Логопедичні пунтипри масових загальноосвітніх та спеціальних школах.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Логопедичні пунтипри масових загальноосвітніх та спеціальних школах.



Принцип ранньої діагностики та ранньої педагог.допомоги дітям із вадами мовлення в повній мірі визначає специфіку логопед.допомоги в Україні,про що свідчить переконлива більшість саме в ДНЗ для дітей із тяжк.вадамимовлен.клогопед.групи приймаються діти із первинно порушеним мовленням і збереженим слухом та інтелектом.Тривалість перебування у цих групах визначається відповідно до ступеня мовленнєвого порушення дитини.Основною метою спец.дошкільн. закладів(груп) є корекція мовлен.порушень та повноцінна підготовка їх до навчання у масовій школі.Логопед.робота в спец.дошкільн.закладах починається у вересні з 2-3 тижневого обстеження мовлення у дітей,стану загальної та дрібної моторики,виявлення рівня їх психічного розвитку.Після обстеження логопед складає план корекц.роботи, згідно з яким у 1-ій половині дня проводить фронтальні,групові та індивід.заняття.В 2-ій полов.дня згідно завдань логопеда,заняття з дітьми проводить вихователь(це і групові,і індивідуальні).Навчання і виховання здійснюються на основі програм масового дошкільн.закладу,адаптованих до особливостей психофізичного розвитку цієї категорії вихованців.Ефективністьлогопед.допомоги в дошкільн.закладах залежить від комплексного психолого-медико-педагог.впливу та співпраці з батьками.Безпосередню корекцію мовлен.порушень здійснюють логопеди.Звихованцямилогопед.груп працюють не лише логопеди,а й вихователі,завдання яких є закріплення мовлен.навичок,вироблених на логос.занятях,розвиток дітей та формуванняу них знань відповідно до програми ДНЗ.Назанятях музики та фіз.вихованняздійснюєтьсязміцненяздоровя дітей,розвиток координації рухів і позитив.емоцій,логоритмічнихуплив.Психолог працює над подоланям недорозвитку окремих пізнавальних процесів проблем емоційно-вольової сфери та поведінки.За необхідності діти одержують медикаментозне лікування,фізпроцедури,ЛФК.Закріплення одержаних знань,створення позитив.атмосфери для розвитку забезпечують батьки.Згідно «Положення про спеціал.загальноос-вітню школу-інтернат(школу,клас) Українидля дітей із вадами фізичного або розумового розвитку»(13.05.93р.) в державі функціонує школі для дітей із вадами мовлення,в ній навчаються діти із нормальним слухом та первинно збереженим інтелектом,які мають тяжкі системні мовленнєві порушення.Спеціальнішколи цього типу мають 2 відділення:1—шевідд.-ння-для дітейіз ЗНМ (алалією,афазією,дизартрією,ринолалією)яке значно ускладнює або унеможлив-лює їх навчання у масовій школі;2-ге відд-ння для дітей із тяжкою формою заїкан-ня при нормально розвиненому мовлені.Корекція порушень усного та писемного мовлення в учнів спец.школи для дітей ізТВМ передбачає систематич-ну роботу під час всього навчально-виховн.процесу,але в найбільшій мірі на уроках рідної мови.Логопед.робота в школі проводиться для дітей із ТВМ шляхом поєднання фронтальних робіт та індивід.формироботи.Індивід.занятя вчитель-логопед проводить у позаурочний час. Логопед.допомога в спецшколі передбачає залучення до корект.роботи також і вчителя та вихователя.Завдання корект.роботи є:-подолання порушень писемного та усного мовлення на основі індивід.тадиферент.підходу;-нормалізація психічного розвитку та комунікативної поведінки учнів;-забезпечення шкільної успішності успішності в межах стандарту спец.освіти з урахуванням можливостей кожної дитини;-підготовка учнів до самостійного життя,соціально-побутової і трудової інтеграції в суспільство.Подолання порушень мовлення забезпечується раціонал.поєднанням фронтальних,групових та індивідуал.лоопед.занять, а з іншого-логопедизацією всього навчально-виховного процесу.Корекція та розвиток мовлення учнів здійснюється і у позакласній діяльності всіма вчителями з лікувально-оздоровчою та психолог.роботою.Отже успішність навчальної та корект.-виховної роботи у спец.загальноосвіт.школі(школі-інтернат) для дітей із ТВМ забезпечуються узгодженими діями логопедів, вчителів, вихователів, психологами,медпрацівни-ками, співпрацею з родинами учнів.З метою профілактики помилок читання та письма,виправлення вад в учнів масової школи згідно «Положення про логопедичні пункти загальноосвітньої школи»(31.05.93) в Україні створено велику мережу логопунктів у школах.Завдання логопед.допомоги при загально-освітній школі:-своєчасне виявлення порушень і поперед-ження виникнення вторинних відхилень у структурі дефекту дтини;-виправлення порушень усного і писемного мовлення учнів;-формування повноцінних знань,умінь, навичок у галузі рідної мови;-стимулювання розвитку пізнавальної активності дітей,формування прийомів розумової діяльності,необхідних для оволодіння мовою;--розвиток мовленнєвої активності учнів;-пропаганда корект.-логопед. занать серед батьків і педагогів.У першу чергу на заняття зараховують учнів молодших класів,мовлен.порушення яких перешкоджають шкільному навчанню,сптичиняютьнеуспішність,зниженнякоммунікабальності.Корекц.роботапроводиться впродовж року переважно у групових формах.Групи для занять комплектуються з урахуванням мовлен.діагнозу та віку дитини.Логопед працює у тісній співпраці з вчителем,психологом,батьками дітей.Особливістю логопеда в школі єте,що прийом учнів він здійснює протягом усього навч.року.причому працює одночасноз 25-30 учнями.логопед повинен обслуговувати не менше 20 початк.класів та підготовч.груп.Школярі з порушенням мовлення одержують допомогу на занятях у логопед.кабінетах при загальноосв.школі(іноді-при управліннях освіти).Основною формою організації навчально-корекційної роботи на шкільному логопункті є групові заняття(4-5 учнів),які проводяться через день із усіма категоріями школярів.З учнями,у яких наявні дизартрія,ринолалія або інші мовленєвя вади,спричинені порушенням будови артикул.апарату,проводять 2-3 рази на тиждень індивід.занятя.Отже,в Україні створено мережу освітніх закладів для дітей із порушеням мовлення,що забезпечує їх повноцінну життєдіяльність у суспільстві в подальшому.

№56.Назвіть титульні назви професії логопеда в різнихрегіонах світу

Одним із найважливіших стратегічних завдань на сучасному етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог.Участь у Болонському процесі-це відповідь на спільні виклики,що стоять перед системами вищої освіти європейських країн.ЄПВО- це не єдина система вищої освіти, а об’єднує 46 націон.систем,що розвиваються відповідно до спільно погоджених принципів.ЄПВО сприяє узгодженню,сумісності,порівнянності та визнанню різноманітних систем вищої освіти.Він не вимагає уніфікації змісту, технологій навчання у ВУЗах,проте варто знати стан та організацію підготовки фахівців-логопедів у інших країнах.Логопедиє єдиними фахівцями у проведені оцінки,діагностики і корекції розладів мовлення,їх по-різному називають в усіх частинах світу:в Австрії-logopade, в Австралії-speechpathologist,в Бельгії-logopede(logopedist),в Бразилії-fonoaudiologia,в Канаді-speech-languagepathologist, в Франції-orthophoniste, на Кіпрі-logopathologos (logotherapeftis),вЧехії-logoped,в Данії-talepadagog(logoped),вЕстонії-logopeed ,в Фінляндії-puheterapeutti,в Німеччині-logopad,в Греції-logopedikos(logopathologos),в Ірландії-speechandlanguagetherapist-терапевт мови і мовлення,в Італії-logopedista(такожphoniatricians як медична спеціальність),вЛюксембурзі-ortho-phoniste,в Новій Зеландії-speechandlanguagetherapist-терапевт мови і мовлення,в Нідерландах-logopedist,на Філіппінах-speechpathologіst,в Поругалії-terapeutadafala,в Словенії-profesordefektologzaosebzmotnjamisluhaingovera,в Іспанії-logopeda,в Швеції-logoped,у Великобританії-speechandlanguagetherapist- терапевт мови і мовлення,у США- speech-languagepathologist(audiologistspeech-language)-отоларинголог,фахівець з порушень слуху,у Європі-phoniatrician(asmedicalspecialty)-фоніатр,як медична спеціальність.

№57.Схарактерезуйте особливості становлення лог-ї допомги населенню в США та країнах Европи

Логопед-корекційний педагог,щозаймається усуненням мовленнєвих порушень у дітей,підлітків і дорослих.Перший випуск фахівців-логопедів був у 1951р.на дефектолог.відділенніМосковс.держ.педаг.інституту,нині універ-т.Зараз тисячі логопедів готують вищі педагог.навчальнізакладиукраїни та країн ближнього зарубіжжя.У великих містах США з 20-х рр.ХХ ст. відкривалися курси,мовленнєві клініки та готувалися кадри логопедів.У 1927 р.-булоорганізо-ваноамерик.товариство для вивчення порушень мовлення,в якому брали участь педагоги,та лікарі.Пізніше в Ньо-Йорку були створені логопед.амбулаторії. Проте,як вказують М.Грій та З.Блантон,зростання кількості логопедів відставало від запитів населення.Лікування логопатів у Англії проводилося з кінця ХІХ ст. логопедами-педагогами під керівництвом лікарів.Більшість клінік для лікування дефектів мовленя були відкриті тільки після 2 світової війни.УБельгіїлогопед.роботаяк і у Англії проводилася спільно з лікарями.Для дітей із розлада-ми мовлення при кожній початк.школі в Брюсселі та інших великих містах були організовані лікувальні мовленнєві курси,на яких учні з порушеннями мовленя займалися 4-5 год.щотижня після закінчення навчання.Підготовка логопедів проводилася на спеціальних курсах.Логопед.допомога в Болгарії отримала широкий розвиток тільки після 2-ої світової війни.ЗХа даними Н.Власової при дитячій психоневролог.лікарні в Софії був відкритий 1логопед. стаціонардля дітей із заїканням,де проводилися групові заняття з логопатами (по 8-10дітей),впродовж 2-3 міс.у декількох стаціонарах для дорослих осіб,були організовані при психоневролог.диспансерах,проводилися комплексна логотерапія,де із специфіч-нимилогопед.заняттями та ритмікою застосовувалосямедика-ментозне та фізіотерапевтичне лікування.Кадри готувалися при Софіївськомупсихонев-ролог.інстит-ті,в основному з психоневрології.У Тотлебені знаходиться єдина в Болгарії школа для дітей із поруш.мовлення,де працювали фахівці з високим професійним рівнем підготовки-логопеди та педагоги.Школа була заснована в 1962р.Корекц.логопед.робота й дослідження дітей проводилася спільно з фахівцями-клініцистами,психологами,педагогами.У 1994 р. вчителі школи,викладачі Софійського універ-ту «Святого Климента Орхідського» і Болгар.академії наук заснували фонд «Младлен і Марія Антонови», присвячений творцеві й директорові школи,який пропрацював з дня її заснування й до 1985р.

Підготовка логопедів у Данії розпочалася 1924р до 1958р. нею керували професій-ні організації,а з 1959-державна.Логопедія вва жалася педагог.фахом,а не медичним,проте остання думка є поширеною в Європі.Логопед-це психотерапевт мови і мовлення,професіонал своєї справи,він відповідає за попередження,оцінку,лікування і наукові дослідження людського спілкування. Професія логопед була визнана більше 100 р.тому,оскільки перший «Центр логопедії» був створений у 1898р. як установа,що фінансується державою.Логопедична робота проводилася в Копенгагені в спеціальному інституті, в якому з 1932р.функціону-вало 5 відділень:1)для осіб із заїканням;2)з алалією;3)для осіб із зрощеним піднебінням;4)для глухонімих;5)відділеня з фоні атрії.Заняття в інст.-тіпроводи-лося щодня тривалістю по 5 год.У Данії логопед.терапія є державною і пропону-ється дітям від народженя до 18 р.,також надається дорослим;регулюється Законом про держав.школи,в т.ч.для дітей із особливими освітніми потребами.Організацію логопед. допомоги в країні дітям забезпечує так звана педагог. і психолог. підтримка в т.ч.мовна і мовленнєва терапія.Логопеди-люди,які працюю-тьна консулат.пункті й несуть відповідальність за всіх дітей,що потребують лікувавня в одній або 2-х школах і декількох дичячих садках врайоні,для дорослих створений «Центр мовної терапії».Основна професійна асоціація в Данії-AudiologopediskForening(ALF) була заснов.в 1923р.й стала однією з перших існуючих у світі асоціацій логопедів.Італія.В кінці1920-х р.У Мілані була заснована народна школа для дітей логопатів,робота проводилася вчителями з логопед.освітою.Разоміз цим в Турині,Римі,Неаполі при клініках були відділення в яких проводилося експеримент.вивчення фонетики у зв’язку з її практичн.застосуванням.Організація і розвиток логопед.освіти в Нідерландах.У 1905 р.першими,хто запропонував проводити логопед.роботу,були лікарі отоларингологи при Універ.-ті Амстердаму,в 1907р. її продовжили при університетах Лейдена,Утрехта і Гронінгена.Це був стимул для наукової та професійної роботи в галузі мовлення і голосу.У 1911р.було створено голандську спілку слово вчителя,а в 1918 р.спілку для мовлення і співу.Третя організація,голандська асоціація логопедів і фоніатрів була заснов.в 1927р.,після заснування логопедів і фоніатрів.У 30-хрр. Підготовка фахівців-логопедів проводилася з числа педагогів на 2-річних курсах.У 1927р викладачем співу Бранко ванДантциг засновано спілку «Нідерландське логопед. та фоніатричне об’єднання»,яке проводилологопед.роботу в мовленнєв.клініках Амстердама, Утрехта і Гааги.У 1928р.Б.Дантциг організувала в Ротердамі 3 консультації для проведення лікувально-консульт.терапії хворим на розлади мовлення.Після 2-ї світової війни коло логопед.було зміщено в бік вивчення потології мовлення і голосу за допомогою електрон., радіологічних та інших методів візуалізації в руслі міждисциплінарного підходу,розглядалися питання обстеження,діагности-ки,визначення конкретних розладів мовлення,дані про поширеність хвороб у Нідерландах.У 1974р.група голанд.фахівців отоларингологів була об’єднана в «Робочу групу з фоніатрії» для наукових та професійних інтересів.Згодом її було перетворено на Голландську спілку для корекції патології голосу,мови і мовлення.

В Норвегіїлогопед.допомога в 30-40-р.ХХст. проводилася тільки в 2 спец.школах.Одна з них м.Лізакер мала3 відділення:1)для дітей із заїканням;2)для дітей із вродженим незрощеням піднебіння;3)для дітей з усіма іншими розладами мовлення.Унорвегіїлогопед.допомога є державної службою і надається шкільною системою або системою охорони здоровя,тобто логопеди працюють в лікарнях,школах,реабіліт.центрах.Після 1976р.дорослі теж отримади право на виправленямовлен.порушень після перенесених захворювань або нещасних випадків.унорвегії кожна громада має психолого-педагог.консультац.служби для осіб,що мають особливі освітні потреби. Асоціація логопедів була заснована в 1948 р.Іспанія і Португалія Надання логопед.допомоги у цих країнах знаходиться в приватних руках.У 1930р. в Мадриді буда заснована школа для логопатів.В Португалії логопед несе професійну відповідальність за оцінку,діагностику,профілактику,лікування,наукові дослідження людського спілкува-ння,живлення і ковтання.Це включає всі функції пов’язані з розумінням і висловлюванням в усному та писемному мовленні та інші форми невербальної комунікації. Логопеди працюють в державн. і приватних лікарнях;оздоровчих і лікувально-реабіліт.центрах; національн.службі охорони здоровя;днржавн.і приватних школах;у групах раннього втручання; спеціальн.центрах для дітей з обмеженими можливостями;у приватних клініках;центрах охорони здоров’я для літніх людей.УПольщі в 1932 р.установиз подолання недоліків мовлення і голосу були відкриті у Варшаі,Кракові,Вільно.Це були амбулаторії для хворих із порушенням мовлення.У той час було відомо декілька фахівців-лікарів,що працювали над виправленням порушень мовлення.Пізнішелогопед.допомога знаходилася в розпорядженіВаршав.мовного центру під керівництвом проф. А.Мітріновіч.Зараз це державна служба,яка надає логопед.допомогу в початк. школах,спеціальних школах,психолого-педагог.консульт-ях,лікарнях, реабілітац.Центрах.Фахівців цих установ призначає Дапартамент охорони здоровя і Депертаментосвіти.У секторі хорони здоровялогопед.діагноз може поставити тільки група фахівців:фоніатр,невролог,психолог; у секторі освіти психолого-педагогічні консультації відповідають за ухвалення рішення про мовлен.діагноз,а корекц.робота проводиться в школі(дитсадочках).у польських школах логопеди працюють із дітьми,які страждають від розладу артикуляції,заїкання,незрощення губи, аномалії піднебіння,мовлення.Також логопеди працюють в секторі культури:театрах, на радіо,телебаченні, музичних та художніх школах.!-шалогопед.установа була заснована в 1892 р.ВладиславомОлтушевським,його називають «батьком» польських фоніаторів і творцем польськ.логопед.служби на медичній основі.Провідною фігурою був і професор Леоне Качмарек-Президент Польської логопед.спілки,заснованої в 1963р.,перший польський логопед,головн.редактор журналу «Логопедія»,вчитель кількох поколінь логопедів.Швейцарія.У 30-их рр.ХХст.лікування осіб із розладами мовлення проводилося в установах для глухонімих,а також на мовленнєвих курсах і в мовних класах,які були організовані в Цюріху,Базелі,Женеві.Для підготовки кадрв в Цюріхівськомуунівер-ті читалися лекції з логопедії.УШвеціїлогопед.допомога є державною службою і надається і дорослим і дітям від народження до 18 р. у лікарнях,центрах первинної медико-санітарної допомоги,в сервісних центрах для дітей-інвалідів, в школах і ДНЗ.Роботапроводитьсяу тісному взаємо-зв’язку між лікарями та педагогами.Відкрита 1014р клініка для хворих із дефектами мовлення і голосу в 1935р.перетворена в інститут.Разом із цим,при університ-х і вищих мовних школах функціонували курси з техніки мовлення.У Швеції логопедія вважається медичною професією.ФранціяРозробкою питань логопедії займаються в різних установах Парижа: у дитячому госпіталі,нервово-психіатричній дитячій клініці,лабораторії експеримент. Фоні атрії.Разом з цим, логопед.робота проводиться у ряді допоміжних шкіл.

№58.Визначте основні структурні компоненти педагогічної діяльності

Підготовка сучасного фахівця –логопеда відбуваються в системі вищої педагог.освітивизначається процесами,що відбуваються в соціальн. Й культурному середовищах.Успішне вирішення завдань національн.виховання безпосередньо пов’язане з удосконаленням підготовки педагогів.Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини,як професія педагога.У концепції національного виховання зазначається: «Педагог,учитель,вихователь-довірена особа суспільства,якій воно довіряє найдорожче і найцінніше-дітей, свою надію, своє майбутнє.Доля дітей в руках педагога,в його золотому серці, він має бути джерелом радісного пізнавального та морального зростання своїх вихованців». Суспільство ставить перед учителем завдання бути не тільки професіоналом високого рівні,неповторною особистістю,носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань та високої культури, а й прагнути до втілення в собі людського ідеалу.Педагогічна професія одна з найдавніших. Вона виникла на ранніх етапах розвитку людства у зв’язку з потребою передавати підростаючому поколінню набутий досвід,виділивши згодом в окрему галузь.З моменту виникнення педагог.професії за вчителем закріпилась виховна функція.Учитель-це наставник,вихователь,тому виховна його робота є педагог.діяльністю, спрямованою на розв’язання завдань всебічного гармонійного розвитку особистості шляхом організації виховного середовища й управління різноманітними видами діяльності вихованців.Професійна педагог.діяльність протікає в спеціально організованих суспільством освітніх закладах.

Структурним компонентом педагог.діяльностіє:-мета діяльності;-суб’єктидіяль-ності(педагог,вихованець);- об’єкт діяльності(педагогічний факт, ситуація, яка опосередковано впливає на вихованця);-зміст діяльності;-способи діяльності;

- результат діяльності.

№59. Розкрийте особливості педаг-ї діяльності як суспільного феномена

Педагогогічнапрофесія- вид трудової діяльності,що є джерелом існування спеціально підготовлених в пед.навч.закладах людей,змістом і метою якої є цілеспрямоване створення умов для становлення особистості іншої людини,управління процесом її різнобічного розвитку педагогічними засобами.

Тільки для педагогапед.діяльність є основним видом профес.діяльності,проте пед.діяльністьздійснують не тільки педагоги, але й батьки.,суспільні організації,керівники підприємств,установ,виробничі групи,певною мірою засоби масової інформації.Стратегічна мета пед.діяльності полягає в створені ефективних умов для досягнення вихоанцем певного рівня освіти.Дана мета реалізується через послідовне вирішення педагог.завдань різних видів і різного ступеню складності. В першому випадку це діяльність професійна,а в 2-му –загальнопедагогічна,яку свідомо чинасвдомо здійснює кожна людина займаючись самоосвітою і самовихованням.У зв’язку з цим у професійні обов’яз-ки педагогів входить крім безпосередньої пед.роботи з вихованцями,ще й діяльність із педогізації навколишнього соціального середовища.Професійний педагог несе відповідальність за процес і результат своєї професійно-педагог.діяльності не тільки як громадянин, але й професіонал,тобто людина компетентна.Звідси цілий ряд вимог,що ставляться до педагога в нормативному порядку.Ці вимоги закріплені в стандартах вищої професійної пед..освіти,в кваліфікаційних характеристиках,в посадових інструкціях.Отже, педагог.діяльні-сть–особливий вид суспільно корисної діяльності дорослих людей, свідомо націлених на підготовку підростаючого покоління,до самостійного життя відповідно до економічних,політичних, моральних і естетичних цілей.

№60.Обгрунтуйте ,які суперечності актуалізують реформування професійної підготовки майбутніх фахівців-логопедів

Зростаючі вимоги до якості професійної підготовки висококваліфікованих фахівців- логопедів у сучасній вищій педагог. школі необхідні у зв’язку зі суперечностями між новою якістю життя і функціонуючою системою освіти;-між глибокою опрацьованістю в території педагогіки ідей гуманізації освіти і недостатністю їх реального практичного впровадження;-між постійно зростаючою кількістю дітей,які мають порушення мовлення,що ускладнені вторинними відхиленнями і недостатньою готовністю логопедів до здійснення практ. корекц. діяльності;-між зростаючими вимогами до профес.майстерності логопедів і недостатнім рівнем їх профес.підготовки у виші;- між зростанням об’єктивної соціальної значущості професії логопеда і фактично недооцінкою його праці з бокусуспільства.Крім того,підготовка логопеда в сучасному пед.виші натрапляє на суперечності між: - рівнем розвитку наукового логопедичного знання і рівнем його віддзеркалення у змісті логопед.освіти;практикою підготовки логопеда,що склалася і цілями сучасної логопед.освіти; - потребою студента здобувати логопед.освіту на особистісному рівні та нормативною здатністю учбового процесу; - гострою необхідністю розробки ефективних технологічних моделей підготовки логопедів у виші і недостатністю в практиці логопед.освіти таких моделей та ін.Необхідність вирішення названих протиріч актуалізує проблему модернізації вищої логопед.освіти і створення технолог.моделі підготовки логопедів.Підготовкафахівців- логопедів і ВУЗах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра (Перелік-2006) здійснюється в межах галузі знань «Педагогічна освіта», до якої внесено шість напрямків підготовки фахівців: «Дошкільна освіта», «початкова освіта», «Технологічна освіта», «Професійна освіта», «Соціальна педагогіка» та «Корекційнаосвіта».Стратегія модернізації освіти передбачає,що в основу оновленого змісту освіти будуть покладені «ключові компетентності».

 

№61. Висвітліть зміст компетентісного підходу до підготовки фахівців-логопедів

Підготовка сучасного фахівця-логопеда в системі вищої пед..освіти визначається процесами, що відбуваються в культурному і соціальному середовищі. Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини, як професія педагога. Учитель має бути не тільки професіоналом високого рівня, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань та високої культури. Професійна пед.діяльність протікає в спеціально організованих суспільством освітніх закладах. Структурними компонентами пед..діяльності є: мета діяльності, суб´єкти діяльності, об´єкт, зміст, способи, результати. Стратегічна мета пед..діяльності полягає у створенні ефективних умов для досягнення вихованцем певного рівня освіти. До педагога ставиться цілий ряд вимог в нормативному порядку. Ці вимоги закріплені в стандартах вищої професійної пед..освіти, в кваліфікаційних характеристиках, в посадових інструкціях.

Зростаючі вимоги до якості професійної підготовки висококваліфікованих фахівців-логопедів у сучасній вищій пед..школі необхідні у зв´язку зі суперечностями: між новою якістю життя і функціонуючою системою освіти; між глибокою спрацьованістю в теорії педагогіки ідей гуманізації освіти і недостатністю їх реального практичного впровадження; між постійно зростаючою кількістю дітей, які мають поруш.мовлення, що ускладнені вторинними відхиленнями, і недостатньою готовністю логопедів до здійснення практичної корекційної діяльності, між зростаючими вимогами до професійної майстерності логопедів і недостатнім рівнем їх професійної підготовки у виші. 6 напрямків підготовки фахівців: дошкільна освіта, початкова освіта, технологічна освіта, професійна освіта, соціальна педагогіка, корекційна освіта.

У світовій освітній практиці поняття компетентності виступає як центральне, свого роду «вузлове поняття», - бо компетентність, по-перше, об´єднує в собі інтелектуальну і навичкову складову освіти, по-друге, в понятті компетентності закладена ідеологія інтерпретації змісту освіти, що формується «від результату», по-третє, ключова компетентність має інтеграційну основу, бо вбирає в себе низку однорідних або близькоспоріднених умінь і знань. Проблема відбору базових (ключових) компетентностей є однією з центральних для оновлення змісту освіти. Всі ключові компетентності мають характерні ознаки. Ключові компетентності багатофункціональні й оволодіння ними дозволяє вирішувати різні проблеми в повсякденному, професійному чи соціальному житті. Ключові К.надпредметні та міждисциплінарні, адже застосовуються в різних ситуаціях.

№62. Розкрийте ключові компетентності фахівця-логопеда: професійну, інформаційна, інформаційну, комунікативну та правову.

У світовій освітній практиці поняття компетентності виступає як центральне, свого роду «вузлове поняття», - бо компетентність, по-перше, об´єднує в собі інтелектуальну і навичкову складову освіти, по-друге, в понятті компетентності закладена ідеологія інтерпретації змісту освіти, що формується «від результату», по-третє, ключова компетентність має інтеграційну основу, бо вбирає в себе низку однорідних або близькоспоріднених умінь і знань. Проблема відбору базових (ключових) копетентностей є однією з центральних для оновлення змісту освіти. Всі ключові компетентності мають характерні ознаки. Ключові компетентності багатофункціональні й оволодіння ними дозволяє вирішувати різні проблеми в повсякденному, професійному чи соціальному житті. Ключові К.надпредметні та міждисциплінарні, адже застосовуються в різних ситуаціях.

Професійна К. – якість дій працівника, що забезпечують ефективне вирішення професійно-педагогічних проблем і типових професійних завдань, що виникають у реальних ситуаціях пед..діяльності, з використанням життєвого досвіду, наявної кваліфікації, загальновизнаних цінностей; володіння сучасними освітніми технологіями, технологіями пед..діагностики, психолого-пед.корекції, методичними прийомами для проведення сучасних занять із вихованцями.

Інформаційна К. – якість дій працівника, що забезпечують ефективний пошук, структуризацію інформації, її адаптацію до особливостей пед..процесу і дидактичних вимог, формулювання учбової проблеми різними інформаційно-комунікативними способами, кваліфіковану роботу з різними інформ.ресурсами, професійними інструментами, готовими програмно-методичними комплексами; регулярна самостійна пізнавальна діяльність, використ. копм´ютерних і мультимедійних технологій.

Комунікативна К. – якість дій працівника, що забезпечують ефективне конструювання прямого і зворотного зв´язку з іншою людиною; встановл. контакту з вихованцями різного віку, батьками, колегами, вміння виробляти стратегію, уміння переконувати, володіння ораторським мистецтвом, усним і писемним мовленням, публічним представленням своєї роботи, відбором форм і методів презентації.

Правова К. – якість дій працівника, що забезпечують ефективне використання у професійній діяльності законодавчих та інших нормативних правових документів органів влади для вирішення відповідних професійних завдань.

№63. Визначте завдання та обов´язки, вимоги до знань вчителя-логопеда.

Логопед – корекційний педагог, що займається виявленням, запобіганням та усуненням мовленнєвих порушень у дітей, підлітків і дорослих.

Підготовка сучасного фахівця-логопеда в системі вищої пед.освіти визначається процесами, що відбуваються в культурному і соціальному середовищі. Стратегічна мета пед..діяльності полягає в створенні ефективних умов для досягнення вихованцем певного рівня освіти. Дана мета реалізується через послідовне вирішення пед..завдань різних рівнів і різного ступеня складності. В першому випадку – це діяльність професійна, а в другому – загально педагогічна, яку свідомо або несвідомо здійснює кожна людина по відношенню до інших і до самої себе, займаючись самоосвітою і самовихованням.

Зростаючі вимоги до якості професійної підготовки висококваліфікованих фахівців-логопедів у сучасній вищій пед..школі необхідні у зв´язку зі суперечностями: між новою якістю життя і функціонуючою системою освіти; між глибокою спрацьованістю в теорії педагогіки ідей гуманізації освіти і недостатністю їх реального практичного впровадження; між постійно зростаючою кількістю дітей, які мають поруш.мовлення, що ускладнені вторинними відхиленнями, і недостатньою готовністю логопедів до здійснення практичної корекційної діяльності, між зростаючими вимогами до професійної майстерності логопедів і недостатнім рівнем їх професійної підготовки у виші, між зростанням об´єктивної соціальної значущості професії логопеда і фактичною недооцінкою його праці з боку суспільства, рівнем розвитку наукового логопедичного знання і рівнем його віддзеркалення в змісті логопед.освіти та ін..

№64. Назвіть кваліфікаційні вимоги до вчителя-логопеда.

У кожному ДНЗ, школі є діти з розладами мовлення. Для дітей із складними вадами створені спеціальні заклади.

Кваліфікація логопеда може визначатися трьома складовими: рівнем освіти, стажем пед..діяльності, кваліфікаційною категорією. Як правило. Логопеди мають вищу освіту за фахом. Не рідше ніж 1 раз на 5 років проходять атестацію.

Вчитель-логопед. Завдання та обов´язки. Розробляє і вдосконалює навч.-корекційні програми. Здійснює навчальну, компенсаційну, реабілітаційну роботу з дітьми, які мають мовл.порушення. Забезпечує умови для засвоєння інвалідами компенсаційно-корекційних програм із урахуванням порушень, вікових та індивідуальних особливостей, сприяє їх соціальній реабілітації. Вивчає і фіксує динаміку розвитку дитини. Створює сприятливі організаційно-педагогічні умови для дітей із тяжкими мовл.морушеннями. Обирає форми, методи, засоби корекційно-реабілітаційного процесу. Надає батькам консультативну допомогу щодо виправлення дефектів усного та писемного мовлення їх дітей. Планує роботу, проводить аналіз її результатів, веде встановлену психолого-педагогічну, реабілітаційну та статистичну документацію.

Повинен знати: Закон України «Про освіту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів», державні програми професійної реабілітації та зайнятості осіб із обмеженими фізичними можливостями, основні відомості з логопедії, загальні та спец.психолого-педагогічні дисципліни, принципи організації навчально-виховного, мовно-корекційного й компенсаційного процесу.

Кваліфікаційні вимоги. Вища категорія: повна вища освіта відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст). Підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією вчителя-логопеда – не менше 8 років.

І категорія: ІІ-ІІ-ІІ- Стаж не менше 5 років

ІІ категорія – ІІ-ІІ-ІІ – Стає не менше 3 років.

Вчитель-логопед: повна вища освіта відповідного напрямку без вимог до стажу роботи.

 

№65. Розтлумачте підходи до визначення поняття «мовна особистість» та визначте її рівні.

Поняття мовна особистість у працях науковців трактується неоднозначно. З. Попов: система мови локалізована у мозку людей, які говорять, а тому, уявляючи будову самої системи, можна починати досліджувати передумови та умови її становлення, існування та функціонування в середовищі, тобто переходити до МО. Г.Богін зміст цього поняття розкриває як багатошаровий і багатокомпонентний набір мовних здібностей, умінь, готовностей до здійснення мовних вчинків різного ступеня складності. І.Кон, К.Платонов: МО – це поглиблення, розвиток, насичення доповню вальним змістом поняття особистості взагалі та її реконструювання в основних своїх рисах на основі мовних засобів. Ю.Караулов розглядає МО як особистість, що виражає себе в мовленні (тексатах) і через мовлення.

Водночас у вирішенні цього питання необхідно виходити з розуміння сучасною психологією особистості взагалі. Наука трактує особистість як відносно стабільну організацію мотиваційних перемінних, прихильностей, що виникають у процесі діяльності із взаємодії між біологічними спонуканнями і соціальним та фізичним оточенням, його умовами.

Рівні організації МО:

І- вербально-семантичний. Зміст рівня становить стійка, незмінна частина у структуріМО, що забезпечує дитині розуміння і взаєморозуміння за допомогою таких мовленнєвих одиниць як слово, вербально-граматична сітка, зразки поєднання мовленнєвих одиниць. Ступінь сформованості відношень між словами охоплює всю різноманітність їх граматичних, семантико-синтаксичних та асоціативних зв´язків. Завдання педагога –накопичення, активізація і розвиток словника, формування і розвиток граматико-парадигмальних та асоціативних зв´язків.

ІІ- (тезарусний) лінгво-когнітивний –передбачає вичленування з загально значимої (інваріантної) частини подальший аналіз перемінної (варіативної) частини в її картині світу. Для цього рівня також характерним є використання слів. Однак тепер вони мають описовий статус – узагальнюючі слова, крупні концепти, дескриптори.Дитина вибирає, привласнює саме ті слова, що можуть відображати її життєве кредо, її життєву домінанту, знання і розуміння певного навчального поняття.

ІІІ – авербально-семантичний – дитина здатна завдяки накопиченню в пам´яті всієї сенсорної інформації, яка надходить в аналізатори під час її взаємодії з предметами (їх розгляданням, доторканням, рухами), формувати зміст. Найсуттєвішим компонентом синтезу є мисленнєвий, що передує власне вербальній діяльності. Розуміння дитиною чужого мовлення стає не тільки перцептивним, а й апперцептивним, оскільки воно представлено не лише зовнішнім мовленнєвим показником, а й усім внутрішнім і зовнішнім досвідом дитини.

ІІІ – (вищий) – мотиваційно-прагматичний – охоплює виявлення та характеристику індивідуальних мотивів і цілей, які рухають розвиток особистості, її поведінку, керують походженням її мовленнєвого висловлювання. На цьому рівні йдеться про комунікативно-діяльнісні потреби.

 

№66. Дайте характеристику напрямів формування мовної особистості дитини з ОПФР

Мовна особистість – людина, яка володіє сукупністю здатностей і характеристик, які обумовлюють створення і сприйняття нею текстів, що вирізняються мірою структурно-мовної складності та глибиною й точністю відображення дійсності.

Готовнісна модель спирається на сукупність готовностей (здібностей) дитини до здійснення різних видів мовленнєво-мисленнєвої діяльності.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.7.202 (0.024 с.)