Завдання корекційної педагогіки

Складова частина загальної педагогіки, яка вивчає теорію та практику спеціальної освіти осіб з відхиленнями у психофізичному розвитку, для яких процес навчання у звичайних педагогічних умовах, за допомогою загальнопедагогічних методів та засобів, є ускладненим або взагалі неможливим.

Об’єкт – корекційна освіта осіб з ППФР як соціокультурний та педагогічний феномен (явище).

Суб’єкт – особа, що має ППФР, які перешкоджають їй засвоювати освітні програми без створення спеціальних освітніх умов.

Предмет – теорія та практика корекційної освіти, що включає в себе:

1.Вивчення особливостей розвитку та навчання осіб з ППФР;

2. Особливості їх становлення та соціалізації як особистості;

3.Пошук ефективних шляхів, засобів та умов для корекції або компенсації ППФР;

4.Освіта осіб з ППФР з метою їх max соціальної адаптації та інтеграції в суспільство.

Ціль: досягнення особою з ППФР максимально можливої самостійності та незалежного життя як високої якості соціалізації та передумов для самореалізації

Завдання:

§ Вивчення педагогічних закономірностей розвитку особистості дітей з ППФР;

§ Визначення корекційних та компенсаторних можливостей людини відповідно до структури ППФР та індивідуальних особливостей;

§ Обґрунтування та розробка педагогічних класифікацій осіб з ППФР;

§ Вивчення закономірностей спеціальної освіти, існуючих педагогічних систем навчання осіб з ППФР, прогнозування, виникнення та розвиток нових педагогічних систем;

§ Розробка та реалізація освітніх, корекційно-педагогічних, компенсаторних та реабілітаційних програм навчання осіб з ППФР;

§ Вивчення та здійснення процесів соціальної та середовищної адаптації, абілітації та реабілітації, інтеграції та інклюзії осіб з ППФР;

§ Розробка та апробація програм профорієнтації, профконсультування, профпідготовки, соціально-трудової адаптації осіб з ППФР (тобто обмеженою працездтністю);

§ Вивчення, розробка та реалізація педагогічних засобів та механізмів профілактики виникнення ППФР;

§ Розробка та реалізація механізмів інтеграції в освітнє та соціокультурне середовище,здійснює психолого-педагогічну підготовку батьків дітей з ППФР;

§ Розробка наукових основ змісту навчання, принципів, методів, технологій, організаційних умов спеціальної освіти осіб зППФР;

 

Для реалізації цих завдань корекційна педагогіка використовує сучасні методи педагогічних досліджень.

1.теоретичний аналіз педагогічних ідей;

2.вивчення архівних документів;

3.вивчення особових справ учнів і шкільної документації;

4.педагогічне спостереження;

5.дослідницька бесіда;

6.педагогічний експеримент;

7.вивчення продуктів навчальної діяльності учнів;

8.соціологічні методи дослідження (анкетування, соціометрія тощо);

9.вивчення та узагальнення педагогічного досвіду.

Окрім того корекційна педагогіка використовує методи спеціальної психології, математичної статистики, враховує результати клінічних досліджень.

Загальні та спеціальні принципи навчання і виховання дітей із вадами мовлення.

Принципи навчання — основні вихідні положення теорії навчання і виховання, що випливають із їх закономірностей, окреслюють загальне спрямування навчального процесу, вимоги до його змісту, методики та організації.

Загальнопедагогічні принципи:

1. Принцип науковості і доступності.

Від простого до складного.

Принцип послідовності навчання і виховання.

4. Принцип системності (міжсистемні, внутрішньосистемні зв’язки).

5. Принцип систематичності (синонім - регулярність). Суть його полягає у раціональному плануванні пізнавального матеріалу, дотриманні логічної послідовності під час подання його дітям, у повтореннях того, що вивчається, з метою глибшого його засвоєння.

6. Принцип індивідуального підходу. Дотримання цього принципу в навчанні зобов´язує до вивчення і врахування індивідуальних, вікових особливостей кожної дитини з метою її всебічного розвитку

7. Принцип діяльнісного підходу. Цей принцип спирається на поняття «провідний вид діяльності». Предметно-практична діяльність стає джерелом знань, яких не вистачало дітям, допомагає розвивати сенсомоторну основу вищих психічних функцій, компенсувати недостатність життєвого та практичного досвіду.

8. Принцип свідомості та активності. Активність дітей виявляється в їхньому ставленні до пізнавальної діяльності, в готовності до сприймання і засвоєння нових знань, прагненні до самостійного пошуку, в ініціативі щодо вибору об´єкта і способів діяльності.

9. Принцип наочності. Суть його полягає в необхідності демонстрації дітям конкретних предметів, явищ, процесів, моделей.

Спеціальна педагогіка спирається на відповідні загальнопедагогічні принципи, але їх реалізація у системі спеціальної освіти має певну своєрідність. За Назаровою Н.М.:

1. Принцип диференційованого та індивідуального підходу. Індивідуальний підхід спрямований на створення сприятливих умов навчання, що враховує як індивідуальні особливості кожної дитини, так і специфічні особливості, властиві дітям з даною категорією порушення. Диференційований підхід обумовлений наявністю варіативних типологічних особливостей навіть в рамках однієї категорії порушень.

2. Принцип педагогічного оптимізму. Відсутність теорії «стелі», рівність навчання усіх дітей, над компенсація, немає дітей, нездатних до навчання.

3. Принцип ранньої педагогічної допомоги. Забезпечення раннього виявлення та ранньої діагностики відхилень у розвитку дитини, максимальне скорочення розриву між моментом виявлення первинного порушення у розвитку дитини і початком цілеспрямованої корекційно-педагогічної допомоги. Сензитивні періоди та «профілактика» вторинних відхилень.

4. Принцип корекційно-компенсуючого спрямування освіти. Опора на здорові сили учня, побудову навчального процесу з опорою на збережені аналізатори, функції і системи організму. Компенсація – властивість самого організму відновлюватися, а корекція – цілеспрямований процес відновлення порушених функцій.

4. Принцип соціально адаптуючої спрямованості навчання. Корекція та компенсація у спеціальній освіті розглядаються як засіб забезпечення життєдіяльності, максимально можливої самостійності та незалежності у соціальному житті. Завдання школи – не лише навчати, а й готувати до життя в суспільстві.

5. Принцип розвитку мислення, мовлення та комунікації як засобів спеціальної освіти. Свої специфічні проблеми у розвитку мовлення, мислення та комунікації існують у всіх категорій дітей і підлітків з обмеженими можливостями, тому найважливішою загальною для них навчальною потребою є необхідність корекційно-педагогічної допомоги з розвитку цих структур.

6. Принцип необхідності спеціального педагогічного керівництва. Лише спеціальний педагог, знаючи закономірності та особливості розвитку і пізнавальних можливостей дитини, можливі шляхи і способи корекційної і компенсуючої допомоги, може організувати процес навчання і керувати ним. Дитина потребує спеціального педагогічного керівництва, але цей процес має обмеження: діти з РВ потребують його до кінця школи, а діти з ТПМ – лише в перших класах.

Додатково можна назвати

Психофізіологічні принципи (за Тарасун):

§ Принцип класифікації дефекту.

§ Принцип запобігання труднощів у навчанні.

§ Принцип корекційно-превентивної спрямованості навчання.

§ Принцип опори у навчанні на збережені аналізаторні системи.

§ Принцип контролю.

Психолого-педагогічні принципи:

1. Принцип врахування особистості дитини-логопата.

2. Принцип опори на діяльність.

3. Принцип когнітивної (пізнавальної) спрямованості навчання.

4. Принцип формування знань і прийомів розумової діяльності в їх єдності

5. Принцип системного.

6. Принцип активізації компенсаторних процесів.

7. Принцип культивування індивідуальних загальних і спеціальних навчальних здібностей логопата.

8. Принцип від складного до простого.

9. Принцип врахування обсягу, ступеня різноманітності і складності навчального матеріалу.

10. Принцип дозованої педагогічної допомоги.

11. Принцип формування психологічного рівня розуміння мовлення як передумови осмисленого засвоєння навчального матеріалу.