Робота з батьками сліпих та слабозорих дітей

3.9.1. Функції сім’ї дитини з порушеннями зору.................................................

3.9.2. Вплив відношення батьків до дитини з порушеннями зору на її особистісний розвиток. Вимоги до батьківського виховання..................................

3.9.3. Спільна робота школи і сім’ї у вихованні дитини з порушеннями зору............................................................................................................................

ВСТУП

Ця книга – перший комплексний підручник з тифлопедагогіки українською мовою, призначений для студентів вищих педагогічних навчальних закладів, який дає можливість ознайомитися із загальними питаннями тифлопедагогіки, основами тифлодидактики та теорією виховання дітей з порушеннями зору. Створюючи цей посібник, автори намагалися викликати до нього професійний інтерес вчителів, які працюють у спеціальних школах для дітей з порушеннями зору.

Підручник складається з трьох розділів. У першому розділі, що має назву “Загальні питання тифлопедагогіки”, розглядаються предмет і завдання, специфічні категорії тифлопедагогіки, її методологічні основи, методи наукових досліджень та інші важливі питання. У розділі “Основи тифлодидактики” викладені основні питання теорії навчання сліпих дітей і дітей зі зниженим зором: зміст, принципи, засоби, методи, прийоми та форми організації навчального процесу в спеціальних освітніх закладах для дітей з порушеннями зору. Розділ “Теорія виховання дітей з порушеннями зору” розкриває особливості виховного процесу в спеціальних школах, його принципи, методи та зміст.

Підручник побудований таким чином, щоб забезпечити свідоме і творче засвоєння студентами системи сучасних знань з тифлопедагогіки та тифлодидактики і теорії виховання, як її основних складових, а також сприяти формуванню їх готовності до практичної роботи у зазначеній галузі, тому до кожної теми авторами розроблено комплекс запитань і завдань для самостійного опрацювання та подано список рекомендованої літератури, що має допомогти студентам у самостійному розширенні й поглибленні знань з певної теми.

Автори взяли до уваги те, що окремі змістові компоненти, виділені в цьому підручнику, у подальшій освіті студентів будуть предметом поглибленого і конкретизованого вивчення у курсах спеціальних методик викладання окремих предметів та в курсі “Теорія та методика виховання дітей з порушеннями зору”.

У роботі над підручником були використані матеріали раніше виданих аналогічних за призначенням праць російських авторів Б.І. Коваленка, Н.Б. Коваленко, В.П. Єрмакова, Г.О. Якуніна, Б.К. Тупоногова, Л.І. Солнцевої, В.О. Феоктістової, М.І. Земцової та ін. Особливу цінність у створенні підручника мають роботи українських вчених-тифлологів І.С. Моргуліса, Т.П. Свиридюк, В.М. Акімушкіна, Л.С. Вавіної та ін.

Автори висловлюють глибоку вдячність кандидату філологічних наук, доценту кафедри тифлопедагогіки Серпутько Г.П. за допомогу в роботі над підручником.

Видання цього підручника обумовлене дефіцитом подібної тифлологічної літератури, тому з вдячністю і увагою будуть сприйняті зауваження та пропозиції щодо його удосконалення.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ТИФЛОПЕДАГОГІКИ

1.1. ТИФЛОПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА. ЇЇ ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ

Об’єкт, предмет та завдання тифлопедагогіки

Тифлопедагогіка - наука про закономірності розвитку, навчання, виховання, соціальної адаптації та інтеграції в суспільство осіб з глибокими порушеннями зору. Як наука вона є частиною загальної педагогіки та одним із розділів спеціальної педагогіки. Загальні закономірності педагогіки розповсюджуються і на тифлопедагогіку, але це не виключає наявності певних особливостей тифлопедагогіки.

Термін “тифлопедагогіка” походить від грецьких слів “тифлос” – сліпий та “пейдагогос” – вихователь, наставник. Дослівний переклад – педагогіка сліпих.

Наука тифлопедагогіка виникла разом з необхідністю розробки теорії та практики навчання сліпих дітей. Засновником її став французький педагог Валентин Гаюї (1745-1822 рр.), який не лише створив першу школу для сліпих у Франції, а й став співзасновником першого навчального закладу для сліпих дітей у Росії в 1807 році.

У процесі свого розвитку тифлопедагогіка охопила навчально-виховним процесом, окрім сліпих дітей, й інші категорії дітей із зоровими порушеннями.

Тифлопедагогіка як наука має на меті попередити, перебороти та усунути труднощі, що обумовлені розладами зору та їх наслідками, вона з’ясовує закономірності виникнення та подолання цих труднощів.

Основна функція тифлопедагогіки полягає в науковому обґрунтуванні практики навчання та виховання осіб з порушеннями зору. Цю функцію треба враховувати при визначенні предмета науки тифлопедагогіки. Необхідно розрізняти об’єкт науки та її предмет. Під об’єктом науки розуміють область дійсності, яка досліджується, а предмет – це відображення способу бачення об’єкта дослідником з позиції науки. У визначенні об’єкта і предмета в тифлопедагогіці існують різні думки.

Найбільш поширене визначення об’єкта тифлопедагогіки – спеціальна освіта осіб з порушеннями зору як особлива функція суспільства. Спеціальна освіта – це особливий вид діяльності, який враховує своєрідність пізнавальних процесів при зоровій депривації та здійснюється з корекційно-компенсаторною спрямованістю на подолання недоліків розвитку дітей, які пов’язані з дефектом зору.

Предметом тифлопедагогіки є система компонентів, властивостей та відношень, що виникають в діяльності, яка є об’єктом тифлопедагогічної науки. Іншими словами – це умови, рушійні сили, можливості навчання, виховання та розвитку дітей і дорослих з порушеннями зору в спеціальних освітніх та реабілітаційних закладах.

Тифлопедагогіка вивчає різні компоненти, форми прояву властивостей і відношень у навчанні, вихованні та розвитку осіб із зоровим дефектом. На основі цього вивчення вона розробляє спеціальні педагогічні системи, спрямовані на соціально-трудову адаптацію та реабілітацію сліпих і слабозорих, на формування всебічно та гармонійно розвиненої особистості. Ці форми і системи конкретно реалізуються у змісті спеціальної освіти, її стандартах, навчальних планах, програмах тощо.

У сфері діяльності тифлопедагогіки знаходяться не лише процеси навчання і виховання, а й розвиток, створення умов для соціально-трудової адаптації, реабілітації й інтеграції в суспільство осіб з порушеннями зору.

Завданням тифлопедагогіки як науки є розв’язання таких основних питань:

- комплексне клінічне та психолого-педагогічне вивчення осіб з порушеннями зору;

- з’ясування типології порушень функцій зору та аномалій психічного і фізичного розвитку при цих порушеннях;

- розробка шляхів компенсації та корекції наслідків, які пов’язані з порушеннями зору;

- розробка принципів побудови спеціально організованих умов навчання, виховання та розвитку дітей з порушеннями зору;

- визначення типів та структури спеціальних закладів, змісту освіти та професійно-трудової підготовки в них;

- розробка наукових основ побудови навчальних планів, програм, підручників тощо;

- розробка спеціальних прийомів, методик навчання та виховання дітей з порушеннями зору;

- розробка методів педагогічних досліджень, спрямованих на вивчення дітей з порушеннями зору та оптимальних умов їх розвитку;

- встановлення вимог до спеціальних засобів корекції вторинних відхилень, до наочного та роздаткового дидактичного матеріалу, спеціальних посібників тощо;

- визначення шляхів і можливостей інтеграції сліпих та слабозорих людей у суспільство;

- вивчення та узагальнення передового тифлопедагогічного досвіду, поширення та втілення інновацій і оригінальних методик у навчальний процес.

Ці завдання не залишаються незмінними, вони періодично змінюються залежно від вимог життя та соціального замовлення суспільства. Визначальний вплив на постановку завдань має рівень соціально-економічного розвитку країни, стан науки та виробництва, ставлення суспільства до інвалідів, потреби та інтереси держави.