ІІ. Подані матеріали практичного характеру.

1. Умови ефективності реалізації базової програми.

2. Створення розвиваючого життєвого простору.

3. Організація життєдіяльності дошкільника.

4. Специфіка впливу різних соціальних інститутів.

5. Оптимізація взаємодії педагог з батьками

6. Гуманізм взаємин особистості та колективу

7. Відмінності хлопчиків і дівчат і їх врахування педагогом

8. Характеристика особистості розвитку обдарованої дитини

9. Особливості виховання нервової дитини

10. Дошкільник і комп’ютер.

11. Іноземна мова з дошкільного віку.

12. Забезпечення рухової активності

13. Перелік худ.творів

14. Твори образотворчого мистецтва

15. Музичний репертуар

16. Репертуар ігор-забав, театралізованих ігор.

17. Посібники для Базового компонента дошк. освіти (БКДО)

Провідною ідеєю програми є ідея – ампліфікації – оптимальне використання дорослими можливостей кожного віку для повноцінного розвитку дитини.

Засновано на принципі активності - пед. Ставиться до дитини, як до особи яка має право на власний вибір самостійне рішення.

Матеріал програми базується на принципі – природовідповідності - оптимальне співвідношення діяльнісного стану дитини з її відпочинком, з регламентом вільним часом, інтенсивні форми діяльності з полегшеними. Орієнтування педагога на зону найближчого розвитку дитини.

Загальні особливості вікового періоду: - привертає увагу до специфіки прояву кожного періоду, характерних ознак, здобутків, вразливих сторін, динаміку особистісних змін.

Психологічний вік – описує соціальну ситуацію розвитку дитини, провідну діяльність, вікові новоутворення, кризи розвитку.

Освітні завдання – Розвивальні, виховні та навчальні завдання. Визначенні характерні для кожного вікового періоду, специфіку пед..роботи, значення у особистісному зростанні дитини.

Лінії розвитку за БКДО Я у світі

1.Фізичний

2.соціально-моральний

3.Емоційно-ціннісний

4.Пізнавальний

5. Мовленнєвий

6.Художньо-естетичний.

7.Креативний.

Лінії розвитку реалізуються через відповідні форми активності.

Форми активності:

1. Природа

2. Культура

3. Люди

4. Я сам

Кожна лінія розвитку включає у себе характеристику трьох позицій:

- Вікові можливості.

- Завдання розвитку

- Організація життєдіяльності

 

МОВЛЕННЄВА ГОТОВНІСТЬ ДІТЕЙ З ПМР ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ.

Численними психолого-педагогічними дослідженнями встановлено, що мовленнєва готовність дитини до шкільного навчання – це не проста сума мовних знань, умінь та навичок, що необхідні для навчання у школі, а такий рівень її загального психічного та мовленнєвого розвитку, який дає їй змогу включитися в навчальний процес та успішно оволодівати навчальною діяльністю.

Мовленнєва готовність дитини до школи визначається сформованістю до 6 – 7-річного віку усіх сторін мовлення: фонетико-фонематичної, лексичної, граматичної та зв’язного мовлення. За даними О.Гвоздєва, В.Ядешко, Є.Соботович та ін. Встановлені нормативні показники мовленнєвого розвитку дітей 4 – 6 років, які свідчать про мовленнєву готовність дітей до навчання у школі.

Фонетико-фонематична сторона мовлення. У 4 – 5 років за нормативними показниками дитина має правильно вимовляти всі звуки рідної мови та вміти самостійно сказати чи повторити слова зі складною складовою структурою (4-5 складів) і слова зі збігом приголосних.

Відмічається сформованість фонематичних уявлень, що відповідають

власній вимові (до 4 років), мовним нормам (з 4 років). Також достатньо

розвинений фонематичний слух. Діти здатні оволодіти навичками звукового та складового аналізу слова (виділення приголосного (голосного) звука на фоні слова, визначення кількості та послідовності звуків у слові в зовнішньому та внутрішньому планах) (з 4-5 р.). Також більшість дітей цього віку можуть вивчити букви, навчитися зливати звуки у склади.

Лексична сторона мовлення. У 5 років дитина добре засвоює семантику. Спотерігається наявність у словнику дитини різних типів лексичних значень (категоріального, контекстуально зумовленого, перенос значення слова, засвоєному на практичному рівні; окремі випадки антонімії, синонімії, багатозначності, деяких простих переносних). Також засвоюється система морфологічного словотворення (оволодіння продуктивними способами словотворення за винятком атипових і маловживаних форм). Відмічається сформованість різних типів смислових зв’язків між словами (ситуативних, синтагматичних, парадигматичних).

Граматична сторона мовлення.

1. Синтаксичний рівень: у мовленні присутні складні, непоширені і поширені речення із сурядним і підрядним зв’язком, відмічається правильне розуміння і породження синтаксичних конструкцій (пасивних, інвертованих, порівняльних з прямим порядком слів).

2. Морфологічний рівень: дитина засвоює числові форми іменників, дієслів, прикметників; відмінкових закінчень іменників; родових форм дієслів, прикметників; видових і часових категорій дієслів за винятком поодиноких атипових граматичних помилок.

Зв’язне мовлення. Удосконалюється зв’язне монологічне мовлення. Дитина може переказати щойно прослухане оповідання, скласти невеличку розповідь за малюнком та попередньо обговореним планом.

Отже, у віковий період з 5 – 7 років мовлення дитини вже повністю сформоване. Її словниковий запас багатий на слова, що належать до різних

частин мови. Діти можуть пояснити значення слів (у тому числі й абстрактних). Їхнє мовлення розгорнуте, переважають поширені речення; вони використовують складні синтаксичні конструкції, що виражають часові, просторові, причинно-наслідкові зв’зки тощо. Дитина вільно може розповісти про події свого життя («Як ми відпочивали влітку», «Що я робив учора»), переказати оповідання чи казку, придумати продовження до них. Не викликає труднощів опис предмета чи явища (наприклад, пори року).

У цей період закладаються підвалини писемного мовлення, а також оволодіння дитиною звуковим аналізом слів. Багато дітей вже вміють читати та викладати з розрізної азбуки слова і навіть цілі речення, які не потребують застосування орфографічних правил. Усе це є позитивними передумовами для успішного навчання дітей у школі.

ОСОБЛИВОСТІ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ З ПМР

У дітей з порушенням мовлення характерні грубі відхилення від норми;

Е. Ф.Соботович у дітей з моторною алалією виділила такі диспропорції:

- між станом експресивного та імпресивного мовлення

- між станом вербального і невербального інтелекту (симультанній та сукцесивний синтези).

Відчуття. Добре розвинена у дітей з порушенням мовлення чутливість до розрізнення кольорів. Вони знають основні кольори. Однак опанування назвами відтінків кольорів відстає у часі. Такі кольори як фіолетовий, помаранчевий,блакитних, у мовленні діти не застосовують. У дітей з дизартрією на рівні рецепторів має місце порушення смакових, тактильних,нюхових відчуттів.

Сприймання.

- у алаліків гіперакузія, окремі звуки сприймаються дуже гостро

- у деяких,особливо у дітей з ЗНМ (алаліки,ринолаліки),недостатня сформованість цілісного образу предмета, але звичайне пізнання впізнання реальних об’єктів та їх зображень не відрізняється від норми. Дітям складно пізнати предмети якщо вони в незвичному ракурсі, на контурних або схематичних зображеннях, якщо закреслені або перекривають один одного, побудови цілісного образу та виокремленні фігури на тлі.

Пам'ять

Знижений обсяг майже усіх видів пам'яті, механічні форми пам'яті можуть бути в нормі, порівняно з нормою:страждає слухомовленнєва та рухова пам’ять, але зорова перебуває в межах норми.

- може бути амнезія, ретромнезія у афазіків

- порушення просторового сприймання, зумовлене недосконалістю аналізу та синтезу

- недостатній розвиток мимовільної пам'яті

- зниження довільної пам’яті у процесі запам’ятовування слухомовленнєвої інформації

Увага

- найбільш страждає слухова увага

- мимовільна може бути патологічно підсилена (алаліки)

- Стан довільної уваги залежить від модальності подразників(зорового або слухового)

- переключення уваги страждає (у афазіків)

- труднощі на рівні мовного матеріалу

- розсіяна(ринолаліки та дизартрики)

Мислення

- диспропорції між розумінням мовлення і своїм мовленням (у афазіків)

- недорозвиток вербальних форм інтелекту, невербальний та вербальний інтелект у дітей з порушенням мовлення може дуже відрізнятись

- словесно-логічне мислення порушується

- абстрагування- елементарне, ізольована абстракція, а це впливає на визначення роду, виду, тобто діти не можуть виділити суттєві ознаки

- уявлення збіднені

- переважає по елементний характер порівняння, яке здійснюється безсистемно

- аналіз та синтез виконуються дітьми на низькому рівні

Вольова дія

Дифузність вищих психічних процесів органічного ґенезу в дітей з ТПМ виражається так:одні діти діють дуже швидко,імпульсивно,не задумуючись,виявляючи при цьому рухову розгальмованість,іншим притаманна сповільненість дій,найменша невдача викликає у них розгубленість,болючу реакцію,порушує цілеспрямованість діяльності,не вміють орієнтуватись у завданні та планувати його виконання,недосконалість дій процесуального та підсумкового самоконтролю. Недорозвинення усіх структурних компонентів довільного поведінкового акту:запам’ятовування й усвідомлення інструкції, вироблення й утримування внутрішнього плану, оперативний та кінцевий самоконтроль.

Недоліку контролю:спричиняє велику кількість помилок,численні імпульсивні дії,невміння адекватно використовувати інструкцію та застосовувати оптимальні способи організації контролю

Дітям з вадами мовлення також властиві:

- тривожність. Діти емоційно вразливі, плаксиві, бояться спілкуватися;
- замкнутість. Діти відсторонені від однолітків і дорослих внаслідок нерозуміння оточуючими їхнього мовлення;невпевненість у власних силах. Діти переживають свою неспроможність зрозуміти повноцінно інструкцію і впоратися з певним завданням внаслідок заниженої самооцінки;
- негативізм, який проявляється неврівноваженістю, підвищеною дратівливістю, впертістю;
- дитячі страхи, які виникають через психотравмуючу ситуацію. В деяких випадках сильні або тривалі переживання переходять у невроз страху.
-. дискоординованість, нечіткість у роботі рухомих органів артикуляції: язика, губ, нижньої щелепи, м'якого піднебіння; порушення тонкої довільної моторики пальців рук, розлади вегетативної нервової системи).