Музично-дидактичні та сюжетно-ролеві ігри

Музично-дидактичні ігри можуть бути різноманітними за завданням і змістом. Так ігри загадки, ігри змагання, сприяють засвоєнню, закріпленню знань, оволодінню способами пізнавальної діяльності, сприяють формуванню у дітей навичок музичного сприймання, вміння розрізняти висоту, тембр, силу і тривалість звуку, планомірно розвивають висотний, динамічний, ритмічний і тембровий слух. Ігри "Голосно - тихо" "Швидко - повільно", "Луна", "Дзеркало" та інші доцільно проводити під час ознайомлення дітей з елементами музичної грамоти, організації процесу спостереження за розвитком музики, розширення емоційного досвіду, лексичного запасу.

Розвиток звуковисотного слуху у першокласників починається з розпізнання високих і низьких звуків. Для цього можна використовувати гру-загадку "Вгору-вниз". Якщо діти почули високі звуки - піднімають руки вгору, низькі-опускають вниз.

Для відчуття дітьми швидкості руху в музиці можна використовувати "Швидко - повільно". Вчитель повідомляє: "Діти, в кожному класі є спокійні і дуже рухливі хлопчики і дівчатка. Чим вони відрізняються?". Учні відповідають: "Спокійні діти рухаються повільно, не кричать, не пустують. Рухливі діти швидко бігають, плигають, голосно розмовляють". Учитель пропонує дітям, слухаючи музику, передати рухами пальців рук (як підкаже їм музика) рухливих і емоційних дітей (звучить мелодія поспівки "Різні діти"). Для розвитку ритмічного, мелодичного слуху можна пропонувати гру "Луна". Вчитель співає декілька звуків або простукує нескладний ритмічний малюнок. Діти повинні повторити запропоноване.

Діти молодшого шкільного віку мають невеликий емоційно-естетичний досвід, їм важко орієнтуватися у глибинному світі настроїв, втілених у музичних творах. Тому поетапне опанування дітьми основних емоційно-естетичних модальностей (сумно, радісно, весело, святково) має відбуватися вже з перших уроків. Для цього корисна гра "Чарівна кімната". Вчитель розповідає дітям казку про чарівну кімнату, що має чудову властивість - коли в цю кімнату заходить людина, вона одразу заповнюється кольорами і музикою, де кольори чітко відповідають характеру музики. Вчитель пропонує дітям різні за характером твори, запитуючи у дітей: "Який настрій у людини, що зайшла у кімнату?".

Мета такої гри - допомогти дитині свідомо звернути увагу на зв'язок музики і життя, кольору і засобів художньої виразності з характером образу, про який розповідається в творі.

Для проведення музично-дидактичної гри потрібно відвести до 10-15 хвилин. Успіх у роботі може бути досягнутий за умови обов'язкової ретельної підготовки вчителя і учнів, під час якої діти ознайомлюються зі змістом гри, ігровим завданням, правилами гри.

Ефективною формою колективної творчості стало залучення дітей до сюжетно-рольової гри засобами музичної казки. В казці діють різнохарактерні герої, яскраві образи яких доступні для розуміння та адекватного відображення в мелодіях, ритмах, рухах. Це дозволяє залучити до процесу створення музичних ролей усіх без винятку дітей, з різним рівнем розвитку, різними смаками, інтересами, схильностями. Під час створення казок діти імпровізують вербально, в рухах, за допомогою голосу, на музичних інструментах. У ході виконання завдання учні активно спілкуються, дискутують, навчаються уявляти, порівнювати, зіставляти. Вчитель повинен виконувати роль ведучого і всіляко допомагати дітям.

Важливим моментом уроків музики є організація вчителем імпровізаційних інсценівок фрагментів мультфільмів, музичних і літературних творів, де молодші школярі можуть виявити свої акторські, режисерські та інші творчі здібності.

У сюжетно-ролевих іграх відбувається своєрідне входження дитини в художній світ твору. Обов'язковими компонентами цього типу ігор є сюжет, роль, уявна ситуація. Вибір сюжету завжди залежить від конкретних виховних завдань. Важливо, щоб діти були однаково зацікавлені сюжетом гри й хотіли б узяти в ній участь. Вчитель пропонує драматургію, розподіляє ролі.

На уроці музики підготовка до ролі може розпочинатися наданням дітям можливості пофантазувати, створюючи конкретний образ самостійно, а також аналізом творів живопису, музики та літератури, поєднаних однією темою або центральним образом. Так, під час ознайомлення дітей з оперою К. Стеценка "Лисичка, Котик і Півник" доцільно організувати своєрідні діалоги (вчителя з учнями, учня з учнем тощо), завдяки яким школярі розширюють знання, набувають акторські, виконавські навички, осягають характер героя, перевтілюючись в нього, набувають здатності мислити, відчувати її говорити так, як мислить, відчуває й говорить герой.

Наприклад, вивчаючи образ Пташки, вчитель може запитати у дітей: "Діти, у кого з вас вдома живе пташка? Який в неї буває настрій? Як звучить її голос, коли вона в гарному настрої? А коли вона хвора, сердита, зажурена? Кого боїться пташка, як вона себе поводить, коли вона злякалася? Пригадайте, яка пташка в українській народній пісні "Щебетала пташечка" або у творі Т.Попатенко "Шпачок прощається", в п'єсах "Пташка" В.Сокальського, "Пташка" Е. Гріга." Важливо, щоб діти, відповідаючи на запитання, зображали у рухах, інтонацією основні риси образу.

Сюжетно-рольові ігри можна організувати під час вивчення дитячих опер, пісень, поспівок. Цінним матеріалом для вчителя є збірка В. Верховинця "Весняночка". Переважна більшість ігор, вміщених у збірці - це невеличкі казки та напівказки, де дійсність переплітається з вигадкою, де дитячій увазі пропонується широкий вибір різноманітних ролей, від простих, призначених для однієї особи ("Ладки, ладусі"), до складних гуртових ("Дінь-дінь", "Вийшли в поле косарі". "Подоляночка" тощо) [4,24]

 

Проблемно - моделюючі ігри

Проблемно-моделюючі ігри характеризуються тим, що в них відбувається ігрова деформація структури художнього твору з тим, щоб виявити специфічну роль конкретних засобів художньої виразності. Запропоновані в них нестандартні ситуації потребують від дітей самостійного творчого вирішення.

До проблемно-моделюючих ігор можна віднести такі форми ігрових ситуацій:

1. Самостійне створення музичного супроводу до запропонованого оповідання, картини. Наприклад, вчитель говорить: "У казковому місті починається день. Який буває ранок?" Відповіді: сонячний, теплий, холодний, осінній, весняний, дощовий.

2. Виконання проблемних вправ. Дітям пропонуються речення, в яких вони мають голосом виділити різні слова, або ставити розділові знаки так, щоб змінювався зміст фрази, відповідно до завдання. Наприклад, пропонуються речення: "Ми відпочивали на Чорному морі". Завдання формується так: "Доведіть інтонацією, що а) не хтось, а ми відпочивали на Чорному морі; б) ми відпочивали не на річці, а на Чорному морі в) ми не випадково опинилися на Чорному морі, бо відпочивали там".

3. Імпровізація на домислювання. Наприклад, діти мають дібрати слово, пропущене у вірші, оповіданні, а також звук, пропущений у мелодії, пісні. До цього слід добирати невідомі дітям твори, оскільки мета таких завдань - не закріплення механічної пам'яті, а розвиток творчої уяви. інший варіант: діти закінчують оповідання, казку, вірш, мелодію пісні. В кінці діти порівнюють свої творчі вирішення з авторською концепцією [7,49].

4.Колективне створення оповідань, музичних казок на основі, наприклад, карток, на які наклеєні картинки з різних листівок, журналів. Витягуючи з колоди картки, учасники гри почергово інтерпретують їх, продумують рух мелодії, складають поспівки.

До найскладніших форм творчих ігрових ситуацій належать театралізація, самостійне створення оповідань, а також постановки музичних вистав.

Таким чином, гра - одна з найважливіших сфер життєдіяльності дитини. Зливаючись із працею, навчанням, мистецтвом, спортом, вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного гармонійного розвитку особистості. В руках педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повніше врахувати вікові особливості дітей, розвивати ініціативу і самодіяльність, створювати атмосферу свободи, творчого розкріпачення в колективі та умови для саморозвитку.

Неабияке місце також займають ігрові методи та їх дидактичне значення. Важливим освітнім значенням педагога є спрямування роботи на розумовий розвиток учнів, що забезпечуватиме формування їхніх творчих здібностей, творчо застосовувати набуті знання у майбутній діяльності. Основними критеріями творчості у пізнавальній діяльності учня є: самостійність (повна або часткова); пошук і вибір можливих варіантів руху до мети; створення або конструювання нового продукту (в індивідуальному досвіді учня - нового, невідомого для нього наукового знання або методу, але відомого, як правило, в суспільному досвіді) тощо.

Формування творчих здібностей школярів можливе за умови раціональної організації навчального процесу, основу якого становлять методи навчання. Вони історично змінюються разом зі зміною цілей і змісту освіти. Питання активізації методів навчання дедалі частіше постає у зв'язку з перебудовою системи освіти, удосконаленням навчально-виховного процесу в цілому. Це значно посилює інтерес педагогів до нових або модернізованих методів. Для кращого засвоєння навчального матеріалу все більше застосовуються активні методи навчання. Аналіз теорії та практики навчання дає можливість стверджувати, що головною ознакою активності методу є висока розумова

діяльність учнів, яка визначається швидкістю і логікою мислення, тривалою

продуктивною роботою в заданому режимі, самостійним прийняттям рішення, взаємодією учнів і вчителя за допомогою прямих і зворотних зв'язків, тощо. Активні методи навчання поділяються на неімітаційні, які реалізуються на традиційних видах занять, та імітаційні, використання яких, як правило, пов'язане із застосуванням навчальних ігор Імітація (наслідування, відображення) - це моделювання діяльності, розігрування ситуації. Отже, ігровий метод - це спосіб взаємодії учителя і учнів (учня), зумовлений грою, що веде до реалізації дидактичних задач і цілей навчання.

За концепцією І.Я. Лернера ігровий метод навчання характеризується трьома основними ознаками: 1) визначає ціль, спрямовану на зміст освіти, що підлягає засвоєнню; 2) передбачає вид навчально-пізнавальної діяльності, яку він організує; 3) визначає характер взаємодії вчителя і учнів.

Водночас ігровий метод навчання, як і будь-який інший, передбачає наявність знань про: а) цілі діяльності що є знаннями про результат цієї діяльності. Без такої попередньої цілі діяльності суб'єктів навчального процесу не може бути цілеспрямованою, тобто усвідомленим рухом до мети, б) необхідний для досягнення мети спосіб діяльності; в) необхідні й можливі засоби інтелектуального, практичного або предметного характеру, оскільки діяльність пов'язана з ними; г) об'єкт діяльності, без якого діяльності не буває. Саме знання про об'єкт, його властивості супроводжується в методі необхідним знанням про зміни об'єкта під впливом діяльності та механізм його перетворення[11,195].

Для ігрових методів характерні деякі особливості, що відрізняють їх від традиційних: - наявність ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності;

- активізація мислення і поведінки школяра;

- високий ступінь зайнятості у навчальному процесі;

- взаємодія учнів та вчителя;

- самостійність у прийнятті рішення;

- бажання набути уміння і навички за відносно короткий термін.

Ігрові методи багатопланові і кожен з них, в той чи інший спосіб сприяє виробленню певної навички, а тому виникає необхідність систематизувати їх для диференційованого використання у навчальному процесі. Ігри-вправи проводяться на уроках, входять до домашніх завдань, позакласних занять, а також можуть використовуватись у вільний від навчання час. Вони позитивно впливають на посилення інтересу до теми, що вивчаються.

На основі узагальнення та аналізу різних точок зору з приводу виділення та класифікації різних методів навчання можна відокремити такі основні види: гра-вправа, ігрова дискусія, ігрова ситуація і навчально-рольова гра.

Метод ігрової дискусії. Слово "дискусія" латинського походження, що означає дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками. Основне призначення даного методу виявити відмінності в розумінні питання шляхом товариської суперечки встановити істину.

Переваги цього методу полягають у тому, що:

• по-перше, матеріал, який подається на більш високому рівні або у нетрадиційній формі дозволяє учням отримати гарну вихідну базу для самостійного дослідження спірних питань;

• по-друге, виникає інтерес пошуку та істини, що потребує використання джерел, які містять дискусійні положення і збуджують інтерес до пізнавальної діяльності;

• по-третє, набуваються вміння і формуються практичні навички для логічного ведення дискусії, в ході якої необхідно обґрунтувати свою думку, факти, розуміння проблеми;

• по-четверте, розкриваються творчі можливості учнів, їхня здатність до узагальнення, нахил до теоретичного аналізу, тобто формуються навички необхідні для самостійної навчальної діяльності.

Різновидами ігрової дискусії є "мозкова атака", "круглий стіл². Наступний вид - "метод ігрової ситуації". Воснові його лежить проблема ситуацій. Вона активізує пізнавальний інтерес у школярів, спрямовує розумову діяльність. Основне призначення цього методу-встановлення зв'язку теорії і практики з теми, що вивчалася або вивчається; вміння аналізувати, робити висновки, приймати цілісне рішення у нестандартних ситуаціях.

Метод ігрової ситуації сприяє заохоченню учнів до захопливої діяльності на основі певної ситуації, що розігрується. У зміст ситуації закладено необхідну суму знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні.

До ігрової ситуації входять такі методи, як "аналіз конкретної ситуації", "інцидент", "розгляд ділової кореспонденції".

Метод "навчально - ролевої гри". Рольова гра дає можливість відтворити практично будь-яку ситуацію в "ролях". Це дозволяє краще зрозуміти психологію людей, стати на їх місце. Завдяки рольовій грі відбувається психологічна переорієнтація школярів. Кожен починає розуміти, що він не просто учень, а особа, яка має певні права і обов'язки і несе відповідальність у прийнятті рішення. Цей метод сприяє професійній орієнтації учнів. Він має такі різновиди: "ігрове проектування" та "інсценізація".

Вибір ігрових методів навчання залежить від багатьох чинників: змісту навчального матеріалу, дидактичних цілей, рівня підготовки та віку учнів, педагогічної майстерності вчителя.[12,36]

Отже, раціональне використання ігрових методів сприяє позитивній зміні рівнів активності учнів: від репродуктивного через пошуковий до творчого. Тут допомагає логічне використання даних методів від більш простих (ігри-вправи) до складних (рольових). Ігрові методи впливають на розвиток логічного мислення, теоретичних знань і практичних умінь та навичок, самостійності та самоосвіти, колективного співробітництва.