Педагогічні умови формування екологічної спрямованості дітей дошкільного віку під час ознайомлення з природою.

Природа є могутнім джерелом пізнання, яке через спілкування розкриває людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу. Людина являється частиною природи, а відтак, дбаючи про себе, слід дбати і про природу, без якої неможливе життя. Потяг до всього живого закладений у людині від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці.

Головною умовою реалізації завдань екологічного виховання є створення еколого – розвивального предметного середовища, яке сприяє формуванню в дошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вмінням відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі. Вивченням даної проблеми займалися видатні педагоги минулого: О. Духнович, К. Ушинський, В. Сухомлинський. І в наш час багато науковців та педагогів-практиків присвятили свої дослідження проблемі екологічного виховання, серед них: Н. Лисенко, Н. Яришева, Н. Глухова, В. Скребець, В. Фокіна, С. Ніколаєва, З. Плохій,

Важлива умова високої ефективності навчання- це дотримання певних принципів відбору екологічних знань для засвоєння дітьми. Основними із них є: принципи науковості, доступності, системності, енциклопедичності, інтеграції, концентричності, орієнтації на екологічно доцільну поведінку, конструктивізму, наступності.

Принцип доступності передбачає адаптацію складних для розуміння дошкільнят наукових термінів, пояснення їхнього змісту доступною для дітей цього віку мовою із залученням ігрових та казкових персонажів, образних порівнянь тощо, можливість проілюструвати наукові факти на об’єктах найближчого природного довкілля, визначення доцільного обсягу подачі фактичного матеріалу (назв, цифр тощо).

Принцип системності екологічних знань є поняття, що відтворюють основні екологічні взаємозв’язки живого організму із середовищем. Важливим також є положення про те, що при засвоєнні дітьми систематизованих знань формується загальна стратегія пізнавальної діяльності, яка розгортається за певною логічною схемою — від виокремлення окремого об’єкта до встановлення його зв’язків із середовищем та іншими об’єктами, в системі яких він існує.

Принцип енциклопедичності полягає в засвоєнні дітьми певного обсягу та змісту знань про природу, завдяки яким вони орієнтуються у світі тварин, рослин, об’єктах неорганічної природи, найпоширеніших явищах природи. Наявність різногалузевих знань може стати підґрунтям для формування елементарної картини світу, сприятиме успішному засвоєнню змісту шкільної програми.

Принцип інтеграції забезпечується самим характером екологічних знань, що поєднують у своєму змісті різні наукові галузі. Інтеграція передбачає екологізацію діяльності педагога та різних видів діяльності дитини.

Принцип концентричності тісно пов’язаний з попередніми принципами енциклопедичності та інтеграції і полягає у тому, що діти, починаючи з ознайомлення із зовнішніми властивостями об’єктів природи, поступово приходять до пізнання внутрішніх істотних їх зв’язків із середовищем. В такий спосіб формується достатнє розуміння природи в її взаємозв’язках, мінливості, розвитку.

Принцип орієнтації на екологічно доцільну поведінку полягає у відборі обсягу та змісту знань про найближче природне оточення, які можна довільно актуалізувати у повсякденній взаємодії зі світом природи (а не накопичувати на майбутнє) і які допомагають передбачати наслідки власного поводження стосовно його об’єктів. Це принцип зорієнтований на забезпечення дієвості набутих дітьми знань.

Щодо ознайомлення дошкільників з тваринним світом, чітко вимальовується кілька тенденцій:

· ознайомлення з будовою тіла, назвами його частин та їх функціями;

· ознайомлення з біологічними залежностями, в які вступає та чи інша тварина за умов свого існування;

· сезонні зміни в житті тварин, ознайомлення з поведінкою тварин;

· ознайомлення з самоцінністю тваринного світу на Землі, охорона й примноження рідкісних видів тварин.

 

Під час занять, спрямованих на екологічне виховання дітей дошкільного віку, використовуються:

Наочні методи (різноманітні ілюстрації, гербарії, альбоми (таблиці, схеми, карти, макети, фотографії, натуральні природні об’єкти);

Індуктивний метод пізнавальної діяльності; спостереження, експериментування, підсумкові заняття, на яких встановлюють причинно-наслідкові зв’язки.

Екологічні заняття принесуть більше користі, якщо дитина самостійно робить маленькі відкриття і знахідки.

Екологічні знання дитям дошкільного віку доцільніше отримувати під час пізнавальної діяльності. Її основними видами є екологічні екскурсії, спостереження, прогулянки, тощо.

Спостереження - основний метод ознайомлення дітей з природою. Це активна форма пізнання навколишнього світу, що має на меті накопичення факторів, початкових уявлень про об’єкти і явища природи, внаслідок чого воно може розглядатися як пізнавальна діяльність і як метод навчання.

Прогулянки - повсякденна форма роботи, де діти, спостерігаючи, ознайомлюються з тими ознаками об’єктів природи, явищами, які відбуваються на протязі тривалого часу.

Екологічні екскурсії визначаються в педагогіці як форма і метод навчально-виховної роботи, що дозволяють організувати спостереження і вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах. Під час екскурсії діти ознайомлюються з явищами природи в їх природних взаємозв’язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування, з руйнівним впливом людини на природу. Змістом таких екскурсій можуть стати: обстеження близької місцевості для формування уявлень про навколишні природні умови, рельєф місцевості, наявність рослин і тварин. Під час екскурсій діти збирають природний матеріал для колекцій, ігор, занять із флористики, праці, малювання. На екскурсіях дитина збагачує свої екологічні знання, розкриває своє серце красі довкілля, привчається до культури поведінки. В екологічному вихованні дітей заняття виконують абсолютно певну і дуже важливу функцію: чуттєві уявлення дітей, одержувані повсякденно, можуть бути якісно перетворені, розширені, поглиблені, об’єднані, систематизовані. Заняття з екологічного виховання інтегруються з іншими сферами знань: мистецтво, розвиток мовлення, формування математичних уявлень, фізична культура, валеологія тощо. Проводимо заняття-дослідження, заняття-відкриття, заняття-подорожі. На таких заняттях не нав’язуються готові знання, а надається дітям змога ділитися своїми почуттями, і лише потім робиться акцент на основному питанні.

Необхідність підключення сім’ї до екологічного виховання обумовлена тим, що в сім’ї здійснюється універсальне сімейне спілкування, де на першому місці стоїть безкорислива любов батьків до своїх дітей; сімейне виховання має високий емоційний рівень, а це важливо для екологічного виховання. Як показує практика, в сім’ї ще недостатньо ведеться робота з екологічного виховання дітей. Отже, потрібна єдність в роботі дитячого садка і сім’ї, що передбачає повне розуміння завдань екологічного виховання вихователями і батьками, єдність мети, вимог, скоординованість дій.

Робота з батьками з екологічного виховання дошкільників є однією зі складових роботи дитячих навчальних закладів. Тільки опираючись на сім’ю, тільки спільними зусиллями ми можемо вирішити основне наше завдання, а саме виховати людину з великої літери, людину екологічно грамотну, котра буде жити в XXI столітті.

Екологічна культура - це знання, практичні навички, естетичні переживання - емоційне ставлення і практичні дії, поведінка дітей (співпереживання, співчуття, інтерес та бажання надати допомогу природі, вміння милуватися її красою).

У ДНЗ широко використовуються форми роботи з батьками з екологічного виховання: традиційні форми (батьківські збори, консультації, бесіди); нетрадиційні (ділові ігри, бюро педагогічних послуг, круглий стіл).

Перш ніж розпочинати роботу варто зробити діагностику освітнього рівню батьків, психологічного стану сім’ї, її мікроклімату. Традиційні форми роботи залучають велику кількість батьків до вирішення важливих питань, знаходження спільних правильних відповідей. Як зазначалось, для формування екологічної культури потрібно дати дітям елементарні наукові знання про природу, підтримувати інтерес до пізнання оточуючого, навчити бачити в буденному прекрасне, в звичайному — незвичне, викликати естетичні переживання, співпереживання живим істотам. Одним словом, ми повинні закладати у свідомості дітей відчуття оточуючого світу як домівки. Саме тому можна запропонувати батькам серію спостережень у природі і спеціальних занять типу: прислухатись до голосів птахів, помилуватися фарбами заходу.

Таким чином, в екологічному вихованні дошкільників необхідно відмовитися від багатьох стереотипів, які були сформовані в попередні роки. Природа не повинна розглядатися лише з утилітарної точки зору. Перш за все, необхідно показати дітям її унікальність, красу і універсальність (природа - середовище життя всіх істот, включаючи людину; об’єкт пізнання, задоволення її етичних і естетичних потреб; і лише потім - об’єкт людського споживання). Ми повинні охороняти природу не лише тому, що вона нам щось дає, а й тому, що вона самоцінна. Тобто девізом в роботі з дітьми повинно стати: «Не зламай - якщо можна, не рубай - якщо можна, пожалій - ти це можеш».

Сьогодні можна стверджувати: екологічне світорозуміння формується в процесі засвоєння екологічної культури суспільства, яка відображає досвід взаємодії людини і природи. Засвоюючи елементи екологічної культури, особистість стає екологічно вихованою. Це нова якість особистості, яка виявляється в системі особистісних утворень, у свідомості, діяльності, в емоціях і почуттях. Отже, формування екологічної відповідальності у дошкільників це передусім навчання екологічній культурі, яку ми визначаємо як форму адаптації етносу до природних умов творення свого довкілля. Таким чином, екологічна освіта – це безперервний процес засвоєння цінностей і понять, що спрямовані на формування умінь, які необхідні для усвідомлення і оцінки взаємозв’язків між людьми, їхньою культурою і довкіллям. Вона передбачає формування умінь приймати екологічно відповідальні рішення.