Здійснення екологічного виховання дітей старшої групи.

Діти шостого року життя відрізняється ще більшими фізичними і психічними можливостями, ніж діти середньої групи. Вони оволодівають основними рухами, їх відносини з дорослими та однолітками стають складнішими і змістовнішими, в іграх вони відображають не лише дії з предметами, але і взаємовідносини між людьми. Вдосконалюються розумові здібності дітей: більш стійким, цілеспрямованим і диференційованим стає сприйняття, довільна пам'ять і увага, з’являється здібність аналізувати і узагальнювати, продовжує розвиватися образне мислення та інтенсивно формується логічне. Діти краще розуміють мову дорослого, символічні позначення предметів і явищ; починають розмірковувати, робити умовисновки, передбачення. Все це дозволяє ускладнити зміст екологічного виховання.

Технологія еколого-педагогічної роботи з дітьми цього віку має і схожість, і відмінність від системи роботи в попередньому році. В повсякденному житті проводяться цикли спостережень за тваринами, які мешкають в куточку природи: осінню – за хом’яком, взимку – за пташкою, весною за рибками в акваріумі. Спостереження цих циклів містять не лише елементарну інформацію про те, що тварини їдять, яку мають будову, але і відображають їх взаємозв’язки з середовищем мешкання, морфофункціональну пристосованість до нього. Спеціальні спостереження присвячені тому, щоб вияснити, які що бачать, чують риби, птахи, хом’як (як функціонують і яку пристосувальну роль у житті відіграють органи чуття), як пересуваються, доглядають за собою, як дихають, як реагують на різний корм, голосні звуки, різкі рухи, раптові предмети. Такі спостереження – не лише розуміння особливостей способу життя, поведінки тварин, але визначення того, як вихователь, діти повинні реагувати на їх стан, за якими ознаками помічати їх погане самопочуття, або ж як створити найбільш сприятливі умови для життя, тобто, як гуманно і бережно до них ставитися на основі розуміння їх життєдіяльності. Всі цикли спостережень об’єднують компоненти розумового і морального виховання: діти чуттєвим шляхом набувають конкретні знання, які забезпечують становлення правильного ставлення до живих істот.

Це ж саме відноситься до циклів спостережень, які проводяться в теплі періоди року, за рослинами, які ростуть на підвіконні, в городі (овочевими) і на ділянці ДНЗ (квітковими). Прослідковуються особливості взаємозв’язку рослин з умовами їх життя. Для більшої переконливості проводять елементарні досліди (наприклад, цибулю вирощують трьома різними способами: при наявності всіх необхідних умов, в темноті, в холоді). Вихователь включає в цикли спостереження естетичного характеру: діти вчаться помічати красу рослин, яка проявляється лише в сприятливих умовах. Таким чином, вони починають розуміти естетику живого з екологічних позицій: красива рослина – це здорова рослина, яка знаходиться в середовищі, що повністю відповідає її потребам.

Протягом всього року один тиждень на місяць діти спостерігають за сезонними явищами природи. Велику роль в їх розумовому розвитку відіграє календар, де діти малюнками відображають рослинний і тваринний світ даного періоду даного сезону.

Щоденно, починаючи з жовтня місяця, по 2-3 дітей починають чергувати в куточку природи. Важливо, щоб вони чергували по три дні. За цей час вони починають усвідомлено відноситися до справи, набувають трудові навички, деяку самостійність.

Новою формою роботи є природоохоронні акції, в проведення яких включають дітей старшої групи: «Наша ялинка» (з початку грудня до середини січня), «Прикрасимо Землю квітами» (квітень-травень). Діти разом з дорослими залучаються до суспільно важливих подій, практично беруть участь в них (малюють плакати на захист ялинки, розвішують їх, вирощують квіткову розсаду і висаджують її на території ДНЗ і за її межами).

В грудні «бере початок» «Панорама добрих справ» – загальногрупове панно, в якому представлені всі хороші вчинки кожної дитини. Діти бачать на панно себе та інших (фотографії), починають усвідомлювати значення хорошого вчинку, для них стає важливою оцінка їх поведінки дорослими і дітьми – це початок формування почуття гідності, яке стимулює моральний розвиток особистості: «Панораму вихователь веде до кінця навчального року, а тому у дошкільників є час зрозуміти, осмислити, відреагувати на неї, усвідомлено змінити свою поведінку.»

Особливе значення набувають заняття – вихователь починає поглиблювати і узагальнювати з дітьми добре знайомий ім. матеріал. За попередній період дошкільники накопичили багато конкретних знань про овочі і фрукти, домашніх тварин, зимуючих птахів, сезонні явища природи – отже, у них можна сформувати узагальнені уявлення, провести з ними заняття поглиблено-пізнавального типу, за допомогою моделей та іншої наочності в природі.

Вихователю старшої групи слід звернути увагу на комплексні заняття, які включені в технологію: їх всебічне розвивальне значення, зміну видів діяльності.

Значення гри в цьому віці не зменшується: вихователь проводить заняття у формі подорожей, використовує іграшки-аналоги при розгляді картин, включає у різні заходи улюблені ігрові персонажі. Особливе значення має Лікар Айболить – він проводить профілактичні огляди дітей, рослин, тварин, дає рекомендації по збереженню здоров’я, по фізичному розвитку, оцінює роботу дітей про мешканців кутка природи.

Таким чином, технологія еколого-педагогічної роботи з дітьми старшої групи, базуючись на матеріалі попереднього віку, розвиває, ускладнює його, тобто є новою сходинкою в загальній системі екологічного виховання дошкільників – формування усвідомленого ставлення до природи, до взаємодії людини з нею.

 

Прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей у процесі

Спостереження

 

Основним методичним прийомом керівництва сприйманням дітей у процесі

спостереження є запитання. Продумати і сформулювати запитання до

наступного спостереження — найвідповідальніший момент у підготовці до

спостереження. Правильно підібрані запитання повинні бути тією логічною драбинкою, якою рухається думка дитини. Кожне запитання повинно містити конкретну думку, доступну розумінню дітей, у ньому має бути враховано і їх попередній досвід. Запитання повинні спонукати дошкільників до активного сприймання, засвоєння нового, максимально активізувати діяльність дитини.

Характер запитань, їх складність залежать від віку дітей. У групах

молодшого дошкільного віку запитання вихователя спрямовані переважно, на визначення властивостей та якостей об'єктів: Якого кольору? Що робить? Що їсть? (Переважно репродуктивні). Запитання, що стосуються визначення залежностей між явищами, в цих групах ще обмежені.

У групах дітей старшого дошкільного віку кількість запитань, спрямованих

на визначення залежностей між явищами в природі (тобто пошукових,

проблемних), збільшується. Наприклад, чому навесні на снігу утворюється

крижана кірочка? Чому на вулиці сніг розтанув, а в саду ще лежить? тощо.

Знаходження відповідей на такі запитання активізують думку дітей,

викликають інтерес до явищ, які спостерігаються, проте не завжди діти самі можуть знайти правильну відповідь. У таких випадках використовується пояснення. Воно спрямоване на більш глибоке сприйняття тих сторін об'єкта чи явища, які важливі для засвоєння знань. О. П. Усова справедливо вважала, що пояснення вихователя допомагають відкривати дітям те, що треба бачити і як треба бачити.

У молодших групах пояснення короткі, вони стосуються того, що

безпосередньо бачать діти. Наприклад: Голуб полетів у голуб'ятник. Це

будиночок, де живуть голуби.

Пояснення для дітей старшого дошкільного віку повинні підводити дітей до встановлення залежностей, узагальнень. Наприклад, пояснюючи дітям роль захисного забарвлення у комах, вихователь підводить дітей до узагальнення, що таке забарвлення допомагає комахам уникнути небезпеки, зберегти життя.

Під час спостережень, крім пояснень, можна застосувати розповідь.

Вихователь розповідає про те, що дитина не може безпосередньо побачити.

Наприклад, розглядаючи з дітьми підготовчої групи мурашник, вихователь

розповідає, що зверху видно лише частину мурашника. Мурашки живуть

глибше, під землею. Бачите ці ходи? Вони ведуть під землю. Там мурашки

побудували багато ходів, коридорів. У них живуть мурашки, їх личинки,

лялечки.

Важливе значення у керівництві спостереженнями має порівняння. Воно

дозволяє сформувати більш чіткі уявлення. Дослідження, проведене К. І.

Золотовою, свідчить про те, що на всіх етапах пізнання використання

порівняння забезпечує формування більш повних і точних уявлень. Дітей

потрібно навчити порівнювати різні явища. Для цього важливо так поставити перед дітьми пізнавальне завдання, щоб вирішення його було неможливим без використання порівняння. Наприклад: чим відрізняється, що спільного?

К. І. Золотовою виділено кілька етапів у розвитку уміння користуватися

порівнянням.

На першому етапі діти орієнтуються на зовнішні яскраві ознаки і

порівнюють тільки їх. Наприклад, за контрастними ознаками легко знаходять відмінність у будові тіла кішки і кроля.

На другому етапі знаходять відмінність за менш контрастними

ознаками, але під час аналізу орієнтуються, як правило, на одну найбільш

характерну ознаку.

На третьому етапі здійснюється перехід дітей до більш високого рівня у використанні порівнянь. Діти вміють зіставляти не тільки різко

контрастні, але й подібні один до одного об'єкти.

Приймаючи до уваги поетапність розвитку у дітей дошкільного віку вміння порівнювати, можна встановити послідовність організації спостережень з дітьми різного віку. У молодшій і середній групі порівняльні спостереження краще проводити за знайомими об'єктами на однорідному, але контрастному матеріалі.

Старші дошкільники можуть встановлювати не лише різкі відмінності

об'єктів, але й знаходити спільне у подібних об'єктах. Необхідно паралельно навчати дітей порівнянню за відмінністю і подібністю. Способи порівняння можуть бути різними. Крім зіставлення у процесі спостереження (чим схожі,чим відрізняються), можна використати порівняння за ілюстраціями,іграшками, а також по пам'яті.

Отже, порівняння допомагає активізувати розумову діяльність дітей через

знаходження суттєвих ознак, виділення зв'язків, залежностей, а це, в свою

чергу, розвиває у дітей інтерес до природи, допитливість, бажання пізнавати нове.

У проведенні спостережень використовуються ігрові прийоми. Вони

збільшують інтерес до спостережень, роблять сам процес більш доступним і привабливим. Використання їх особливо важливе у молодшому дошкільному віці для утримання уваги, кращого засвоєння матеріалу. Наприклад, імітація рухів тварини: «Пострибали, як горобчики», наближення об'єкта до дітей: «Ось рибка попливла до Вови, тепер до Юрка. До кого ще попливе?» Широко використовується звуконаслідування.

У групах старшого дошкільного віку ігрові прийоми використовуються

рідше, бо увага дітей під час спостережень утримується в основному за рахунок новизни, пізнавальної насиченості. Ігрові прийоми, які використовуються в цих групах, побудовані на змагальності: «Хто перший знайде серед дерев липу», «Хто перший помітить появу пуп'янка чи квітки», «Хто більше назве ознак певного об'єкта».

Важливе значення під час проведення спостережень має використання

художнього слова. Воно загострює чуттєве сприймання, сприяє створенню

більш яскравих образів, викликає у дітей відповідний настрій. Наприклад,

спостерігаючи відліт журавлів, вихователь може прочитати вірш М.

Познанської «Журавлі»:

Журавлі летять, курличуть,

Шлють останнє «прощавай»,

Літечко з собою кличуть,

Забирають в теплий край.

Використання в спостереженнях фольклору (загадок, прикмет, легенд)

робить їх більш чіткими і конкретними. Прислів'я, приказки, загадки

підкреслюють особливості спостережуваного предмета: «Ніс довгий, а голос дзвінкий (комар)».

Рідше використовується в процесі спостережень виконання практичних

завдань, запропоноване у дослідженні Г. І. Васильєвої. Виходячи на

прогулянку, вихователь пропонує дітям простежити за мурашками і розповісти, що вони несуть у мурашник. Це стимулює дітей на пошук запитань, що виникають.

Важливою умовою успішного проведення спостережень є включення в

обстеження об'єкта різних аналізаторів. Чим більше органів чуттів братиме

участь у сприйманні, тим повніше, яскравіше буде уявлення про предмет.

Треба дати дитині змогу не тільки побачити предмет, але й відчути його на

дотик, понюхати, послухати.

Спостереження необхідно проводити емоційно, застосовувати для опису

яскраві порівняння «горобчики, неначе у сірі светри одяглися», «синичка

нарядна, у жовтій сорочці, чорній краватці». У ході спостереження діти

повинні відчути ставлення самого вихователя до об'єктів природи. Наприклад,щоразу, коли вихователь звертає увагу на появу біля квітів красеня джмеля, у нього повинні знайтися добрі слова, які зацікавлять дітей: «Подивіться, хто прилетів до нас у такій гарній пухнастій шубці. Ану, джмелику, пошукай, що наші діти приготували тобі на обід».

Методика керівництва спостереженнями єдина як у повсякденному житті,

так і на заняттях. Спостереження у повсякденному житті менші за обсягом

пізнавального матеріалу, вони проводяться за поступовими змінами в природі в усі пори року. Обсяг матеріалу, потрібний для засвоєння дітьми,

визначається програмою дитячого садка: це ознайомлення з явищами неживої природи, рослинним, тваринним світом, працею людей у природі в різні сезони.

Висновок

 

Екологічне виховання дітей старшого дошкільного віку є актуальною проблемою сучасності, оскільки саме в дошкільному віці закладаються основи екологічної свідомості, екологічної культури, що впливають на поведінку та діяльність людини у природі. Основи свідомості, екологічної культури, формування ставлення особистості до світу природи закладаються в дошкільному дитинстві, що підтверджує вагомість використання цього сензитивного періоду для екологічного виховання особистості. У законі „Про дошкільну освіту” [6] її роль визначається як провідна у формуванні особистості дитини, тому зміст освіти має виступати базисом становлення людини, а методи відповідати віковим особливостям дітей.

Екологічне виховання вважається вченими складовою екологічної освіти й розглядається як відносно новий напрям дошкільної педагогіки, що суттєво відрізняється від традиційного ознайомлення дітей із природою.

Необхідність екологічного виховання зумовлена наявністю світової екологічної кризи, причина якої криється у практичній діяльності людини, яка, у свою чергу, обумовлена антропоцентричною свідомістю людини.

Відповідно до сфери “Природа” Базового компоненту (ст.29), у дитини дошкільного віку необхідно формувати реалістичні уявлення про явища природи, базові елементи природодоцільного світогляду, усвідомлення єдності всіх природних елементів та себе як частки природи. Становлення екологічного світогляду відбувається поступово протягом багатьох років життя й навчання людини.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що на різних сходинках розвитку дитини виховання та навчання відіграють різні ролі, приміром, у дошкільному віці виховання є більш важливим, ніж навчання, і навчання здійснюється у процесі виховання. Істотно, що вітчизняні дослідники даної проблеми Н.Горопаха, Н.Кот, Н.Лисенко, В.Маршицька, З.Плохій стосовно дошкільників оперують поняттям “екологічне виховання”.

На основі аналізу теоретичних джерел і їх узагальнення стає зрозумілим, що вихід з екологічної кризи можливий за умови формування, починаючи з дошкільного віку, основ екологічної свідомості, що вважається головною складовою екологічної культури й регулятором діяльності людини у природі. Метою екологічного виховання є формування основ екологічної культури, основною складовою якої є екологічна свідомість. Результатом екологічного виховання вважається екологічна вихованість, яка складається з екологічних уявлень, емоційно-ціннісного ставлення до природи, екологічно доцільної поведінки та діяльності в природі. Екологічні уявлення дітей старшого дошкільного віку є водночас складовою виховання екологічної свідомості, складовим елементом екологічної культури, екологічної вихованості та підґрунтям формування позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природи та екологічно доцільної поведінки в ній. Знання зв’язків і залежностей між природними об’єктами, позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природи слугують основою екологічно доцільної поведінки та діяльності згідно з законами природи, що є однією з актуальних проблем існування людини у природному середовищі.

 

 

Список використаних джерел:

1. Вавілова Г. М. Система спостережень у природі: На допомогу вихователеві. (5 -й рік життя) // Розкажіть онуку. - 2005. - № 16-17. - С. 4-8

2. Петро Могила. Анфологія, сиръч молитвы ипоченія душеполезная. - К.: 1636.

3. Вікова та педагогічна психологія: курс лекцій. - К.: Каравела, 2005. - 399 с.

4. Глухова Н. Перший крок до природи // Дошкільне виховання. - 2005. - № 3. - С. 12-14

5. Глухова Н. Емоційне спілкування дитини з природою як умова творчого осягнення світу // Дошкільне виховання. – 2001. – № 10. – с 16-19

6. [Електронне посилання] «Закон України про дошкільну освіту» http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2628-14

7. Горопаха Н.М. Виховання екологічної культури дітей. – Рівне: Волинські обереги, 2001. – 212 с.

8. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология. – Ростов на Дону: Феникс, 1996. – 480 с.

9. Діденко В.Ф., Діденко Л.В., Кондрашова-Діденко В.І. Людина і світ: Словник. – К.: Віра-Р, 1998. – 88 с.

10. Еколого-економічний тлумачний словник-довідник / А.В. Толстоухов, Л.А. Волкова, Н.М. Білоус– К., 2003. – 256 с.

11. Кириєнко Т.Цікаве природознавство. Активні методи екологічного виховання дошкільнят // Дошкільне виховання. - 1997. - № 7. - С. 10-11

12. Косенко М. Лісова галявина: Неординарне заняття для старших дошкільнят // Дошкільне виховання. - 2003. - № 10. - С.28-29

13. Кот Н.М. Про нові аспекти змісту екологічного виховання дошкільників // Бердянський державний педагогічний університет. Збірник наукових праць № 2. Педагогічні науки. – Бердянськ, 2005. – С. 54-59.

14. Кожевникова Т. Загадки осені // Дошкільне виховання. - 2003. - № 9. - С.26-27

15. Лисенко Н.В. Екологічне виховання дітей дошкільного віку. – Львів: Світ, 1994. – 144 с.

16. Маршицька В. Екологічні проекти // Дошкільне виховання. – 2001. – № 5. – С.14-16

17. Мусієнко М.М. та ін. Екологія: Тлумачний словник. – К.: Либідь, 2004. – 376 с.

18. Николаева С.Н. Методика экологического воспитания дошкольников. – М.: Академия, 2001. – 184 с.

19. Плотникова Н. На прогулянку до лісу: Інтегроване заняття (екологія, музика) для старших дошкільнят // Дошкільне виховання. - 2004. - № 8. - С. 30-31

20. Плохій З.П. Природа як пізнавальна цінність // Дошкільне виховання. – 2001. – № – С.19-21

21. Плохій З.П. Виховання екологічної культури дошкільників. – К: Редакція журналу Дошкільне виховання, 2002. – 173 с.

22. Терентьева Е.Ф. Формирование у детей 6 лет первоначальных знаний о единстве организма и среды. – Л. - 1980. – 171 с.

23. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Академія, 2000. – 544 с.