Характеристика системи професійної освіти в Німеччині.

Система освіти в Німеччині є класичною триступеневу структуру, що складається з початкової, середньої і вищої школи. На всіх рівнях цієї структури представлені як державні, так і приватні освітні установи, хоча кількість останніх трохи. Німецька держава гарантує всім громадянам отримання обов'язкової середньої освіти, тому навчання в державних початкових і середніх школах безкоштовне. У більшості випадків безкоштовним є і навчання в державних університетах.

Основні риси сучасної системи освіти в Германії сформувалися в період Веймарської республіки (1920-ті роки), коли відбулося розділення середньої школи на повну народну школу, реальну школу і гімназію. До початку 1950-х років навчання в реальній школі і гімназії було платним

Державна система професійної освіти обов'язкове для випускників повної народної школи. З усіх учнів в ній переважна більшість відвідують заняття у професійній школі нижчого типу без відриву від виробництва, де вони проходять курс учнівства. Заняття в школі тривають протягом 3-х років по 6 - 8 годин на тиждень.

Система професійних шкіл підвищеного типу дуже різноманітна. Вона містить безліч «шкіл спеціальностей» - домоводческие, медичні, сільськогосподарські та ін з терміном навчання 1 - 4 роки. Ці школи готують кваліфікованих працівників головним чином для сфери обслуговування.

Професійна освіта. У сучасній Німеччині існує проблема недостатньої кількості абітурієнтів у системі професійного навчання: все більше випускників шкіл вирішують продовжити навчання у вищих навчальних закладах. Однак система професійної освіти залишається однією з найефективніших у світів Сьогодні понад 1,6 мільйона молодих людей відвідують заклади професійного навчання з метою набуття одного з 380 офіційно визнаних фахів, які, однак, мають різний попит у системі зайнятості. У десяти найбільш популярних професіях концентруються майже 40% учнів чоловічої статі і 55% – жіночої. Юнаки найчастіше вирішують стати автомеханіками, електромонтажниками, механіками в промисловості або торговцями в оптовій та зовнішній торгівлі, у той час як дівчата надають перевагу професіям фельдшера, роздрібного торговця, перукаря та офісного секретаря.

Більшість здійснює навчання через «подвійну систему», тобто шляхом поєднання практичного навчання на підприємстві з теоретичним навчанням у професійній школі, що триває три роки. На уроках, які відвідують протягом 1-2 днів на тиждень, крім загальноосвітніх дисциплін викладається та частина професійно-теоретичних знань, які учні можуть тут краще і в більш повному обсязі вивчити, ніж на підприємстві. Професійна школа є обов'язковою для всіх молодих людей, що не досягли 18-річного віку і не відвідують ніяких інших шкіл.

Існують і інші шляхи професійного навчання. Це, по-перше, професійна фахова школа з повним навчальним днем. Курс навчання в ній триває від одного до трьох років. Вона може бути прирівняною до виробничого навчання або повністю його замінити. Фахова середня школа приймає учнів після закінчення реальної школи і за два роки надає їм атестат для вступу у вищу фахову школу.

Вища освіта. Перший німецький університет був заснований у 1386 р. у Гейдельберзі. У середньовіччі на території Німеччини університетів було більше, ніж у всіх інших країнах Європи разом узятих.

Концепція традиційного німецького університету базується на неогуманістичній теорії В. Гумбольдта, згідно з якою університет є центром розвитку та пропаганди знань, підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Його головна мета – сприяти гармонійному розвитку особистості, забезпечувати на високому рівні зага-льнонаукову освіту.

Сьогодні до вищих навчальних закладів ФРН приймають усіх, хто успішно склав екзамени на атестат зрілості. Традиційною особливістю організації навчального процесу є академічна свобода: студент самостійно визначає для себе зміст освіти і тривалість навчання. Результатом такої свободи часто стає подовження строків навчання (як правило, університетський курс розрахований на 4 роки) до 14 семестрів (тобто 7 років), часта зміна спеціальностей, великий відсів студентів (до 25%), що завдає державі великих збитків.

До ефективних шляхів вирішення цієї проблеми відносять введення чітко визначених строків навчання для всіх спеціальностей. Важливим питанням реформування університетської освіти є посилення її професіоналізації (2/3 молодих спеціалістів відразу після закінчення вищого навчального закладу вступають на курси підвищення кваліфікації, 70% удосконалюють свої професійні знання), що передбачає не тільки перегляд співвідношення теоретичної і практичної підготовки, але й застосування таких методів навчання, які сприятимуть активізації пізнавальної діяльності студентів, розвитку навичок самостійної роботи (на СРС відводиться від 50 до 70% обсягу навчального часу), міждисциплінарній інтеграції.

У ФРН існує один учений ступінь - доктора наук, який надається цісля захисту і повної публікації вищим навчальним закладом дисертації.

Студенти державних вузів за своє навчання не платять. Відповідно до «Федерального закону про сприяння освіті» вони можуть розраховувати на державну допомогу для здобуття освіти (стипендія, а також безпроцентна позика, яку належить повернути протягом п'яти років по закінченні строків її надання. Вона призначена для тих, кого не можуть підтримувати батьки). Виконання цього закону здійснюють 65 товариств сприяння студентам вищих навчальних закладів, які в надрегіональному масштабі об'єднані в Німецьке товариство сприяння студентам вищих навчальних закладів. Разом з тим 60% студентів все-таки поєднують навчання з роботою.

Освіта дорослих зумовлена як економічними потребами (немало людей вимушені протягом життя неодноразово змінювати свою професію), так і культурними (як засіб організації дозвілля, задоволення своїх пізнавальних інтересів), і, зрештою, політичними: громадянин може лише тоді відповідально приймати рішення, якщо він здатний робити висновки в багатьох сферах життя та знань.

Система вищої освіти Німеччини об'єднує 326 учбових закладів, переважна більшість яких є державними (недержавні вузи зобов'язані мати державну ліцензію на викладання).

Також необхідно відзначити, що політика федерального уряду націлена на посилення співробітництва вузів з промисловими фірмами. З 50-х рр.. поширена форма «спільних досліджень», коли малі та середні фірми певної галузі створюють з вузом (або з науково-дослідним інститутом) союз для роботи над проблемами, у вирішенні яких зацікавлені фірми - члени об'єднання.

Важливо, що практикуються не тільки стажування працівників фірм у вузах, а й робота студентів та молодих вчених у фірмах. Особливо це характерно для спеціальних (професійних) вузів, де навіть викладачі зобов'язані періодично самі проходити практику на фірмі.

Однією з перспективних особливостей системи освіти Німеччини, у тому числі вищої, є Закон про стимулювання освіти. Для студентів він передбачає щомісячні виплати приблизно 600 марок, причому половина коштів передається в якості безоплатних дотацій, а інша - як кредит (школярам ж кошти виплачуються виключно у вигляді дотацій, проте для отримання права на подібну стипендію вони повинні представити документи, що свідчать про те, що батьки не в змозі їх утримувати).

Сучасна німецька школа представляє собою унікальне педагогічний простір, в рамках якого відбувається не стільки територіальне возз'єднання, скільки духовне, світоглядне розвиток німецької нації. При цьому однією з пріоритетних завдань в даний час є входження в «єдину європейську школу» при обов'язковому збереженні кращих національних традицій. У зв'язку з цим у Німеччині здійснюється перегляд цілей і завдань середньої освіти, модернізація його вмісту в передбаченні вимог майбутнього світу.