Завдання, методи та організація дослідження

 

Ця глава займає 3-5 сторінок машинописного тексту.

Після огляду літератури приступають до формування 2-3 основних завдань роботи. Постановка завдання дозволяє визначити, що потрібно вивчити з даної теми, на якому контингенті проводиться експериментальне дослідження і в яких умовах будуть збиратися дані. Взагалі, чим складніші основні завдання дослідження, тим їх менше в роботі. Кожне поставлене завдання повинно мати рішення, що відображається в одному чи декількох висновках.

Наприклад: Аналізуючи літературні джерела, автор прийшов до висновку, що для того, щоб учні успішно справлялися з навчальними вимогами, необхідно будувати навчальний процес з урахуванням можливостей і підготовленості учнів.

У зв’язку з цим завданнями дослідження можуть бути:

1. Визначити рівень розвитку витривалості хлопчиків 7-8 класів загальноосвітньої школи.

2. Розробити методику диференційованого підходу до підвищення рівня розвитку витривалості й перевірити її ефективність.

Після визначення завдань указується, які методи дослідження використовувались для їх вирішення.

Наприклад: “Для вирішення поставлених завдань був проведений педагогічний експеримент, в процесі якого використовувались такі методи дослідження”:

1. Аналіз та узагальнення літературних джерел.

2. Педагогічні спостереження за фізичним і емоційним станом учнів під час занять.

3. Опитування (бесіда, анкетування).

4. Педагогічний експеримент

5. Методи контрольних іспитів (тестування).

6. Пульсометрія

7. Методи математичної статистики

Якщо застосовувались відомі загальноприйняті методи, то їх детально не описують, а тільки вказують назву методу, його автора і рік публікації, з якої взято відомості. Застосування нової оригінальної методики вимагає повного опису з малюнками, схемами, формулами і т.д. Повністю описуються всі власні модифікації, зміни, доповнення до методики інших авторів.

Далі описуються всі об’єкти дослідження (кількість, вік, стать, медична група, стан фізичного розвитку, стан здоров’я і т.п.) і організація дослідження (школа, час та умови дослідження, особливості експериментальних груп).

Педагогічні дослідження часто є порівняльними. Порівнюють результати експериментальної групи з результатами контрольної групи. У зв’язку з цим ставляться особливі вимоги до підбору досліджуваних: досліджувані особи експериментальної і контрольної групи повинні бути максимально ідентичними за своїми зовнішніми характеристиками, які легко визначаються.

Важливим при підборі досліджуваних є визначення їх кількості. У різних за спрямованістю дослідженнях кількість досліджуваних буде неоднаковою. При масових обстеженнях кількість досліджуваних буде більшою. Якщо вимагається багаторазова реєстрація показників у одного і того ж досліджуваного, то їх кількість може бути невеликою. При однократній реєстрації показників у однієї і тієї ж дитини кількість обстежуваних осіб збільшується.

Наприклад: “У нашому дослідженні брали участь дівчата і хлопчики 11-15 років (5-8 класів) загальноосвітньої школи № 1 м. Запоріжжя в кількості 150 чоловік, по 30 чоловік у кожній статево-віковій групі. Всі учні, за даними лікарського огляду, відносяться до основної медичної групи і приблизно однакового рівня фізичного розвитку та фізичної підготовленості. Дослідження проведені у вересні-жовтні 199 … року. Усі контрольні вправи (тести) проводились на уроках фізичної культури в основній частині. Перед кожним тестом учням давалась попередня інструкція про зміст і умови виконання завдання та декілька спроб. Після цього кожний учень виконував три контрольних спроби на максимальний результат. Найкращий результат заносився у спеціальний протокол”.

 

Результати дослідження

 

Це основна за обсягом частина роботи, в якій викладаються результати власного дослідження, що аналізуються у порівнянні з висновками інших авторів з цього питання, доводиться спроможність чи помилковість знайдених закономірностей, зв’язку, пояснень (тобто своєї робочої гіпотези).

Результати дослідження рекомендують викладати у формі критично-аналітичного тексту. Обсяг цього розділу включає приблизно 15-20 сторінок рукописного або 10-15 сторінок машинописного тексту. При написанні тексту необхідно супроводжувати його таблицями, малюнками, схемами, фотографіями, графіками або виділяти їх у вигляді окремого додатку.

Наприклад: 1.“Розвиток фізичних якостей у школярів, які мають різний рівень рухової активності (РА) показав, що сила у хлопців 8-17 років з помірною руховою активністю постійно збільшується. Так, у віці 8 років станова сила дорівнює 46,7±0,44 кг, а в 17 років – 138,6±0,81 кг (Р < 0,01), сила правої кисті – відповідно 16,5±0,64 й 49,6±0,92 кг (Р < 0,001), кількість підтягувань на перекладині зростає з 1 до 8 разів. Аналогічно розвиваються швидкість, витривалість і швидкісно-силові показники. Так, хлопці 8 років стрибали в довжину з місця 1,3±0,41 м, а в 17 років – 2,2±0,71 м (Р < 0,001). Результат метання набивного м’яча зріс у 2,8 рази (Р < 0,001).

У дівчат основні фізичні якості розвиваються повільніше. Так у 8 років середній показник станової сили у них дорівнює 36,7±0,38 кг, а в 17 років – 83,6±0,75 кг (Р < 0,001), стрибок у довжину з місця – відповідно 1,2±0,29 м та 1,8±0,69 м (Р < 0,001).

Крім того, у дівчат спостерігається нерівномірність розвитку сили, швидкості, витривалості, швидкісно-силових показників. Результати зростають з 8 до 13-14 років, а з 14 до 15 років не змінюються. Така нерівномірність розвитку основних фізичних якостей пояснюється особливостями статевого розвитку жіночого організму.

При обстеженні учнів з низькою руховою активністю (РА) ми також виявили вікові особливості в розвитку основних фізичних якостей. Так, у дівчат 8 років, які займаються лише фізкультурою за шкільною програмою, сила правої кисті дорівнювала 11,3±0,35 кг, а в дівчат шкіл-інтернатів – 13,8±0,76 кг (Р < 0,01), у дівчат 12 років – відповідно 19,6±0,32 кг та 23,5±0,49 кг (Р < 0,001), у дівчат 17 років – 28,4±0,53 і 31,2±0,49 кг (Р < 0,001). Хлопці 8 років з низькою РА стрибали в довжину з місця 1,36±0,36 м, а хлопці шкіл-інтернатів – 1,37±0,41 м (Р < 0,001), у 13 років – відповідно 1,68±0,39 і 1,79±0,43 м (Р < 0,001), у 17 років – 2,03±0,49 і 2,28±0,54 м (Р < 0,001).

Аналогічні результати ми виявили і за іншими показниками.

Найвищий рівень розвитку основних фізичних якостей спостерігався у юних спортсменів. Так, у 17 років станова сила в юнаків з низькою РА дорівнювала 127±0,82 кг, з помірною РА - 141±0,73 кг, а в юних спортсменів – 152 ±0,79 кг. Учні 15-річного віку з низькою РА підтягувалися на перекладині в середньому 4 рази, з помірною – 5,7 рази, а юні спортсмени – 7,6 рази. Дівчата 15 років з низькою РА стрибали в довжину з місця 1,59±0,57 м, з помірною РА – 1,64±0,49 м, а юні спортсменки – 2,06±0,41 м. Результати бігу на 60 м у дівчат 14 років відповідно становили 11,1±0,42 с і 9,3±0,42 с. Аналогічна різниця спостерігалася й за іншими результатами контрольних випробувань. При цьому в усіх випадках різниця була статистично достовірна.

Дослідження показали, що у дітей і підлітків, які займаються фізичною культурою лише за шкільною програмою, найнижчі показники розвитку сили, швидкості, витривалості, а також швидкісно-силові показники в кожній віковій і статевій групі порівняно з їхніми ровесниками, у режимі дня яких передбачено інші форми занять. Це дає підставу рекомендувати збільшити кількість уроків фізичного виховання в школі і використовувати всі існуючі форми організації занять з фізичної культури в позаурочний час.”

Наприклад: 2. “Аналіз результатів показує, що витривалість у юнаків 7-8 класів неоднакова, що й послужило основою для диференціації учнів на три групи в залежності від рівня підготовленості. На початковому етапі дослідження середня арифметична за тестом в бігові на 1500 м склала в юнаків контрольної групи з низьким рівнем підготовленості – 491,8±2,0 с і експериментальної групи – 492,7±1,6 с; з середнім рівнем розвитку витривалості – 457,8±3,9 с і 445,2±5,5 с; з високим рівнем розвитку витривалості – 441,5±1,7 і 409±1,9 відповідно. Вірогідність розрізнень між результатами контрольної та експериментальної групи різко прогресує по відношенню до результатів в контрольній групі (експериментальна - 459,3±1,8, контрольна – 491,6±1,9) в групі з низьким рівнем розвитку витривалості; (експериментальна - 415,3±4,7, контрольна – 459,6±3,6) з середнім рівнем; (експериментальна - 379,6±1,9, контрольна – 411,7±1,7) з високим рівнем розвитку витривалості.

Результати в контрольній групі по відношенню до вихідних практично залишились незмінними.

У процентному відношенні результати експериментальної групи покращились: в підгрупі з низькими рівнем підготовленості на 6,76%, з середнім рівнем на 6,65%, з високим рівнем підготовленості – на 7,25%. Якщо до експерименту розклад результатів експериментальної групи складав 33,33 % по кожній із підгруп, в залежності від рівня підготовленості, то після експерименту він став 41,6% з середнім рівнем підготовленості і 58,4% - з високим рівнем підготовленості.

Результати спостережень дозволили зробити висновок, що використання на уроці різноманітних засобів розвитку витривалості за умови диференційованого підходу дає більш високий педагогічний ефект.”

 

Для того, щоб зробити аналіз експериментального матеріалу, треба провести його математичну обробку.

Наведемо найпростіші способи обробки експериментальних даних методами математичної статистики.

 

Середня арифметична

 

Проста середня арифметична величина вираховується шляхом додання всіх одержаних значень (варіант) і ділення вирахуваної суми на кількість випадків (n).

 

 

Середня арифметична вираховується за формулою:

 

∑V

Х = ─────, де Х – середня арифметична; ∑ - знак суми; V –

N

одержані у дослідженні значення (варіанти).

Наприклад, є 10 результатів у бігові на 100 м (12.0, 12.3, 11.9, 12.5, 11.7, 12.6, 12.1, 12.4, 12.0, 12.4) Необхідно вирахувати середній результат для даної групи спринтерів.

 

∑V 12.0+12.3+11.9+12.5+11.7+12.6+12.1+12.4+12.0+12.4

Х = ───── = ────────────────────────────────

N 10