Завдання та зміст фізичного виховання в школах для дітей з порушеннями зору

Фізичне виховання є одним із компонентів цілісної системи виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Фізичне виховання дітей з порушеннями зору являє собою процес організації їх оздоровчої та пізнавальної діяльності, спрямований на розвиток фізичних сил і здоров’я, вироблення гігієнічних навичок і здорового способу життя.

Медичні дані свідчать про те, що в більшості випадків сліпі та слабозорі діти на момент вступу до школи значно відстають від своїх зрячих однолітків у фізичному розвиткові.

Встановлено відставання дітей у рості, масі тіла, життєвій ємкості легень та у інших антропологічних показниках. У більшості сліпих та слабозорих дітей спостерігаються порушення постави, викривлення хребта, плоскостопість. Порушення зору негативно впливає на розвиток рухової активності, значно знижуючи її, що, в свою чергу, відбивається на формуванні рухових здібностей, сили, швидкості, витривалості, координації, статичної та динамічної рівноваги тощо. Як відхилення третинного характеру, виникає порушення просторово-орієнтувальної діяльності. Чим раніше настало порушення зору, тим сильніший його вплив на фізичний розвиток дитини.

За даними В.П. Єрмакова та Г.А. Якуніна[25] найбільше виражені відхилення в учнів старших класів. Довжина тіла у сліпих і слабозорих у 17 років менше в середньому на 5-5,5 см порівняно з нормою. Маса тіла у сліпих та слабозорих підлітків цього віку на 4-5%, а у юнаків та дівчат на 6-7% менша, ніж у однолітків з нормальним зором. Окружність грудної клітки у сліпих та слабозорих підлітків в середньому на 4,8 см менше порівняно з нормою.

З віком фізичний розвиток сліпих та слабозорих відбувається, але уповільнено, порівняно з дітьми, які добре бачать. У сліпих та слабозорих наявні виражені відхилення в діяльності серцево-судинної та дихальної систем організму на всіх вікових етапах розвитку. Відсутність або зниження зору стримує природний хід фізичного розвитку таких дітей, оскільки знижується їх загальна фізична активність.

Ще більше виражене відставання у дітей з порушеннями зору відмічається у формуванні рухових якостей. Так, сліпота і слабозорість негативно відбиваються на розвиткові швидкості рухів. Виражене відставання у сліпих та слабозорих дітей відмічається в стрибках з місця, координації точності рухів, причому на всіх етапах розвитку.

Спостерігаються затримка в розвиткові статичної витривалості, невміння виконувати ритмічні рухи; низький рівень розвитку функції рівноваги; відсутність легкості і плавності в рухах; напруженість, скутість рухів; ожиріння. Розвиток рухових якостей у цих дітей знаходиться у прямій залежності від ступеня порушення зору.

Відхилення у фізичному розвитку вимагають спрямованої корекційно-виховної роботи з їх попередження і виправлення. Відомо, що при правильній організації фізичного виховання ці відхилення зводяться до мінімуму, а в окремих випадках повністю зникають.

Фізичне виховання в навчально-виховних закладах для дітей з порушеннями зору вирішує такі завдання:

1. Укріплення здоров’я, загартування і сприяння нормальному фізичному розвиткові організму.

2. Досягнення можливого для певного віку дитини рівня розвитку координації, точності і швидкості рухів, функцій рівноваги, м’язової сили, швидкісно-силових якостей, рухливості в суглобах, витривалості.

3. Навчання дітей основам гімнастики, метання, повзання, ходіння на лижах, катання на ковзанах, елементам легкої атлетики, рухливим іграм тощо.

4. Формування життєво важливих навичок правильної постави, рухів ходьби, бігу, лазіння, стрибків тощо, профілактика плоскостопості.

5. Підвищення опірності організму несприятливим впливам і розширення його функціональних можливостей (покращення регуляторних функцій центральної нервової системи, укріплення опорно-рухового апарату, збільшення дієздатності серцево-судинної, дихальної та інших систем).

6. Розвиток здібності орієнтуватися за допомогою збережених аналізаторів.

7. Формування позитивних моральних і вольових якостей (дисциплінованість, колективізм, рішучість).

8. Формування знань про здоровий спосіб життя, спорт, прищеплення гігієнічних знань та навичок.

9. Формування стійкого інтересу до занять фізкультурою та спортом, звичок та навичок щоденного виконання фізичних вправ.

Фізичне виховання сліпих та слабозорих дітей передбачає проведення додаткової роботи з попередження та корекції відхилень у їх фізичному розвитку, які виникають як вторинні наслідки дефекту зору.

Особливого значення в роботі з фізичного виховання надається організації охоронного лікувально-педагогічного режиму в школі. Застосування в школах для дітей з порушеннями зору лікувально-педагогічного режиму пов’язане, зокрема, з особливостями перебігу психофізичних функцій та психічних станів дітей. Так, незряча дитина важче, ніж дитина з нормальним зором, прокидається, їй не вистачає зорових стимулів для бадьорості, хорошого ранкового настрою. Вона може частіше, ніж зрячі діти, вередувати вранці, їй важче даються перші уроки в класі. Тут на допомогу приходить р анкова гімнастика. Ранкова гімнастика в школі-інтернаті повинна проводитися з музичним супроводом, під безпосереднім контролем учителя фізкультури і за активної участї вихователя. Ранкова гімнастика не лише сприяє зміцненню м’язової, серцево-судинної і дихальної систем та поліпшенню фізіологічних функцій організму, але й задає правильний ритм життя і трудової діяльності на весь день, створює гарний морально-психологічний настрій і застосовується як один із заходів охоронного лікувально-педагогічного режиму в школі.

У початкових класах діти швидко втомлюються, що може призвести до негативної поведінки. Для того, щоб уникнути цього, в школах-інтернатах обов’язковим є денний сон. Після сну діти знову активні і добре себе поводять.

Правильна організація вільного часу та самопідготовки в школі-інтернаті також входять до структури охоронного лікувально-педагогічного режиму. Для цих видів виховної роботи виділений час в режимі дня дітей, вони проводяться під керівництвом тифлопедагогів.

Урахування особливостей навчальної працездатності сліпих та слабозорих дітей лежить в основі складання розкладу уроків. З тифлопедагогічних досліджень відомо, що найкраща працездатність дітей припадає на 2-3 уроки дня і на 2-3 дні тижня. Відповідно більш складні предмети у розкладі уроків ставляться саме в ці періоди.

Система фізичного виховання сліпих та слабозорих дітей включає такі його форми:

§ уроки (фізичної культури, лікувальної фізкультури та ритміки, фізкультхвилинки на уроках);

§ фізкультурні заходи в режимі дня (ранкові та вечірні прогулянки, рухливі ігри на свіжому повітрі, ранкова гімнастика, гігієнічні заняття);

§ фізкультурно-масова робота в позаурочний час (фізкультурні гуртки, спортивні секції, спортивні змагання);

§ оздоровчі заходи (поточне медичне обслуговування і дотримання санітарно-гігієнічних норм, лікувально-педагогічний режим, співвідношення фізичних навантажень, праці і відпочинку, загартування, спорт і туризм в екологічно чистому середовищі, формування понять і переконань про здоровий спосіб життя).

Провідною формою фізичної підготовки сліпих дітей, як і зрячих, безумовно, є урок фізкультури. На уроці фізкультури закладаються основи фізичного розвитку учнів, формуються навички рухів, просторового орієнтування тощо. Для більшої ефективності уроку фізкультури учитель зобов’язаний виконувати педагогічні вимоги до його проведення і чітко уявляти свої функції.

Найбільш важливими педагогічними вимогами до уроку фізкультури є здійснення диференційованого та індивідуального підходу до дітей з урахуванням стану здоров’я та важкості зорової патології, врахування клінічних форм та характеру порушень зору, інших аномалій розвитку у співвідношенні з систематичним контролем за динамікою фізичного розвитку і рухових здібностей учнів, обсягом фізичних навантажень, забезпеченням необхідної систематичності занять та врахування особливостей фізичного розвитку дітей при виконанні вправ на спортивних знаряддях.

Диференційований підхід на уроках фізкультури передбачає врахування медичних протипоказань до окремих видів фізичних навантажень для різних груп учнів. Так, для дітей з нормальним зором встановлено три медичні групи: основна, підготовча і спеціальна. У проведенні фізичного виховання зі сліпими та слабозорими дітьми необхідна більш глибока їх диференціація за медичними групами, з урахуванням їх стану здоров’я, офтальмологічної і ортопедичної характеристик.

Індивідуальний підхід в процесі навчання фізичної культури особливо важливий при виконанні вправ на спортивних знаряддях, що вимагають великого навантаження та зорового контролю, оскільки це пов’язане з підвищенням фізичної і психічної напруги.

У практиці проведення уроків фізкультури виділяють такі групи дітей: основну, підготовчу, спеціальні першу та другу групи, а також групу ЛФК.

У спеціальну першу медичну групу виділяють учнів з певними захворюваннями очей. Зокрема це діти, у яких є такі захворювання, як афакія, підвивих кришталика, глаукома, висока міопія, гіперметропія. Цим дітям протипоказані вправи, пов’зані з підняттям важких речей, штовханням, різкими нахилами голови тощо.

У другій спеціальній медичній групі займаються діти, у яких спостерігаються важкі захворювання серцево-судинної системи, хронічна пневмонія, органічні ураження ЦНС, гідроцефалія, епісиндром.

Частина дітей повністю звільняється від занять фізкультурою.

Розподіл учнів за медичними групами проводиться щорічно на основі результатів поглибленого медичного огляду та оформляється наказом по школі-інтернату.

Дуже важливою формою фізичної підготовки дітей з глибокими порушеннями зору є також уроки ритміки. Основне завдання вчителя на цьому уроці полягає в тому, щоб сформувати навички координації рухів, які успішно виробляються при музичному супроводі. У цьому випадку руховий аналізатор, як психофізіологічний механізм координації рухів, вдосконалюється не тільки на базі м’язового відчуття, але й за участю слуху.

Уроки ритміки, окрім загальнопедагогічних завдань всебічного і гармонійного розвитку особистості, ставлять на меті вирішення спеціальних завдань корекції вад фізичного і психічного розвитку за допомогою засобів музично-ритмічної діяльності.

Так, на уроках ритміки вирішуються загальнооздоровчі, навчально-виховні та корекційно-розвиткові завдання.[26]

Загальнооздоровчі завдання спрямовані на загартування і зміцнення здоров’я; всебічний психічний і фізичний розвиток; активізацію рухових функцій організму; підвищення фізичної та розумової працездатності.

Навчально-виховні завдання передбачають виховання пізнавального інтересу до музичних творів, що використовуються на заняттях з ритміки; ознайомлення дітей з елементами українських народних танців і танців народів світу; формування системи музично-ритмічних рухових умінь і навичок, ігрових дій, розвиток відчуття ритму (здатності відчувати його в музиці, русі та мовленні); опанування технікою виконання загальнорозвиткових, гімнастичних, танцювальних, музично-ритмічних та ігрових вправ; розширення знань про організм людини; виховання основ культури рухів під музику, морально-вольових якостей, інтересу і звички до занять ритмікою.

Корекційно-розвиткові завдання спрямовані на дорозвиток, розвиток і корекцію темпоритмічного відчуття, координації рухів з мовленням; дорозвиток, розвиток і корекцію психомоторних функцій, дрібної моторики пальців і кистей рук; рухової пам’яті, стійкості, розподілення і переключення уваги; навичок орієнтування у просторі; статичної координації, виправлення порушеної постави; розвиток музично-сенсорних здібностей: розуміння темпу і характеру музики, динамічної координації рухів; розвиток музично-рухової творчості (вигадування музично-рухових образів і вміння ритмічно і виразно їх відтворювати); виховання впевненості в собі, в своїх можливостях, усвідомлення своєї індивідуальності, корекцію негативних особистісних якостей; попередження недоліків, що виникають на фоні зорового порушення при опануванні рухів (скутість, малорухливість, невпевненість, нав’язливі рухи, страх рухатися у просторі тощо).

Через неоднорідність контингенту учнів робота з фізичного виховання в школі-інтернаті для дітей з порушеннями зору характеризується багатьма особливостями і вимагає від педагогів знань тифлопедагогіки, фізіології, анатомії, гігієни, офтальмології, психології, ортопедії, а також систематичного вдосконалення методики навчання.

Основним у роботі вчителя з фізичного виховання дітей з вадами зору є індивідуальне дозування фізичних навантажень для учнів кожної медичної групи.

Особливу медичну групу становлять діти, яким за станом здоров’я рекомендовані заняття лікувальною фізкультурою.

При дефектах зору, особливо при вродженій сліпоті, внаслідок малорухливого способу життя, м’язової слабкості, неправильної постави тощо виникають вторинні дефекти опорно-рухового апарату - сколіози, кіфози, лордози та ін.

Вартий уваги і той факт, що майже всі діти, які мають дефекти опорно-рухового апарату центрального походження, характеризуються вираженими порушеннями зору вродженого типу. При цьому, чим порушення глибше, тим значніші відхилення у фізичному розвитку.

Отже, поруч з уроками фізкультури дуже велике значення у фізичному вихованні сліпих та слабозорих учнів мають уроки лікувальної фізкультури та уроки ритміки.

Лікувальна фізкультура - це комплекс безперервних лікувальних, психологічних та педагогічних впливів на організм учня, з урахуванням його офтальмологічної характеристики, що застосовується з метою усунення ортопедичних вад.

Лікувальна фізкультура може бути ефективним корекційним засобом у разі, якщо вона є складовою частиною загального процесу фізичного виховання, форми якого, включаючи урок, ритміку, фіззарядку, позакласні спортивні заходи, взаємопов’язані і підлягають єдиній педагогічній меті.

Усунення порушень опорно-рухового апарату - складна спільна робота вчителя і вихователя. У позаурочний час вихователь повинен систематично контролювати ходу і поставу учнів у процесі самообслуговування та суспільно корисної діяльності. Для проведення уроків лікувальної фізкультури необхідно мати добре обладнаний кабінет.

Фізкультхвилинки під час уроків сприяють поліпшенню кровообігу, психологічній розрядці, зниженню розумової напруги дитини і створюють умови для більш якісного засвоєння навчального матеріалу. Завдання вчителя фізкультури полягає у підготовці педагогів до правильного проведення фізкультхвилинок і загальному контролі за виконанням єдиних педагогічних вимог до фізичного виховання.

Ефективність фізичного виховання незрячих дітей визначається не тільки якістю проведення уроків фізкультури, лікувальної фізкультури, ритміки, ранкової фіззарядки, фізкультхвилинок на уроках і під час самопідготовки на основі єдиних педагогічних вимог, але й широким проведенням позакласної спортивно-оздоровчої роботи.

У школах для дітей з вадами зору використовуються ті ж форми позакласної спортивно-оздоровчої роботи, що й у масовій школі: спортивні секції, спартакіади, вечори здоров’я тощо.

Головна відповідальність за їх проведення, безперечно, лягає на вихователя, який зобов’язаний організовувати прогулянки дітей на свіжому повітрі, рухливі ігри, походи.

Успішність фізичного виховання в школах для дітей з порушеннями зору забезпечується урахуванням всім педагогічним колективом тяжкості і характеру рухових порушень дітей, особливостей формування їх рухової сфери, вікових та статевих розрізнень учнів. Здійснення виховного впливу на фізичний розвиток дітей повинно спиратись на їх збережені рухові можливості та пізнавальну діяльність.

Системний характер порушення фізичного розвитку вимагає системи педагогічного впливу, спрямованого на повне або часткове подолання чи нівелювання вторинних відхилень в процесі розв’язання оздоровчих та освітніх завдань виховання сліпих та слабозорих.