Типи і структура уроків природознавства в початковій школі. Вимоги до уроків природознавства

У початковій школі крім уроку з природознавства застосовуються й інші організаційні форми роботи: домашня навчальна робота, позаурочна робота, яка проводиться за завданням учителя і безпосередньо пов'язана з навчальним матеріалом (спостереження в природі, на географічному майданчику, в кутку живої природи, на навчально-дослідній ділянці), позакласна робота. Проте урок є основною організаційною формою навчання і виховання.

Урок — це складна форма систематичного, регулярного навчання, згідно з програмою і розкладом, з застосуванням різноманітних методів і прийомів. Уроки з природознавства проводяться в певній послідовності, що передбачено шкільною програмою і забезпечує систематичність вивчення матеріалу. Урок дає змогу вчителеві, застосовуючи систему різноманітних методів і прийомів навчання, планомірно й послідовно проводити формування відповідних уявлень і понять про об'єкти та явища природи.

До уроків природознавства ставляться такі вимоги:

1. Постійно здійснювати загально-дидактичний принцип єдності навчання і виховання. Відповідно до змісту природничого матеріалу правильно визначити навчальну та виховну мету уроку; уявляти, які природничі знання, вміння і навички будуть сформовані під час уроку, яка робота буде проведена для досягнення розвивального навчання.

2. Зміст природничого матеріалу повинен бути науковим, підготовленим до свідомого сприймання учнями своїх обов’язків але не перевантаженим і доступним для розуміння дітей певного віку.

3. Під час вивчення нового матеріалу, зосереджуючи увагу на описі певних предметів, явищ або процесів, слід уникати хаотичних випадкових запитань, а використовувати певні логічні, причинно-наслідкові зв'язки.

4. Для розвитку логічного мислення та пізнавальної самодіяльності учнів на уроці застосовувати різні види робіт. Але неправильний розподіл часу на основні структурні елементи уроку (тривала перевірка домашніх завдань, надмірне використання наочних посібників, захоплення розповіддю або довгими бесідами) викликає втому, гальмує сприйняття, знижує якість знань учнів.

5. Система методів і прийомів повинна бути такою, яка забезпечила б найбільшу ефективність роботи учителя і пізнавальної діяльності учнів на кожному етапі уроку.

6. Домашнє самостійне завдання може бути логічним продовженням або закінченням класної роботи. Воно повинно включати роботу з підручником, а також різноманітні види робіт творчого характеру. За складністю домашнє завдання повинно бути простим, зрозумілим, не перевантаженим. В домашнє завдання варто вводити види робіт, що готують дітей до сприйняття нової інформації.

Залежно від того, яка мета уроку та визначені методичні прийоми, обирається й тип уроку Уроки з природознавства найчастіше бувають комбінованими, предметними, узагальнюючими, екскурсійними.

Кожен тип уроку характеризується певною будовою-структурою. В поняття структура входить три основні ознаки: етапи (елементи уроку), їх послідовність і взаємозв"язок. В кожному уроці виділяють дві структури: макроструктуру і мікроструктуру.

Макроструктура — це більш-менш постійні елементи уроків у межах одного типу, наприклад: урок засвоєння нових знань обов"язково містить сприйняття і усвідомлення учнями нового навчального матеріалу, осмислення знань (найважливіших зв"язків і відношень між предметами і явищами). Кожний елемент макроструктури має свою внутрішню мікроструктуру, яка складається з певних методів, прийомів і засобів навчання, якими досягається мета певного елемента макроструктури. Наприклад, на етапі сприйняття і усвідомлення нового навчального матеріалу вчитель може застосувати розповідь, бесіду або постановку перед учнями проблемних завдань і розв"язувати їх у процесі роботи з підручником, наочними посібниками, технічними засобами навчання.

Мікроструктура уроку може змінюватись навіть у межах одного етапу уроку залежно від ряду обставин і наявності наочності різних видів, технічних засобів навчання, підготовки учнів, їх уміння самостійно працювати над навчальним матеріалом.

На комбінованих уроках найважливішим етапом, на мій погляд, є вивчення нового матеріалу. На узагальнюючих— ефективність проведення співбесіди із вивченого матеріалу. На екскурсіях — спостереження та порівняння. На предметних уроках— спостереження, експеримент, порівняння, зіставлення, висновок.

На предметних уроках учні вчаться виділяти найістотніші ознаки, обмірковувати, аналізувати, виокремлювати, підбивати підсумки, доводити правильність чи хибність того чи іншого висновку. Іноді ознаки предметів виділяють і вивчають за допомогою дослідів (сніг, лід, рослини, термометр,.).

На цих уроках максимум часу відводиться на вивчення нового матеріалу (25-30 хвилин) та його закріплення (5-10 хвилин). На перевірку знань на таких уроках час, як правило, не відводиться. У ході вивчення нового матеріалу на предметних уроках важливо виділити такі етапи: завдання учням для спостережень за предметами чи явищами, що з ними відбуваються; самостійні спостереження за отриманим завданням та бесіда за результатами спостережень. Закріплення матеріалу традиційно проводиться тими ж прийомами, що і на комбінованому уроці.

Найпоширенішим є комбінований урок. На таких уроках центральне місце відводиться вивченню нового матеріалу, його осмисленню, запам"ятовуванню, узагальненню та систематизації. Також на цих уроках має місце і повторення раніше вивченого.

Наводимо типову структуру комбінованого уроку.

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Актуалізація опорних знань дітей та їхнього життєвого досвіду.

3. Повідомлення теми та завдання уроку, мотивація навчальної діяльності учнів.

4. Ознайомлення з новим матеріалом (сприймання та усвідомлення знань).

5. Закріплення нових знань (осмислення, узагальнення, систематизація знань).

6. Підсумки уроку.

7. Повідомлення домашнього завдання.

 

Узагальнюючий урок, його макроструктура. Значення в процесі навчання природознавства. Методика організації і проведення

Щодо процесу навчання природознавства узагальнення здійснюється:

а) в логічно завершеній частині змісту теми як компонент процесу засвоєння елементу знань і його етап;

б) у темі уроку як окремий етап структури процесу навчання 1-го рівня, якщо під час уроку засвоюється кілька елементів знань. Відбувається міжпоняттєве узагальнення і встановлення родовидових відносин між поняттями, які є наслідком засвоєння логічно завершених частин змісту теми уроку;

в) після вивчення розділу. В такому випадку основою міжпоняттєвого узагальнення є поняття, які сформовані в учнів у межах розділу;

г) після вивчення навчального предмета в тому чи іншому класі, зокрема природознавства у 3(2) і 4(3) класах;

д) після вивчення всього курсу природознавства.

Це узагальнення різного рівня, які передбачають й різні рівні встановлення зв'язків між об’єктами і явищами природи. Отож узагальнюючі уроки повинні обов'язково проводитися після вивчення розділу, частини або курсу навчального предмета.

Основною дидактичною ціллю узагальнюючого уроку є систематизація знань, тобто приведення їх у цілісну систему, яка мас свою стру­туру з різнобічними зв'язками між її елементами.

З метою широких узагальнень на основі систематизації аналізується значний за обсягом предметний зміст (наприклад, розділу). При цьому виділяються найсуттєвіші поняття, які зводяться в єдину систему. На узагальнюючому уроці повторюється матеріал, який є основою побудови такої системи і встановлення взаємозв'язків у ній, а менш важливий пропускається.

Макроструктура узагальнюючого уроку включає такі етапи:

I. Організація класу.

II. Постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація.

III. Систематизація та узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.

Домашнє завдання.