Методика використання комп’ютерів у навчально-виховному процесі вищої школи.

Впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у роботу ЗНЗ регіону регулюється наступними документами:

· Законом України "Про освіту",

· Законом України "Про загальну середню освіту",

· Законом України "Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки",

· Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку в Україні",

· Концепцію профільного навчання в старшій школі, тощо.

Актуальною нині стала фраза "Хто володіє інформацією, той володіє світом". Сучасний стан застосування інформаційних технологій у всіх галузях потребує розширення їх впровадження в освітній діяльності. Кількість показників, що визначають рівень досягнень у цій галузі, достатньо велика і включає в себе такі:

· Забезпеченість науки і освіти технічними засобами (кількість комп’ютерів на одного учня, процент навчальних закладів і бібліотек, що мають доступ до мережі Інтернет тощо);

· Показники використання ІКТ (процент учнів та відвідувачів бібліотек, які використають Інтернет в процесі навчання тощо);

· Інтенсивність використання ІКТ * (середня кількість годин, які проводить учінь за комп’ютером у мережі Інтернет на тиждень або місяць);

· Показники якості лінії доступу до спеціалізованих освітніх мереж.

Особливостями цієї системи показників є акцентування уваги на якості доступу до освітніх мереж. Одним з головних є швидкість надання послуг, які доступні між та у межах національних дослідницьких та освітніх мережах.

Крім того, важливим індикатором розповсюдження ІКТ в освіті є частка викладачів, які не пов’язані с інформатикою.

Як показує практика, застосування комп’ютера на уроках у початковій школі має декілька режимів:

· демонстраційний (демонстрація певної навчальної інформації);

· індивідуальний (організація індивідуальної роботи учнів);

· комбінований (застосування на одному уроці і демонстрації, і індивідуальної роботи).

Для роботи в демонстраційному режимі вчителю достатньо мати на уроці один комп’ютер і мультимедійний проектор, за допомогою якого потрібна інформація виводиться на екран, як правило, у вигляді слайдів.

Як показує сучасна педагогічна практика, використання комп'ютера в навчальному процесі спрямоване переважно на розв'язання таких п’яти типів дидактичних завдань.

1. Комп'ютер використовується як допоміжний засіб для ефективнішого розв'язання вже існуючої системи дидактичних завдань. Змістом об'єкта засвоєння в комп'ютерній навчальній програмі цього типу є довідкова інформація, інструкції, обчислювальні операції, демонстрації тощо.

2. Комп'ютер може бути засобом, на який покладено вирішення окремих дидактичних завдань при збереженні загальної структури, мети і завдань без машинного навчання. При цьому сам навчальний зміст може не закладатися в комп'ютер, а формуватися в діалогових навчальних системах.

3. Використовуючи комп'ютер, можна ставити і вирішувати нові дидактичні завдання, не розв'язувані традиційним шляхом. Характерними є імітаційно-моделюючі програми.

4. Комп'ютер може використовуватися як засіб, що допомагає засвоювати складні абстрактні теоретичні поняття. Таке засвоювання досягається шляхом моделювання поняття.

5. Вищою формою застосування комп’ютерів є їх використання у науково-дослідницькій діяльності школярів через висунення гіпотез, їх перевірку і різноманітні узагальнення.

Ефективність застосування нових інформаційних технологій на уроках обумовлена наступними факторами:

· різноманітність форм представлення інформації;

· висока ступінь наочності;

· можливість моделювання за допомогою комп’ютера різноманітних об’єктів і процесів;

· звільнення від рутинної роботи, що відвертає увагу від засвоєння основного змісту;

· можливість організації колективної та індивідуальної дослідницької роботи;

· можливість диференціювати роботу учнів у залежності від рівня підготовки, пізнавальних інтересів та ін., використовуючи сучасні інформаційні технології;

· можливість організувати комп’ютерний оперативний контроль і допомогу з боку вчителя;

· можливості комп’ютера дозволяють учню активно приймати участь у процесі пізнання.

При розв’язуванні задач за допомогою комп’ютера у залежності від дидактичних цілей і рівня підготовки класу учні можуть:

· використовувати готову програму для розв’язування задачі;

· самостійно складати алгоритм розв’язування задачі;

· самостійно складати програму для розв’язування задачі.

Впровадження інформаційних технологій в освітній процес здійснюється перш за все через комп’ютерно-орієнтований урок, а потім через навчальну комп’ютерну програму.

Використання комп’ютерів розширює можливості учителя під час підбору матеріалу до уроку і форм навчальної роботи, робить уроки яскравими та цікавими, інформаційно та емоційно насиченими. При роботі з навчальними програмами, можна побачити переваги цих програм, а саме:

· діалог з програмою має характер навчальної гри, що у більшої частини учнів підвищує мотивацію до навчальної діяльності;

· збільшення кількості тренувальних завдань за одиницю часу;

· скорочення часу для відпрацювання необхідних технічних навичок в учнів;

· полегшення визначення рівневої диференціації навчання;

· учень стає суб’єктом навчання, бо програма потребує від нього активного керування;

· виникає можливість моделювання процесів;

· з’являється можливість забезпечити урок матеріалами з віддалених джерел, користуючись засобами телекомунікацій.

Можна виділити деякі педагогічні завдання нових інформаційних технологій навчання:

· Інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості.

· Розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій.

· Розвиток умінь експериментально-дослідницької та пізнавальної діяльності.

· Формування інформаційної культури учня.

Основні напрямки використання Інтернет-технологій:

· дистанційна освіта;

· інтерактивне спілкування;

· використання мережевих методичних ресурсів;

· співробітництво.

Всі напрямки використання Інтернет-технологій мають і переваги і недоліки. Дистанційна освіта має таке застосування при викладанні математики:

· Робота з обдарованими дітьми.

· Випереджуюче навчання.

· Підготовка до ЗНО.

· Тестування.

Застосування при викладанні математики інтерактивного спілкування:

· Робота з обдарованими дітьми.

· Робота з дітьми, які обмежені в пересуванні.

· Організація колективних заходів по схемі один до багатьох (майстер-класів, відкритих уроків); багато до багатьох.

48 Організація навчальної діяльності студентів з використанням методів проблемного навчання.

. Проблемне навчання - це не просто один із засобів активізації розумової діяльності студентів, а інтеграція різних прийомів, методів, принципів навчання, спрямованих на розвиток умінь мислити, вчитися, адекватно оцінювати себе й обставини. Воно потребує від викладача системних дій, які викликають розумову пошукову діяльність студентів. Проблемне навчання - це система методів, побудована з урахуванням логіки мисленнєвого процесу та закономірностей пошукової діяльності, тому воно забезпечує розвиток розумових здібностей студентів, активізує пізнавальний інтерес.

Основними категоріями проблемного навчання є проблема, проблемне завдання, проблемна ситуація.

Проблема (від гр. утруднення, завдання) - це об'єктивна суперечність; суперечлива ситуація, що постає у вигляді протилежних позицій у поясненні будь-яких явищ, об'єктів, процесів і потребує адекватної теорії для її розвивання; в широкому розумінні - складна теоретична або практична суперечність, що потребує вивчення, дослідження.

Проблемне запитання, завдання, що виникло чи поставлене перед суб'єктом, потребує відповіді, яка заздалегідь невідома і має бути знайдена шляхом творчого пошуку, для здійснення якого у студента є певні придатні вихідні засоби.

Проблемна ситуація розглядається в науці як пізнавальне ускладнення для суб'єкта, подолати яке можна тільки шляхом розумового пошуку

Первинна проблемна ситуація з'являється тоді, коли студент, наштовхуючись на суперечність, ще не усвідомлює її, хоча й відчуває при цьому здивування, нерозуміння, пізнавальний дискомфорт. Вторинна проблемна ситуація має місце там, де проблема усвідомлена та чітко сформульована, тобто суб'єкт бачить, у чому полягає суперечність, і готовий вирішувати проблему. У деяких випадках створення проблемних ситуацій можливе без запитань викладача. Запитання виникають у студентів під впливом побаченого експерименту, реальної події, художнього твору тощо.

Навчальне проблемне завдання має відповідати таким вимогам:

1) містити певні пізнавальні утруднення, пов'язані з об'єктивними суперечностями, властивими досліджуваному предмету, процесу;

2) зумовлюватися логікою пізнавального процесу;

3) передбачати можливість послідовного розподілу проблеми, формулювання часткових проблемних запитань, кожне з яких може бути сходинкою у вирішенні проблеми;

4) спрямовувати студентів на актуалізацію знань, необхідних для вирішення проблеми;

б) спонукати студентів до активного пізнавального пошуку, викликати позитивне емоційне ставлення до процесу пошуку істини, зацікавленість змістом, бути посильним для студентів.

49. Організація самостійної роботи студентів.

Самостійна робота студента (СРС) - це самостійна діяльнісгь-учіння студента, яку науково-педагогічний працівник планує разом зі студентом, але виконує її студент за завданнями та під методичним керівництвом і контролем науково-педагогічного працівника без його прямої участі.

Важливу роль у вивченні навчальної дисципліни відіграють раціональні засоби: методи організації самостійної роботи, умови праці, режим дня, техніка праці та ін.

Під час вивчення навчальної дисципліни виокремлюють такі види самостійного учіння студента:

- слухання лекцій, участь у семінарських заняттях, виконання практичних і лабораторних робіт;

- відпрацювання тем лекцій та семінарських занять, виконання практичних і лабораторних робіт студентами заочної форми навчання (ЗФН);

- підготовка рефератів і курсових робіт, написання дипломної роботи;

- підготовка до модульного контролю та іспитів;

- робота з літературою та ін.

Кожен із зазначених видів потребує від студентів наполегливої самостійної праці.

Насамперед потрібно, щоб кожен студент у процесі учіння дотримувався гігієни розумової праці. Тому їм треба розкрити механізми розумової праці, причини появи втоми, шляхи підвищення працездатності, а також режиму харчування, організації відпочинку та ін. Для цього потрібно провести настановне заняття, особливо зі студентами заочної форми навчання. Довести до них, що добовий ритм організму людини визначається низкою фізіологічних функцій, які постійно змінюються в години активної діяльності та сну.

Навчальні труднощі зумовлені новими формами і методами учіння, особливостями організації самостійної роботи, контролю за нею з боку науково-педагогічних працівників. Тому науково-педагогічні працівники мають:

- ознайомити студентів із психолого-педагогічними особливостями організації навчання у вищій школі;

- допомогти в оволодінні методами і прийомами навчальної роботи;

- дотримуватися спеціальної методики читання лекцій для студентів-першокурсників у перші два-три місяці, поступово збільшуючи структуру і темп;

- навчити студентів прийомів слухати лекцію, записувати її змісту, методики підготовки до семінарських, практичних і лабораторних занять;

- чітко дозувати завдання на кожне заняття;

- толерантно здійснювати контроль й оцінювання самостійної роботи та ін.

Професійні труднощі, як правило, виявляються в розчаруванні окремих студентів у своєму професійному виборі. Тому науково-педагогічні працівники повинні роз'яснити процес оволодіння спеціальністю, їх перспективністю і значущістю.

50. Використання гри (ігрових прийомів) під час вивчення навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах.

гра – це унікально діяльність, яка не лише здійснює великий вплив на психічний розвиток учня, перетворює навчання в радісний процес, і непомітно для учнів сприяє засвоєнню ними програмного матеріалу, формує уміння і навички. Гра поруч з працею та навчанням здавна привертала увагу вчених, філософів, культурологів, психологів, педагогів. Психологічні механізми ігрової діяльності спираються на фундаментальні потреби особистості у самоствердженні, самовизначенні, самореалізації [1, 139-140]. Вивченням гри саме як психологічного феномена займались Д. Узнадзе, Л. С. Вигодський, Д. Б. Ельконін, О. М. Леонтьєв, Г. Спенсер, З. Фрейд, У. А. Сікорський, Е. Берн та багато інших.

Результативність дидактичних ігор залежить від методики їх застосування. Позитивних результатів можна досягти за умови спрямованості кожної гри на розв’язання програмних завдань. Особливо доречно й навіть необхідні ігрові прийоми в навчанні учнів ПТУ, коли низька мотивація навчання, слабо розвиненні процеси сприйняття, пам’яті, уваги.

Основною метою використання ігрового методу є створення мотивації досягнення успіху в навчанні. Умовою успіху в розвитку мислення є висока пізнавальна активність учнів. Як же добитися цього? Як організувати навчання, урок на якому учні вчаться не з примусу, а за бажанням і внутрішніми потребами, як же знайти такий засіб, що дозволить учневі відчути радість пізнання!