Загартовування та його значення у виховання дітей з тпм,

Загартовування – це одне іх складових фізичного виховання. Це удосконалення умовних реакцій щодо пристосування організму до середовища засобами тренування з використанням природних факторів (води, повітря, сонця).

Загартовування істотно впливає на організм дитини. У дітей виробляється швидка реакція на зміни темпера­тури повітря, води, підвищуються такі життєво важливі показники, як уміст гемоглобіну, стійкість імунної систе­ми до різних захворювань. Використання загартовувальних засобів підвищує загальне пристосування орга­нізму до будь-яких несприятливих подразників.

Загартовувальні процедури планують і здійснюють за участю медичних працівників. Загартовування найкраще починати в ранньому дитинстві, здійснювати його систе­матично з урахуванням індивідуальних особливостей ді­тей. Силу подразників слід нарощувати поступово, але не­ухильно, оскільки незначна їх різниця не спричинює фун­кціональних змін у діяльності організму. Ефективними є і контрастні короткочасні впливи, які сприяють удоско­наленню фізіологічних реакцій і виробляють усе вищий рівень опору організму несприятливим чинникам зовніш­нього середовища. Обов'язковою умовою успішного загар­товування є позитивний емоційний стан дитини під час підготовки, у процесі та після закінчення процедури.

Комплекс загартовувальних процедур передбачає:

— повітряні ванни. Діти приймають їх під час ранкової та гігієнічної гімнастики, після денного сну. Для цього знижують температуру з +22°—23° С на один градус що­тижня до +16—17° у молодшій і середній, до +14—15° С у старшій і підготовчій групах. Загальнорозвивальні вправи вони виконують босоніж, лише в трусиках;

— водні процедури. На перших порах діти обмежують­ся умиванням, миттям рук, верхньої частини тулуба, мит­тям ніг, полосканням рота і носа відварами трав чи підсо­леною водою. Воду охолоджують через кожні три дні, до­водячи її до температури +14° С. Восени і на початку весни, коли температура повітря не нижча 0° С, перед сном ре­комендується ходити по вологому килимку та обливати ноги, використовуючи контрастну температуру води від +35°— 40° С до +16°—18° С. Обтирання тіла починають з масажу сухою рукавичкою, згодом – вологою. Ця проце­дура триває 1,5—2 хв. Обливання тіла під душем перед сном краще починати наприкінці квітня — на початку травня, при початковій температурі води в молодших і середніх групах +35° С і кінцевій +24° С, а в старших від + 32° С до +22° С тривалістю від 15 сек. до 1,5 хв., збільшу­ючи інтервал через кожні 2—3 дні на 5 сек. Купання в ба­сейні може тривати 3—12 хв. Дітям від 4 до 7-ми років ре­комендують промивання носа, полоскання горла відвара­ми лікарських трав тривалістю 1 хв.;

— сонячні ванни. їх приймають улітку з 9 до 11 і з 16 до 18 год. тривалістю від 4—5-ти до 20-ти хв. у молодшій і до 30-ти хв. у підготовчій групах.

За будь-якої методики в усіх видах загартовування не­обхідно дотримуватися таких принципів:

1. Систематичність — регулярне проведення загартовувальних процедур.

2. Поступовість — плавне нарощування сили подразника, правильність якого мас підтверджувати короткочасне поглиблення і прискорення пульсу, дихання, зовнішній вигляд шкіри, загальна позитивна реакція дитини.

3. Індивідуальний підхід — ураховування стану здоров'я, самопочуття, досвід загартовування кожної дитини.

Передумовою раціонального використання природних факторів у фізичному вихованні дошкільників є знання закономірностей фізичного і розумового розвитку дітей, змін у їхніх організмах. Позитивний вплив природних факторів буде надійним і стійким за єдності гігієнічних, загартовувальних вимог у дошкільному закладі та сім'ї.

 

 

ЗАНЯТТЯ ЯК ОСНОВНА ФОРМА НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ПМР

Заняття – форма організації навчання, за якої педагог, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовує і спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини.

Заняттю властиві такі ознаки:

- Реальні можливості дітей активно засвоювати передбачені програмою знання і вміння;

- Постійний склад дітей усієї вікової групи;

- Провідна роль педагога, який визначає тему, завдання і зміст заняття, підбирає методи і прийоми, організовує й оцінює пізнавальну діяльність дітей, спрямовує їх на використання набутих знань, умінь і навичок у практичній діяльності.

Форми організації занять:

- Організоване навчання у повсякденному житті;

- Організовані заняття за вибором дітей (вони самі обирають вид діяльності, матеріал, з яким працюватимуть, способи роботи з ним під керівництвом педагога);

- Обов’язкові заняття за планом педагога, який визначає їх мету, зміст, структуру та ін.

У навчальному процесі дошкільного закладу для дітей з ПМР використовуються різні види занять.

За змістом навчання розрізняють заняття:

- З ознайомленням з навколишнім середовищем;

- З розвитку мовленнєвого спілкування;

- З формування елементарних математичних уявлень;

- З образотворчої діяльності;

- З фізичної культури;

- Музичні.

За дидактичними цілями виокремлюють такі види занять:

- Заняття із засвоєння нових знань. Мають на меті постановку пізнавальних завдань, збагачення, уточнення знань про предмети і явища світу. Ними можуть бути спостереження за новим об’єктом, читання художніх творів, розповіді вихователя та ін..;

- Заняття із закріплення і систематизації досвіду (організованого і стихійного) дітей. Передбачають осмислення сприйнятого і формування найпростіших узагальнень (заняття із спостереження знайомих об’єктів, бесіди, дидактичні ігри);

- Контрольні заняття. Покликані з’ясувати наявність у дітей знань, уявлень, умінь, навичок, перевірити розвивальний ефект виховання і навчання і на цій підставі окреслити напрями, зміст і методи подальшої роботи;

- Комплексні заняття. Включають повідомлення дітям нових знань, повторення, закріплення, систематизацію і використання набутих знань, умінь і навичок. Такі заняття найпоширеніші в дошкільних закладах для дітей з ПМР.

За організацією дітей заняття поділяють на:

- Фронтальні (з усіма дітьми групи);

- Групові (4-5);

- Індивідуально-групові (4-6);

- Індивідуальні(1 рідше 2).

Зміст занять визначає програма виховання і навчання дітей у дошкільних закладах. Кожне заняття визначає освітні, корекційно-розвивальні та виховні завдання.

 

Як правило, заняття відбувається за такою структурою:

1) організаційний момент. Метою його є пробудження інтересу дітей до змісту заняття. Охоплює він такі апекти, як формулювання мети, пояснення шляхів її досягнення;

2) основна частина заняття. Педагог послідовно формує дітям навчальні завдання, організовує самостійну їхню діяльність, спрямовану на вирішення завдань;

3) підведення підсумків. Метою його є самостійний аналіз і самоаналіз дітей, з’ясування шляхів використання здобутих у діяльності після заняття, окреслення можливостей пізнавальної діяльності на наступних заняттях.

Традиційно у першій молодшій групі заняття триває 10-15 хв, у другій молодшій і середній групах – 15-20хв, у старшій 20-25 хв, у підготовчій – 30-35 хв.

У дошкільних закладах для дітей з ПМР заняття є найоптимальнішою формою організації навчально-виховного процесу.

Також заняття складається за такою структурою:

- тема;

- мета (навчальна (визначає тему), розвивальна, виховна, корекційна);

- мовний матеріал;

- хід заняття (вступна частина (активізація пізнавальної діяльності), основна (повідомлення теми, подача знань), заключна (підсумок, оцінювання, домашнє завдання).

Зв’язок корекційної педагогіки з іншими науками

Корекційна педагогіка – це складова частина педагогіки; це теорія і практика освіти осіб з відхиленнями у психічному і фізичному розвитку, для яких освіта у звичайних педагогічних умовах за допомогою загальних педагогічних систем і засобів є ускладненою або неможливою.

 

Розрізняють внутрішньосистемні та міжсистемні зв’язки корекційної педагогіки з іншими науками.