Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі.

Зарубіжна школа і педагогіка прагнуть удосконалити існуючу класно-урочну систему навчання різними шляхами. Один із них - навчання учнів групою вчителів за певного розподілу обов'язків між ними. Провідний педагог пояснює новий матеріал кільком класам-паралелям, а закріплення здійснюють по класах інші вчителі-помічники. Така система поширена у школах США, Швеції та інших країн.

До новацій у розвитку форм навчання належать неградуйовані школи і школи з різновіковими об'єднаннями учнів за інтересами. У неградуйованих школах заняття організовують так, щоб учень, виконуючи самостійну роботу під керівництвом учителя-консультанта, міг досягати вищих результатів власним темпом. Практикують і так зване відкрите навчання, за якого у школі учень навчається обмежений час, отримуючи від учителя загальні вказівки і завдання. Для їх виконання він повинен звертатися до спеціального навчального центру, де його забезпечать необхідною інформацією і матеріалами для самостійної роботи з опорою на технічні засоби навчання.

В індивідуалізації навчання учнів використовують контрактну форму - укладання угоди між учнем і педагогом, яка передбачає основні напрями самостійної роботи учня. Ця форма навчання дає змогу учням індивідуально планувати свою навчальну діяльність і оволодівати матеріалом відповідно до власних здібностей та інтересів. Контракт не звільняє від щоденних занять у школі, а є доповненням до них, оскільки складений з метою поглиблення знань з окремого предмета. За такої форми навчання вчитель є лише організатором пізнавальної діяльності учня і консультантом.

У багатьох школах запроваджено такі форми організації навчання, як навчальні центри і центри за інтересами. Навчальний центр може бути організовано у класі, він забезпечує учнів, що цікавляться певною галуззю знань, необхідним обладнанням і матеріалами, науковою і популярною літературою. Центри за інтересами дають учням змогу розширити знання з конкретної соціальної проблеми. Результати роботи учнів над проектами у навчальному центрі або центрі за інтересами репрезентують на шкільних виставках, у наукових доповідях тощо.

Новою формою організації навчання є "школа без стін". Вона не має свого приміщення, постійних класів. Діти збираються з учителем у різних місцях, планують свою роботу, відвідують заводи, музеї, бібліотеки, пізнають передусім практичний бік життя.

У сучасних школах США використовують також проекти - індивідуальну або групову форму дослідження (учні збирають інформацію, аналізують її, роблять висновки). Учитель надає допомогу їм, спрямовує процес навчання загалом. Час від часу він перевіряє результати виконання проекту.

Якщо для шкіл Західної Європи і США характерний поділ дітей на здібних, малоздібних та нездібних, то у школах Японії такого поділу не існує. Процес навчання і вільний час учнів тут підпорядковано груповому спілкуванню. Зокрема, дітей залучають до розроблення різних групових проектів, організації та проведення спільних туристичних походів, виховуючи завдяки цьому повагу один до одного і відданість своїй групі.

Спеціальна інструкція Міністерства освіти Японії спрямовує на виховання "активної людини", формування в учнів інтересу до власної діяльності, готовності та вміння долати труднощі, ставлення до своєї праці як до внеску в загальну велику справу. У дитини завжди стимулюється активне, зацікавлене, творче ставлення до власної діяльності, її привчають сприймати суспільні норми поведінки і діяльності як внутрішньо необхідні.

Японські вчителі спрямовують свої зусилля на формування в дітей здатності до самостійної діяльності, "практичної волі", уміння обирати рішення та реалізовувати Його (ставити перед собою мету, складати програму дій, уявляти етапи її реалізації, досягати конкретних результатів). Це передбачає мобілізацію волі, творче використання в досягненні мети внутрішніх (здібності, інтелект, інтуїція, емоції тощо) та зовнішніх (поради, допомога інших людей) можливостей особистості.

Здатність до самостійних дій, орієнтація на дотримання встановлених соціальних норм виховується у японців з раннього віку, вона є своєрідною якістю національного менталітету.

 

77.(75)Досвід зарубіжних країн щодо оцінювання знань студентів.

Досліджень систем оцінювання якості освіти європейських країн, де технології педагогічних вимірів пройшли практичну еволюційну апробацію. А основною метою дослідницької діяльності є виявлення позитивних організаційних та змістовних елементів функціонування

європейських національних систем оцінки якості освіти, які можна застосувати при формуванні китайської національної системи оцінки якості освіти.

Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що такі системи дозволяють оперативно впливати на реальну освітню ситуацію й приймати ефективні рішення, які сприяють підвищенню якості освіти.

У світовій освітній практиці сьогодні накопичено багатий досвідмоніторингових досліджень за різними показниками якості освіти (PISA, TIMSS, PIRLS, CIVICS, IAEP), що їх здійснюють авторитетні міжнародні організації та центри. Такі міжнародні обстеження корисні не лише з погляду можливості порівняння здобутків національної системи освіти з іншими країнами, завдяки ним виробляється найдосконаліша методологія та сучасні засоби в оцінюванні різних аспектів якості освіти. Однак головним результатом моніторингових досліджень є формування інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень з метою вдосконалення навчального процесу та підвищення якості освіти. Окрім проблем ефективності, моніторинг якості освіти може вирішувати такі проблеми, як: створення єдиної системи вимог до технології освітнього процесу; створення варіативності змісту освіти, що дозволяє учню реалізувати своє право на академічну мобільність; створення умов для самореалізації учнів у різних сферах основної та додаткової освіти, що відповідає не лише сучасним запитам індивідуальної освіти, але й індивідуального розвитку в цілому та інше.

Приклади державної організації систем контролю та оцінки якості освіти, які існують довгий час і значно впливають на встановлення тенденцій у світовій освітній практиці, а це такі країни як Велика Британія, Франція, Німеччина. Ці країни створили потужну теоретичну й інструментальну базу для систематичних моніторингових досліджень як засобу державного управління якістю загальної середньої освіти. Так, різні країни характеризуються різним підходом до організації органів управління системою оцінки та контролю якості освіти. У Великій Британії державне управління контрольними функціями в освіті виконується Королівською інспекцією і є строго централізованим. Це дозволяє здійснювати порівняльні оціночні заходи і в залежності від рівня робот і від встановленого рейтингу регулювати державне фінансування освітніх процесів. В структурі системи освіти Франції в організації контролю та оцінки якості освіти важливу роль відіграє Міністерство освіти через інспекторську службу. Спеціально створений державний орган – Комітет національної оцінки якості (Comite National dEvaluation – CNE), який проводить спеціалізовані процедури з оцінки якості освіти у Франції. Цей орган є незалежним від органів управління освітою і звітується лише перед Президентом країни. Мета організації контролю та централізованої оцінки якості освіти – надання Президенту та зацікавленим органам, у тому числі державним органам управління освітою, незалежної, повної та точної інформації про діяльність освітнього закладу.

Німецька освітня система є прикладом крайньої децентралізації оціночних процедур. Структурно система освіти Німеччини об’єднує міністерств освіти в урядах федеральних земель. Традиційно контроль якості освіти здійснювався міністерствами федеральних земель, які виробили власні стандарти. Відмінною рисою Німеччини є те, що процедури оцінки якості освіти та акредитації поділені і віднесені до різних органів і різних земель. Кожна федеральна земля (Lander) визначає зміст предмету, що вивчається (його програму) та зміст екзаменів. Але при цьому враховуються загальні рекомендації Постійного комітету Міністрів освіти Німеччини, який об’єднує міністрів освіти всіх суб’єктів німецької федерації.

Науковий інтерес китайських дослідників представляє система педагогічних вимірів якості освіти, визначення ступеня засвоєння знань,достатнього для переходу на наступний освітній рівень і отримання документівпро відповідний рівень освіти. Їхні моніторингові дослідження у цій сфері дозволили визначити, що європейські країни створили свої стандартизовані вимірники рівня навчальних досягнень учнів з основних навчальних предметів і накопичили значний банк даних щодо сформованості знань, умінь і навичок для дослідження якості змістовного наповнення державних освітніх стандартів та виявлення незасвоєння учнями певних знань і несформованості навичок.

Система освіти Великої Британії передбачає обов’язкову освіту хлопців і дівчат, яка закінчується у 16 років. Контроль якості засвоєння шкільної програми здійснюється через систему випускних екзаменів з 8 предметів, які проводяться у тестовій формі і перевіряються спеціальними екзаменаційними комісіями. Після цього молоді люди отримують документ про завершення середньої освіти (General Certificate of Secondary Education – GCSE). Слід зазначити, що кінцевий результат академічного курсу середньої школи буде залежати не лише від оцінок, отриманих під час випускних іспитів, але й від оцінок за курсові та практичні роботи, що учень отримує протягом року. Отримані оцінки за GCSE предмети приймаються до уваги при переході школярів на наступний освітній рівень. Деякі університети зазначають мінімальні оцінки з окремих предметів курсу середньої освіти як вступні вимоги до закладу.

У Франції для забезпечення єдиних та рівних умов проведення іспитів по всій країні, вимоги до їх проведення і змісту затверджуються Комітетом з програм та оцінки учбових досягнень SCAA (School Curriculum and Assessment Authority), створеним при Міністерстві освіти. Під час підсумкового екзаменування по закінченню коледжу Міністерство освіти визначає теми, за

якими оцінюється підготовка учнів, а також розклад та процедури проведення. Обов’язкова десятирічна освіта для французьких учнів закінчується отриманням диплома коледжу у 16 років, який видається за результатами тестування з трьох предметів (французька мова, математика, історія чи географія), однак у дипломі враховуються також результати навчання з усіх інших предметів. Тривалість повного курсу загальної середньої освіти у Німеччині триває

13 років. У середній школі молодь навчається з 10 до 16 років, а з 16 до 19 років – в середній профільній школі. Учні, які закінчили 13 клас здають підсумкові екзамени з чотирьох предметів і отримують атестат (Abitur), за результатами якого зачисляються до університету [4, с. 70].

Китайські науковці дослідили, що у багатьох країнах світу (серед яких згадуються Великобританія, Франція та Німеччина) оцінка навчальних досягнень учнів проводиться

тестовими методами, визначення навчального рейтингу та конкурсний відбір проводяться у декілька етапів. Також вони зазначають, що європейськими освітянами розроблено

чимало відповідних методик проведення моніторингових досліджень, відстеження, збору й аналізу інформації про якість засвоєння змісту освітніх стандартів у перебігу їх апробації та впровадження в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів і подальшого вдосконалення цих стандартів на основі результатів моніторингових досліджень.

В процесі дослідження питання оцінки якості загальноосвітньої підготовки в європейських країнах, дослідники зверталися і до систем оцінки діяльності освітніх закладів. Вони виявили, що, здебільшого, процес акредитації цих закладів в європейських країнах виконує подвійну функцію: визначає відповідність результатів навчання стандартам, а також сприяє отриманню інформації для подальшого вдосконалення процесу та результатів навчання. Просліджується тенденція все більшого переходу з кількісних показників на якісні, акцент робиться на вимір остаточних результатів діяльності освітнього закладу. Адже європейськими країнами все частіше порушуються проблеми якості освіти, яку здобувають учні в школах, постає питання про те, наскільки ця якість відповідає не лише нормативним вимогам, а й потребам особистості, потребам сучасного суспільства.

Система оцінки діяльності освітніх закладів у Великій Британії представлена у суспільно-державній формі, оскільки процедури оцінювання проводяться державними та суспільними органами, а також академічною спільнотою системи освіти. Відмінною рисою британської системи, яка наразі активно використовується іншими країнами, є чітко окреслена відповідальність освітнього закладу не тільки у забезпеченні якісної освіти, але й у створенні та функціонуванні ефективного внутрішнього моніторингу якості освіти, наявність механізму та його гарантія у самому учбовому закладі. Відповідальність за організацію процесів оцінювання ефективності внутрішнього механізму гарантії якості несе Агентство з забезпечення якості освіти (Quality Assurance Agency – QAA) – недержавний орган, до функцій якого входять організація та проведення експертизи з якості освіти. Рішення за результатами оцінки приймає державний орган на підставі поданого звіту комісії з зовнішньої експертизи.

У Франції оцінювання проводиться на підставі самодослідження та зовнішньої експертизи, у ході яких розглядається спеціальний звіт навчального закладу, де зазначаються місія та роль закладу, статистичні данні про заклад: матеріально-технічна база, викладацький склад, фінансовий стан, контингент учнів і т.п. У результаті перевірки дається загальна оцінка освітній організації в цілому, в ряді випадків розглядається зміст освітніх програм. Використовуються експертні методи оцінювання, результати формуються на підставі самодослідження, звіту зовнішніх експертів і існуючої статистики Для системи освіти Німеччини характерна оцінка найбільш загальних показників функціонування навчальних закладів, без детального вивчення

процесів навчання та оцінки професійних програм, обмеження детального державного контролю. Результати перевірки використовуються для вирішення внутрішніх проблем за умови збереження конфіденційності інформації. Тільки в шістьох регіонах Німеччини створення тестових екзаменаційних робіт і перевірка результатів проводиться централізовано на рівні регіону. Специфічною є і діяльність акредитаційних агентств: троє з них – вузько спеціалізовані, тобто створені для акредитації технічних, медичних програм та програм бізнесу, інші три – широко спеціалізовані на акредитацію різних напрямів і закладів у цілому. Акредитаційні агентства працюють за власними критеріями, незалежно один від одного. Негативний висновок одного агентства не значить, що інше агентство дасть таку ж оцінку діяльності навчальної

установи. Певною мірою, систематизацію роботи будь-якого освітнього навчального закладу в Німеччині у цілому проводить Рада, яка розроблює мінімальні стандарти, загальний порядок проведення процедур, проводить моніторинг якості].

Здійснений аналіз зарубіжної практики дозволив китайським науковцям визначити специфіку національних систем оцінювання якості освіти і виокремити тенденції їхнього розвитку у сучасній світовій освітній практиці. У всіх розглянутих науковцями прикладах, система оцінки якості загальноосвітньої підготовки передбачає оцінку практичних організаційних процесів і змісту освітніх програм під час проведення акредитації навчальних закладів.

Основні тенденції, характерні для світової освітньої ситуації, а саме:

– попри децентралізацію, у більшості країн створюються структури для оцінки якості освіти, незалежні або частково незалежні від навчальних закладів і органів управління системою освіти;

– здебільшого системи освіти розвинутих країн прагнуть до централізації процесів управління та оціночних процедур;

– практикується поєднання зовнішньої оцінки незалежними органами або комісіями та внутрішньої оцінки навчального закладу (самодослідження) для встановлення об’єктивної картини функціонування навчального закладу;

– останнім часом на зміну констатації стану якості освіти за результатами оціночних процесів приходять інноваційні методи довгострокового прогнозу і встановлення тенденцій у вивченні якості освіти, до того ж результати оціночних процесів супроводжуються розгорнутою трактовкою, яка дозволяє вибирати оптимальний варіант корекції освітнього процесу і підвищення якості освіти;

– майже повсюдно використовуються результати моніторингових досліджень з якості освіти на міжнародному та національному рівнях;

– активізувались цільові систематичні дослідження в галузі педагогічних вимірів та управління якістю освіти; оцінка якості освіти у зарубіжних країнах відкрита для представників громадських інститутів, професійних товариств та ринка праці, сприяє орієнтації на вимоги та запити сучасного суспільства.

Враховуючи вітчизняну практику та прикладний міжнародний досвід, вивели для себе декілька критеріїв ефективності системи загальної середньої освіти. На їх думку, загальноосвітню підготовку можна вважати ефективною, якщо вона успішно формує навички інтелектуальної праці, дозволяє учню самостійно розбиратися у новій для нього проблемі, розвиває ініціативу і творчі здібності, підтримує в учні впевненість у собі та своїх здібностях, не завдає шкоди його здоров’ю та психіці. Загальну середню освіту також можна вважати дійовою, якщо вона враховує ряд необхідних умов, а саме: навчання в ситуації вільного вибору навчальної траєкторії (мета такого навчання – розвиток здібностей до самоорганізації), дослідницький спосіб отримання знань (мета – розвиток творчого мислення), залучення школярів до дослідницької та експериментаторської діяльності (мета – розвиток здібностей

до творчої самореалізації), передачу частини педагогічних функцій школярам (мета – формування активної життєвої позиції учня), рейтинг по мікрогрупі та по класу в цілому (мета – підвищення об’єктивності контролю засвоєння теоретичних знань та практичних навичок), демократизацію стосунків (створення атмосфери довіри та доброзичливості), моніторинг предметної та особистісної складової

Отже, проблема якості освіти та її забезпечення в Європі значну увагу вони приділяють теоретико-методологічним основам оцінювання, концептуальним підходам щодо оцінки та виміру якості освіти в європейських країнах. Здійснений аналіз зарубіжної педагогічної практики дозволив китайським педагогам вивчити міжнародний досвід функціонування

оціночних систем у різних країнах та виявити позитивні організаційні та змістовні елементи функціонування європейських національних систем оцінювання якості освіти, які можна застосувати при формуванні національної системи. Особливо важливим такі інновації у європейському досвіді, як сучасні тестові технології, сучасні методи управління якістю освіти та оцінювання ефективності внутрішнього менеджменту навчальних закладів, організація та управління системоюоцінювання, форми представлення результатів контролю та оцінювання тощо.