Приклади нетрадиційних прийомів

Інтелектуальна розминка; ігри «Вірю – не вірю», «Так – ні», «Диктант для шпигуна», «Знайди помилку», «Світлофор», «Лото» та ін.; щадне опитування, тихе опитування, діалогічна пара, тест-рейтинг, театр «Мім» та ін..

«Мозковий штурм», «Асоціативні схеми».

«Дивуй», «Фантастична добавка», «Відстрочена загадка», кросворди, читаємо (використання літер), асоціації на дошці (поняття, квітка і т.д.), «Показуха», «Картинна галерея», «Мозкова атака», класифікація, альтернативи.

Кросворди, модель майбутніх знань, асоціативні схеми, кмітливе читання, діалог Ривіна, «На смак і колір», «Сліпий капітан», «Моделі, що ожили», «Пізнайко».

«Крокодил», «Малюнок на скелі», «Фантастичні тварини», ораторські змагання «Логіка й фантазія», «Машина часу», «На шаховому полі», «Доміно», «Аукціон», «Погоня в лабіринті», «Інтелектуальний тир», тези, есе, «Інтелектуальне лото», «Вузька спеціалізація», «Репортери».

Творче завдання, «Знайди завдання», «Безпрограшна лотерея», «Ярмарок-продаж», «Вибери сам», одне завдання на двох, «Заздалегідь».

51. Повторення, контроль і корекція знань і вмінь студентів з навчальних дисциплін.

Контроль є важливим чинником управління навчально-виховним процесом, одним з дієвих засобів підвищення ефективності пізнавальної діяльності.

Інструментом підвищення якості у реформуванні змісту освіти виступає вдосконалення системи оцінювання успішності студентів, кваліфікаційного рівня викладачів, роботи навчальних закладів.

Як і будь-який вид організованої діяльності, система організації навчального процесу повинна підпорядковуватись законодавчим і нормативним актам держави.

На основі нормативних актів в освітній сфері розроблені і діють галузеві освітні стандарти, які повинні забезпечувати високий рівень роботи як навчальних закладів у цілому, так і викладачів на всіх стадіях їх діяльності.

Мета контролю знань: встановлення якості засвоєння студентами певного блоку теоретичного чи практичного матеріалу.

Завдання контролю знань:

ü з'ясувати готовність студентів до засвоєння нових знань, здійс­нення внутрішньодисциплінарних зв'язків;

ü накопичити інформацію про самостійну роботу студентів під час вивчення теми;

ü корекція набутих знань;

ü визначити ефективність використання форм, методів і прийомів навчання;

ü з'ясувати глибину засвоєння знань, вироблення умінь і навичок, здібностей оперувати ними.

Система контролю та оцінювання

Структурні компоненти контролю	Опис структурних компонентів контролю
1. Етапи контролю.	1. Стандартизація: формулювання мети контролю, опис еталона, розробка критеріїв, норм оцінювання, вибір виду, форми і методу контролю, підготовка змісту. 2. Перевірка. 3. Оцінювання. 4. Оцінка. 5. Корекція
2.3авдання контролю	Вибіркове - перевірити реалізацію певної мети навчання, знання чи вміння студента, яке він набув у процесі викладання дисципліни; Оцінювальне - встановити рівень реалізації певної мети навчання; Діагностичне - встановити недоліки і помилки у сформованих уміннях, навичках і знаннях; Навчальне - повторити і закріпити пройдений матеріал; Стимуляційне - мотивація студентів до подальшої роботи; Корекційне - вдосконалити деякі знання і вміння студентів, змінити викладацьку роботу для усунення виявлених недоліків і помилок у формуванні певних вмінь і навичок
3. Об'єкт контролю	Реальний результат навчальної діяльності чи вміння студента
4. Види контролю	Виділяються за місцем контролю в процесі навчання: • попередній—визначення готовності студентів до навчання; • поточний — спосіб оперативного зворотного зв'язку; • періодичний—застосовується після завершення певного навчального етапу (завершення заняття, вивчення теми, розділу); підсумковий — визначення навченості студента -досягнення навчальних цілей
5. Еталон контролю	Ідеальний результат навчальної діяльності, зразок, з яким порівнюються реальні (фактичні) результати, що демонструються студентом

 

Під час організації контролю знань керуємось такими основними принципами:

об'єктивність - це правильне визначення знань, умінь і навичок студентів і оцінка цих знань. Тільки об'єктивна оцінка дає глибоке моральне задоволення та є дієвим стимулювальним чинником у навчанні, має велике виховне значення;

систематичність - як принцип контролю полягає в регулярному виявлені знань, умінь і навичок, органічно поєднуючись з навчальним процесом та впливаючи на його хід;

цілеспрямованість — встановлює визначений підхід до добору матеріалу, який підлягає перевірці, згідно з вибором форм і методів пере­вірки та оцінювання знань, результатами навчання, урахуванням індивідуальних особливостей студентів;

тематичність - забезпечується під час перевірки знань основних понять кожної теми, які мають бути глибше засвоєні. Студент засвоює навчальний матеріал не безперервним потоком, а визначеними дозами, які повинні бути ним осмислені після активного сприйняття, а потім систематизовані у його пам'яті.

Функції контролю:

• освітня - полягає в систематичному спостереженні викладача за навчальною діяльністю студентів, виявляє її результати і коригує її;

• діагностична - викладач виявляє успіхи і недоліки в знаннях, навичках та уміннях студентів, з'ясовує їх причини і визначає заходи для підвищення якості навчання, попередження і подолання неуспішності;

• виховна -- систематичний контроль та оцінювання знань виховують у студентів свідому дисципліну, наполегливість у роботі, працьовитість, почуття відповідальності, обов'язку; залучення їх до взаємоконтролю, сприяє формуванню в них принциповості, справедливості, взаємоповаги;

• розвивальна — обґрунтування оцінки викладачем, самооцінки і взаємооцінки сприяє розвитку у студентів логічного мислення, пам'яті, мисленнєвої діяльності, мови тощо;

• стимулювальна - добре вмотивоване і справедливе оцінювання знань студентів є важливим стимулом у навчальній діяльності, який переростає в стійкий мотив обов'язку і на основі контролю викладач отримує інформацію про стан відповідальності;

• управлінська - на основі контролю викладач отримує інформацію про рівень знань, успіхи і недоліки кожного студента, і це дає йому змогу правильно скоригувати навчальну діяльність студентів.

Оцінка якості проведення навчальних занять.

Оцінка якості семінарського заняття

Якість семінарського заняття визначається:

1) доцільністю вибору виду (типу) семінарського заняття;

2) умінням викладача керувати семінаром:

• глибина науково-теоретичного змісту й виховної

спрямованості семінару;

• чіткість структури, ясність постановки конкретних завдань

перед студентами, кваліфікованість і переконливість висновків викладача;

• раціональне використання часу;

• активізація пізнавальної діяльності студентів (застосування

проблем пасти, індивідуалізованих завдань, елементів дискусії);

• створення атмосфери вимогливості й доброзичливості.

3) підготовленістю студентів до семінару;

4) виконання завдань семінару.

Оцінка якості колоквіуму

Якість проведення колоквіумів визначається:

1) підготовленістю студентів до колоквіуму;

2) взаємною активністю участі в бесіді викладача зі студентами;

3) доповненнями відповідей студентів і напрямками їхніх помилок

викладачем;

4) доброзичливістю викладача в процесі колоквіуму.

Результати перевірок семінарських занять колоквіумів доводять до

відомості викладача, що проводив заняття, і завідуючого кафедрою для

наступного аналізу й усунення виявлених недоліків.

Контролю підлягає наступне:

1)планування й організація самостійної навчальної роботи студентів

з кожної дисципліни, виходячи з рекомендованого бюджету часу студента;

2)доведення до відома кожного викладача ліміту часу, відведеного

для самостійної роботи;

3)визначення обсягу навантаження й змісти навчального матеріалу з

кожної дисципліни й приведення його у відповідність із бюджетом часу

студентів;

4)ознайомлення студентів зі специфікою самостійної роботи з кожної

навчальної дисципліни;

5)розробка рекомендацій і інших методичних матеріалів у допомогу

студентам з самостійного вивчення дисципліни;

6)запис найбільш складних тем і розділів теоретичних курсів на

цифрові носії;

7)наявність індивідуального планування (семестрового,

щомісячного, щотижневого) самостійної роботи студентами;

8)здійснення диференційованого підходу в організації самостійної

роботи, що передбачає різний характер завдань (самостійна робота

студента під безпосереднім керівництвом викладача, за індивідуальними

планами студентів, фронтальні й індивідуальні види самостійної роботи,

відпрацьовування пропущених і не підготовлених студентами занять і

т.ін.);

9)організацію самостійної роботи студентів у кабінетах, читальних

залах;

10)наявність заходів щодо поліпшення умов організації самостійної

роботи студентів.