Інтеграція навчальної і наукової

Впровадження інтеграції в навчальний процес актуальне, тому що дає змогу:

· "спресувати" споріднений матеріал кількох предметів навколо однієї теми, усувати дублювання у вивченні ряду питань;

· ущільнити знання, тобто реконструювати фрагмент знань таким чином, засвоєння якого вимагає менше часу, проте породжує еквівалентні загально навчальні та технологічні уміння;

· опанувати з учнями значний за обсягом навчальний матеріал, досягти цілісності знань;

· залучати учнів до процесу здобуття знань;

· формувати творчу особистість учня, його здібності;

· дати можливість учням застосовувати набуті знання з різних навчальних предметів у професійній діяльності.

Проблема інтеграції навчання і виховання важлива і сучасна як для теорії так і для практики. Її актуальність зумовлена змінами у сфері науки, виробництва, новими соціальними запитами.

Значущість проблеми інтеграції знань учнів пов’язана також зі створенням нових технологій та матеріалів із заданими властивостями, з поширенням високопродуктивних методів обробки матеріалів із заданими властивостями, таких як електронно-променевий, плазмовий та інші, які мають опанувати сучасні фахівці.

Знанням з фізики і хімії в розумінні цих сучасних технологій належить провідне місце, оскільки дослідження властивостей речовини як виду матерії є одним із головних об’єктів цих предметів, а вивчення їх – одним із завдань навчання цих дисциплін. Якість цих знань визначає фундамент для вивчення предметів професійно – теоретичної підготовки у вищому професійному училищі.

В чому полягає інтегративний підхід до навчання? Як сказано в "Енциклопедії освіти" "інтегративний підхід в освіті веде до інтеграції її змісту, тобто доцільного об’єднання його елементів у цілісність".

Суть інтегрованого навчання полягає в тому, що це така будова навчального курсу, в якому:

· окремі розділи тісно поєднані;

· можливості такого поєднання використовують максимально.

Слід пам’ятати, що інтеграція – це не поєднання, а взаємопроникнення двох або більше предметів. Це не просто поєднання частин, а об’єднання їх у єдине ціле на основі спільного підходу. Інтегрований урок (від лат. integеr - повний, цілісний), тобто органічне поєднання в уроці відомостей інших навчальних предметів навколо однієї теми, що сприяє інформаційному збагаченню сприйняття, мислення і почуттів учнів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що також дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.

Метою інтегрованого навчання є:

· формування в учнів цілісного уявлення про навколишній світ, системи знань і вмінь;

· досягнення якісної, конкурентоздатної освіти;

· створення оптимальних умов для розвитку мислення учнів в процесі вивчення загальноосвітніх предметів і предметів професійно - теоретичного циклу;

· активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках;

· ефективна реалізація розвивально-виховних функцій навчання.

Переваги інтегрованого навчання:

· інтеграція пожвавлює навчальний процес;

· економить навчальний час;

· позбавляє від перевтоми.

Інтегровані уроки більш цікаві, тому що не кожний день на уроці присутні два викладачі одночасно, вони допомагають вирішувати більшу кількість задач, використати різні методи і форми навчання, інформаційно-комунікаційні технології, педагогічні програмні засоби навчання.

Застосування в навчальному процесі інтегрованих технологій та інтерактивних форм і методів навчання сприяє формуванню навичок і вмінь учнів, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, активної взаємодії учнів. Це така організація навчального процесу, за якої не можлива не участь учня в колективному процесі пізнання, співнавчання, взаємонавчання.

У вищому професійному училищі ми використовуємо такі форми інтегрованого навчання:

· урок та його різновиди;

· семінари, лекції, лабораторні заняття, факультативи, заліки,

· конференції, екскурсії, практичні заняття та ін.

Новими організаційними формами навчання є інтегровані уроки, комплексні семінари, а також інтегровані навчальні дні.

Інтегровані уроки можна здійснювати між різними навчальними дисциплінами, навіть такими, які, на перший погляд, здаються несумісними.

На інтегрованих уроках формуються наступні компетенції:

· ціннісно-смислові (розуміння мети уроку, важливості вивчення теми);

· загальнокультурні (культура мовлення, почуття патріотизму, історичні дані про рідне місто);

· інформаційні (робота з комп’ютером, вміння самостійно підбирати необхідний матеріал);

· комунікативні (вміння працювати в групах, вислуховувати, спілкуватися, лояльно відноситися до людей з іншою точкою зору).

Інтегровані уроки бувають цілісні і фрагментарні. Але частіше можуть проводитися фрагментарні інтегровані уроки, що пояснюється повністю об’єктивними причинами:

· неспівпаданням загальних навчальних тем з різних навчальних предметів за часом вивчення;

· неможливість провести цілий урок інтегрованим, тому що на цьому уроці необхідно проходити і інший програмний матеріал, який не може бути інтегрованим з цим предметом (наприклад, в темі БЖД "Техногенні небезпеки" порушуються питання глобальних екологічних проблем, з курсу ж хімії необхідно повторити розділ "Неметали" про хімічну речовину озон, його властивості, значення, знаходження в природі та проблеми його розпаду).

Ми, викладачі-однодумці, визначаємо тему, мету, задачі уроку, спільні для обох предметів та специфічні для кожного. Проведення уроку доцільне лише за умови наявності спільної мети. Залежно від теми, мети та завдань уроку визначаємо його тип. У відповідності до теми, задач, типу уроку добираємо фактичний і дидактичний матеріал. Обираємо найбільш ефективне поєднання методів і прийомів - відповідно до поставленої мети, змісту навчального матеріалу. Обмірковуємо структуру уроку.

Акцент робимо на самостійній пізнавальній діяльності учнів (а не заучуванні готових висновків), створенні проблемних ситуацій з урахуванням логіки навчальних дисциплін. Визначаємо ступінь участі кожного з викладачів: або обидва працюють на рівних (відбувається діалог), або хтось із них "включається" в урок епізодично.

Ми практикуємо проведення бінарних уроків (від лат. binaries - подвійний) – тобто такий різновид інтегрованого уроку, що органічно поєднує вивчення двох предметів, наприклад, хімії та електроматеріалознавства, екології та безпеки життєдіяльності, біології та охорони праці.

Звичайно, проведення бінарних уроків потребує серйозної підготовки, поєднаної з подоланням таких труднощів:

· не завжди теми в програмах навчальних предметів, які варто інтегрувати, сформульовано однаково;

· часто уроки, які можна інтегрувати відповідно до вимог програми, мають проходити з великим проміжком часу, а це ж вимагає вносити корективи до навчального плану.

Залежно від дидактичної мети інтегровані уроки поділяють на:

· уроки вивчення нового матеріалу;

· уроки систематизації та узагальнення знань;

· комбіновані уроки.

Структура інтегрованих уроків може бути різною. Це залежить від мети, завдань, змісту уроків, способів діяльності. Наприклад:

· вступ (формулюється мета, завдання уроку, аналізуються опорні знання);

· основна частина (розкривається зміст навчального матеріалу);

· завершальна частина (підведення підсумків, оцінювання роботи учнів, повідомлення домашнього завдання).

Для ефективного проведення інтегрованих уроків необхідні наступні умови:

· правильне визначення об’єкту вивчення, ретельний відбір змісту уроку;

· високі професійні якості викладачів, що забезпечать творчу співпрацю викладачів і учнів при підготовці уроку;

· включення самоосвіти учнів в навчальний процес;

· використання методів проблемного навчання, активізація розумової діяльності на всіх етапах уроку;

· продумане поєднання індивідуальних і групових форм роботи;

· обов’язкове врахування вікових психологічних особливостей учнів.

 

46. Базовий і варіативний компоненти у змісті освіти.

На рівні теоретичного уявлення про зміст освіти базовий компонент - це оптимальний мінімум соціально значущих знань, умінь та навичок, цінностей і норм поведінки, які створюють базу для багатостороннього розвитку особистості. До складу базового компонента входять також універсальні прийоми мислення й діяльності, зокрема прийоми конструювання, проектування, дослідження, аналізу, тобто ті, які необхідні для розв'язання задач в основних сферах діяльності.

Завдання виокремлення базового компонента, відображення його в навчальних планах, програмі, підручниках, нарешті на практиці - одні з найважливіших. Друге за важливістю - вирізнення державного загальноосвітнього мінімуму, тобто рівня засвоєння змісту, який має бути обов'язково досягнутий усіма студентами.

Варіативний компонент - це диференціальна частина змісту освіти, що містить обов'язковий зміст, передбачений програмою, але відрізняється від неї наповненням залежно від профілю навчання.

Важливо з перших кроків показати студентам, що розв'язання технічної проблеми може бути досягнуто різними шляхами:

- виявленням в об'єкта нової функції (нове призначення відомого об'єкта);

- виявленням об'єкта в новій галузі;

- у результаті усунення певних елементів та їх функцій з об'єкта (пристрою, способу, процесу);

- додаванням до об'єкта таких елементів, які б забезпечили його нові позитивні якості;

- за допомогою зміни співвідношення елементів об'єкта, що забезпечує нову якість, нову дію;

- внаслідок перестановки частин об'єкта;

- шляхом зміни форми і параметрів об'єкта;

- внаслідок вибору для об'єкта кращого матеріалу;

- шляхом зміни режимів роботи та експлуатації;

- за допомогою збільшення дрібності або цілісності об'єкта тощо.

Натомість зміст творчості як культури діяльності, взятий у цілому, недостатній, щоб визначити зміст навчання. Потрібно в межах творчості знайти більш прийнятне джерело для конструювання змісту навчання. Сучасна дидактика базується на принципі більш цілісного відображення науки у змісті навчання: як системи знань, як діяльності, в єдності теорії й методу і як системи її відносин з іншими формами суспільної свідомості та практики (В.В. Краєвський, І.Я. Лернер, М.М. Скаткін).

Наука - це результат пізнання і діяльність з метою здобуття нових знань. Якщо взяти в цілому весь ланцюг, який зв'язує педагогічну науку і педагогічну практику, виявиться, що вона відповідає тим самим структурним ланкам, які пов'язують в одне ціле науку й виробництво.

Визначимо ці ланки:

1) методологічні дослідження;

2) фундаментальні дослідження;

3) прикладні дослідження;

4) дослідно-конструкторські розробки;

5) винахідницька і раціоналізаторська діяльність;

6) власне виробнича діяльність - кінцева ланка, яка поєднує науку й виробництво.

У технічних дисциплінах наявні всі перераховані вище дослідження. Дослідна робота надає пізнавальній (у процесі навчальних занять) і практичній (у процесі виробничої практики) діяльності студентів пошукового творчого характеру.