01 до 0,04), що дозволяють сприймати світло, колір, контури предметів тощо.

Слабозорі – це категорія осіб, які мають захворювання очей, що викликає стійке зниження гостроти зору (від 0,05 до 0,4 на оці, яке краще бачить з оптимальною корекцією). Окрім зниження гостроти зору слабозорі можуть мати відхилення в стані інших зорових функцій (порушення кольоро- чи світловідчуття, відсутність периферійного чи бінокулярного зору).

 

Література

1. Ермаков В.П., Якунин Г.А. Основы тифлопедагогики. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения.- М., 2000.

2. Золотарёва М.М. Глазные болезни. - М., 1973.

3. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б. Тифлопедагогика.- М., 1962.

4. Особенности интегрированного обучения детей с нарушениями зрения / Под ред. З.Г.Ермолович. - Минск, 2004.

5. Синьов В.М., Коберник Г.М. Основи дефектології. - К., 1994.

6. Спеціальна педагогіка. Понятійно-термінологічний словник / За ред. Бондаря В.І. - Луганськ, 2003.

7. Специальная педагогика / Под ред. Н.М.Назаровой. - М., 2005.

8. Тупоногов Б.К. Теоретические основы тифлопедагогики. - М., 2001.

1.3. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМОГИ ДІТЯМ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ В УКРАЇНІ

1.3.1. Історія питання

 

Історія надання допомоги дітям з порушеннями зору, їх виховання та навчання в Україні розпадається на три великих періоди: 1) призріння (догляд, піклування) сліпих (від найдавніших часів до середини ХІХ століття); 2) становлення та розвиток суспільного навчання та виховання незрячих (від середини ХІХ століття до кінця ХХ століття); 3) сучасний етап удосконалення системи навчання, виховання та реабілітації осіб з порушеннями зору (з кінця ХХ століття до сьогодення).

Поштовхом до навчання сліпих в Україні став виданий Богданом Хмельницьким у 1652 році універсал про організацію при кобзарських цехах шкіл з підготовки кобзарів та лірників. Це були, по суті, перші музичні школи в Україні. Учителями в них працювали козаки-кобзарі, які за віком уже не могли якісно володіти зброєю. У школах навчалися юнаки, які мали вести своїми піснями запорожців у бій. Але іноді в ці навчальні заклади попадали й незрячі молоді люди, які навчалися складати та співати пісні про подвиги козаків і розносити їх у мандрах по всій Україні.

Історія ж суспільного виховання й навчання сліпих дітей в Україні починається з середини ХІХ ст. у зв’язку зі створенням перших училищ для сліпих. Завдяки діяльності імператриці Марії Федорівни було створено “Мариинское попечительство о слепых”, перетворене у 1881 році в “Попечительство о слепых”. Його основним завданням були організація навчання та виховання сліпих. Очолив піклувальну раду відомий діяч в галузі освіти сліпих Карл Грот. Результатом його діяльності в Росії стало відкриття училищ для сліпих в Санкт-Петербурзі, Москві, Києві, Харкові. Протягом півтора десятка років (з 1882 по 1898 роки) в Україні почало функціонувати шість училищ для сліпих дітей.

Проблема навчання і виховання аномальних дітей вперше обговорювалася на Другому з’їзді представників професійної і технічної освіти (1895-1896 р., грудень-січень), де було створено секції навчання “сліпих, глухонімих і ненормальних дітей”. Це, по суті, був перший з’їзд дефектологів. Учасники з’їзду підтвердили, що піклування про аномальних дітей – обов’язок суспільства. Вони визначили основні форми допомоги цим дітям, типи і структуру установ для них.

Установи для сліпих дітей існували в ті часи, як правило, на благодійницькі кошти, мали філантропічно-опікунський характер і охоплювали незначну частину дітей.

Після Жовтневої революції держава взяла на себе турботу з організації допомоги дітям, які мали глибокі порушення зору. Усі заклади для сліпих дітей були передані у відання Народного комісаріату освіти. Таким чином, навчання та виховання цієї категорії дітей стало складовою частиною єдиної державної системи народної освіти.

У 1920 році відбувся І Всеросійський з’їзд по боротьбі з дитячою дефективністю, на якому серед інших питань обговорювалися питання організації диференційованої мережі спеціальних закладів та основні принципи побудови навчально-виховного процесу в них.

Протягом багатьох років на формування системи спеціальних закладів впливали соціально-політичні, економічні умови, наукові досягнення, здобутки практики.

З того часу накопичено чималий досвід становлення та розвитку спеціальних закладів для осіб з вадами зору. На сьогодні допомога дітям з порушеннями зору надається в установах системи охорони здоров’я, освіти і соціального захисту.

Допомога у системі освіти

У системі освіти сліпим та слабозорим (в тому числі з косоокістю та з амбліопією) дітям дошкільного віку надається допомога в профільних спеціальних дошкільних дитячих установах.

Дошкільні установи для дітей зі зниженим зором є державними установами суспільного виховання дітей сліпих, слабозорих, косооких та з амбліопією у віці від 2-3 до 7 років. Їх мета – виховання, лікування, можливе відновлення порушених функцій зору та підготовка дітей до школи.

Програма навчання і виховання розробляється на основі програм дитячих установ загального типу. Завдання тифлопедагогів цих закладів полягає у систематичній роботі з корекції відхилень в розвитку пізнавальної, особистісної, рухової сфери дітей, в піклуванні про охорону та розвиток зору, слуху, дотику.

Можуть організовуватися такі дошкільні установи:

- дитячі садки та ясла для слабозорих дітей (амбліопія, косоокість) з цілодобовим та денним перебуванням;

- дошкільні групи для слабозорих дітей (амбліопія, косоокість) при дитячих садках та яслах-садках загального типу;

- дошкільні групи при школах-інтернатах для дітей зі зниженим зором та сліпих дітей.

Останнім часом все частіше відкриваються спеціальні групи в дитячих садках загального типу.

У дитячих садках діти можуть перебувати протягом дня або цілодобово протягом тижня.

На педагогів цих дошкільних закладів покладається особлива відповідальність по підготовці дітей з порушеннями зору до школи. Навчання дітей з важкими вираженими відхиленнями за програмами дитячих закладів загального типу утруднене. Тому ці діти навчаються в спеціальних закладах за особливими програмами з використанням системи спеціальних методів і прийомів.

Якщо порушення зору не надто важкі, то діти оволодівають програмою загального типу за умови врахування педагогом їх стану і при забезпеченні їм індивідуального підходу та спеціальної допомоги.

У школах-інтернатах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором навчаються діти з найбільш тяжкими порушеннями зору.

Перший тип спеціального загальноосвітнього закладу забезпечує навчання і виховання, загальний розвиток, трудову підготовку дітей з тотальною сліпотою, тих, хто має залишковий зір (до 0,04), а також з більш високою гостротою зору, але з такими офтальмологічними захворюваннями, які призводять до прогресуючого зниження зору.

У школах-інтернатах для дітей зі зниженим зором навчаються діти з гостротою зору від 0,05 до 0,4 з корекцією, а також діти з більш високою гостротою зору, залежно від характеру офтальмологічних захворювань та вміння дитини користуватися своїм зором.

Загальноосвітні школи для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором складаються з 3 ступенів:

І ступінь - початкова школа.

ІІ ступінь - основна неповна середня школа.

ІІІ ступінь - повна середня школа.

Школа першого ступеня покликана забезпечити становлення особистості, цілісний розвиток її потенційних можливостей, корекцію відхилень у розвитку, лікування, гігієну, охорону зору, формування вміння та бажання вчитися.

Школа другого ступеня закладає фундамент загальноосвітньої та трудової підготовки.

Школа третього ступеня забезпечує завершення загальноосвітньої підготовки і трудового навчання на основі глибокої диференціації навчання.

У школах для сліпих навчання здійснюється за підручниками масової школи, виданими рельєфно-крапковим шрифтом. У школі для дітей зі зниженим зором – за підручниками масової школи, які друкуються великим шрифтом зі спеціально переробленими зображеннями, доступними для зорового сприймання.

Література

1. Ермаков В.П., Якунин Г.А. Основы тифлопедагогики. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения. - М., 2000.

2. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б. Тифлопедагогика. - М.,1962.

3. Особенности интегрированного обучения детей с нарушениями зрения / Под ред. З.Г.Ермолович. - Минск, 2004.

4. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Наказ Міністерства освіти і науки України від 15.09.2008 № 852.

5. Свиридюк Т.П., Гроза Т.А., Ранська Т.І. Нариси з історії тифлопедагогіки на Україні. - К., 1999.

6. Солнцева Л.И. Модели интегрированного обучения детей с нарушениями зрения // Дефектология. - 1997. - №2.

7. Спеціальна педагогіка. Понятійно-термінологічний словник / За ред. Бондаря В.І. - Луганськ, 2003.

8. Специальная педагогика / Под. ред. Назаровой Н.М. - М., 2005.

9. Тупоногов Б.К. Теоретические основы тифлопедагогики. - М., 2001.

Розділ ІІ

ОСНОВИ ТИФЛОДИДАКТИКИ

2.1. ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВ ТИФЛОДИДАКТИКИ. ПРОЦЕС НАВЧАННЯ В ШКОЛАХ ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ

Поняття про тифлодидактику

 

Важливе місце в структурі педагогічного процесу займає процес навчання, у ході якого учні засвоюють знання, вміння та навички, формуються їх особистісні якості, що дозволяють людині адаптуватися до зовнішніх умов та проявити свою індивідуальність.

Теоретичні основи організації процесу навчання в школах для дітей з порушеннями зору, його закономірності, завдання, принципи відбору змісту програм, методів, прийомів, форми організації дітей для реалізації навчально-освітніх завдань вивчає складова тифлопедагогіки - тифлодидактика.

У теорії навчання з’ясовуються закономірності, які стосуються всіх методик, і, навпаки, - теорія навчання засновується на методиках викладання окремих предметів. Але не можна вважати, що теорія навчання є лише узагальненням окремих методик. Вона обов’язково безпосередньо пов’язана з практикою. Разом з тим кожна окрема методика викладання має свої узагальнення, засновані на практиці навчання певної дисципліни.

Тісний зв'язок існує між загальною та спеціальною дидактикою: як перша, так і друга мають спільний предмет вивчення – закономірності навчання. Тифлодидактика оперує тими самими положеннями про мету, завдання, зміст, принципи, методи, форми навчання, що й загальна дидактика. У той же час тифлодидактика враховує специфічність застосування цих теоретичних положень відповідно до особливостей розвитку сліпих та слабозорих учнів. Вона теоретично обґрунтовує особливості процесу навчання дітей з порушеннями зору та сприяє озброєнню тифлопедагогів знаннями про специфіку навчальної діяльності та умови, в яких можливо найкращим чином здійснювати їхнє навчання.

Література

1. Акимушкин В.М., Моргулис И.С. Учебно-методические материалы по тифлологии. - К., 1990.

2. Бабанский Ю.К. Общие свойства и закономерности педагогического процесса // Педагогика. - 1988.

3. Ермаков В.П., Якунин Г.А. Основы тифлопедагогики. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения. - М., 2000.

4. Земцова М.И. Учителю о детях с нарушениями зрения. - М., 1973.

5. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б. Тифлопедагогика. - М.,1962.

6. Моргулис И.С. Некоторые вопросы теории специального обучения // Дефектология. - 1989. - №.5.

7. Олейник С.А. Организация методической работы по обеспечению коррекционно-компенсаторой направленности учебно-воспитательного процесса в школе-интернате для слепых детей //Дефектология.- 1992.-№ 2-3.

8. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Наказ Міністерства освіти і науки України від 15.09.2008 № 852.

9. Синьова Є.П. Тифлопсихологія. - К., 2008.

10. Тупоногов Б.К. Теоретические основы тифлопедагогики. - М., 2001.

11. Тупоногов Б.К. Основы коррекционной педагогики. - М., 2004.

12. Феоктистова В.А. О перспективах качественного совершенствования учебно-воспитательного процесса в школах для слепых и слабовидящих детей // Дефектология. - 1990. - № 6.

2.2. ЗМІСТ ТА СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ В ШКОЛАХ ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ

2.2.1. Державний стандарт загальної початкової освіти дітей з порушеннями зору та навчальний план

З метою створення єдиного освітнього простору в Україні розроблено державний стандарт.

Державний стандарт загальної початкової освіти дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку – це система основних параметрів, що приймаються в якості державної норми освіченості, яка відображає суспільний ідеал і враховує можливості реальної особистості та системи освіти по досягненню цього ідеалу. Це основний нормативний документ, що визначає мінімально необхідний рівень освіченості дитини молодшого шкільного віку. У державному стандарті визначені нормативи, що забезпечують єдність освітнього простору України та інтеграцію особистості в систему світової культури. Він визначає зміст освіти, відображає специфіку та направленість окремого освітнього закладу для дітей з порушеннями зору.

Зміст освіти регламентується базовим навчальним планом загальноосвітнього навчального закладу І ступеня (для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором), який затверджується Міністерством освіти і науки України.

Базовий навчальний план є основоположною складовою Державного стандарту і складається з інваріантної та варіативної частин. Інваріантна частина забезпечує залучення учнів до загальнокультурних та національних цінностей, формування базової культури особистості. Вона включає такі предмети: мова, література, математика, суспільні, природничі дисципліни тощо. Варіативна частина враховує особистісні якості дітей з порушеннями зору, їх інтереси та нахили, дозволяє індивідуалізувати процес навчання. Вона складається з предметів та курсів за вибором, профільних предметів, факультативів, додаткових занять, консультацій, корекційних занять. Повноцінність загальної середньої освіти забезпечується реалізацією як інваріантної, так і варіативної частин навчального плану.

На основі базового навчального плану створюється типовий навчальний план. Типовий навчальний план початкової школи для дітей сліпих та зі зниженим зором – це державний документ, що визначає обов’язковий перелік та об’єм предметів, які вивчаються в спеціальній школі по класах. У ньому також зазначаються терміни початку та кінця навчальних семестрів, канікул, норм навчального часу, в годинах на тиждень, на всі навчальні предмети. Його виконання є обов’язковим.

Навчальний план спеціальної школи має певні особливості, зумовлені характером дефекту.

Найбільша кількість годин в початкових класах за типовим навчальним планом відводиться на вивчення української мови, трохи менше – на математику, оскільки ці предмети не лише озброюють необхідними для всієї системи освіти знаннями, уміннями та навичками, але й закладають основи загального розвитку та корекції недоліків розвитку сліпих та слабозорих дітей.

Ознайомившись з навчальним планом, учитель може краще зрозуміти місце дисципліни, яку він викладає, в загальній системі розвитку і корекції психофізичних недоліків та досягти більш глибокого і обґрунтованого взаємозв’язку з іншими навчальними предметами.

Спрямованість і характер освіти, що визначається навчальним планом, конкретизується в навчальних програмах та підручниках.

Література

1. Акимушкин В.М., Моргулис И.С. Учебно-методические материалы по тифлологии. - К., 1990.

2. Ермаков В.П., Якунин Г.А. Основы тифлопедагогики. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения. - М., 2000.

3. Каплан А.И. Офтальмологический аспект проблемы дифференцированного подхода к обучению детей с нарушениями зрения //Дефектология. - 1973. - № 6.

4. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б. Тифлопедагогика. - М.,1962.

5. Кулагин Ю.А. Восприятие средств наглядности учащимися школ слепых. - М., 1969.

6. Спеціальна педагогіка. Понятійно-термінологічний словник / За ред. Бондаря В.І. - Луганськ, 2003.

7. Специальная педагогика / Под ред. Назаровой Н.М. - М., 2005.

8. Тупоногов Б.К. Основы коррекционной педагогики. - М., 2004.

9. Тупоногов Б.К. Теоретические основы тифлопедагогики. - М., 2001.

2.4. МЕТОДИ НАВЧАННЯ СЛІПИХ ТА СЛАБОЗОРИХ ДІТЕЙ

 

Словесні методи навчання

Словесні методи навчання є основними в школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором, оскільки формування уявлень та понять у дітей з порушеннями зору здійснюється в основному не шляхом пред’явлення об’єктів і процесів, а шляхом викладу навчального матеріалу за допомогою слів, що позначають ці предмети та об’єкти. Найбільш поширені серед них: усний виклад матеріалу вчителем (розповідь учителя, пояснення, шкільна лекція), бесіда, робота з підручником та матеріалами, що його доповнюють.

Усний виклад матеріалу вчителем. Основним джерелом знань під час викладу матеріалу є живе слово вчителя в монологічній формі. Цей метод розв’язує ряд дидактичних завдань: учитель надає учням інформацію, управляє процесом її первинного оволодіння та на цій основі сприяє розвитку пізнавальних сил учнів.

На перший погляд у цьому методі можна помітити лише інформаційну сторону (учитель викладає навчальний матеріал). Це дає привід вважати, що технічні засоби (радіо, телебачення тощо) можуть замінити слово вчителя. Проте це не так, тому що слово учителя не лише несе інформацію, але й одночасно керує пізнавальною діяльністю сліпих та слабозорих учнів. Жоден сучасний засіб не може так цілеспрямовано, виходячи із завдань конкретного уроку, контингенту дітей даного класу відібрати матеріал для повідомлення, як це робить учитель.

До усного викладу вчителем навчального матеріалу в школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором висуваються специфічні вимоги:

- винятково емоційний характер мовлення педагога, особиста зацікавленість предметом мовлення з тим, щоб пробудити почуттєвий компонент діяльності дітей;

- знижений темп говоріння;

- обов’язкова попередня підготовка до сприймання учнями матеріалу (ознайомлення з предметами, про які буде йтися на уроці, або їх зображеннями);

- текст викладу, який підготував учитель, має бути вивченим напам’ять.

У методі усного викладу матеріалу можна виділити три його види: розповідь, пояснення та шкільну лекцію. Розглянемо кожен із цих видів.

Розповідь учителя - це послідовний, образний виклад учням нових знань за умови, коли такий виклад займає лише частину уроку і спрямований в основному на повідомлення чи опис конкретних фактів і подій, що не вимагають теоретичних доведень. Цей метод застосовується при вивченні багатьох тем. Він передбачає правильний підбір фактичного матеріалу, викладення його в логічній послідовності з чітким поділом на частини. Розповіді поділяються на групи з урахуванням використання в конкретній педагогічній ситуації: розповідь-опис, розповідь-переказ, розповідь-вступ та ін.

Ефект цього методу головним чином залежить від уміння вчителя розповідати, а також ві