Розділ 1. Музично – дидактичні ігри - засіб розвитку сенсорного

Розділ 1. Музично – дидактичні ігри - засіб розвитку сенсорного

Виховання школярів

Застосування дидактичних ігор на уроках музики в загальноосвітній школі допомагає вчителеві виконати ці­лий спектр не тільки навчальних, а й розвивально-виховних завдань. Ігри урізноманітнюють напружений нав­чальний процес і роблять його ще змістовнішим і цікавішим для учнів, допомагають виховувати інтерес і любов дітей до музичного мистецтва, сприяють активно­му його пізнанню і, що важливо, стимулюють спілкуван­ня, обговорення завдання між окремими учнями й у гру­пах, а також розвивають впевненість у власних силах.

Існує багато видів ігор, які передбачають різноманіт­ні форми роботи з учнями: дидактичні та інтелектуальні, письмові та усні, індивідуальні, групові та колективні, ігриза партами та рухливі, «тихі» та «галасливі», короткі та тривалі в часі. Однак є група ігор, які не часто використо­вуються вчителями, оскільки потребують часу на підго­товку, ретельного добору відповідно до конкретних уро­ків, тем, дидактичних завдань і вимагають певного досвіду, знання методики й бажання зробити урок ціка­вішим. Мова йде про головоломки,чайнворди, кросворди, ребуси, загадки, шаради, те­сти,шифрограми, криптограми, діаграми. У ці ігри уч­ні можуть грати, стоячи перед плакатом, сидячи за сто­лом, використовуючи їх як тестові, творчі завдання.

Ігри можна використовувати на вступних, підсумко­вих (узагальнюючих) уроках у формі уроків-вікторин, те­стів на закріплення, повторення; також на початку уроку (зацікавлюючи, інтригуючи, акцентуючи увагу на важли­вому в темі уроку); у кінці його (підсилюючи, підкре­слюючи підсумки), але дуже обачливо в середині уроку.

Плануючи урок, учитель має продумати, як пропону­вати гру учням: для всього класу разом, групами чи од­ноосібно. Для групової гри варто формувати групи, враховуючи особливості колективу класу і окремих уч­нів. Пам'ятати, що, граючись, учні:

> перевіряють, закріплюють свої знання;

> дізнаються про щось нове;

> проявляють інтелектуальні здібності;

> розвивають: пам'ять (зорову, асоціативну, емоцій­ну, образну, словесно-логічну, оперативну тощо), логічне мислення, кмітливість, уважність;

> виховують наполегливість, бажання довести спра­ву до кінця;

> вчаться згуртовуватись для отримання знань.

Важливо розуміти специфіку кожної гри: чим і як во­на зацікавлює учнів, чому має такий вплив на дітей різ­ного віку, у чому особливості застосування різних видів ігор у тому чи іншому віці. Гра так чи інакше спрямовує учнів на вирішення різних дидактичних завдань (навча­ти, розвивати, виховувати). Але особливість гри в тому, що в ній присутні елементи змагання, розваги, несподі­ваності, інтригуючі перешкоди, які вимагають розгадати, згадати або здогадатися, щоб отримати перемогу (пра­вильну відповідь), а ще й зробити це швидше за інших. Дух змагання пришвидшує думку, стимулює кмітли­вість. Є ігри, в яких перемога здобувається завдяки на­пруженню пам'яті, волі, вмінню використовувати знання, здобуті на попередніх уроках [1,25]

Методично правильно організована гра активізує процес пізнання, формує моральні якості, тренує пам'ять, розвиває почуття, увагу учнів, а головне – сприяє розвитку сенсорних здібностей школярів.

 

Творчі аспекти розвитку здібностей молодших школярів

У процесі ігрової діяльності

Музично-естетичне виховання спрямоване на вдосконалення різноманітних якостей особистості учня, в процесі якого педагоги, спираючись на наукові дані фізіології та психології, повинні турбуватись про оптимальний вибір і співвідношення виховних впливів, оскільки від цього залежить їх ефективність.

У результаті аналізу педагогічної, психологічної і мистецтвознавчої літератури було визначено, що для розвитку творчого потенціалу молодших школярів у музичній діяльності необхідно розвивати такі творчі здібності: пізнавальний інтерес до музики, творчу уяву і образно-асоціативне мислення, інтерпретації та імпровізації.

Виходячи з специфіки формування здібностей в процесі творчої діяльності, вчені стверджують, що їх розвиток нерозривно пов'язаний з поглибленням знань, з набуттям вмінь і навичок до дії. Матеріальною основою вмінь і навичок є тимчасові зв'язки, які утворюються в корі головного мозку, що доказано вченням І.П. Павлова. В свою чергу швидкість утворення зв'язків, їх міцність і рухливість залежать від якостей нервової системи, які лежать в основі психічної діяльності, складаючи індивідуальну характеристику особистості.

Здібність до того чи іншого виду праці, потребує активного включення процесу мислення, почуттів, творчого відношення. При формальному підході до справи, здібності можуть бути втрачені або залишатися невиявленими, і навпаки, творче відношення до праці підіймає здібності на більш високий рівень та обумовлює їх успішний розвиток.

Специфіка музично-творчої діяльності така, що в процесі творення можна не тільки фіксувати результати імпровізації, а й ознайомлювати дітей з найхарактернішими і найважливішими засобами виразності. Музичні знання при цьому здобуваються не шляхом тренування і за допомогою дидактичного методу пояснення, а самостійним пошуком потрібних засобів для розкриття емоційного образу в процесі імпровізації та аналізу типових прийомів музичної виразності. Вони фокусуються в нові знання про музику, але вже доступніші, які краще сприймаються і запам'ятовуються. Знайдені засоби виразності трансформуються в опорні знання, втілюють музичну думку в контексті загального твору і водночас є відносно самостійно засвоєними музично-теоретичними поняттями.

Кожна дитина, як пише Я. Вершиловський носить у собі музику мимовільну, що прагне виявитися. Якщо ми допоможемо дитині розгорнути музику, яка є в ній, то зробимо її особистість не тільки кращою та інтелігентнішою, а й дуже щасливою. [3,38]

Які ж перешкоди можуть виникнути у процесі формування творчої особистості дитини під час музично-естетичного виховання? На шляху розвитку творчих здібностей учнів зустрічаються різні труднощі, зокрема психологічні, які потрібно враховувати, щоб ефективно їх долати і запобігати їм. Одна з головних причин загальмованості творчого розвитку особистості зумовлена пізнавальною сферою (затухання винахідливості, зниження пам'яті, зростання тенденції до копіювання, не оригінальність власних думок), а також й емоційною сферою (побоювання, що можуть бути висміяні задумки, незнання ситуації), все це позбавляє творчу особистість такого характерного для неї елементу як радість. Основою творчості є розуміння того, що кожна особистість має в собі той живий паросток, який пробивається до пізнання світу. Умовою успішної творчості є стимулювання пізнавальної діяльності.

Вміло спрямована вчителем і батьками гра для молодших школярів може стати одним із засобів організації та поліпшення навчально-виховної роботи. Включення до навчальної діяльності ігрових елементів активізує і підвищує їх пізнавальну діяльність.

У цей час свідомо проявляється інтерес і любов до музики, формується запас улюблених творів, зміцнюються навички слухання музики та її емоційного сприймання. В процесі виконання пісень, ігор, танців, виконання колективних вправ у школярів розвиваються вольові та емоційні якості, дисциплінованість, організованість. У ході найпростішого аналізу музичних творів у них удосконалюється пам'ять, поглиблюються уявлення про зміст музики, її форми, жанри, засоби виразності, музичні образи в цілому. Молодші школярі здатні оцінювати красу музики, емоційно-виразне виконання пісень, ігор, танців, як власних, так і своїх товаришів, творчо підходити до музичної діяльності.

У сфері творчих можливостей молодших школярів слід виділити наступні: легке сприймання різних творчих завдань; імпровізація на заданий образ; створення ритмічних і мелодичних імпровізацій на дитячих музичних інструментах; інсценізація знайомої.пісні; інтерпретація інструментальної п'єси зображального характеру. Тому у молодших школярів з'являється реальна можливість більш інтенсивного музично-естетичного розвитку. У результаті систематичного навчання розвиваються музичні і загальні творчі здібності, вдосконалюються певні співочі і музично-ритмічні навики. Тому для інтенсивнішого музичного їхнього розвитку необхідно використовувати різноманітні види музичної діяльності та допоміжні засоби і прийоми роботи, враховуючи індивідуальні особливості.

 

Проблемно - моделюючі ігри

Проблемно-моделюючі ігри характеризуються тим, що в них відбувається ігрова деформація структури художнього твору з тим, щоб виявити специфічну роль конкретних засобів художньої виразності. Запропоновані в них нестандартні ситуації потребують від дітей самостійного творчого вирішення.

До проблемно-моделюючих ігор можна віднести такі форми ігрових ситуацій:

1. Самостійне створення музичного супроводу до запропонованого оповідання, картини. Наприклад, вчитель говорить: "У казковому місті починається день. Який буває ранок?" Відповіді: сонячний, теплий, холодний, осінній, весняний, дощовий.

2. Виконання проблемних вправ. Дітям пропонуються речення, в яких вони мають голосом виділити різні слова, або ставити розділові знаки так, щоб змінювався зміст фрази, відповідно до завдання. Наприклад, пропонуються речення: "Ми відпочивали на Чорному морі". Завдання формується так: "Доведіть інтонацією, що а) не хтось, а ми відпочивали на Чорному морі; б) ми відпочивали не на річці, а на Чорному морі в) ми не випадково опинилися на Чорному морі, бо відпочивали там".

3. Імпровізація на домислювання. Наприклад, діти мають дібрати слово, пропущене у вірші, оповіданні, а також звук, пропущений у мелодії, пісні. До цього слід добирати невідомі дітям твори, оскільки мета таких завдань - не закріплення механічної пам'яті, а розвиток творчої уяви. інший варіант: діти закінчують оповідання, казку, вірш, мелодію пісні. В кінці діти порівнюють свої творчі вирішення з авторською концепцією [7,49].

4.Колективне створення оповідань, музичних казок на основі, наприклад, карток, на які наклеєні картинки з різних листівок, журналів. Витягуючи з колоди картки, учасники гри почергово інтерпретують їх, продумують рух мелодії, складають поспівки.

До найскладніших форм творчих ігрових ситуацій належать театралізація, самостійне створення оповідань, а також постановки музичних вистав.

Таким чином, гра - одна з найважливіших сфер життєдіяльності дитини. Зливаючись із працею, навчанням, мистецтвом, спортом, вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного гармонійного розвитку особистості. В руках педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повніше врахувати вікові особливості дітей, розвивати ініціативу і самодіяльність, створювати атмосферу свободи, творчого розкріпачення в колективі та умови для саморозвитку.

Неабияке місце також займають ігрові методи та їх дидактичне значення. Важливим освітнім значенням педагога є спрямування роботи на розумовий розвиток учнів, що забезпечуватиме формування їхніх творчих здібностей, творчо застосовувати набуті знання у майбутній діяльності. Основними критеріями творчості у пізнавальній діяльності учня є: самостійність (повна або часткова); пошук і вибір можливих варіантів руху до мети; створення або конструювання нового продукту (в індивідуальному досвіді учня - нового, невідомого для нього наукового знання або методу, але відомого, як правило, в суспільному досвіді) тощо.

Формування творчих здібностей школярів можливе за умови раціональної організації навчального процесу, основу якого становлять методи навчання. Вони історично змінюються разом зі зміною цілей і змісту освіти. Питання активізації методів навчання дедалі частіше постає у зв'язку з перебудовою системи освіти, удосконаленням навчально-виховного процесу в цілому. Це значно посилює інтерес педагогів до нових або модернізованих методів. Для кращого засвоєння навчального матеріалу все більше застосовуються активні методи навчання. Аналіз теорії та практики навчання дає можливість стверджувати, що головною ознакою активності методу є висока розумова

діяльність учнів, яка визначається швидкістю і логікою мислення, тривалою

продуктивною роботою в заданому режимі, самостійним прийняттям рішення, взаємодією учнів і вчителя за допомогою прямих і зворотних зв'язків, тощо. Активні методи навчання поділяються на неімітаційні, які реалізуються на традиційних видах занять, та імітаційні, використання яких, як правило, пов'язане із застосуванням навчальних ігор Імітація (наслідування, відображення) - це моделювання діяльності, розігрування ситуації. Отже, ігровий метод - це спосіб взаємодії учителя і учнів (учня), зумовлений грою, що веде до реалізації дидактичних задач і цілей навчання.

За концепцією І.Я. Лернера ігровий метод навчання характеризується трьома основними ознаками: 1) визначає ціль, спрямовану на зміст освіти, що підлягає засвоєнню; 2) передбачає вид навчально-пізнавальної діяльності, яку він організує; 3) визначає характер взаємодії вчителя і учнів.

Водночас ігровий метод навчання, як і будь-який інший, передбачає наявність знань про: а) цілі діяльності що є знаннями про результат цієї діяльності. Без такої попередньої цілі діяльності суб'єктів навчального процесу не може бути цілеспрямованою, тобто усвідомленим рухом до мети, б) необхідний для досягнення мети спосіб діяльності; в) необхідні й можливі засоби інтелектуального, практичного або предметного характеру, оскільки діяльність пов'язана з ними; г) об'єкт діяльності, без якого діяльності не буває. Саме знання про об'єкт, його властивості супроводжується в методі необхідним знанням про зміни об'єкта під впливом діяльності та механізм його перетворення[11,195].

Для ігрових методів характерні деякі особливості, що відрізняють їх від традиційних: - наявність ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності;

- активізація мислення і поведінки школяра;

- високий ступінь зайнятості у навчальному процесі;

- взаємодія учнів та вчителя;

- самостійність у прийнятті рішення;

- бажання набути уміння і навички за відносно короткий термін.

Ігрові методи багатопланові і кожен з них, в той чи інший спосіб сприяє виробленню певної навички, а тому виникає необхідність систематизувати їх для диференційованого використання у навчальному процесі. Ігри-вправи проводяться на уроках, входять до домашніх завдань, позакласних занять, а також можуть використовуватись у вільний від навчання час. Вони позитивно впливають на посилення інтересу до теми, що вивчаються.

На основі узагальнення та аналізу різних точок зору з приводу виділення та класифікації різних методів навчання можна відокремити такі основні види: гра-вправа, ігрова дискусія, ігрова ситуація і навчально-рольова гра.

Метод ігрової дискусії. Слово "дискусія" латинського походження, що означає дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками. Основне призначення даного методу виявити відмінності в розумінні питання шляхом товариської суперечки встановити істину.

Переваги цього методу полягають у тому, що:

• по-перше, матеріал, який подається на більш високому рівні або у нетрадиційній формі дозволяє учням отримати гарну вихідну базу для самостійного дослідження спірних питань;

• по-друге, виникає інтерес пошуку та істини, що потребує використання джерел, які містять дискусійні положення і збуджують інтерес до пізнавальної діяльності;

• по-третє, набуваються вміння і формуються практичні навички для логічного ведення дискусії, в ході якої необхідно обґрунтувати свою думку, факти, розуміння проблеми;

• по-четверте, розкриваються творчі можливості учнів, їхня здатність до узагальнення, нахил до теоретичного аналізу, тобто формуються навички необхідні для самостійної навчальної діяльності.

Різновидами ігрової дискусії є "мозкова атака", "круглий стіл². Наступний вид - "метод ігрової ситуації". Воснові його лежить проблема ситуацій. Вона активізує пізнавальний інтерес у школярів, спрямовує розумову діяльність. Основне призначення цього методу-встановлення зв'язку теорії і практики з теми, що вивчалася або вивчається; вміння аналізувати, робити висновки, приймати цілісне рішення у нестандартних ситуаціях.

Метод ігрової ситуації сприяє заохоченню учнів до захопливої діяльності на основі певної ситуації, що розігрується. У зміст ситуації закладено необхідну суму знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні.

До ігрової ситуації входять такі методи, як "аналіз конкретної ситуації", "інцидент", "розгляд ділової кореспонденції".

Метод "навчально - ролевої гри". Рольова гра дає можливість відтворити практично будь-яку ситуацію в "ролях". Це дозволяє краще зрозуміти психологію людей, стати на їх місце. Завдяки рольовій грі відбувається психологічна переорієнтація школярів. Кожен починає розуміти, що він не просто учень, а особа, яка має певні права і обов'язки і несе відповідальність у прийнятті рішення. Цей метод сприяє професійній орієнтації учнів. Він має такі різновиди: "ігрове проектування" та "інсценізація".

Вибір ігрових методів навчання залежить від багатьох чинників: змісту навчального матеріалу, дидактичних цілей, рівня підготовки та віку учнів, педагогічної майстерності вчителя.[12,36]

Отже, раціональне використання ігрових методів сприяє позитивній зміні рівнів активності учнів: від репродуктивного через пошуковий до творчого. Тут допомагає логічне використання даних методів від більш простих (ігри-вправи) до складних (рольових). Ігрові методи впливають на розвиток логічного мислення, теоретичних знань і практичних умінь та навичок, самостійності та самоосвіти, колективного співробітництва.

 

Музично-ритмічних рухів

На уроках музики та в позакласній роботі значне місце відводиться музично-ритмічним рухам, іграм. Діти за допомогою рухів передають різні засоби музичної виразності, у них розвиваються художньо-творчі здібності, ритмічне відчуття. В процесі систематичного використання музично-ритмічних рухів в учнів розвивається музично-слухове сприйняття, що необхідне їм надалі в самостійній музичній діяльності. Під час виконання рухів формується осанка, формуються навики колективних дій. Учні імпровізують за допомогою рухів різні рухи, передають різні образи пісень, самостійно створюють інсценізації, можуть передавати характерні особливості рухів.

В основі музично-ритмічних рухів лежить моторико - пластична переробка музичного матеріалу, яка сприяє посиленню емоційних дій музики, розвитку уявлень про засоби музичної виразності, елементи музичної мови, все це здійснюється завдяки набутим навикам та вмінням координувати рухи відповідно до характеру музики. Кожна гра має конкретно визначену мету і несе в собі смислове навантаження. Учні особливо реагують на музику, що відтворює різноманітні яскраві образи, сюжети. Використання рухів сприяє розкриттю художніх властивостей твору. В ігровій формі учні вчаться інсценізувати пісні, створювати власні мелодії, грати на простих музичних інструментах[8,26].

Коли я проходила переддипломну практику, на уроці музики виконання пісень поєднувала із виконанням музично-ритмічних рухів. Так, використала музично-ритмічні рухи у 3 класі до пісні «Сів комарик на дубочку».Основні рухи до цієї пісні виконував «комарик», якого учні собі вибирали. Всі діти стояли в колі, а «комарик» був в середині кола. Все це відбувалось так, як хоровод: учні ходили по колу і співали, а «комарик» виконував рухи, відповідно до змісту пісні. Майже усі рухи учні створювали самостійно. Коли вони співали:

Сів комарик на дубочку

На зеленому листочку

Ой лю-лі, лю-лі, лю-лі

На зеленому листочку

«Комарик» сидів у колі. На другому куплеті «комарик» сидів, але вже і співав разом з учнями:

Сів комарик та й співає

Чорних мушок розважає

Ой лю-лі, лю-лі, лю-лі

Чорних мушок розважає. При співі третього куплета:

Шура-буря промайнула

Комарика з листка здула

Ой лю-лі, лю-лі, лю-лі

Комарика з листка здула.

Учні, що стояли в колі, піднімали руки догори і розмахували ними - цим вони показували бурю, а «комарик» перестрибував на друге місце, так він показував, що буря здула його з листка. І вже на останньому куплеті:

Прилетіли тут дві мушки,

Комара взяли під ручки

Ой лю-лі, лю-лі, лю-лі

Комара взяли під ручки

Підходять до «комарика» «мушки» і беруть його під ручки. А потім учні знову вибирали «комарика», а також і дві «мушки».

Під час рухів під музику я формувала в учнів уявлення про пісню, танець. Відчуваючи музичний супровід, його ритм, темп, динаміку, вони старалися правильно відтворити це все у рухах. За допомогою рухів діти передають спів, виражають зміст музики, відповідно до її характеру. Щоб стежити за рухами дітей, чи правильно вони

їх виконують, можна широко використовувати технічні засоби, основний музичний матеріал відтворювати в записі.

Слухання музики на уроці, я теж поєднала із музично-ритмічними рухами. Використала музично-ритмічні рухи у 3 класі при слуханні українського народного танцю «Гопак». Тут учні проявили всі свої творчі здібності, ритмічне відчуття, і основне - розвиток сприймання художніх образів музики та вміння відобразити їх у русі, тобто рухатись відповідно до характеру музики.

 

Підсумовуючи вищесказане, можна сказати, що гра - найбільш вільна діяльність людини, вона завжди бажана та цікава. Гра не існує без задоволення та наснаги, несе з собою енергетичний підйом, веселий настрій, захоплення і натхнення. Якщо в навчанні відчуття невідомого іноді лякає учнів, і вони інстинктивно від нього віддаляються, захищаються, втрачаючи віру в свої сили, то у грі людина з величезним бажанням йде назустріч невідомому. Дитина може бути неуважною, працювати на уроці без певної віддачі розумових та творчих сил. Але виконуючи яку-небудь роль у грі, вона перевтілюється, стає активною, зацікавленою, набуває позитивних якостей. Використання ігор веде до підвищення творчого потенціалу учнів, до більш глибокого, осмисленого та швидкого засвоєння вивченого матеріалу. Раціональне використання ігрових методів сприяє позитивній зміні рівнів активності учнів: від репродуктивного через пошуковий до творчого. Тут допомагає логічне використання даних методів від більш простих (ігри-вправи) до складних (ролевих). Ігрові методи впливають на розвиток логічного мислення, теоретичних знань і практичних умінь та навичок, самостійності та самоосвіти, колективного співробітництва.

В ігровій формі можна проводити як окремі етапи уроку музики, так і весь урок. До кожної теми уроку, окремого виду діяльності можна придумати гру. Для її створення потрібні винахідливість і фантазія. Завдання гри - сприяти активному розвитку музичних здібностей, засвоєнню теоретичного матеріалу. Вона має викликати сильні і тривалі позитивні емоції.

Отже, такий цікавий і хороший для музичного розвитку молодших школярів вид роботи як музично-дидактичні ігри систематично використовуються вчителями музики на уроках.

Вважаю, що питання залучення школярів до ігор у процесі музичної роботи заслуговує особливої уваги, зокрема, у молодшому шкільному віці, так як

школярі відзначаються ще нестійкістю інтересів, недостатнім розвитком музичних здібностей.

Організація використання музичних ігор вимагає від педагога розуміння значущості і цінності музичного розвитку дітей, великої творчості і майстерності.

Як показує практика, систематичне застосування ігрових форм роботи викликає у дітей активний інтерес до музики, сприяє швидкому оволодінню музичним репертуаром.

На уроці музики вчителю необхідно створити умови для активної творчості кожній дитині, незалежно від її індивідуальних можливостей. Усе, що творчо засвоєно учнем стає його стійким надбанням. Процес пізнання в атмосфері творчості набуває розвиваючого характеру, збагачує дитину, допомагає їй естетично сприймати явища дійсності.

У процесі навчально-музичних ігор молодші школярі, виконуючи роль дорослих, засвоюють потрібні знання, набувають вмінь та навичок. У грі вони краще пізнають один одного, вільніше почуваються, дорослішають. Якщо такі ігри на уроках музики проводити систематично, це пожвавлює спілкування учнів і в позаурочний час; діти стають самостійнішими й незалежнішими; формують власну думку і вміння її довести.

В.О. Сухомлинський писав, що без гри не має і не може бути повноцінного розумового розвитку, порівнював гру з величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишнє, з іскрою, яка запалює вогник допитливості.

Отже, стараймося, щоб гра не була епізодом, а проходила б крізь усе життя дитини. Бо гра – це є творчість, гра – це є праця, а праця – шлях дітей до пізнання світу.

Учитель, який усвідомлює складність поставленої мети - виховання духовності підростаючого покоління засобами музичного мистецтва, - не повинен відступати перед можливими труднощами, а продовжувати свої пошуки і відкривати собі і своїм учням шлях до творчої свободи. Спільна робота повинна давати радість усім її учасникам - і дітям, і вчителю.

 

Розділ 1. Музично – дидактичні ігри - засіб розвитку сенсорного

Виховання школярів

Застосування дидактичних ігор на уроках музики в загальноосвітній школі допомагає вчителеві виконати ці­лий спектр не тільки навчальних, а й розвивально-виховних завдань. Ігри урізноманітнюють напружений нав­чальний процес і роблять його ще змістовнішим і цікавішим для учнів, допомагають виховувати інтерес і любов дітей до музичного мистецтва, сприяють активно­му його пізнанню і, що важливо, стимулюють спілкуван­ня, обговорення завдання між окремими учнями й у гру­пах, а також розвивають впевненість у власних силах.

Існує багато видів ігор, які передбачають різноманіт­ні форми роботи з учнями: дидактичні та інтелектуальні, письмові та усні, індивідуальні, групові та колективні, ігриза партами та рухливі, «тихі» та «галасливі», короткі та тривалі в часі. Однак є група ігор, які не часто використо­вуються вчителями, оскільки потребують часу на підго­товку, ретельного добору відповідно до конкретних уро­ків, тем, дидактичних завдань і вимагають певного досвіду, знання методики й бажання зробити урок ціка­вішим. Мова йде про головоломки,чайнворди, кросворди, ребуси, загадки, шаради, те­сти,шифрограми, криптограми, діаграми. У ці ігри уч­ні можуть грати, стоячи перед плакатом, сидячи за сто­лом, використовуючи їх як тестові, творчі завдання.

Ігри можна використовувати на вступних, підсумко­вих (узагальнюючих) уроках у формі уроків-вікторин, те­стів на закріплення, повторення; також на початку уроку (зацікавлюючи, інтригуючи, акцентуючи увагу на важли­вому в темі уроку); у кінці його (підсилюючи, підкре­слюючи підсумки), але дуже обачливо в середині уроку.

Плануючи урок, учитель має продумати, як пропону­вати гру учням: для всього класу разом, групами чи од­ноосібно. Для групової гри варто формувати групи, враховуючи особливості колективу класу і окремих уч­нів. Пам'ятати, що, граючись, учні:

> перевіряють, закріплюють свої знання;

> дізнаються про щось нове;

> проявляють інтелектуальні здібності;

> розвивають: пам'ять (зорову, асоціативну, емоцій­ну, образну, словесно-логічну, оперативну тощо), логічне мислення, кмітливість, уважність;

> виховують наполегливість, бажання довести спра­ву до кінця;

> вчаться згуртовуватись для отримання знань.

Важливо розуміти специфіку кожної гри: чим і як во­на зацікавлює учнів, чому має такий вплив на дітей різ­ного віку, у чому особливості застосування різних видів ігор у тому чи іншому віці. Гра так чи інакше спрямовує учнів на вирішення різних дидактичних завдань (навча­ти, розвивати, виховувати). Але особливість гри в тому, що в ній присутні елементи змагання, розваги, несподі­ваності, інтригуючі перешкоди, які вимагають розгадати, згадати або здогадатися, щоб отримати перемогу (пра­вильну відповідь), а ще й зробити це швидше за інших. Дух змагання пришвидшує думку, стимулює кмітли­вість. Є ігри, в яких перемога здобувається завдяки на­пруженню пам'яті, волі, вмінню використовувати знання, здобуті на попередніх уроках [1,25]

Методично правильно організована гра активізує процес пізнання, формує моральні якості, тренує пам'ять, розвиває почуття, увагу учнів, а головне – сприяє розвитку сенсорних здібностей школярів.