Специфіка підготовки учителя до уроку в школах для дітей з порушеннями зору

Підготовка до уроку - тривалий і багатоступеневий процес, постійний необхідний елемент професійної діяльності вчителя. Вона передбачає різні етапи й види роботи. Основні з них:

1. Систематичне удосконалення фахової кваліфікації.

2. Вивчення індивідуальних і типологічних особливостей учнів.

3. Розробка системи уроків з кожної дисципліни.

4. Підготовка до кожного уроку.

5. Аналіз проведеного уроку і внесення корекції у подальшу роботу.

Особливе значення в підготовці учителя-тифлопедагога до уроку є систематичне збагачення його досвіду досягненнями корекційної педагогіки загалом і тифлопедагогіки зокрема.

Необхідною умовою забезпечення готовності до уроку є також об’єктивне вивчення вчителем контингенту класу: особливостей зорового сприймання учнів, рівня розвитку їх пізнавальних можливостей, супутніх діагнозів, ставлення до навчання тощо.

Підготовка учителя до уроку, як і в масовій загальноосвітній школі, починається зі складання тематичного плану, в якому виділені основні, перспективні лінії навчання, виховання, корекції та розвитку сліпої та слабозорої дитини. У плані зазначається тема (основний зміст тем подано в навчальній програмі), основні завдання (освітні, розвивальні, корекційні, виховні). Перспективне тематичне планування дозволяє учителю визначити послідовність досягнення цілей, виділити основні види діяльності учителя та учнів, вичленувати міжпредметні зв’язки, продумати оснащення уроку літературою, наочними та технічними засобами, визначити основні напрями корекційно-розвивального впливу, а також спрогнозувати результати вивчення кожної теми.

Поурочне планування залежить від тематичного і передбачає складання плану-конспекту уроку, добір обладнання до уроку, забезпечення змістовного, операційного і мотиваційного компонентів діяльності педагога та учнів.

Перш за все уточнюється тема і зміст матеріалу. Далі ставляться конкретні завдання:

- дидактичні - досягти міцного засвоєння системи знань, уміння пояснювати факти на основі причинно-наслідкових зв’язків, закономірностей, застосовувати знання до розв’язання пізнавальних та практичних завдань тощо;

- корекційно-розвиткові – попередити, усунути або послабити вторинні відхилення у розвитку сліпих та слабозорих учнів, сприяти розвитку мовлення, пам’яті, сприймання, уявлення учнів, їх мисленнєвих процесів, спостережливості, прищепити навички самостійної навчальної роботи тощо;

- виховні - сприяти формуванню моральних, вольових, інтелектуальних та інших якостей особистості.

Далі визначається тип та структура уроку, добираються та уточнюються методи навчання, точно планується весь хід уроку від початку до кінця. У підготовку до уроку включається також аналіз проведеного уроку, головним аспектом якого є з’ясування ефекту даного уроку у виконанні всіх поставлених завдань.

Специфічним у підготовці учителя до уроку в школі для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором є те, що всю цю підготовчу роботу він здійснює, враховуючи такі основні позиції: частково чи повністю відсутній зір в учнів, чи є у них супутні відхилення ЦНС, вторинні відхилення (невпевненість у своїх можливостях, порушення сприймання, просторового орієнтування, інфантилізм тощо). Виходячи з цього, необхідно відібрати для уроку корекційно містку наочність та правильно її розташувати (роздати індивідуально на парти чи закріпити в певному місці, оскільки носити її по класу не можна через часті порушення фіксації погляду у дітей), продумати заздалегідь, як буде відбуватися підготовка учнів до сприймання матеріалу (визначити поняття, які можуть бути незрозумілими для дітей, та продумати, як їх уточнити, не витрачаючи багато часу).

При плануванні уроку тифлопедагог повинен так продумати його структуру, щоб постійно чергувалося навантаження на різні аналізатори. Обов’язковою умовою проведення уроку є забезпечення полісенсорної основи сприймання навчального матеріалу учнями з порушеннями зору. У плані уроку необхідно також відобразити, як передбачається здійснювати індивідуальний підхід. Це зокрема стосується підбору завдань, які мають бути посильними для учнів, враховувати їх інтереси, особливості сприймання. При плануванні навчального матеріалу необхідно врахувати, що та як передбачається робити з метою уточнення конкретних уявлень незрячих, осліплих та частковозорих дітей.

Специфіка підготовки до уроку в школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором включає також добір додаткового матеріалу, що має підтримувати настрій уроку (функціональна музика, оформлення класу, інтригуючі ситуації тощо).

Важливою є підготовка учнів до виконання домашніх завдань. Підготовка учнів до уроків проводиться під час самопідготовки, яку проводить вихователь. Вихователь повинен підготувати учнів до виконання завдань, встановити порядок виконання конкретних завдань з кожного предмета. Іноді в старших класах до цього процесу залучаються вчителі-предметники. Тісна співпраця учителів та вихователів допомагає удосконалити процес підготовки домашніх завдань.

Запитання та завдання для самостійного опрацювання

1. Чим відрізняється урок в спеціальній школі від уроку в масовій загальноосвітній школі?

2. Знайдіть літературу та вивчіть інші (крім уроку та екскурсії) форми навчання дітей з порушеннями зору.

3. Чим обумовлений поділ уроків на типи?

4. Складіть структуру уроку будь-якого з відомих вам типів (за власним вибором) в школі для дітей з порушеннями зору.

5. Розкрийте основну функцію вчителя на уроці.

Література

1. Баглій Н.В. Навчальні екскурсії в школі для сліпих дітей (організація і методика проведення). - К., 1957.

2. Земцова М.И. Учителю о детях с нарушениями зрения. - М., 1973.

3. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б. Тифлопедагогика. - М.,1962.

4. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б., Куличева Н.И. Тифлопедагогика. Выпуск 3. - М., 1975.

5. Методичний порадник: форми і методи навчання / Автор-укладач Б.О.Житник. – Х., 2005.

6. Онищук В.А. Типы, структура и методика урока в школе. - К., 1976.

7. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Наказ Міністерства освіти і науки України від 15.09.2008 № 852.

8. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. - К., 1997.

9. Соколова А.В. Развитие нетрадиционных форм обучения слабовидящих детей в условиях специальной школы // Дефектология. - 1996. - № 4.

10. Солнцева Л.И. Новые формы работы школ для детей с нарушениями зрения // Дефектология. - 1994. - № 5.

11. Спеціальна педагогіка. Понятійно-термінологічний словник. / За ред. Бондаря В.І. - Луганськ, 2003.

12. Специальная педагогика / Под ред. Назаровой Н.М. - М., 2005.

 

2.6. СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО УРОКУ В ШКОЛАХ ДЛЯ СЛІПИХ ДІТЕЙ ТА ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ ЗОРОМ

Вивчення стану знань, умінь та навичок сліпих та слабозорих учнів показало, що такі діти значно відстають за рівнем їх засвоєння від дітей з нормальним зором.

За даними М.І. Земцової, в школах для дітей зі зниженим зором успішність нижча, ніж в школах для сліпих дітей, це говорить про відсутність безпосередньої однозначної залежності між успішністю та станом зору учнів.

Постає необхідність у розробці вимог до організації навчального процесу в спеціальних школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором, а саме уроку, як основної організаційної форми даного процесу. До уроку в спеціальній школі висуваються такі ж вимоги, і в масових загальноосвітніх школах. Але, враховуючи сенсорні порушення та викликані цим особливості навчальної діяльності дітей з порушеннями зору, до уроку в спеціальній школі ставляться свої, специфічні вимоги.

Існує 4 групи вимог до організації навчального процесу:

1. Загальнопедагогічні.

2. Психологічні.

3. Дидактичні.

4. Гігієнічні.

Загальнопедагогічні та психологічні вимоги до уроку широко викладено в загальній педагогіці, тому зупинимося на них коротко.

До загальнопедагогічних вимог ми відносимо такі:

- урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

- створення емоційно-актуальної атмосфери уроку;

- педагогічний такт і культура мовлення педагога;

- пізнавальна самостійність учнів;

- чітке визначення завдань уроку.

До психологічних вимог належать:

- урахування психологічних особливостей кожного учня;

- нормальний психічний стан і стійкий настрій учителя й учнів;

- уміле керівництво мотивами учіння учня;

- розумна вимогливість і доброзичливість учителя;

- педагогічна етика і педагогічний такт.

Нижче зупинимося на тих групах вимог до уроку та їх особливостях, які мають певну специфіку в процесі їх реалізації.

 

Дидактичні вимоги до уроку

У сучасних умовах при розробці уроку необхідно велику увагу приділяти науковому добору матеріалу, який відповідає рівню розвитку певної науки. При цьому важливо добирати й найбільш ефективні методи навчання, які повинні відповідати новітнім досягненням дидактики, сприяти розвитку творчої діяльності учнів з порушеннями зору.

Як свідчать наукові дані, рівень розвитку пізнавальної діяльності цієї категорії дітей визначається не тільки і не стільки станом їх зорових функцій, скільки активністю особистості дитини, сформованістю вмінь та навичок цілеспрямовано й активно сприймати та відображати об'єктивну реальність.

Одним з найбільш дієвих методів розвитку мислення учнів, формування логіки пізнавального процесу є метод проблемного навчання - сукупність взаємопов’язаних дій вчителя та учня по створенню, формуванню проблемної ситуації, пошуку шляхів її вирішення.

Створюючи проблемну ситуацію та добираючи способи її вирішення, вчитель повинен враховувати рівень розвитку дітей з порушеннями зору, чи достатньо у них знань для того, щоб поставлена проблема пробудила їх творчі думки та була успішно вирішена.

Методи вирішення проблемних задач різноманітні: проблемний виклад та вирішення поставлених задач вчителем, самостійне дослідження та розв’язання пізнавальних задач учнями, де вчитель виступає як консультант та керівник.

Максимальний розвиток кожного учня неможливий без врахування його індивідуальних особливостей. Вимога врахування індивідуальних особливостей дітей з порушеннями зору дозволяє управляти процесом навчання. Здійсненню індивідуального підходу до таких учнів допомагає таблиця офтальмологічних рекомендацій, запропонована А.І. Каплан.

У таблиці фіксуються такі відомості про дітей:

■ прізвище, ім’я;

■ діагноз; гострота зору правого та лівого ока (для дітей із залишковим зором та слабозорих) з корекцією та без корекції;

■ за якою партою рекомендовано сидіти;

■ відстань до очей при читанні (кут кращого зору);

■ чи постійно дитина носить окуляри, чи тільки для роботи;

■ допустиме безперервне зорове навантаження;

■ фізичні протипоказання.

Бажано включити в таблицю доповнення (якщо необхідно) про поле зору, етіологію порушення зору (вроджена чи набута форма), час, коли настала слабозорість чи сліпота, дані про супутні дефекти. Необхідність таких доповнень пояснюється тим, що інколи учні відмовляються одягати окуляри, а для збереження зору під час роботи потрібно обов’язково ними користуватися. Урахування поля зору слабозорих учнів та учнів із залишковим зором допомагає вчителю правильно підбирати демонстраційний матеріал. Дані про форму слабозорості та сліпоти (вроджена чи набута) та час, коли вони настали, дозволяють вчителю правильно визначити корекційну сутність уроку.

Супутні дефекти - не поодиноке явище в школах для дітей з порушеннями зору. У цієї категорії дітей часто зустрічаються такі супутні дефекти: сутулість, викривлення хребта, розлади координації рухів, нервове посмикування рук, шиї, розкачування тулуба, порушення емоційно-вольової сфери, порушення фонематичного слуху тощо.

Відомості про супутні дефекти допоможуть вчителю підійти до кожного учня індивідуально: створити атмосферу для встановлення контакту з учнем (порушення емоційно-вольової сфери), правильно добрати методичні прийоми оволодіння учнями звуковим аналізом та синтезом (порушення фонематичного слуху) і тим самим попередити вторинну затримку розвитку тощо.

Таблиці таких рекомендацій мають бути вклеєні у класні журнали. Такі відомості необхідно мати і в планах вчителя та вихователя, щоб, готуючись до уроку чи проведення занять з підготовки домашнього завдання, можна було продумати організацію уроку не лише за його структурою, але й передбачити у плані уроку реалізацію принципу диференційованого навчання.

Диференційоване навчання - навчальний процес, для якого характерне врахування типологічних відмінностей школярів. Вимога диференційованого навчання набуває особливого змісту в спеціальній школі у зв’язку з надзвичайною неоднорідністю контингенту того чи іншого класу. В учнів шкіл для дітей з порушеннями зору це проявляється у неоднорідності вікового складу, успішності, типологічних індивідуальних особливостях, стану зору, який характеризується багатьма показниками, обумовленими порушеннями чи відсутністю зору, різними особливостями їх психічного розвитку. Диференційоване навчання повинно враховувати:

■ зорові аномалії;

■ інтелектуальний розвиток;

■ вікові та інтелектуальні типологічні особливості психічного розвитку.

Тільки за таких умов може бути правильно здійснено диференційоване навчання. Воно не суперечить і фронтальним методам навчання, які базуються на знаннях загальних особливостей розвитку дітей з порушеннями зору.

За цим принципом у школах для дітей зі зниженим зором учнів поділяють найчастіше на дві групи. До першої групи відносяться учні безперервне зорове навантаження яких, згідно з рекомендацією шкільного лікаря-офтальмолога, складає 10-15 хвилин, до другої - ті, чиє безперервне зорове навантаження складає 5-7 хвилин.

Такий розподіл учнів дає можливість правильно організувати урок, більш диференційовано підібрати необхідні навчальні завдання.

Роздатковий матеріал сприяє диференційованому навчанню (картки з сюжетними та предметними малюнками, із завданнями у супроводі текстового матеріалу до змісту малюнка, зі схемою умови задачі, картки типу: “Учись вчитися” з алгоритмічним приписом тощо).

Кожен урок повинен бути цілеспрямованим. Необхідно чітко визначити дидактичну мету (які знання будуть сформовані) та виховну мету (які якості особистості будуть формуватися).

У школах для дітей з порушеннями зору обов’язковим є також досягнення корекційної мети уроку. Щоб грамотно і коректно визначити корекційну мету уроку, необхідно чітко уявити собі, що є в основі її визначення. Будь-яка мета (дидактична, виховна, розвивальна) виходить із завдань навчання, виховання та розвитку розумових здібностей учнів, обумовлюється змістом навчального матеріалу та співвідноситься з особливостями учнів даного класу. Її досягнення залежать від обраного матеріалу, засобів, способів та прийомів, які будуть найбільш ефективно сприяти оволодінню даним змістом.

Можна навести багато прикладів конкретного та чіткого визначення корекційної мети уроку. Однак необхідно підкреслити, що неприпустимо, коли визначена правильно мета існує сама по собі і майже не відповідає змісту матеріалу уроку. Наприклад, тема уроку читання “Екскурсія в природу”. Корекційна мета, яку визначив учитель: розвиток просторових уявлень дітей. А зміст уроку зводиться тільки до ознайомлення з видами дерев та кущів. Такий зміст уроку є неприпустимим для розв’язання поставленої корекційної мети.

Однією з вимог до уроку є його корекційно-компенсаторна спрямованість. Корекційно-компенсаторна спрямованість уроку в школах для дітей з порушеннями зору проявляється:

-у виправленні недоліків уявлень та життєвого досвіду дітей з порушеннями зору, тобто, у створенні необхідної конкретно-базової основи для розвитку їх мислення;

- в ефективному користуванні основним інструментом навчально-пізнавальної діяльності - словом та наочністю - для навчання дітей з порушеннями зору прийомам і способам сенсорної, розумової та практичної діяльності;

- у впливі мислення на розвиток різних психічних процесів особистості дитини з порушеннями зору.

Виконання даної вимоги передбачає знання того, що коригується, та за яких умов можливе її здійснення. На уроках корекція може здійснюватися за трьома напрямами: корекція психічного розвитку, корекція фізичного розвитку та корекція функцій зору.

1. Корекція психічного розвиткупередбачає систему педагогічних засобів, спрямованих на подолання чи послаблення недоліків сприймання, уявлення, запам’ятовування, пам’яті, мислення, мовлення тощо.

2. Корекція фізичного розвиткупередбачає систему педагогічних заходів, спрямованих на подолання чи послаблення порушень рухової сфери (координація рухів), розвиток просторового орієнтування тощо.

3. Корекція функцій зорупередбачає дорозвиток гостроти зору, поля зору, окорухової, прослідковуючої функції, бінокулярного зору, розрізнення кольорів тощо.

Активізація розумової діяльності є ще однією важливою вимогою до організації та проведення сучасного уроку в школах для дітей з порушеннями зору.

Оскільки розвиток активності думки знаходиться в прямому зв’язку з компенсаторно-корекційним впливом мислення на розвиток учнів з порушеннями зору, то необхідно зосередити увагу на навчанні учнів вмінь та навичок самостійної роботи.

Сутність такої вимоги до уроку полягає у вихованні та розвитку пізнавальних інтересів, у намаганні самостійного розширення та поглиблення отриманих знань.

Виходячи з цього, при підготовці вчителя до уроку йому необхідно:

■ встановити вид самостійної роботи, яка буде проводитися на уроці;

■ продумати зміст, обсяг та послідовність її ведення;

■ забезпечити доступність завдань та послідовність наростання труднощів, диференціювати та індивідуалізувати завдання;

■ сформулювати завдання та інструкції до нього, визначивши спосіб перевірки.

Існує безліч видів самостійної роботи, які учитель може використати на уроці:

■ вивчення нового матеріалу за підручником та іншими друкованими джерелами;

■ розв’язання та складання задач;

■ написання творів;

■ підготовка доповідей;

■ практичні роботи учнів;

■ спостереження, лабораторні заняття, елементарні “дослідницькі експерименти” тощо.

Зазвичай вони по-різному поєднуються на уроці залежно від його мети. Важливою вимогою при цьому є забезпечення послідовного підбору завдань, розрахованих на самостійне виконання учнями, а вчителю потрібно лише скеровувати їх мислення.

Використання наочності є необхідною умовою проведення уроку в школах для дітей з порушеннями зору.

Наочність може слугувати джерелом інформації, допоміжним засобом для ілюстрації висловленої думки та її конкретизації, а також виконувати функцію доведення якогось положення.

Використання наочності в школах для дітей з порушеннями зору має особливе значення. Дітей необхідно знайомити з великою кількістю предметів та явищ, які до початку навчання в школі були їм невідомі, а також поповнювати й уточнювати уявлення учнів про навколишній світ.

У дітей з порушеннями зору спостерігаються труднощі при сприйманні об’ємних предметів та співвідношень, пов’язаних з оцінкою глибини простору. При звуженні поля зору вони не можуть сприймати об’єкти, які перебільшують визначені розміри, що не забезпечує цілісності сприймання предметів та явищ в їх співвідношенні. Образотворча наочність в такому випадку дає можливість на площині уявити об’єкти в трьох вимірах у їх взаємозалежності і при цьому виконує корекційну роль.

Важливе корекційне значення має використання наочності як засобу, що розвиває зорову функцію при порушенні здібностей кольоророзрізнення та окорухових функцій.

Наочність сприяє розвитку спостережливості, уявлення, просторового мислення та інших форм пізнавальної діяльності.

У використанні наочності (натуральної, образотворчої) слід дотримуватись визначених правил, в іншому разі наочність може бути перешкодою в розвитку логічного мислення учнів.

Однією з важливих вимог при використанні наочності є забезпечення єдності її сприймання, активного мислення та мовленнєвої діяльності дітей з порушеннями зору. Виконання такої вимоги посилює її компенсаторно-корекційний вплив на розвиток пізнавальної діяльності, оскільки наповнює слово конкретним змістом та робить його більш зрозумілим, переконливим.

Труднощі, які можуть виникнути при використанні наочності, долаються в ході навчання шляхом аналізу образотворчої наочності (читання ілюстрацій за допомогою питань, порівняння ілюстрацій на одну тему, порівняння компонентів картини тощо) та шляхом індивідуалізації завдання (учням пропонують картки з питаннями, які спонукають дітей звернути увагу на форму, колір, контрастність, деталі, просторові відношення, величину зображених на картині предметів).

Рельєфні малюнки необхідно розфарбовувати для полегшення їх сприймання частковозорими дітьми, попереджаючи зайве напруження та перевтомлення зору.

Гігієнічні вимоги до уроку

При зниженому зорі у слабозорих дітей спостерігається підвищена втомлюваність, що негативно відбивається на їх працездатності. Для попередження втомлюваності очей необхідно створювати відповідні гігієнічні умови:

■ дотримання нормативів освітлення в класі;

■ використання спеціальних підручників та роздаткового матеріалу зі збільшеним шрифтом, спеціальних зошитів;

■ використання оптичних засобів корекції;

■ дотримання режиму зорового навантаження.

Загальновідомо, що штучне освітлення приміщень, в яких займаються діти з порушеннями зору, має бути від 500 до 1500 люкс.

При зниженій освітленості приміщення створюються незадовільні умови для зорової роботи. Гострота зору різко знижується, учні починають відчувати труднощі в навчанні, втомлюються, зменшується їх працездатність, погіршується зір та загальний фізичний стан. Тому, перш за все, вчитель повинен звернути увагу на освітлення в класі.

У деяких дітей з порушеннями зору спостерігається світлобоязнь (альбінізм, ністагм, вроджене помутніння кришталика). Їх робоче місце повинно знаходитися подалі від джерела світла. Парти в класі необхідно розставляти залежно від гостроти зору учнів та відповідно до рекомендацій лікаря-офтальмолога.

Класні дошки обов’язково повинні мати софіти для підсвічування, що забезпечує оптимальні умови для зорового сприймання.

Для попередження можливої появи будь-яких відхилень у фізичному розвитку потрібно слідкувати за тим, щоб при читанні та письмі учні зберігали правильну поставу. Тому парти необхідно облаштовувати пюпітрами та підставками для книг.

Необхідно слідкувати за дотриманням чітко визначеної офтальмологом відстані книги до очей при читанні.

Деякі діти не бажають носити окуляри, мотивуючи це тим, що вони псують зовнішній вигляд, тому вчитель, дотримуючись педагогічного такту, повинен вимагати, щоб діти користувались ними.

З метою підвищення ефективності читання рекомендується користуватись ортоскоптичними сточними лупами від 0,5 до 4-кратного збільшення. Такі лупи дозволяють оглядати при читанні відразу цілий рядок. При дуже низькій гостроті зору вони дають позитивний ефект у 80% випадків. Відстань від ока до зошита чи книги при користуванні ортоскоптичними лупами збільшується з 5-12 см до 17-25 см.

Обов'язковою гігієнічною вимогою у школах для дітей зі зниженим зором є проведення фізкультхвилинок та гімнастики для очей. Вони повинні проводитись на кожному уроці та на заняттях з самопідготовки. Комплекс вправ узгоджується з лікарем-офтальмологом та вчителем фізичної культури. Позитивним слід визнати розучування кожного місяця з учнями нового комплексу вправ та систематичне їх проведення.

Важливою вимогою до уроку є умова дотримання безперервного зорового навантаження у школі для учнів зі зниженим зором. Дослідження довели, що недотримання даної вимоги призводить до втомлюваності школярів, зниження гостроти зору та інших зорових функцій, до наростання внутрішнього гальмування, негативно відображається на функціональному стані всієї нервової системи. Без паузи слабозорі учні можуть читати та писати 10-15 хвилин (якщо відсутні особливі рекомендації офтальмолога) не напружуючись. Після цього робиться перерва на 2-3 хвилини, під час якої проводиться фізкультхвилинка.

Як показали офтальмоергономічні дослідження, більшості слабозорих доступна і 20-хвилинна зорова робота, адже в шкільній практиці вона не буває безперервною. Хронометраж безперервної зорової роботи, проведений на уроках, підтвердив, що в початковій школі вона не перевищує 2 хвилин (без урахування кліпання повіками, переводу погляду від об’єкта до об’єкта, від рядка до рядка, коли дитина піднімає голову, знімаючи зоровий контроль), а в середніх і старших класах – 5-7 хвилин.

Небезпека, на нашу думку, як для зору дітей, що бачать нормально, так і для тих, що мають його важке порушення, криється в іншому: не враховується вплив тривалого інтелектуального навантаження, яке може спровокувати не тільки розумове стомлення, але й зорове. Напружене безперервне інтелектуальне навантаження в середніх і старших класах не повинне перевищувати 30 хвилин. В іншому разі як у дітей з нормальним зором, так і у школярів з його порушеннями, наступає стомлення, про що свідчить значне зниження їх розумової працездатності, яке виражається в зниженні продуктивності інтелектуальної роботи (учні працюють повільніше і з великою кількістю помилок). У слабозорих учнів інтелектуальне стомлення наступає дещо раніше і може спровокувати зорове. Причому інтелектуальна і зорова працездатність дитини з порушеннями зору залежить від рівня її розумового розвитку: чим нижче підготовленість до навчання школяра, тим інтенсивніше наростає його як інтелектуальне, так і зорове стомлення.

Отже, необхідно суворо дозувати не тільки зорове навантаження, але й інтелектуальне, враховуючи індивідуальні особливості кожного учня: рівень його підготовленості до навчання, особливості здоров’я і працездатності, стан зору.

Чітка організація уроку (з точки зору зорового навантаження учнів) особливо необхідна викладачам мови та математики, тому що без достатньої кількості письмових тренувальних вправ не може бути забезпечене свідоме та міцне засвоєння програмного матеріалу.

Вчитель, що працює творчо, добре знає, який обсяг письмового завдання потрібно дати тому чи іншому учню чи групі учнів, виходячи з допустимого безперервного зорового навантаження. Вчитель має організувати урок так, щоб розумно поєднувати індивідуальну роботу учнів з фронтальною.

Не можна не враховувати тієї обставини, що деякі слабозорі учні не мають змоги списувати текст з підручника через особливості свого зору. При виконанні таких завдань (особливо в години самопідготовки) їм має диктувати вчитель чи товариш з кращим зором. Але, на жаль, надана допомога не завжди приносить користь, тому що зорове сприймання образу краще запам’ятовується та відображається в пам’яті учнів. Такі учні мають користуватись спеціальними картками, які дають їм можливість виконувати завдання самостійно, сприймати написане за допомогою зору, наприклад, важких орфограм, особливо тих, які не підкоряються морфологічному принципу.

Учителю необхідно дотримуватися спеціальних вимог при виготовленні роздаткового матеріалу. Він не може бути для всіх однаковим. Наприклад, картки, які використовують на уроках мови, літератури, математики та інших предметах, повинні бути написані різними за розміром буквами з дотриманням необхідного для конкретних випадків інтервалу між рядками, тобто, картки мають бути індивідуальними з урахуванням особливостей зорового сприймання того чи іншого учня. Наприклад, для тих дітей, у яких порушена фіксація погляду, що особливо чітко проявляється при горизонтальному чи вертикальному ністагмі та амбліопії, процес читання утруднюється (учні гублять рядки чи збиваються на читання попереднього або наступного слова), тому необхідно забезпечити для читання значно більший інтервал між рядками. При звуженому полі зору не можна пропонувати дітям великий шрифт, особливо короткозорим учням, а тим, у кого атрофія зорового нерву - дрібний. Єдиною загальною вимогою при виготовленні карток є чіткий почерк та, бажано, чорні чорнила. В малюнках, схемах потрібно наводити контури, виділяючи те, на що слід звернути особливу увагу. Об’ємні засоби наочності (муляжі, макети, різноманітні моделі) слід робити кольоровими, яскравими, контрастними.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, можна виділити окремі вимоги, які ставляться до уроку в сучасній школі для дітей з порушеннями зору.

1. Зміст навчального матеріалу кожного уроку має бути пов’язаний з життям, відображати наукову істину та відповідати рівню розвитку даної науки, а методи навчання - найсучаснішим досягненням дидактики: створення нових проблемних ситуацій, дотримання логіки пізнавального процесу, навчання суворого дотримання судження та умовиводів.

2. Учитель завжди повинен пов’язувати навчання з вихованням.

3. Необхідно суворо виконувати офтальмологічні рекомендації, не допускати зорового перевтомлення учнів.

4. Забезпечення диференційованого та індивідуального підходу відповідно до особливостей та можливостей кожного учня є однією з основних вимог, що ставляться до уроку.

5. При плануванні уроку учитель повинен чітко визначити його завдання, мету (дидактичну, виховну, корекційну), тип уроку, його структуру та суворо дотримуватись мети та змісту під час його проведення.

6. Потрібно забезпечити корекційно-компенсаторну спрямованість уроку: всебічно збагачувати учнів уявленнями про оточуючий світ, спираючись на їх попередній досвід, використовуючи для цього різноманітні дидактичні засоби, створювати конкретно-образну основу для розвитку мисленнєвої діяльності, забезпечувати компенсаторний вплив мислення на розвиток особистості учнів з порушеннями зору.

7. Важливою вимогою сучасного уроку є активізація розумової діяльності шляхом організації самостійної роботи при вивченні нового матеріалу, розширення та закріплення отриманих знань, а також забезпечення цілеспрямованого керівництва пізнавальною діяльністю учнів при навчанні їх прийомам та способам сенсорної і розумової діяльності.

8. Під час проведення уроку в школах для дітей з порушеннями зору необхідно поєднувати слово та різноманітні види наочності, дотримуватись оптимальних умов її використання, виходячи з особливостей сприймання, осмислювання, запам’ятовування та зорових можливостей кожного учня.

9. Використовувати на уроках сучасні технічні засоби навчання.

10. Потрібно формувати в учнів вміння та навички використовувати отримані знання на практиці, по можливості дотримуючись обов’язкового виконання ними практичних та лабораторних робіт.

11. Учитель має вести планомірний контроль якості засвоєння знань, контроль темпу роботи класу та окремих учнів, систематично оцінювати роботи учнів та заохочувати будь-який успіх.

12. На уроці учні та вчителі повинні дотримуватися правил гігієни зору (нормативів освітленості, використання спеціальних підручників та зошитів, роздаткового матеріалу, який відповідає особливостям неповноцінного зору, оптичних засобів корекції, режиму зорового навантаження, правильного чергування зорових та слухових форм роботи, проведення фізкультхвилинок, правильної постави учнів тощо).

Запитання та завдання для самостійного опрацювання

7. Які основні сучасні вимоги до уроку в школах для дітей з порушеннями зору?

8. В чому сутність дидактичних вимог до сучасного уроку?

9. Які основні вимоги до роздаткового матеріалу в школах для дітей з порушеннями зору?

10. Яке спеціальне обладнання для збереження залишкового зору використовується в школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором?

11. Наведіть приклад фізкультхвилинки та гімнастики для очей.

Література

1. Белецкая В.И. Искусственное освещение в школах для слабовидящих. - М., 1974.

2. Земцова М.И. Учителю о детях с нарушениями зрения. - М., 1973.

3. Каплан А.И. Охрана остаточного зрения в школе слепых детей. - М., 1965.

4. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б. Тифлопедагогика. - М., 1962.

5. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б., Куличева Н.И. Тифлопедагогика. Выпуск 2, 4. - М., 1975.

6. Лурье Н.Б. Особенности обучения слабовидящих школьников (методическое письмо). - М., 1968.

7. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Наказ Міністерства освіти і науки України від 15.09.2008 № 852.

8. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. - К., 1997.

9. Соколова А.В. Развитие нетрадиционных форм обучения слабовидящих детей в условиях специальной школы // Дефектология. - 1996. - № 4.

10. Солнцева Л.И. Новые формы работы школ для детей с нарушениями зрения// Дефектология. - 1994. - № 5.

11. Тупоногов Б.К. Тифлопедагогические требования к современному уроку: Методические рекомендации. - М., 1999.

2.7. ПЕРЕВІРКА ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК В ШКОЛАХ ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ