Напрями формування мовної особистості дитини з ОПФР 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Напрями формування мовної особистості дитини з ОПФР



Рівні мовної особистості Формування готовностей (здібностей) до здійснення різних видів діяльності різного ступеня складності
І Вербально-семантичний До розпізнавання і здійснення складо-ритмічний структур та їх артикуляційних корелят; до правильної номінаціх без пошуку лексичного варіанту (тобто здатність здійснювати самостійну діяльність, що спирається на асоціацію звукового компонента мовлення з предметом)
ІІ Лінгво-когнітивний До пошуку засобів словесного виразу для забезпечення достатнього розуміння висловлювання в цілому; до здійснення вибору слів; поєднання, комбінування мовленнєвих елементів при утворенні речень; до надання визначення поняттям, що використовуються для поєднання питання/відповіді у діалозі та для імпровізації різних видів діалогу; до інтеріоризації мовлення; до використання різних видів внутрішнього мовлення; до утворення, використання і розуміння генералізованих висловлювань (тобто здатність до логічного переходу від одиничного до загального); до проведення цілеспрямованого розміщення і сполучення мовленнєвих елементів речення в часі; до побудови і розуміння ієрархічних семантичних (логічних) зв´язків; до здійснення адекватного породження і прийому тексту різного обсягу; до здійснення перекодування думки та її семантичного уявлення в глибиннл-семантичну структуру майбутнього висловлювання
ІІІ Авербально-семантичний До здійснення лаконізації (компресії) мовленнєвих засобів; до здійснення редукування (скорочення, спрощення) мовленнєвих засобів; здійснення авербального абстрактного мислення; формування «відчуття»мови
ІV Мотиваційний До здійснення причинної зумовленості висловлювання; здійснення задуму майбутнього висловлювання; до врахування у спілкуванні у спілкуванні «фактору адресата», його пресуппозиції, а також до керування спілкуванням

 

 

№67. Проаналізуйте спільне та відмінне в діяльності практичного психолога, який працює в масових і спеціальних закладах освіти.

У корекційній роботі з дітьми з порушеннями мовлення задіяні не лише логопеди, а й психологи. Між ними повинна бути співпраця. Психологічна служба є порівняно молодим структурним підрозділом освітніх закладів, особливо в спеціальних дошкільних закладах і школах. Психолог повинен мати спеціальну корекційно-психологічну освіту, добре орієнтуватися у психологічних особливостях дітей з особливими освітніми потребами, володіти спеціальними прийомами роботи.

Виконання професійних обов’язків психолога в умовах спеціальних закладів полегшується завдяки меншій наповнюваності таких закладів, а також, що частина функцій, що виконує психолог в загальноосвітньому закладі виконується дефектологом. Складність: значно більша частина дітей потребує допомоги. Зазвичай школи з тяжкими порушеннями мовлення є інтернатами, що позначається на психіці дітей.

Спільне: потреба тісної взаємодії з педагогічним колективом. Психолог і педагог однаковою мірою є суб’єктами шкільної психологічної служби. Здійснює діагностичну, корекційну, консультативну та профілактичну роботу.

Відмінне: у роботі спеціальних закладів насамперед зумовлене розподілом корекційної функції з педагогом. Корекції пізнавальної та емоційно-вольової сфери потребують всі вихованці цього закладу. Ці завдання реалізується пед..колективом завдяки спеціально організованій навчально-виховній роботі. Психолог зосереджує свої зусилля на виправленні або послабленні грубих порушень окремих психічних функцій, які спостерігаються у деяких учнів. Найчастіше це проблеми пізнавальної діяльності, спілкування, порушення емоційної сфери, неадекватної самооцінки, грубими розладами уваги.. Психолог працює на запит. До нього звертаються з проханням вчитель, учні, батьки, психолог розв. Певну проблему. За потреби психолог залучає педагогів до діагностичної роботи. На основі результатів психологічного обстеження та визначається діагноз медобстеження, на учня складається характеристика, уточнюється діагноз, визначаються напрями та засоби корекції, обговорюється зміст і частка корекційної роботи вчителя й психолога.

Завдання та обов’язки практичного психолога. Бере участь в організації освітнього процесу, забезпеченні всебічного особистого розвитку дітей, підлітків,зміцненні психічного здоров. Виявляє причини, що ускладнюють становлення особистості дитини, надає допомогу учням, вчителям у вирішенні питань навч. та виховання дітей шляхом психодіагностики, психопрофілактики, психолого-пед.корекції, консультування. Планує, розробляє, упроваджує практику розвиваючі, корекційні програми навч.-вих.діяльності, сприяє вибору професій. Здійснює первинну профілактику алкоголізму, наркоманії, бере участь у роботі ПМПК.

№68. Схарактеризуйте засоби логопедичного впливу.

Логопедичний вплив – це пед.процес, у якому реалізуються завдання корекційно-розвиваючого,корнкційно-навчального та корекційно-виховного характеру за допомогою наступних засобів: начання, виховання, корекції, компенсації, адаптації, профілактики мовленнєвих порушень. Логопедичний вплив при необхідності може поєднуватися із медикаментозним, фізіотерапевтичним, психотерапевтичним впливами.

Логопедичний вплив – це пед..процес, спрямований на корекцію і компенсацію порушень мовленнєвої діяльності, виховання і розвиток особистості дитини з порушеннями мовлення. Основним напрямом логопед.впливу є розвиток мовлення, корекція і профілактика його порушень. У процесі логопед.роботи передбачається розвиток сенсорних функцій; розвиток моторики,особливо мовленнєвої, пізнав.діяльості, мислення, пам’яті, уваги. Логопед. Вплив має бути спрямований на стимуляцію мовл.розвитку з урахуванням функції мовленнєвого механізму, корекцію і компенсацію порушень окремих ланок і всієї системи мовл.діяльності, виховання і навчання дитини з мовл.порушеннями для подальшої інтеграції її в середовище дошкільників, що нормально розвиваються. В разі виражених (тяжких) порушень мовлення велику роль відіграють перебудова мовл. функції і формування компенсаторних механізмів. Логопед.вплив здійснюється різними методами.

Логопедичний вплив здійснюється в таких формах навчання: фронтальне, під групове, індивідуальне заняття, урок.

№69. Розкрийте, за допомогою яких методів здійснюється логопедичний вплив.

Практичні методи: вправи, ігри, моделювання

Вправа - багаторазове повторення практичних і розумових дій. Ефективні при усуненні артикуляційних і голосових розладів. В результаті повторення артикуляційних дій створюються передумови для постановки звука. Вправи поділяються на наслідувально-виконавські для зразка), конструктивні (наприклад, для усунення оптичної дисграфії), творчі (передбачається використання засвоєних способів у нових умовах)

Ігровий метод припускає використання різних компонентів ігрової діяльності у поєднанні з іншими прийомами. Гра підбирається відповідно відповідно до визначеної мети корекції.

Моделювання – процес створення моделей та їх використання з метою формування уявлень про структуру об’єктів, відносини і зв’язки між елементами цих об’єктів.

Наочні: є тими формами засвоєння знань, умінь і навичок, які знаходяться в істотні залежності від наочних посібників і технічних засобів навчання. Це спостереження, розгляд малюнків, картин, макетів, перегляд артикуляційних профілів, діафільмів, кінофільмів, прослуховування аудіозаписів

Словесні: це розповідь, бесіда, читання.

Розповідь: це виклад навч.матеріалу, що носить описовий характер.

Бесіди: попередні, підсумкові, узагальнюючі.

Умови виконання вправ:

Усвідомлення дитиною мети

Систематичність

Поступове ускладнення умов

Усвідомлене виконання практичних і мовленнєвих дій

Диференційований аналіз і оцінка виконання

Логопедичний вплив здійснюється в таких формах навчання: фронтальне, під групове, індивідуальне заняття, урок.

За характером спрямованості методи поділяються на: методи прямого впливу і методи обхідних шляхів.

№70. Висвітліть особливості надання логопедичної допомоги в закладах системи освіти, охорони здоров´я, соціального захисту населення.

Логопед.допомога – це форма організації процесу з попередження, діагностики та подолання різних видів порушення мовлення, дихання, голосу у дітей, підлітків та дорослих. Професійно цю діяльність здійснює педагог-логопед, який володіє практичними навичками навчання, виховання і корекції мови і мовлення.

Логопед.допомога в закладах системи освіти здійснюється в дошкільних навч.закладах- це логопед.групи для дітей із ФФНМ, ЗНМ і заїканням, загальноосвітніх школах – у шкільних логопед.пунктах, районних логопед.пунктах, логопед.кабінетах ПМПК, та спец.закладах: логопедичні ДНЗ, спецшколи-інтернати для дітей із тяжкими вадами мовлення, логопед.кабінети спеціальних шкіл-інтернатів.

Логопед.допомоги в закладах охорони здор. Здійснюється в поліклініках, дит.будинках, психоневрологічних диспансерах та відділеннях, клінічних санаторіях.

Логопед.допомога в закладах соц.забезпечення та соц. політики здійснюється у логопед.кабінетах реабілітаційних центрів для дітей, підлітків і дорослих інвалідів.

Основною метою логопед.допомоги в ДНЗ та шкільних закладах є забезпечення ефективності навч.-вих.процесу та розвитку осіб із вадами мовлення, попередження шкільної неуспішності та мовленнєвих порушень.

 

 

№71. Проаналізуйте групу дітей із фонетико-фонематичним недорозвитку мовлення

До його складу входять:

а) дошкільники із порушенням звуковимовної складової мовлення при збереженій іннервації та без анатомо-фізіологічних дефектів мовленнєвого апарату (діти з дислалією)[1];

б) діти із порушенням звуковимови внаслідок недостатньої іннервації мовленнєвого апарату (дошкільники з дизартрією);

в) дошкільники з порушеннями тембру голосу та звуковимови, обумовленими анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату (діти з ринолалією);

г) діти з недостатньо сформованою звуковимовною складовою та з патологічно прискореним темпом мовлення (дошкільники з тахілалією на фоні простої дислалії);

ґ) дошкільники з порушеннями голосу (діти з дисфонією) на фоні простої дислалії;

д) діти з порушеною звуковимовою, яка стала для них звичкою (найчастіше через наслідування дефектної звуковимови членів родини).

Мовлення дітей з ФФН характеризується неправиль­ною вимовою звуків: пропусками, спотвореннями, замінами. Найтиповішими є заміни звуків на більш прості за місцем і спо­собом артикуляції (наприклад, р замінюється на л або в). При цьому дитина той самий звук може замінювати різними звука­ми: «лука» — рука, «ковово» — корова тощо. В низці випадків ди­тина може правильно вимовляти ізольований (окремий) звук, а в самостійному мовленні замінювати, спотворювати його.

Кількість порушених звуків у дитини з ФФН може бути до­сить значною—до 16—20. Таке порушення звуковимови у дітей безпосередньо зумовлене несформованістю у них фонематич­ного слуху.

Виділяють три можливі стани у разі недорозвинення фоне­матичного слуху:

• недостатній розвиток і впізнавання тільки тих звуків, вимо­ва яких порушена;

• недостатній розвиток значної кількості звуків із різних фо­нематичних груп за відносно сформованої вимови їх;

• глибоке фонематичне недорозвинення, коли дитина прак­тично не може виділити їх зі складу слова, визначити по­слідовність звуків у слові.

Поряд з порушеною звуковимовою у дітей з фонетико-фо-нематичним недорозвиненням спостерігаються помилки в складовій структурі слова і звуконаповненості.

Крім зазначених вище по­рушень мовленнєвого (вербального) характеру, окремо слід сха­рактеризувати можливі особливості в перебігу вищих психіч­них функцій у дітей з ФФН:

• увага у таких дітей може бути нестійкою, нестабільною і ви­черпуватися, а також слабко сформованою, довільною, коли дитині важко зосередитись на одному предметі і за спе­ціальним завданням переключитися на інший;

• пам'ять може не відповідати нормі. При цьому дитині по­трібно більше часу і повторів, щоб запам'ятати заданий ма­теріал;

• спостерігаються особливості в перебігу мисленнєвих опера­цій: поряд з переважанням наочно-образного мислення у дітей можуть виникати труднощі в розумінні абстрактних по­нять і відношень.

№72. Назвіть основні ознаки загального недорозвитку мовлення

(ЗНМ) — різні складні мовні розлади, при яких порушується формування всіх компонетов мовної системи, тобто звукової сторони (фонетики) і смислової сторони (лексики, граматики).

ЗНМ (загальне недорозвинення мовлення) - різні складні мовні розлади,при яких порушено формування всіх компонентів мовної системи, тобто звукової сторони (фонетики) і смислової сторони (лексики, граматики).

Загальне недорозвинення мовлення може спостерігатися при складних формах дитячої мовної патології: алалии, афазії (завжди), а також ринолалии,дизартрії (іноді). Не дивлячись на різну природу дефектів, у дітей з ЗНМє типові прояви, вказуючі на системні порушення мовної діяльності:

-Більш пізніший початок мовлення: перші слова з'являються до 3-4, а іноді і до 5годам;

-Мовааграмматична і недостатньо фонетично офомлена;

-Експресивна мова відстає від імпресивної, тобто дитина, розуміючи звернену до нього мову, не може сама правильно озвучити свої думки;

-Мова дітей з ЗНМ малозрозуміла.

Найчастіше, кажучи про ЗНМ, мають на увазі мовні розлади дітей знормальним інтелектом і слухом. Річ у тому, що при порушеннях слуху або інтелекту недорозвинення мовлення, зрозуміло, виникає в більшості випадків, проте при цьому ЗНМ вже носить характер вторинного дефекту.

Виділяють три рівні мовленнєвого недорозвитку.

І рівень характеризується відсутністю мови (так звані "безмовні діти"). Діти цього рівня для спілкування користуються белькотінням, звуконослідуванням, окремими іменниками і дієсловами побутового змісту, обривками речень, звукове формування яких нечітке і нестійке. Нерідко свої промовляння дитина підкреслює мімікою і жестами. У дітей із нормальним інтелектом, на відміну від дітей олігофренів, пасивний словник значно перевищує активний. Характерним для дітей цього рівня є використання однослівних речень. Фонематичний слух грубо порушений. Завдання по звуковому аналізу слів дітям цього рівня незрозумілі.

ІІ рівень мовленнєвого недорозвитку характеризується тим, що крім жестів і белькотіння з'являються хоч і перекручені, але й постійні загальновживані слова. ("Алязай. Діти алязайубиляют. Капутн, лідоме, лябаки." - Урожай. Діти урожай збирають. Капусту, помідори, яблука.) Починається розрізнення деяких граматичних форм, але лише по відношенню до слів із наголошеними закінченнями. Форми числа, роду і відмінка не несуть для таких дітей смислорозрізненої функції. Словозміна носить випадковий характер. Слова нерідко вживаються у вузькому значенні, рівень мовного узагальнення дуже низький. При відтворенні слів грубо порушується звуконаповнюваність: спостерігаються перестановки складів, звуків, зміни і уподібнення складів, скорочення звуків при збігу приголосних. Діти П рівня ЗНМ не підготовлені до оволодіння навичками звукового аналізу і синтезу.

IIIрівень мовленнєвого недорозвитку характеризується наявністю розгорнутої фразової мови з елементами лексико-граматичного і фонетико - фонематичного недорозвитку. Діти цього рівня вступають у контакт із оточуючими, але лише у присутності батьків, які вносять певні пояснення. (" Мамойіздиляасьпак" - З мамою їздила в зоопарк).Характерним є недиференційована вимова звуків (свистячих, шиплячих, африкатів і сонорних). Разом з тим діти уже користуються всіма частинами мови, правильно вживають прості граматичні форми, намагаються будуватискладносурядні і складнопідрядні речення. Не затрудняються в назві предметів, дій, ознак, якостей і станів, добре відомих їм із життєвого досвіду.

 

№73. Основні ознаки ЗНМ та етапи логопедичної роботи з даною групою дітей



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; просмотров: 864; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.87.69 (0.027 с.)