Структура і зміст КУРСОВОЇ роботи

ЗМІСТ

 

Вступ ……………………………………………………………………...
1 План дослідження ……………………………………………………...
2 Структура і зміст роботи ………………………………………………
3 Методика написання окремих розділів ……………………………….
3.1 Вступ ……………………………………………………….……….
3.2 Літературний огляд.. ………………………………………………
3.3 Завдання, організація та методика дослідження …………………
3.4 Результати дослідження та їх обговорення ………………………
3.5 Висновки.…………………………………………………………..
3.6 Перелік посилань …………………………….…………………….
4 Основні вимоги до оформлення роботи ……………………………...
5 Підготовка до захисту та захист роботи ……………………………...
6 Зразки додатків………………………………………………………….

 

ВСТУП

 

Навчальними планами зі спеціальності “Фізичне виховання” передбачено виконання курсової роботи з теорії та методики фізичного виховання студентами 3 курсу стаціонару і 3 курсу заочного відділення

Тематика курсових робіт з ТМВФ визначається кафедрою теоретичних основ фізичної культури і повністю відповідає змістові програми.

Як форма науково-дослідної роботи курсова робота сприяє вдосконаленню професійної підготовки з предмету ТМФВ майбутніх спеціалістів з фізичної культури та спорту.

 

Курсові роботи за змістом можуть бути:

 

- теоретичного характеру, які виконуються на основі аналітичного збору літературних даних з обраної теми;

 

- емпіричного характеру, які виконуються на основі аналізу передового досвіду роботи спеціалістів фізичної культури та спорту, власного досвіду студента, документів планування, обліку і звітності, які відображають навчально-тренувальний чи виховний процес;

 

- експериментальні, виконані на основі результатів власних досліджень;

 

- конструктивного характеру – виготовлення приборів, наочних посібників, тренажерів, макетів з описанням інструкції їх використання чи вивчення їх ефективності в експерименті.

 

 

План дослідження

 

Після вибору і реєстрації теми курсової роботи складається індивідуальний план виконання роботи. В ньому вказуються основні розділи роботи, їх зміст, терміни завершення і відмітка про виконання.

 

Найчастіше зустрічається така схема побудови плану:

Індивідуальний план виконання курсової роботи

Кафедра ___________________________________________________________

Тема роботи _______________________________________________

Виконавець: студент ________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

_________________________________________________________________

(курс, форма навчання, спеціальність)

Керівник __________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

 

Початок роботи __________________ кінець роботи _____________________

Календарний план

 

№ п/п	Зміст роботи	Терміни виконання	Відмітка про виконання
1.	Вибір і обгрунтування теми
2.	Вивчення літератури з теми роботи
3.	Визначення завдань та методів дослідження
4.	Оволодіння методикою дослідження
5.	Організація та проведення власних досліджень
6.	Опрацювання й аналіз даних, отриманих в ході дослідження
7.	Написання і подання на кафедру роботи за такими розділами: а) вступ; б) огляд літератури; в) завдання, методи й організація дослідження; г) результати дослідження разом з висновками та практичними рекомендаціями, перелік посилань і додатки
8.	Написання доповіді та підготовка до захисту
9.	Захист роботи	Згідно з графіком кафедри

Студент-виконавець _____________________

Керівник_________________________________________________

 

Структура і зміст КУРСОВОЇ роботи

 

В основному роботи будується за планом наукової роботи і включає такі розділи: 1) вступ; 2) огляд літератури; 3) завдання, методи і організація дослідження; 4) результати дослідження; 5) висновки; 6) перелік посилань; 7) додатки. Зразок змісту курсової роботи

 

ЗМІСТ

Вступ
1 Огляд літератури.……………………………………………………....
1.1 Проблема тестування фізичної підготовленості дітей та підлітків …………………………………………………………….
1.2 Динаміка розвитку рухових якостей у дітей та підлітків …….....
2 Завдання, методи та організація дослідження ……………………….
2.1 Завдання дослідження ……………………………………………..
2.2 Методи дослідження ………………………………………………
2.3 Організація дослідження ………………………………………….
3 Результати дослідження ………………………….
Висновки.…………………………………………………………………
Практичні рекомендації …….. …………………………………………..
Перелік посилань …………………………….…………………….…….
Додатки …………………………………………………………………...

 

Методика написання окремих розділів

 

Вступ

 

“ Вступ ” починається з третьої сторінки. У вступі визначають коло тих питань, які розглядаються в курсовій роботі. Вступ викладається у такій послідовності:

- актуальність теми;

- об’єкт дослідження;

- суб’єкт дослідження

- мета роботи;

- робоча гіпотеза;

- теоретична значимість;

- практична значимість.

Обсяг вступу не повинен перевищувати 1-2 сторінок.

Нижче наводимо зразки написання окремих компонентів “Вступу”.

Тема роботи “Методика диференційованого підходу при розвитку витривалості у юнаків 7-8 класів”.

Актуальність. Науково-технічний прогрес ХХ століття характеризується стрімким підвищенням темпів життя, інтенсифікацією виробництва та інших сфер діяльності людини, що в свою чергу висуває дуже високі вимоги до її психічної і фізичної працездатності. Щоб успішно діяти в тій чи іншій галузі, людина зобов’язана орієнтуватися у великому потоці інформації, вибираючи тільки необхідні дані, розбиратися в новій техніці, постійно поновлювати свій багаж знань, умінь і навичок, удосконалювати себе фізично. Тобто, вступаючи в повноцінне доросле життя, юнаки та дівчата повинні мати певний запас психічної та фізичної міцності.

В основі працездатності лежить така фізична якість як “витривалість”, тому це з юного віку необхідно приділяти велику увагу її розвитку й удосконаленню.

Витривалість служить базою для розвитку всіх інших фізичних якостей і є основою успішного оволодіння будь-якою діяльністю.

Процес фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл повинен забезпечити належну фізичну підготовленість школярів. Однак, дані багаточисленних обстежень широких контингентів учнів, свідчать про низький рівень фізичної підготовленості, що в першу чергу зумовлено недостатнім розвитком витривалості. Це викликано низьким науковим і методичним рівнем, недосконалістю систем виховання витривалості учнів в різних типах навчальних закладів (школі, ПТУ, вузів).

У зв’язку з цим, у процесі фізичного виховання розвитку витривалості необхідно приділяти особливу увагу, оскільки будь-яка діяльність пов’язана з подоланням втоми. Щоб учні успішно справлялися з навчальними вимогами, необхідно будувати навчальний процес з урахуванням можливостей і підготовленості учнів.

Нерозробленість даної проблеми, а також потреба в нових методиках розвитку витривалості з урахуванням диференційованого підходу до учнів і спричинили вибір теми дослідження.

Об’єкт дослідження – уроки розвитку витривалості з урахуванням диференційованого підходу.

Суб’єкт дослідження – юнаки 14-15 років з різним рівнем розвитку витривалості.

Предмет дослідження – рухові здібності юнаків 14-15 років та педагогічні закономірності їх розвитку.

Гіпотеза даного дослідження грунтувалась на припущенні, що розроблена методика диференційованого підходу розвитку витривалості на уроках фізичної культури в юнаків 14-15 років з використанням різноманітних засобів розвитку витривалості, дасть більш високий педагогічний ефект.

Теоретична значимість дослідження передбачає одержання відповіді на питання, про те що зроблено на основі попередніх знань.

 

Наприклад: “В результаті аналізу одержаних даних була розроблена методика диференційованого підходу по підвищенню рівня розвитку витривалості та перевірка її ефективності на уроках фізичної культури, яка дає більш високий педагогічний ефект.

 

Практична значимість дослідження полягає в розробці методики диференційованого підходу при розвитку витривалості в юнаків 7-8 класів. Розроблена автором програма розвитку витривалості на уроках фізичної культури для юнаків 7-8 класів, які мають різний рівень підготовленості, може використовуватись вчителями фізичної культури загальноосвітніх шкіл. Запропонована методика позитивно впливає щей на показники загальної фізичної підготовленості і силової витривалості. А це значить, що учням легше буде виконувати інші навчальні нормативи.

 

Визначення кінцевої мети курсової роботи можливе тільки за допомогою обрання об’єкта, суб’єкта та предмета дослідження. У зв’язку з цим, об’єктом дослідження може виступати урок фізичної культури, засоби фізичного виховання, суб’єктом – учень чи група учнів, а предметом – закономірності подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу.

 

ОГЛЯД літературИ

 

Літературний огляд у вигляді самостійної глави (розділу) знімає більшу частину роботи. На цю главу відводиться приблизно 25-30% загального обсягу рукопису (30-35 сторінок машинописного тексту).

У цьому розділі розглядається, порівнюється та аналізується точка зору авторів-дослідників з основних питань теми (проблеми), що розглядаються у вітчизняних та зарубіжних джерелах.

Викладення матеріалу можна вести або в хронологічній послідовності, або розділяти матеріал на проблемні питання. Вибір того чи іншого варіанту залежить від характеру теми та зібраних матеріалів, ступеня висвітлювання окремих питань в літературі й т.п. Якщо в розділі виділені параграфи, то їх слід назвати.

Літературний огляд рекомендується проводити в 3 етапи: 1) підбір і складання списку спеціальної літератури (значну допомогу в підборі відповідних публікацій дають різні біографічні показники); 2) аналіз тексту (читати необхідно повільно, осмислюючи зміст публікацій, намагаючись зрозуміти головні ідеї та думки автора); 3) запис основного змісту тексту.

Перед ознайомленням зі змістом корисно ознайомитись з вихідними даними книги (в якому місті вона надрукована, яке видавництво її випустило, в якому році, яким тиражем, хто редактор), що дозволить оцінити сучасність та її характер (науковий, навчальний, популярний). Потім слід прочитати вступ (передмову). Він дає можливість зорієнтуватися у головному змісті книги, зрозуміти головні ідеї автора. Далі треба переглянути список рекомендованої літератури, щоб ознайомитись з додатковою літературою з обраної теми й оцінити її обсяг.

Приступаючи до читання основного матеріалу в книзі, доцільно виписати всі незнайомі слова й терміни у спеціальний словник з вказівкою з’ясовоного смислу. Завершальним етапом вивчення літературних джерел є запис його основного змісту у вигляді цитування, складання плану тез або конспектів.

Всі літературні джерела, на які є посилання в літературному огляді, повинні бути включені в перелік посилань і пронумеровані.

У курсовій роботі треба робити посилання, яке містить тільки номер публікації за списком. Воно береться у квадратні дужки. Наприклад: [12], [15], [1-5], [5,12, 15].

Як правило, посилання розміщують у тому місці, де це найзручніше за змістом.

 

Результати дослідження

 

Це основна за обсягом частина роботи, в якій викладаються результати власного дослідження, що аналізуються у порівнянні з висновками інших авторів з цього питання, доводиться спроможність чи помилковість знайдених закономірностей, зв’язку, пояснень (тобто своєї робочої гіпотези).

Результати дослідження рекомендують викладати у формі критично-аналітичного тексту. Обсяг цього розділу включає приблизно 15-20 сторінок рукописного або 10-15 сторінок машинописного тексту. При написанні тексту необхідно супроводжувати його таблицями, малюнками, схемами, фотографіями, графіками або виділяти їх у вигляді окремого додатку.

Наприклад: 1.“Розвиток фізичних якостей у школярів, які мають різний рівень рухової активності (РА) показав, що сила у хлопців 8-17 років з помірною руховою активністю постійно збільшується. Так, у віці 8 років станова сила дорівнює 46,7±0,44 кг, а в 17 років – 138,6±0,81 кг (Р < 0,01), сила правої кисті – відповідно 16,5±0,64 й 49,6±0,92 кг (Р < 0,001), кількість підтягувань на перекладині зростає з 1 до 8 разів. Аналогічно розвиваються швидкість, витривалість і швидкісно-силові показники. Так, хлопці 8 років стрибали в довжину з місця 1,3±0,41 м, а в 17 років – 2,2±0,71 м (Р < 0,001). Результат метання набивного м’яча зріс у 2,8 рази (Р < 0,001).

У дівчат основні фізичні якості розвиваються повільніше. Так у 8 років середній показник станової сили у них дорівнює 36,7±0,38 кг, а в 17 років – 83,6±0,75 кг (Р < 0,001), стрибок у довжину з місця – відповідно 1,2±0,29 м та 1,8±0,69 м (Р < 0,001).

Крім того, у дівчат спостерігається нерівномірність розвитку сили, швидкості, витривалості, швидкісно-силових показників. Результати зростають з 8 до 13-14 років, а з 14 до 15 років не змінюються. Така нерівномірність розвитку основних фізичних якостей пояснюється особливостями статевого розвитку жіночого організму.

При обстеженні учнів з низькою руховою активністю (РА) ми також виявили вікові особливості в розвитку основних фізичних якостей. Так, у дівчат 8 років, які займаються лише фізкультурою за шкільною програмою, сила правої кисті дорівнювала 11,3±0,35 кг, а в дівчат шкіл-інтернатів – 13,8±0,76 кг (Р < 0,01), у дівчат 12 років – відповідно 19,6±0,32 кг та 23,5±0,49 кг (Р < 0,001), у дівчат 17 років – 28,4±0,53 і 31,2±0,49 кг (Р < 0,001). Хлопці 8 років з низькою РА стрибали в довжину з місця 1,36±0,36 м, а хлопці шкіл-інтернатів – 1,37±0,41 м (Р < 0,001), у 13 років – відповідно 1,68±0,39 і 1,79±0,43 м (Р < 0,001), у 17 років – 2,03±0,49 і 2,28±0,54 м (Р < 0,001).

Аналогічні результати ми виявили і за іншими показниками.

Найвищий рівень розвитку основних фізичних якостей спостерігався у юних спортсменів. Так, у 17 років станова сила в юнаків з низькою РА дорівнювала 127±0,82 кг, з помірною РА - 141±0,73 кг, а в юних спортсменів – 152 ±0,79 кг. Учні 15-річного віку з низькою РА підтягувалися на перекладині в середньому 4 рази, з помірною – 5,7 рази, а юні спортсмени – 7,6 рази. Дівчата 15 років з низькою РА стрибали в довжину з місця 1,59±0,57 м, з помірною РА – 1,64±0,49 м, а юні спортсменки – 2,06±0,41 м. Результати бігу на 60 м у дівчат 14 років відповідно становили 11,1±0,42 с і 9,3±0,42 с. Аналогічна різниця спостерігалася й за іншими результатами контрольних випробувань. При цьому в усіх випадках різниця була статистично достовірна.

Дослідження показали, що у дітей і підлітків, які займаються фізичною культурою лише за шкільною програмою, найнижчі показники розвитку сили, швидкості, витривалості, а також швидкісно-силові показники в кожній віковій і статевій групі порівняно з їхніми ровесниками, у режимі дня яких передбачено інші форми занять. Це дає підставу рекомендувати збільшити кількість уроків фізичного виховання в школі і використовувати всі існуючі форми організації занять з фізичної культури в позаурочний час.”

Наприклад: 2. “Аналіз результатів показує, що витривалість у юнаків 7-8 класів неоднакова, що й послужило основою для диференціації учнів на три групи в залежності від рівня підготовленості. На початковому етапі дослідження середня арифметична за тестом в бігові на 1500 м склала в юнаків контрольної групи з низьким рівнем підготовленості – 491,8±2,0 с і експериментальної групи – 492,7±1,6 с; з середнім рівнем розвитку витривалості – 457,8±3,9 с і 445,2±5,5 с; з високим рівнем розвитку витривалості – 441,5±1,7 і 409±1,9 відповідно. Вірогідність розрізнень між результатами контрольної та експериментальної групи різко прогресує по відношенню до результатів в контрольній групі (експериментальна - 459,3±1,8, контрольна – 491,6±1,9) в групі з низьким рівнем розвитку витривалості; (експериментальна - 415,3±4,7, контрольна – 459,6±3,6) з середнім рівнем; (експериментальна - 379,6±1,9, контрольна – 411,7±1,7) з високим рівнем розвитку витривалості.

Результати в контрольній групі по відношенню до вихідних практично залишились незмінними.

У процентному відношенні результати експериментальної групи покращились: в підгрупі з низькими рівнем підготовленості на 6,76%, з середнім рівнем на 6,65%, з високим рівнем підготовленості – на 7,25%. Якщо до експерименту розклад результатів експериментальної групи складав 33,33 % по кожній із підгруп, в залежності від рівня підготовленості, то після експерименту він став 41,6% з середнім рівнем підготовленості і 58,4% - з високим рівнем підготовленості.

Результати спостережень дозволили зробити висновок, що використання на уроці різноманітних засобів розвитку витривалості за умови диференційованого підходу дає більш високий педагогічний ефект.”

 

Для того, щоб зробити аналіз експериментального матеріалу, треба провести його математичну обробку.

Наведемо найпростіші способи обробки експериментальних даних методами математичної статистики.

 

Середня арифметична

 

Проста середня арифметична величина вираховується шляхом додання всіх одержаних значень (варіант) і ділення вирахуваної суми на кількість випадків (n).

 

 

Середня арифметична вираховується за формулою:

 

∑V

Х = ─────, де Х – середня арифметична; ∑ - знак суми; V –

N

одержані у дослідженні значення (варіанти).

Наприклад, є 10 результатів у бігові на 100 м (12.0, 12.3, 11.9, 12.5, 11.7, 12.6, 12.1, 12.4, 12.0, 12.4) Необхідно вирахувати середній результат для даної групи спринтерів.

 

∑V 12.0+12.3+11.9+12.5+11.7+12.6+12.1+12.4+12.0+12.4

Х = ───── = ────────────────────────────────

N 10

 

Висновки

 

Логічним завершенням курсової роботи є висновки. Головна їх мета – підведення підсумків проведеної роботи. Ця заключна частина її повинна містити не тільки кінцеві положення досягнень автора, але і вказувати на подальшу перспективу розвитку досліджень даного питання.

Висновки подаються у вигляді окремих конкретних і лаконічних положень, що підсумовують одержані дані. Дуже важливо прослідити, щоб висновки відповідали поставленим завданням роботи.

Як правило, пункти висновків включають ті узагальнені цифрові дані, що містять елементи новизни і отримані безпосередньо автором.

Одним із пунктів висновків можуть бути рекомендації з теоретичної та практичної реалізації одержаних результатів.

Слово “ Висновки ” на листі розташовують посередині рядка і друкують великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Висновки в роботі, як правило, формулюються по пунктах, які нумеруються арабськими цифрами. Кількість пунктів не обмежується, але звичайно їх буває від 2 до 10.

 

Приклади висновків:

ВИСНОВКИ

1. Виявлення рухових здібностей дітей 6-11 років на уроках фізичної культури можливе на основі інформативних показників (стрибок в довжину з місця, метання малого м’яча (150 г) на відстань, човниковий біг 4х9 м; біг 30 м з високого старту; нахил тулуба вперед).

2. Ефективність запропонованої методики розвитку рухових здібностей у хлопчиків і дівчат 1-4 класів дозволила добитися більшого приросту результатів в експериментальних класах (Р < 0,05).

 

ВИСНОВКИ

1. Динаміка показників фізичної підготовленості юнаків не має значного росту від 10 до 11 класів.

2. Виявлено, що юнаки 10 й 11 класів мають середній рівень (61,7%), вищий за середній рівень (20,7%) і нижчий за середній рівень (17,6%).

3. Фізична підготовленість юнаків за результатами виконання державних тестів показала, що середній показник по 10 класах – 29-30 балів, по 11 класах – 26-27 балів.

4. Високого рівня з фізичної підготовленості серед юнаків 10 та 11 класів не було виявлено.

5. Низький рівень з фізичної підготовленості був виявлений в одного юнака 10 класу, що склало 2,9%.

 

ВИСНОВКИ

1. Активний руховий режим, в обсязі 14-20 годин на тиждень занять фізичними вправами, позитивно впливає на розумову і фізичну працездатність учнів і сприяє підвищенню успішності, збільшенню рівня фізичної підготовленості.

2. З метою підвищення рухової активності учнів загальноосвітніх шкіл необхідно:

- регулярно проводити фізкультурно-оздоровчі заходи в розпорядку навчального дня школи;

- активізувати роботу шкільних секцій, груп загальної фізичної підготовки;

- виховувати інтерес в учнів до занять фізичною культурою, до здорового способу життя.

ВИСНОВКИ

1. Використання збільшеного обсягу (50-75%) рухливих ігор на уроках фізичної культури в експериментальних класах в значній мірі впливає на рівень розвитку швидкісно-силових і силових якостей у дітей.

2. Рівень фізичної підготовленості учнів в експериментальних класів значно перевищує рівень фізичної підготовленості учнів контрольних класів не тільки за абсолютними показниками, а й за відносними темпами приросту показників з фізичної підготовленості.

3. Середні показники розвитку рухових якостей, отримані в кінці педагогічного експерименту, достовірно вищі (Р < 0,05) в учнів експериментальних класів в порівнянні з показниками учнів контрольних класів.

ВИСНОВКИ

1. Результати дослідження дозволяють відзначити наявність певного взаємозв’язку між обсягом навчального навантаження та рівнем фізичної підготовленості учнів 8-10 років.

2. Навчальне навантаження (обсягом 26-33 години на тиждень) в учнів 8-10 років експериментальних груп негативно впливає на стан здоров’я (кількість пропущених уроків по хворобі в експериментальній групі склало – 1389 годин, в контрольній групі – 1060 годин, кількість дітей, які пропустили уроки по хворобі в експериментальній групі – 227 чоловік, в контрольній групі – 45 чоловік.)

3. В спеціалізованих школах особливу увагу треба приділяти нормам навчання і режиму.

 

 

ВИСНОВКИ

1. Показники фізичної підготовленості на початку не мали достовірної різниці між експериментальною і контрольною групами 12-13-літніх підлітків.

2. В показниках спеціально-рухової підготовленості до експерименту нами була відзначена достовірна тенденція (t = 1,2) в групі 12-літніх підлітків, в групі 13-літніх підлітків – різниця була достовірна в порівнянні з контрольною групою (t = 4,13).

3. В кінці педагогічного експерименту в обох групах показники покращились, але в експериментальній групі 12-літніх приріст достовірний був за 3 тестами, в групі 13-літніх за 5 тестами, була в контрольній групі 12-13 літніх підлітків достовірного приросту не було.

4. Методика тренувального процесу в експериментальній групі 12-13 літніх підлітків позитивно впливає на підвищення рівня фізичної і спеціально-рухової підготовленості за рахунок засобів загальної, додаткової і спеціально-фізичної підготовленості.

5. Середні показники з тестів, отримані в експерименті можуть бути використані тренерами при оцінці рівня фізичної підготовленості в групі навчальної підготовки з боксу.

6. Рекомендовані контрольні вправи також можуть бути використані боксерами всіх розрядів, вони не потребують складного обладнання і відрізняються об’єктивністю отриманих результатів.

 

Факультет фізичного виховання

 

 

Кафедра теорії та методики фізичної культури і туризму

 

 

КУРСОВА РОБОТА

Фізичної культури

Виконав(ла): ПЕТРОВ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ___________

студент групи ___1218/2__________________________________________

(шифр) (підпис) (дата)

 

Керівник: доцент кафедри ТОФК ____________________ Т.М. Чиженок

(підпис) (дата)

 

Запорожжя

ЗМІСТ

 

Вступ ……………………………………………………………………...
1 План дослідження ……………………………………………………...
2 Структура і зміст роботи ………………………………………………
3 Методика написання окремих розділів ……………………………….
3.1 Вступ ……………………………………………………….……….
3.2 Літературний огляд.. ………………………………………………
3.3 Завдання, організація та методика дослідження …………………
3.4 Результати дослідження та їх обговорення ………………………
3.5 Висновки.…………………………………………………………..
3.6 Перелік посилань …………………………….…………………….
4 Основні вимоги до оформлення роботи ……………………………...
5 Підготовка до захисту та захист роботи ……………………………...
6 Зразки додатків………………………………………………………….

 

ВСТУП

 

Навчальними планами зі спеціальності “Фізичне виховання” передбачено виконання курсової роботи з теорії та методики фізичного виховання студентами 3 курсу стаціонару і 3 курсу заочного відділення

Тематика курсових робіт з ТМВФ визначається кафедрою теоретичних основ фізичної культури і повністю відповідає змістові програми.

Як форма науково-дослідної роботи курсова робота сприяє вдосконаленню професійної підготовки з предмету ТМФВ майбутніх спеціалістів з фізичної культури та спорту.

 

Курсові роботи за змістом можуть бути:

 

- теоретичного характеру, які виконуються на основі аналітичного збору літературних даних з обраної теми;

 

- емпіричного характеру, які виконуються на основі аналізу передового досвіду роботи спеціалістів фізичної культури та спорту, власного досвіду студента, документів планування, обліку і звітності, які відображають навчально-тренувальний чи виховний процес;

 

- експериментальні, виконані на основі результатів власних досліджень;

 

- конструктивного характеру – виготовлення приборів, наочних посібників, тренажерів, макетів з описанням інструкції їх використання чи вивчення їх ефективності в експерименті.

 

 

План дослідження

 

Після вибору і реєстрації теми курсової роботи складається індивідуальний план виконання роботи. В ньому вказуються основні розділи роботи, їх зміст, терміни завершення і відмітка про виконання.

 

Найчастіше зустрічається така схема побудови плану:

Індивідуальний план виконання курсової роботи

Кафедра ___________________________________________________________

Тема роботи _______________________________________________

Виконавець: студент ________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

_________________________________________________________________

(курс, форма навчання, спеціальність)

Керівник __________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

 

Початок роботи __________________ кінець роботи _____________________

Календарний план

 

№ п/п	Зміст роботи	Терміни виконання	Відмітка про виконання
1.	Вибір і обгрунтування теми
2.	Вивчення літератури з теми роботи
3.	Визначення завдань та методів дослідження
4.	Оволодіння методикою дослідження
5.	Організація та проведення власних досліджень
6.	Опрацювання й аналіз даних, отриманих в ході дослідження
7.	Написання і подання на кафедру роботи за такими розділами: а) вступ; б) огляд літератури; в) завдання, методи й організація дослідження; г) результати дослідження разом з висновками та практичними рекомендаціями, перелік посилань і додатки
8.	Написання доповіді та підготовка до захисту
9.	Захист роботи	Згідно з графіком кафедри

Студент-виконавець _____________________

Керівник_________________________________________________

 

Структура і зміст КУРСОВОЇ роботи

 

В основному роботи будується за планом наукової роботи і включає такі розділи: 1) вступ; 2) огляд літератури; 3) завдання, методи і організація дослідження; 4) результати дослідження; 5) висновки; 6) перелік посилань; 7) додатки. Зразок змісту курсової роботи

 

ЗМІСТ

Вступ
1 Огляд літератури.……………………………………………………....
1.1 Проблема тестування фізичної підготовленості дітей та підлітків …………………………………………………………….
1.2 Динаміка розвитку рухових якостей у дітей та підлітків …….....
2 Завдання, методи та організація дослідження ……………………….
2.1 Завдання дослідження ……………………………………………..
2.2 Методи дослідження ………………………………………………
2.3 Організація дослідження ………………………………………….
3 Результати дослідження ………………………….
Висновки.…………………………………………………………………
Практичні рекомендації …….. …………………………………………..
Перелік посилань …………………………….…………………….…….
Додатки …………………………………………………………………...