Сенсорне виховання дітей із порушеннями мовлення.

Сенсорне виховання дітей із порушеннями мовлення.

Сенсорне виховання — система пед. впливів, спрямова­них на форм. способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань.

Напрямки: кінестетичні, дотикові, зорові, слухові, нюхові, смакові

Завдання: форм. системи перцептивних (обстежувальних) дій;

— форм системи сенсорних еталонів;

— розв уміння викор сен­сорні еталони у власній діял.

Ф: занняття, бесіда, прогулянка

Засоби: наочні картинки, ілюстрації, твори мистецтва; наочні дидактичні матеріали різного матеріалу, розміру, кольору ТЗН

Вчені: (Венгер)

Запорожець: закономірно побудовані ряди ф, кольорів, величин та ін якос­тей, отримують певне мовне позначення. Оволодіва­ючи ними дит отримує еталони, з якими може зіставити будь-яку річ, охарактериз її, знайти їй місце серед ін.

Монтессорі – розв. органів чуття-передумова інтелекту й вихов. особистості. Дид. матеріал Монтессорі зорієнтований на розв окремих сфер відчуттів. Він зосереджує увагу на певній ізольованій властивості предмета.

Русова: необхідність «якнайраніше давати раціональний розв чуттям». Це слід робити щодня потро­ху стежачи за усіма чуттями, бо вони разом ви­являються і не працюють нарізно.

Специфіка для дітей з пор. мовл.:

- добре розвинена чутливість до розрізнення кольорів, однак опанування назвами відтінків кольорів відстає у часі.

- У дизартриків на рівні рецепторів пор смакових, тактильних, нюхових відчуттів.

- у алаліків -гіперакузія, окремі зв. сприймаються дуже гостро

- у ЗНМ (алаліки,ринолаліки) -недостатня сформ цілісного образу предмета. Складно впізнати предмети якщо вони в незвичному ракурсі, побудови цілісного образу та виокремленні фігури на тлі.

Проведення самопідготовки у школі для дітей з ТПМ.

- Самопідготовка – провод.вихователем для виконання д/з і підготовки до наступного дня у 2 пол., після прогулянки

- Вихователь має

- уточнити в вч. завд. які уч. виконує самост, вимоги до виконання

- актуаліз. теорет знання які повяз з Д/з до безпосер роб над нею (чит підручник-правила, теор. розділи)

- іноді виконують кілька завд. на дошці аналогічних до завд на Д/з

- Вимоги до вик завдань для д/р:

- 1. чит інструкції, розбираємо

- 2. завд. виконуємо самост.

- 3. складні завд. вик. на чорновику

- 4. вих. має допомогти якщо виникають труднощі, розібрати помилки

- 5. Завд. на чит вел. кіл-ті тексту чит. ланцюжком з обговорюванням

- 6. мотивація до напису рефератів, ін робіт, вікторин

Розробити фрагмент заняття, у якому реалізується метод опису.

Опис - це вислов. про певні властивості предмета чи явища. Дається хар-ка предметів, явищ, природи перерахуванням їх осн. ознак.

Осн. зміст опису -виділ хар-их ознак предмета, іграшки, явища, події і словесне відображення їх. Розповідь повинна бути послідовною, логічною: від гол до деталей.Види – фактичний (репродуктивний), порівняльний, творчий (за уявою)

Навч зв.описового мовл здійснюється поетапно і складається з таких осн видів роботи:

1. підготовчі вправи до опису;

2. форм. первинних навичок сам. опису;

3. опис за осн ознаками;

4. розгорнутий опис

5. закріплення навичок опису;

6. порівняльні описи;

7. опис природи.

 

Тема: «Складання опису одягу»

Мета:

Вих – виховання навичок самообслуговування, охайності

Навч – навч складати опис одягу за схемою та самос; ксифікувати одяг за сезонами, за призначенням

Розвив - розширити та активізувати словник з теми «Одяг»; вправляти у вживанні пошир реч; розв навички утвор прикм за допомогою суфіксального словотвору; розвиток загальної моторики

 

Обладнання: Іграшка «Незнайко»; предметні зображення одягу – платя, спідниця, хустка, краватка, піджак, футболка, шапочка, комбінезон, рукавички, шуба, шарф, штани, куртка, светр, плащ; схема опису одягу (Ткаченко).

Організаційна частина (5 хв.)

Ι. Привітання (2 хв.)

- Добрий день, дітки! Сьогодні до нас в гості прийшов Незнайка. Він не знає які види одягу існують! Давайте допоможемо йому. Який ви знаєте одяг? (Куртка, светр, спідниця, плаття, сорочка...)

- Молодці, а ще є штани, шорти, футболка, майка і багато інших. Кожна річ має свій матеріал.

ΙΙ. Гра «Що з чого - яке?». (3 хв.)

Педагог називає одяг і матеріал, а дитина має за допом суфіксального словотвору утвор. прикметник до кожної речі. «Назвіть за прикладом яка ця річ?»

Сукня з ситцю (яка?) - Ситцева.

Сорочка з шовку (яка?) -... Шуба з хутра (яка?) -...

Спідниця з джинсу (яка?) Сорочка з бавовни (яка?)

Рушник з льону (який?) Сорочка з хлопку (яка?)

Шапка з шерсті (яка?)

Основна частина (25 хв.)

Ι. Поділ одягу на чоловічий, жіночий і дитячий (3 хв.)

Як одним словом назвати ці картинки? (Одяг)

Молодці, а ви знаєте що одяг буває різних видів? Наприклад чоловічий, жіночий чи дитячий. Давайте спробуємо визначити який одяг на цих зображеннях і чи підійде він для Незнайки.

Для кого платя, спідниця, хустка? (Для жінок)

Для кого краватка, піджак, футболка? (Для чоловіків)

Для кого шапочка, комбінезон, рукавички? (Для дітей)

Який одяг підходить для Незнайки? (Для дітей)

ΙΙ. Поділ одягу за сезонами (3 хв.)

А ще одяг поділяється на літній, весняний, осінній і зимовий. (Педагог виставляє предметні картинки із зображенням предметів одягу)

Погляньте на ці предмети одягу і назвіть який одяг носять влітку? (спідниця, сарафан, шорти)

Який одяг носять восени? (плащ, светр, штани)

Який одяг носять взимку? (шуба, рукавички, шарф, штани)

Який одяг носять весною? (куртка, светр, штани)

Дітки погляньте за вікно. Яка зараз пора року? Який одяг зараз може одягати Незнайка?

ΙΙΙ. Физкультхвилинка.

ΙV. Опис за схемою

Якого кольору? З якого матеріалу? З яких частин складається? Коли носять? Хто носить? Як доглядати? Чи може надягати Незнайка?

V. Складання опису. Перший опис складають спільно з логопедом, потім про ін одяг самост.

Заключна частина (5 хв.)

Ι. Підсумок заняття (5 хв.)

Діти, а які види одягу ви знаєте?(чоловічий, жіночий, дитячий)

Як поділяється одяг за сезонами?(літній, весняний, зимовий,осінній)

Які дії можна виконувати з одягом? (Гладити, чистити, прати, сушити...)

Я думаю, що тепер Незнайка вміє правильно обирати собі одяг та доглядати за ним.

 

 

Фізичне виховання дітей з розладами мовлення.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку – цілеспрямований, систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і функціонального удосконалення, зміцнення здоров'я, формування рухових навичок і фізичних якостей.

Напрями (Мастюкова О.М.):

1. Виховання і зміцнення загального здоров'я дитини.

2. Розвиток і нормалізація рухів (зорово-моторна координація, постава, рівновага, розвиток функції рук і предметно-маніпулятивної діяльності).

3. Розвиток просторових уявлень і конструктивного праксису.

Спеціальні корекційні завдання:

1. Коригування моторної сфери відповідно до порушення.

2. Попередження формування неправильних рухових стереотипів та поз.

3. Розвиток дрібної моторики пальців рук і ручної вправності вцілому.

4. Розвиток мовлення за допомогою рухів(звук+ритм+рух).

5. Формування просторових і часових уявлень.

6. Вивчення різних фізичних властивостей матеріалів.

7. Формування у процесі рухової діяльності операції мислення.

Форми організації фізичного виховання(Пороцька Т.І.):

1) Ранкова гімнастика

2) Фізкультхвилинка

3) Рухливі ігри

4) Фізкультурні заняття + на повітрі(теніс, лижі, їзда на велосипеді)

5) Фізичне дозвілля(спрот.змагання, естафети, муз.-ритм. композиції)

6) Логоритміки

7) Самостійна рухова діяльність дитини.

З якими видами виховання межує: естетичним, моральним, сенсорним, розумовим, трудовим та ідейно-політичним.

 

 

Форми роботи з батьками дітей із ПМР.

Форми роботи – способи організації навчання і виховання, які відображають їхні зовнішні характеристики, зокрема характер взаємодії учасників навчально-виховного процесу.

Навести приклад сюжетно-рольової гри.

Сюжетно-рольова гра – це діяльність, в якій діти беруть на себе трудові та соціальні функції дорослих людей і спеціально створюваних ними ігрових умовах моделюють життя дорослих і взаємини з ними. Сюжетно-рольова гра дозволяє: змоделювати взаємини з дорослими; включитися до цих взаємин; діяти всередині цієї моделі.

Пограємось в «Дочки-матері»

У такій грі ролі тата-мами зазвичай дістаються старшим дітям, а ролі дітей – малятам. Старші діти беруть активну участь у розподілі ролей і вигадують «сценарій» гри. Можна це здійснювати в співавторстві з мамою. Малята із великим задоволенням дотримуються умов гри та вчаться грати за правилами. Разом діти створюють модель сімейних взаємин, користуючись враженнями від своїх власних родин і спостережень за ними. Гра в «Дочки-матері» не тільки сприяє розвитку дітей, але й дає батькам можливість побачити свою власну родину очима дитини. Коли Ви побачите, що всі діти отримали ролі і дотримуються правил гри, надайте їм можливість гратися самостійно.

 

Пограємось у «лікарню»

Інколи цю гру діти називають грою в «Лікаря». Це чудова гра для того, щоб навчитися поводитися в різних ситуаціях і поповнювати дитячий кругозір.

Старша дитина «лікує» малюка, допомагає йому запам'ятати назви різних частин тіла і процедур, які здійснює лікар. Якщо в дитини є страх перед лікарями, гра допоможе їх побороти.

Щоб гра була зовсім «справжньою», мама допоможе виготовити білий халат зі старого простирадла або татової сорочки. А ще мама може цікаво розповісти, які бувають лікарі, що за хвороби вони лікують. Веселі віршики або пісеньки про загартовування, фізкультуру теж стануть у пагоді.

Існують готові набори для гри в «Лікаря», які продаються в магазинах, але краще використати які-небудь звичайні предмети. Тоді ми змусимо працювати дитячу фантазію та уяву: паличка стане чудовим градусником, а листок – пластиром тощо.

 

35.Естетичне виховання дітей з ТПМ.

Естетичне виховання дітей з ТПМ – це цілеспрямований процес виховання творчої особистості, здатної сприймати, відчувати прекрасне і створювати художні цінності.

Завдання:

1. Навчити дітей бачити і любити красу життя в оточуючому, у природі, у мистецтві, у стосунках між людьми, виховувати потребу у пізнанні прекрасного;

2. Формувати у дітей художні вміння у різних галузях мистецтва: навчання малюванню, ліпленню, конструюванню, співу, рухам під музику, грі на муз інструментах.

Зміст реалізується за напрямками:

1. Формування знань про прекрасне в житті, природі, чинках людей.

2. Розвиток естетичних умінь і навичок

3. Формування естетичного ставлення.

4. Розвиток творчої діяльності (у грі).

Форми (видів художньої діяльності):

— зображувальна діяльність (сприймання творів обра­зотворчого мистецтва, малювання, ліплення, виготовлен­ня аплікацій);

— музична діяльність (сприйняття музики, співи, ігри, танці, хороводи, гра на музичних інструментах);

— художньо-мовленнєва діяльність (слухання казок, розповідей, читання віршів, творчі розповіді тощо);

— театралізована діяльність.

Реалізується в поєднані з іншими методами виховання.

 

Ділова гра.

Починає використовуватись у старшому шкільному віці.

Метою гри є змоделювати реальну життєву ситуацію. Сформувати вміння аналізувати її й приймати оптимальні рішення.

Приклад:

-«Вибори», «Суд» (на правознавстві);

- «Швидка допомога» (на медичній підготовці);

 

Гра «Знайди схоже»

Мета: розвивати навичку порівняння

Хід гри

Дітям пропонуються геометричні фігури і різні предмети. Завдання – потрібно сформувати групи предметів за схожістю з геометричною фігурою. Наприклад, круг – кільце, кришка, квадрат – коробочка, кубик, і т.д.

Гра «Що зайве»

Мета: розвивати навичку класифікації та узагальнення

Хід гри

Підбирається серія картинок, серед яких три картинки можна об’єднати в групу за спільною ознакою (тварини, транспорт, літає, пригає, тверде, м’яке і т.д.). а четверта картинка – зайва. Запропонуйте дітям знайти зайву картинку. Запитайте чому вони так думають і чим схожі картинки, які вони залишили. Наприклад, собака, ведмідь, заєць, білка).

 

Планування корекційно-виховної роботи логопеда.

Планування роботи логопеда здійснюється шляхом складання перспективних, календарних та індивідуальних планів.

Перспективний план роботи логопеда складається на рік і включає в себе визначення напрямків роботи та окреслення всіх навчально-виховних заходів, що проводить логопед.

У перспективний план входять:

І. Обстеження дітей, заповнення необхідної документації на кожну дитину, комплектування підгруп дітей, складання розкладу та розробка занять.

ІІ. Робота з батьками – участь логопеда у батьківських зборах, організація та підбір матеріалу для куточку батьків, який має містити інформацію про мовленнєве порушення (відповідно до групи дітей) у доступному вигляді, про особливості поведінки та розвитку дітей з мовленнєвими порушеннями, а також рекомендації для батьків.

ІІІ. Методична робота – Кожен логопед має займатися самоосвітою, слідкувати за новими дослідженнями та новою літературою, поповнювати свої теоретичні знання та удосконалювати практичні вміння.

Календарний план. Він складається на місяць і включає такі дані – дати проведення занять, тему, мету, обладнання, короткий зміст кожного з них. Також мають містити відмітку про проведення заняття чи про перенесення його на іншу дати з якихось причин.

Індивідуальний план. Складається на 2 тижні чи на місяць. Тут реалізуються індивідуальні напрямки роботи з кожною дитиною окремо, залежно від сформованості її мовлення, індивідуально-психологічних особливостей. Розробляється залежно від етапу корекційної роботи та сформованості мовлення у дитини чи з метою корекції звуковимови, чи лексико-граматичної будови мови, чи зв’язного мовлення.

Завдяки чіткому плануванню корекційно-виховної роботи логопеда цілеспрямовано досягти основної мети – корекції мовлення та гармонійного розвитку дітей з ПМР.

13. Зміст корекційно-виховної роботи в спеціальному закладі для дітей із ПМР:

До складу спеціальних закладів для дітей з ПМР входять три групи: ФФНМ, ЗНМ, заїкання.

Корекційно-виховна робота в групі для дітей з ФФНМ:

Робота проводиться в таких напрямках:

1.Формування навичок правильної звуковимови;

2.Розвиток фонематичного сприймання,уявлення,аналізу і синтезу.

На скоригованому мовленнєвому матеріалі здійснюється:

- Розвиток уваги до морфемного складу слів та словозміни у словосполученнях і реченнях;

- Виховання вміння правильно складати прості поширені і складні речення,вживати різні граматичні конструкції;

- Розвиток зв’язного мовлення шляхом роботи над розповіддю;

- Навчання грамоти.

Корекційно-виховна робота в групі для дітей із ЗНМ:

1-й рік навчання: - розвиток розуміння мовлення;

- Активізація мовленнєвого наслідування;

- Формування перших форм слів;

- Формування двоскладового простого речення (Тато сидить);

- Формування складової структури слів (со-ба-ка,ло-па-та);

- Формування речень із декількох слів;

- Співставлення граматичних форм слів(гуска – гуси);

- Формування складних речень (складносурядних і складнопідрядних)

2-й рік навчання: - виховання звукової культури мови (ознайомлення з органами мовного апарату;удосконалення вимови всіх засвоєних звуків,увага звертається на вимову [с],[с`],[ц],[з],[з`],[ш],[ж],[ч],[щ],[л],[л`],[р],[р`]; розвиток мовленнєвого дихання;розвиток інтонаційної культури.);

- Лексична робота (розширення активного словника іменниками,прикметниками,дієсловами,прислівниками,відповідно до лексичних тем тижня;поповнення словника узагальнюючими словами;переведення пасивного словника в активний);

- Формування граматичного ладу мовлення (вправляти в утворенні назв предметів у різних відмінкових формах,узгоджувати слова,утворювати прикметники від іменника,вживати синоніми і антоніми;пояснювати значення складних і багатозначних слів);

- Навчання грамоти (ознайомлення з поняттями: склад,слово,речення,літера,голосний та приголосний звуки;познайомити з літерами:а,о,у,і,и,с,х,з,м,п,ц,к,ш,ж,в,т,н,д,ч,щ,б,г,ф,л,р;навчити основного способу читання – злитим читанням двох літер,що позначають сполучення приголосного (П) з голосним (Г).)

- Розвиток зв’язного мовлення (вправляти в діалогічному та монологічному мовленні,розвивати вміння розповідати,вчити складати невеликі розповіді-описи предметів;вчити відповідати на запитання логопеда;збагачення мовлення народними примовками,закличками,лічилками,скоромовками);

- Розвиток дрібної моторики рук (підготовка до письма);

- Розвиток розумової діяльності.

Корекційно-виховна робота в групі для дітей із заїканням:

- розвиток темпо-ритмічної сторони мовлення;

- виховувати правильне плавне мовлення;

- розвиток загальної моторики;

- розвиток дрібної моторики;

- розвиток розумової діяльності;

- формування навичок правильної звуковимови;

- розвиток фонематичного сприймання,уявлення,аналізу і синтезу.

- виховання вміння правильно складати прості поширені і складні речення,вживати різні граматичні конструкції;

- розвиток зв’язного мовлення;

- навчання грамоти.

Екологічне виховання учнів

Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Завдання екологічного виховання — сприяти накопиченню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її, формувати вміння і навички діяльності в природі.

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища перебування людини, яка повиння бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.

Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання у школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості школярів.

Перший етап (молодші школярі) — формуються перші уявлення про навколишній світ, про живу і неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці на емоційному рівні.

Другий (5—7 класи) і третій (8—9 класи) етапи передбачають накопичення знань про природні об'єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем, аналіз і прогнозування нескладних екологічних ситуацій, закріплення нормативних правил поведінки в навколишньому середовищі. Поглиблюються і розширюються знання про явища і закони природи, розкриваються причини екологічної кризи та обґрунтовуються шляхи збереження природних комплексів.

Четвертий етап (10—12 класи) — завершується узагальнення здобутих екологічних знань, здійснюється моделювання простих кризових ситуацій. У навчальні програми запроваджуються інтегровані курси різних природничо-екологічних дисциплін.

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, — писав Г. Ващенко, — треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи».

В екологічному вихованні особливого значення набувають предмети природничо-географічного циклу. Біологія і географія розкривають дітям світ рослин, тварин, середовище, що їх оточує. Фізика і хімія дають комплекс політехнічних знань, наукові засади і принципи сучасного виробництва. Історія, правознавство показують неприпустимість варварського ставлення до природи. Предмети естетичного циклу розкривають естетичну сутність природи, її неповторну красу, вплив на людину. Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення учнів до природоохоронної діяльності: шкільні лісництва, садівництво, робота в мисливських господарствах та ін. З природоохоронною роботою пов'язана туристично-краєзнавча робота з дітьми, спрямована на прищеплення їм навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах і на річках та ін.

Результат екологічного виховання — сформована екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне); наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи; екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я; набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях); безпосередньою участю у природоохоронній роботі; передбаченням можливих негативних віддалених наслідків природо-перетворювальної діяльності людини.

 

Від простого до складного.

Додатково можна назвати

Психофізіологічні принципи (за Тарасун):

§ Принцип класифікації дефекту.

§ Принцип запобігання труднощів у навчанні.

§ Принцип корекційно-превентивної спрямованості навчання.

§ Принцип опори у навчанні на збережені аналізаторні системи.

§ Принцип контролю.

Психолого-педагогічні принципи:

1. Принцип врахування особистості дитини-логопата.

2. Принцип опори на діяльність.

3. Принцип когнітивної (пізнавальної) спрямованості навчання.

4. Принцип формування знань і прийомів розумової діяльності в їх єдності

5. Принцип системного.

6. Принцип активізації компенсаторних процесів.

7. Принцип культивування індивідуальних загальних і спеціальних навчальних здібностей логопата.

8. Принцип від складного до простого.

9. Принцип врахування обсягу, ступеня різноманітності і складності навчального матеріалу.

10. Принцип дозованої педагогічної допомоги.

11. Принцип формування психологічного рівня розуміння мовлення як передумови осмисленого засвоєння навчального матеріалу.

 

ІІ. Міжсистемні зв’язки.

 

До міжсистемних зв’язків корекційної педагогіки відносяться зв’язки з медико-біологічними, лінгвістичними та іншими науками.

 

Ø Зв’язок корекційної педагогіки з медико-біологічними науками:

 

Ці науки надають корекційній педагогіці знання про норму і патологію розвитку людського організму, знання внутрішніх зв’язків між етіологією (причинною обумовленістю), патогенезом (виникненням і розвитком хвороби), патофізіологічними механізмами, клінічними і педагогічними проявами їх у дитини.

 

1) анатомія.

 

2) фізіологія.

 

3) патологічна анатомія (наука, яка вивчає відхилення в будові організму).

 

4) патофізіологія (наука про закономірності виникнення, розвитку та протікання патологічних процесів).

 

5) З медичної точки зору базою для корекційної педагогіки є педіатрія, яка вивчає здоров’я дитини і процеси її розвитку, фізіологію, патологію, методи профілактики та лікування захворювань, які загрожують її гармонійному розвитку або становлять небезпеку для життя дитячого організму.

 

6) неврологія (наука про структуру і функції нервової системи людини) і невропатологія (галузь клінічної медицини, яка вивчає органічні та функціональні хвороби нервової системи) надають дані про стан нервової системи, що важливим чинником розвитку дитини, у нормі та патології.

 

7) загальна та медична генетика (наука про закони спадковості та спадкові захворювання).

 

8) Для окремих галузей корекційної педагогіки велике значення мають дані отоларингології (науки про захворювання вуха, горла, носа), офтальмології (науки про захворювання органів зору), стоматології, ортодонтії та ін.

 

9) акушерство та гінекологія.

 

10) імунологія.

11) гігієна дітей та підлітків тощо.

 

12) психопатологія (наука, яка вивчає хвороби психіки, їх причини, протікання, попередження і лікування) потрібна для більш чіткої оцінки відхилень, пошуку оптимальних шляхів у вирішенні питань їх попередження чи подолання.

 

13) дитяча психіатрія (наука, що вивчає питання діагностики, терапії і профілактики психічних захворювань у дитячому віці) допомагає корекційній педагогіці знайти правильний напрямок, обрати правильне рішення при роботі з дітьми і підлітками, що мають відхилення у психічному розвитку.

 

 

Ø Зв’язок корекційної педагогіки з лінгвістичними науками:

 

1) із загальним мовознавством.

 

2) із сучасною українською літературною мовою.

 

3) з діалектологією.

 

4) з психолінгвістикою та нейролінгвістикою.

 

 

Ø Інші науки:

 

1) соціологія допомагає у вивченні закономірностей становлення, функціонування і розвитку суспільства в цілому, соціальних відносин і соціальних спільнот.

2) зв’язок із філософією обумовлений діалектичною єдністю загального і особливого, звичного та незвичайного у психічному стані дітей і підлітків з порушеннями розвитку.

Кропітка корекційна робота, щоденний педагогічний вплив на порушення у психічному чи фізичному розвитку приводять до прояву філософської закономірності переходу кількості у якість, до зменшення відхилення або до компенсації фізичного недоліку за рахунок активізації діяльності здорових або незначно порушених органів.

Поряд з філософськими категоріями загального, одиничного і особливого, необхідного і випадкового в корекційній педагогіці знаходять місце закони загального розвитку, його рушійних сил, суб’єктивного і об’єктивного детермінізму педагогічних явищ і т.д.

3) економіка.

4) статистика.

5) історія.

6) етика.

7) естетика.

8) правознавство.

9) релігієзнавство.

 

 

Сприймання.

- у алаліків гіперакузія, окремі звуки сприймаються дуже гостро

- у деяких,особливо у дітей з ЗНМ (алаліки,ринолаліки),недостатня сформованість цілісного образу предмета, але звичайне пізнання впізнання реальних об’єктів та їх зображень не відрізняється від норми. Дітям складно пізнати предмети якщо вони в незвичному ракурсі, на контурних або схематичних зображеннях, якщо закреслені або перекривають один одного, побудови цілісного образу та виокремленні фігури на тлі.

Пам'ять

Знижений обсяг майже усіх видів пам'яті, механічні форми пам'яті можуть бути в нормі, порівняно з нормою:страждає слухомовленнєва та рухова пам’ять, але зорова перебуває в межах норми.

- може бути амнезія, ретромнезія у афазіків

- порушення просторового сприймання, зумовлене недосконалістю аналізу та синтезу

- недостатній розвиток мимовільної пам'яті

- зниження довільної пам’яті у процесі запам’ятовування слухомовленнєвої інформації

Увага

- найбільш страждає слухова увага

- мимовільна може бути патологічно підсилена (алаліки)

- Стан довільної уваги залежить від модальності подразників(зорового або слухового)

- переключення уваги страждає (у афазіків)

- труднощі на рівні мовного матеріалу

- розсіяна(ринолаліки та дизартрики)

Мислення

- диспропорції між розумінням мовлення і своїм мовленням (у афазіків)

- недорозвиток вербальних форм інтелекту, невербальний та вербальний інтелект у дітей з порушенням мовлення може дуже відрізнятись

- словесно-логічне мислення порушується

- абстрагування- елементарне, ізольована абстракція, а це впливає на визначення роду, виду, тобто діти не можуть виділити суттєві ознаки

- уявлення збіднені

- переважає по елементний характер порівняння, яке здійснюється безсистемно

- аналіз та синтез виконуються дітьми на низькому рівні

Вольова дія

Дифузність вищих психічних процесів органічного ґенезу в дітей з ТПМ виражається так:одні діти діють дуже швидко,імпульсивно,не задумуючись,виявляючи при цьому рухову розгальмованість,іншим притаманна сповільненість дій,найменша невдача викликає у них розгубленість,болючу реакцію,порушує цілеспрямованість діяльності,не вміють орієнтуватись у завданні та планувати його виконання,недосконалість дій процесуального та підсумкового самоконтролю. Недорозвинення усіх структурних компонентів довільного поведінкового акту:запам’ятовування й усвідомлення інструкції, вироблення й утримування внутрішнього плану, оперативний та кінцевий самоконтроль.

Недоліку контролю:спричиняє велику кількість помилок,численні імпульсивні дії,невміння адекватно використовувати інструкцію та застосовувати оптимальні способи організації контролю

Дітям з вадами мовлення також властиві:

- тривожність. Діти емоційно вразливі, плаксиві, бояться спілкуватися;
- замкнутість. Діти відсторонені від однолітків і дорослих внаслідок нерозуміння оточуючими їхнього мовлення;невпевненість у власних силах. Діти переживають свою неспроможність зрозуміти повноцінно інструкцію і впоратися з певним завданням внаслідок заниженої самооцінки;
- негативізм, який проявляється неврівноваженістю, підвищеною дратівливістю, впертістю;
- дитячі страхи, які виникають через психотравмуючу ситуацію. В деяких випадках сильні або тривалі переживання переходять у невроз страху.
-. дискоординованість, нечіткість у роботі рухомих органів артикуляції: язика, губ, нижньої щелепи, м'якого піднебіння; порушення тонкої довільної моторики пальців рук, розлади вегетативної нервової системи).

 

Сенсорне виховання дітей із порушеннями мовлення.

Сенсорне виховання — система пед. впливів, спрямова­них на форм. способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань.

Напрямки: кінестетичні, дотикові, зорові, слухові, нюхові, смакові

Завдання: форм. системи перцептивних (обстежувальних) дій;

— форм системи сенсорних еталонів;

— розв уміння викор сен­сорні еталони у власній діял.

Ф: занняття, бесіда, прогулянка

Засоби: наочні картинки, ілюстрації, твори мистецтва; наочні дидактичні матеріали різного матеріалу, розміру, кольору ТЗН

Вчені: (Венгер)

Запорожець: закономірно побудовані ряди ф, кольорів, величин та ін якос­тей, отримують певне мовне позначення. Оволодіва­ючи ними дит отримує еталони, з якими може зіставити будь-яку річ, охарактериз її, знайти їй місце серед ін.

Монтессорі – розв. органів чуття-передумова інтелекту й вихов. особистості. Дид. матеріал Монтессорі зорієнтований на розв окремих сфер відчуттів. Він зосереджує увагу на певній ізольованій властивості предмета.

Русова: необхідність «якнайраніше давати раціональний розв чуттям». Це слід робити щодня потро­ху стежачи за усіма чуттями, бо вони разом ви­являються і не працюють нарізно.

Специфіка для дітей з пор. мовл.:

- добре розвинена чутливість до розрізнення кольорів, однак опанування назвами відтінків кольорів відстає у часі.

- У дизартриків на рівні рецепторів пор смакових, тактильних, нюхових відчуттів.

- у алаліків -гіперакузія, окремі зв. сприймаються дуже гостро

- у ЗНМ (алаліки,ринолаліки) -недостатня сформ цілісного образу предмета. Складно впізнати предмети якщо вони в незвичному ракурсі, побудови цілісного образу та виокремленні фігури на тлі.