Профорієнтація у школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором

З давніх давен відомо, що сліпі люди здатні до високого рівня професійної праці. Деякі професії були досить розповсюдженими і ними займались групи людей, зокрема такою була професія співака в різних країнах, масажиста, переважно в Японії з Х століття н.е., ремісника в Єгипті в І ст. до н.е. та ін. Проте, організоване, масове включення сліпих в трудову діяльність в усіх культурних державах розпочалось лише в ХІХ ст.

У 1925 - 1930 рр. найбільш розповсюдженими серед сліпих видами праці були: кошикоплетіння, виготовлення щіток, плетіння меблів, музика, налаштування роялів, ручне в’язання, робота на трикотажних машинах, плетіння матів, гра на органі, викладання музики та інших предметів, палітурні роботи, друкування на друкарських машинках під диктовку, переписування книг по Брайлю, сіткоплетіння, обробка дерева, виробництво матраців, робота на телефонних станціях. У наведеному переліку професії подані у спадаючому порядку за ступенем їх розповсюдженості в ряді держав Європи та Америки.

Більш близький до нашого часу перелік професій, наведений П. Віллеєм з досвіду Франції. Це професії вчених, літераторів, юристів, викладачів масових і спеціальних шкіл.[20]

Сучасна тифлопедагогіка враховує надбання попередніх поколінь в проведенні профорієнтаційної роботи.

Професійна орієнтація передбачає застосування сукупності психолого-педагогічних, медичних та організаційних заходів впливу на вихованців з метою виявлення і формування у них професійних інтересів і здібностей та впливу на вибір професії відповідно до зорових, психічних та фізичних можливостей, особистих нахилів та соціально-економічних потреб суспільства.

Професійна орієнтація складається з таких елементів:

§ професійна інформація;

§ професійна консультація;

§ професійна діагностика;

§ професійна адаптація,

§ професійний відбір.

Ця робота здійснюється вчителями та вихователями впродовж всього періоду навчання в школі, починаючи з професійної інформації в молодших класах, але питома вага цієї роботи зростає в середніх та старших класах.

Профінформація в школах для сліпих та слабозорих дітей передбачає ознайомлення їх з існуючими професіями. У різних формах роботи дітям розповідають про різні професії, професії їх близьких.

Професійна консультація проводиться в індивідуальній формі. Дітям надають конкретні рекомендації щодо найдоцільніших для них професій. Тифлопедагог в цій роботі враховує медичні показники щодо стану зору дитини, його психологічні, фізичні та інтелектуальні здібності. Профконсультації можуть носити довідниковий характер, коли дітям дають відповіді на конкретні запитання; медичний - про відповідність певної професії можливостям зору та загального стану здоров’я; психолого-педагогічні - про відповідність професії психологічним особливостям дитини та дидактичним можливостям оволодіння нею.

Професійна діагностика включає вивчення можливостей та готовності учнів до тієї чи іншої професії.

Професійний відбір передбачає виявлення особливостей і якостей людини, необхідних для оволодіння певною професією.

Особливого значення в школах для дітей з порушеннями зору надається професійній адаптації.

Професійна адаптація передбачає пристосування особистості до умов праці. Найчастіше така робота проводиться під час практичних занять на виробництві, зокрема, на підприємствах УТОС, у закладах та на підприємствах, пов’язаних з професією, якій навчають в школі. Проте спостерігаються певні проблеми з адаптацією студентів-інвалідів по зору у вищих навчальних закладах, що свідчить про недостатню організацію такої роботи.

З четвертого класу робота з профорієнтації набуває особливого значення, оскільки, згідно з навчальним планом школи, розпочинаються уроки професійно-трудового навчання. Діти мають ознайомитись майже з усіма найбільш розповсюдженими видами праці, набувають простіших навичок виробничої праці. У цей час вже на більш високому рівні продовжується робота з розвитку у дітей сприймання, уявлень, мислення, рухів. Особливої уваги в профорієнтаційній роботі надається виробленню таких особистісних якостей, як дисциплінованість, позитивне ставлення до праці, розвитку та корекції трудових навичок. Вивчаються інтереси дітей, нахили і здібності.

Процес формування професійних інтересів у сліпих та слабозорих дітей має певні специфічні особливості:

1. Формування інтересів відбувається в умовах обмеженого вибору кола професій, оскільки в більшості виробничих професій використовується зір.

2. Розвиток професійних інтересів відбувається відповідно до наявного рівня розвитку компенсаторних функцій та навичок соціального і просторового орієнтування.

3. У процесі формування професійних інтересів у сліпих дітей беруть активну участь вчителі праці, вихователь, лікар-окуліст. Цей процес повинен бути цілеспрямованим.

4. Рекомендації щодо вибору професії повинні опрацьовуватися з урахуванням ряду загальнофізичних, сенсорних та інтелектуальних властивостей дитини:

- загального стану здоров’я і залишкового зору, рівня розвитку опорно-рухового апарату;

- наявності інтелектуальних здібностей і природних обдарувань (у випадку інтересу до розумової праці);

- наявності організаторських здібностей і необхідної громадської активності (у випадку інтересу до громадської роботи);

- розвитку слухового аналізатора (при інтересі до професій телефоніста, настроювача музичних інструментів тощо, для оволодіння якими вимагається вміння здійснювати слуховий самоконтроль);

- розвитку шкірного і рухового аналізаторів (при інтересі до професій складальника, картонажника, штампувальника, пакувальника тощо, які передбачають здійснення самоконтролю за допомогою органів руху);

- розвитку всіх збережених аналізаторів (при інтересі до професій, специфіка яких вимагає складного самоконтролю за участю сукупності аналізаторів).

5. Рекомендації щодо вибору професії повинні опрацьовуватися з урахуванням ряду санітарно-гігієнічних протипоказань:

- шкідливого впливу на слуховий аналізатор виробничого шуму;

- шкідливого впливу на функції дотику роботи на холоді, роботи з речовинами, що роз’їдають шкіру, з брудними матеріалами, з інструментами, що травмують шкіру пальців тощо;

- шкідливого впливу на центральну нервову систему токсичних речовин;

- небезпеки травматизму при самостійному налагодженні верстатів і обробці важких деталей;

- протипоказань до постійних пересувань чи тривалого перебування в одній і тій самій позі.

Правильний вибір професії, задоволеність трудовою діяльністю у більшості залежать від формування професійних інтересів людини відповідно до індивідуальних можливостей та психологічних особливостей.

До завдань роботи з профорієнтації належать:

1. Озброєння учнів знаннями про зміст різних професій і тих вимог, які до них висуваються.

2. Вивчення індивідуальних, фізичних і психологічних особливостей учнів.

3. Вивчення зорових можливостей учнів, вплив супутніх дефектів і стану зору сліпих та слабозорих учнів.

4. Надання допомоги у виборі професії.

5. Надання допомоги в оволодінні професією.

Дослідження стану організації профорієнтаційної роботи в школах-інтернатах для дітей з порушеннями зору показали, що коло професійних інтересів учнів широке і майже не відрізняється від кола інтересів зрячих дітей. Інтереси підлітків з вадами зору поширюються на різні сфери діяльності і нерідко значно яскравіше виражені, ніж у їх зрячих однолітків. Разом з тим, майже у всіх незрячих учнів має місце високий рівень амбіцій, ефект неадекватності.

Деякі підлітки після закінчення навчання в школі зазнають труднощів у спілкуванні, що часто пов’язано з дефектом зору. У декого з них розвинута установка на інвалідність, невіра в свої можливості, вони хворобливо реагують на невдачі. У інших, навпаки, як псевдокомпенсаторне утворення, розвиваються надмірні амбіції, високий рівень самооцінки, що перешкоджає нормальному входженню в трудовий колектив, а в разі невдач сильно травмує психіку людини.

Сучасні дослідження[21], проведені в тифлопсихології, показали зниження кількості учнів випускних класів шкіл для сліпих дітей, які мають життєві плани у сфері майбутньої професійної діяльності. Так, в 10-х класах таких лише 14%, а в 12 - 36%. Наприкінці навчального року показники дещо зростають: у 10 класі - до 23%, у 12 класі - до 56 %. Отже, значна частина сліпих старшокласників, навіть з тих, хто отримує повну загальну середню освіту, не планує професійної діяльності, вважаючи її неможливою для інваліда в нинішніх соціально-економічних умовах і розраховуючи на пенсію та допомогу батьків.

Серед професій, за якими планують працювати сліпі випускники, в абсолютній більшості названі ті, що потребують подальшого навчання і є престижними для сліпих. Це такі професії: учитель, масажист, музикант, соціолог, психолог, юрист, програміст (в поодиноких випадках учні називали професії в галузі гуманітарних наук: мовознавство, історія; менеджмент, приватний підприємець, продавець). Як свідчать статистичні дані про працевлаштування інвалідів по зору та наукова література, майже всі ці професії доступні для сліпих. Оцінка планів за критерієм реальності та адекватності, тобто їх відповідності можливостям конкретного учня і перспективам його працевлаштування, показала, що 29% таких планів нереальні (неадекватно завищені). Водночас 35% професійних планів сліпих випускників характеризуються як неадекватно занижені.

Отже, можна говорити про недосконалість сучасної системи профорієнтаційної роботи в школах для дітей з порушеннями зору.

Цієї ж думки дотримуються і дитячі офтальмологи[22], які, оцінюючи стан профорієнтаційної роботи в спеціальних школах в цілому як недосконалий, пропонують створення спеціальних закладів інтернатного типу, де функціонуватимуть такі служби:

- служба зайнятості, яка включатиме психологічну службу та прийматиме участь в прийомі, професійній адаптації, працевлаштуванні;

- служба з професійного навчання, яка пропонує програми навчання на перспективу, навчає інвалідів конкурентоспроможним професіям;

- соціальна служба, котра забезпечує консультуванням з правових та інших питань з метою зменшення соціальної ізоляції.

Останнім часом поширюється використання комп’ютерних технологій для працевлаштування людей з вадами зору у загальне виробництво.

Дослідженнями С.О. Рикова та Т.В. Крижанівської визначено перелік 72 професій, за якими організується навчання дітей і підлітків із порушеннями зору в системі профтехосвіти, та 25 професій і видів робіт, рекомендованих для трудового навчання незрячих школярів на УВП УТОС. [23]

В Україні працює 8 професійних училищ для неповнофункціональних дітей. Підлітки з дефектами зору можуть навчатися у таких закладах:

1) медичне училище для масажистів (м. Генічеськ);

2) медична школа при Дарницькому медичному об’єднанні (м. Київ);

3) Державний реабілітаційний центр (м. Вишгород, Київської області), спеціальність-програміст;

4) Дніпропетровське професійне училище для інвалідів за спеціальностями: кравець, садівник, озеленювач;

5) юридичний коледж (м. Чернігів) за спеціальностями: право та організація соціального забезпечення, фінанси і кредит (бюджетний облік системи соціального захисту населення);

6) планово-економічний технікум-інтернат (м. Кам’янець-Подільський, Хмельницької області) за спеціальностями: економіка підприємств, бухгалтерський облік і аудит;

7) обліково-економічний технікум-інтернат (м Харків) за спеціальностями: бухгалтерський облік і аудит, протезне виробництво та ін.

В організації професійної орієнтації учнів мають брати участь центри зайнятості населення, фонди соціального захисту інвалідів.

Таким чином, підвищення якості соціально-трудової реабілітації дітей з вадами зору в Україні може бути досягнуте шляхом:

§ створення спеціальних учбових закладів (технікумів, коледжів, відділень ВУЗів) та центрів професійної підготовки та перенавчання підлітків;

§ забезпечення усіх дітей, які мають у цьому потребу, тифлологічними приладами, літературою по Брайлю, апаратурою, яка зчитує плоскодруковані тексти, брайлівським дисплеєм, мовним синтезатором, озвученими посібниками тощо, які сприятимуть розширенню їх соціальної адаптації, подальшої розробки та наукового обґрунтування професійної діяльності осіб з дефектами зору у сучасних економічних та виробничих умовах;

§ розробки Української програми зайнятості сліпих та слабозорих на підприємствах та закладах загального типу;

§ реалізації науково обґрунтованої профорієнтації осіб, обмежено працездатних та працездатних у спеціально створених умовах.

Запитання та завдання для самостійного опрацювання

1. Назвіть завдання трудового виховання в школах для дітей з порушеннями зору. Визначте з них загальнопедагогічні та спеціальні.

2. Визначте напрями корекції особистості в процесі трудового виховання сліпих та слабозорих дітей.

3. Охарактеризуйте особливості трудового виховання дітей з порушеннями зору.

4. Поясніть особливості використання методу бесіди в роботі зі сліпими та слабозорими учнями.

5. Визначте роль методу вправляння в трудовому вихованні незрячих дітей.

6. Поясніть особливості проведення трудової пропедевтики в школах для дітей з порушеннями зору. У чому полягають особливості формування трудових навичок у сліпих дітей?

7. Проаналізуйте програми для початкової ланки освіти з трудового навчання для дітей з порушеннями зору.

8. Визначте особливості формування професійних інтересів у дітей з порушеннями зору.

9. Визначте психологічні особливості незрячих дітей в організації профорієнтаційної роботи.

10. Прочитайте главу ІУ “Разнообразие трудовых возможностей слепых и выбор профессии” з книги Б.И. Коваленко “Возвращение ослепших к трудовой деятельности”. - М., 1946. - С.58 -161. Зробіть висновки щодо розповсюдженості професій сліпих в наш час.

 

Література

1. Акимушкин В.М., Моргулис И.С.Основы тифлологии. - К., 1993.

2. Ермаков В.П. Основы тифлопедагогики. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушенями зрения. - М., 2000.

3. Ермаков В.П., Земцова М.И., Куличева Н.И.Трудовое обучение и воспитание слабовидящих школьников. - М., 1986.

4. Жихарев А.М. Воспитательная работа в школе-интернате для слепых детей. - М., 1984.

5. Зрительная нагрузка на уроках труда в школе слепых и слабовидящих детей / Авт.-сост. В.П. Жохов, Т.З. Особова. - Л., 1982.

6. Підготовкаучащихся школ слепых к трудовой деятельности. /Под ред. М.И. Земцовой. - М., 1958.

7. Коваленко Б.И. Возвращение ослепших к трудовой жизни. - М, 1946.

8. Крижанівська Т.В., Риков О.С. Організація медико-соціальної допомоги дітям з вадами зору в Україні. - К., 2003.

9. Семенишена Т.О.Особливості трудового навчання і виховання дітей з порушеним зором // Соціально-психологічні проблеми тифлопедагогіки. Збірник наукових праць. Випуск 7. - К., 2007.

10. Стернина Э.М. Теория и методика воспитания слепых и слабовидящих школьников. - Л., 1980.

11. Трудовое обучениеи профессиональная ориентация слепых и слабовидящих школьников / Под ред. А.Б. Гордина, В.П. Ермакова. - М., 1982.

 

3.6. ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В ШКОЛАХ ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ