Вступ до спеціальності : логопедія.

Вступ до спеціальності: логопедія.

Білет №1. Назвіть пріоритетні напрямки розвитку системи освіти в Україні.

Національна доктрина передбачає такі пріоритетні напрямки:

-особистісна орієнтація освіти;

-формування національних та загальнолюдських цінностей;

-створення для громадян певних умов для здобуття освіти;

-поступове підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

-розвиток системи неперервної освіти та навчання протягом життя;

- пропаганда здорового способу життя;

-розширення україномовного освітнього простору;

-забезпечення економічних та соціальних гарантій для професії самореалізації педагогічних, наук.-педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу;

-розвиток дошкільних, позашкільних, заг.середньої освітиу сільській місцевості та профтех освіти;

-організоване поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної і психологічної науки, дистанційної освіти;

-запровадження освітніх інновацій та інноваційних технологій;

-створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними навч.закладів;

-створення ринку освітніх послуг та науково-технічного забезпечення;

-інтеграція вітчизняної освіти до європ.світового освітнього простору.

Білет №2. Охарактеризуйте основні ланки системи освіти України.

Закон України «Про освіту»(ст..29)визначає ланки:

1)Дошкільна освіта: дошк.закладами освіти є:дитячі ясла,дитсадки, дит.ясла-садки сімейні, прогулянкові, дошкільні компенсуючі (корект.психічн. і фіз..розвитку), дитсадки інтернатного типу.

2)Заг.сер.освіта здійснює цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру. Відповідно до закону Укр. «Про заг.сер.освіту», належать:

-серед. ЗОШ, спец.школа (з поглибленим вивченням), гімназія, ліцей, колегіум, ЗОШ-інтернат, загальноосвітня санаторна школа, школа соціальної реабілітації, вечірня школа.

Іншими навчальними закладами сер.освіти є: позашкільний навч-виховн.заклад (спорт.); міжшкільний навчально-виробничий комбінат (профпідготовка); профтехнічний навч.заклад;вищий навч.заклад 1-2ст.

3)Позашкільна освіта (розв.здібностей): палаци, будинки, центри дит.творчості; клуби, спорт.школи.

4)Професійно-технічна освіта: проф.-тех.училище, училище-завод, вище профучилище, центр підготовки і перепідготовки робітн.кадрів.

Білет №3.Назвіть державні органи управління вищою освітою.

Управління освітою здійснюється держ.органом управління та органами громад.самоврядування.

До держ.органів управління належать:

-Мін.освіти і науки, молоді та спорту України,

-Центральні органи виконавчої влади Укр., яким підпорядковані навч.заклади;

-Вища атестаційна комісія Укр.;

-Державна акредитаційна комісія.

Білет №4.охорактеризуйте сучасну систему освіти України.

Під системою освіти розуміють сукупність органів управління освітою, наукових і освітньо-виховних закладів різних типів і ступенів (дошільні, початкові, середні, середні спеціальні, виші, післядипломної освіти). Закон Укр «Про освіту» гарантує громадянам право на безкоштовну освіту в усіх держ.навч.закладах незалежно від статі, раси, національності, соц..і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, релігії, здоровя, проживання. Навчально-виховна діяльність закладів освіти базується на принципах: доступності; рівності умов у повній реалізації здібностей, розвитку; гум анізм, демократизм; органічний зв'язок освіти з нац..історією, культурою; незалежність освіти від партій, релігії; інтеграція з наукою і виробництвом; взємозвязок з наукою ін..держав; прогностичність; наступність; безперервність, різноманітність.

Білет №5.За якими освітньо–кваліфікаційними рівнями здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ.

Передбачено такі освітньо-кваліфік. рівні вищої освіти: молодш.спеціаліст, бакалавр, магістр, а також вводяться рівні доктора філософії та доктора наук. Типи вишів: університет, академія, коледж, профес.коледж.

Післядипломна освіта. Самоосвіта громадян (відкриті народні ун-ти, лекторії, бібліотеки)

Аспірантура є основною формою підготовки наук.-педаг. та наук. Кадрів. Очна-3 роки, заоч – 4р.

Докторантура 3 роки

Кандидат наук -1-ий наук ступінь в Укр., присуджується особам, які склали канд..мінімум і захистили канд..дисертацію.

Доктор наук – захист докторської дисертації, маючи ступ.кандидата наук або магістра.

Старший наук.співробітник–учене звання в наук.-дослідних установах. Надається докторам і канд..наук.

Доцент- вчене звання для викладачів вишів.

Професор – присвоюється найбільш кваліфікованим викладачам вишів.

Білет №6. Назвіть основні завдання та принципи створення зони Європейської вищої освіти (6 цілей Болон.процесу)

У Болоньї 18-19 червня прийнято спільну декларацію (підпис. Міністрами 31 європ.країни), де визначено основні завдання:

-забезпечення працевлаштуванням випускників у Європі (додаток до диплома);

-підвищення міжнародної конкурентоспроможності;

-прийнято 2-циклове навчання (бакалавр-магістр);

-упровадження кредитної системи за типом європ. Системи перерахування залікових одиниць трудомісткості;

-сприяння мобільності студентів і викладачів;

-забезп.високоякісних стандартів вищої освіти;

-запровадження європейських критеріїв вищ.освіти (навч.плани, програми та ін).

Білет №7.Поясніть особливості двоступеневої системи вищої освіти в європ.країнах.

Двоступеневу систему вищої освіти схвалили учасники Болонського форуму. Після завершення 1-го циклу вищої освіти присв-ся вчений (академічний)ступінь бакалавра. Кінцевим результатом 2-го циклу навчання протягом одного-двох років має бути вчений (академ) ступінь магістра.

Білет №8. Назвіть основні види навчальних занять у вищ.навч.закладі.

Ефективною формою навчання є лекція. Вимоги: моральний бік лекції і викладача; науковість, інформативність, доказовість, аргументованість, емоційність, активізація мислення, чітка структура, методична обробка, доступна мова, використання аудіовізуальних дид.матеріалів. Типи: вступна, тематична, оглядова, прес-конфереенція, проблемна, візуалізація.

Семінарське заняття (осн.вид практичних занять гуманітарних наук).

Консультація (організація навч-пізнав.діяльності з 1 чи групою студентів).

Колоквіум (навч.заняття, розмова викладача для встановлення рівня знань студента).

Інд.заняття (з окремим студентом для підвищ.рівня його підготовки).

Самост.робота. Інд.навчально-дослідне завдання. Залік (підсумкова форма). Іспити (склад.з білетами, які затвердж. кафедрою). Курс.робота. Держ.випускні іспити. Дипломні роботи

Білет №9.Визначте чотири групи заг-навч.умінь, якими повинні оволодіти студенти в процесі навчання у ВНЗ.

1.Навчально-організаційні: організація робочого місця; планування поточної роботи; націленість на виконання завдання;здійснення самоконтролю, самоаналізу;співробітництво під час навч.завдань.

2.Навч.-інтелектуальні: охайно, швидко писати (60 зн/хв), оптимальна швидкість читання 120-130 сл/хв.;

аналізувати навч.матеріал; порівняння об’єктів, фактів; систематизувати; узагальнювати, резюме, виділяти головне, застосування дослідн.прийомів.

3.Навч.-інформаційні: користування каталогом, комп.джереломінф-ї, словниками, енциклопедіями, складати картотеку; тези, плани, конспекти.

4.Навч.-комунікативні:уміння слухати, рівномірний розподіл уваги протягом великого періоду часу; конспектувати; читати текст і слухати інструктаж до нього; викладати думки літературною мовою; виступати перед аудиторією, склад. план виступу; вести дискусію, аргументувати.

Магістерська праця

В ієрархії студентських наукових робіт ця робота є найскладнішою та найвідповідальнішою. Оскільки в маґістратуру зможе потрапити після відповідних випробувань тільки незначне число з тих, хто починав навчання, то, відповідно, й вимоги до наукових праць, які завершуватимуть навчання в маґістратурі, будуть найсерйознішими.

Повною мірою це стосується як традиційних наукових робіт, так і творчих захистів. Якщо студенти-магістранти мають на меті обрати роботу другого типу, то вони повинні усвідомлювати, що основою таких праць можуть стати лише творчі напрацювання найвищого ґатунку. Окрім того, студентам слід орієнтуватися на те, щоб у їхніх журналістських доробках домінував аналітичний спосіб викладу (тобто, журналістські матеріали, створені на основі застосування аналітичних, оглядових та художньо-публіцистичних методів пізнання дійсності). Власне журналістська аналітика повинна стати основою чи відправною точкою для поглиблених чи розширених наукових пошуків, без яких неможливо уявити повноцінну та досконалу маґістерську працю (навіть у формі творчого захисту). Теоретико-аналітична частина магістерських робіт у формі творчого захисту повинна становити не менше половини загального обсягу праці, тобто обіймати щонайменше 40 друкованих сторінок (повний обсяг наукового дослідження повинен мати не менше 80 сторінок).

Коли ж говорити про специфіку власне наукових робіт традиційного типу, то треба відзначити, що вони мали б стати повноцінним і якісним наукових продуктом, створеним на основі попереднього досвіду написання студентських наукових робіт та доведеним до належного рівня за час інтенсивної праці в маґістратурі. Обсяг таких робіт повинен бути не меншим 80 друкованих сторінок, а його внутрішнє наповнення мають визначати ті обов’язкові елементи грамотно побудованого дослідження, які детально описані нижче.

Студенти також повинні пам’ятати, що магістерська праця вимагає обов’язкового включення у свою структуру ще одного елемента, якого могло не бути у роботах, написаних на ІІІ і IV курсах, - реферату-анотації обсягом 2-3 сторінки, написаної англійською чи німецькою мовами (детальніше обґрунтування суті та призначення анотації буде подано нижче).

Знаючи та чітко усвідомлюючи зазначені вище відмінності студентських наукових робіт на різних курсах навчання, значно легше орієнтуватися та практично застосовувати ті спільні риси, які визначають будь-яке наукове дослідження (його у жодному випадку не можна плутати із журналістським дослідженням чи розслідуванням) та кваліфікований науковий виклад.

№17. Розкрийте структурні складові наукової статті, тез, доповіді.

Наукова стаття - є одним із видів публікацій, в якій подаються проміжні або кінцеві результати, висвітлюються конкретні окремі питання за темою дослідження, фіксується науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.

Наукова стаття подається до редакції в завершеному вигляді відповідно до вимог, які публікуються в окремих номерах журналів або збірниках у вигляді пам´ятки автору. Оптимальний обсяг наукової статті (0,5 - 0,7 авт.арк.).

Рукопис статті повинен мати повну назву роботи прізвище та ініціали автора, анотацію (на окремій сторінці), список використаної літератури.

Стаття має просту структуру:

- вступ (постановка наукової проблеми, актуальність, зв´язок з найважливішими завданнями, що постають перед Україною, значення для розвитку певної галузі науки і практики - 1 абзац або 5-10 рядків);

- основні дослідження і публікації з проблеми, за останній час, на яких спирається автор, проблеми виділення невирішених питань, яким присвячена стаття (0,5 -2 сторінки машинописного тексту);

- формулювання мети статті (постановка завдання) - висловлюється головна ідея даної публікації, яка суттєво-відрізняється від сучасних уявлень про проблему, доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених. Мета статті випливає з постановки наукової проблеми та огляду основних публікацій з тем (1 абзац, або 5-10 рядків);

- виклад змісту власного дослідження - основна частина статті. В ній висвітлюються основні положення і результати наукового дослідження, особисті ідеї, думки, отримані наукові факти, програма експерименту. Аналіз отриманих результатів, особистий внесок автора в реалізацію основних висновків тощо (5-6 сторінок);

- висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їх значення для теорії і практики, суспільна значущість та перспективи (1/3 сторінки).

Тези (від thesis - положення, твердження) - це коротко, точно, послідовно сформульовані ідеї, думки, положення наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої наукової праці.

Тези доповіді - це опубліковані на початку наукової конференції (з´їзду, симпозіуму) матеріали попереднього характеру, що містять виклад основних аспектів наукової доповіді.

Обсяг тез може бути в межах 2-3 сторінки машинописного тексту через 1,5-2 інтервали.

Алгоритм тези можна подати так:

теза - обґрунтування - доказ - аргумент - результат - перспектива.

Тези доповіді, будь-якої наукової публікації оформляють згідно до вимог:

- у правому верхньому куті розміщують прізвище автора та його ініціали та доповнюють відомостями про нього;

- назва тез доповіді коротко відображає головну ідею, думку, положення (2-5 слів);

- послідовність викладу змісту може бути наступна: актуальність, проблеми; стан розробки проблеми в науці і практиці; основна ідея, положення, висновки дослідження; основні результати та їх практичне значення. В тезах зазвичай не використовують цитати, цифровий матеріал.

Формулювання кожної тези починається з нового рядка, кожна теза має самостійну думку, висловлену в одному або кількох реченнях.

№18. Охарактеризуйте зміст самостійної роботи студента вищого навчального закладу.

Самостійну роботу студентів можна класифікувати за різними критеріями:

1. З урахуванням на місце і час проведення, характер керівництва і спосіб здійснення контролю за її якістю з боку викладача можна виокремити:

а) самостійну роботу студентів на аудиторних заняттях;

б) позааудиторну самостійну роботу (3-4 години на день, у т.ч. й у вихідні);

в) самостійну роботу під контролем викладача - індивідуальні заняття з викладачем, особливості яких уже було висвітлено вище.

2. За рівнем обов'язковості виокремлюють:

а) обов'язкову, окреслену навчальними планами і робочими програмами (виконання домашніх завдань, підготовка до лекцій, практичних робіт та різновиди завдань, які виконуються під час ознайомлювальної, навчальної, виробничої, переддипломної практики; підготовка і захист дипломних та курсових робіт);

б) бажану (участь у наукових гуртках, конференціях, підготовка наукових тез, статей, доповідей, рецензування робіт інших студентів тощо);

в) добровільну (участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах, вікторинах, виготовлення наочності, підготовка технічних засобів навчання).

3.3 огляду на рівень прояву творчості студентів виокремлюють:

а) репродуктивну самостійну роботу, що здійснюється за певним зразком (розв'язування типових задач, заповнення схем, таблиць, виконання тренувальних завдань, що вимагають осмислення, запам'ятовування і простого відтворення раніше отриманих знань);

б) реконструктивну самостійну роботу, яка передбачає слухання і доповнення лекцій викладача, складання планів, конспектів, тез та ін.

в) евристичну самостійну роботу спрямовану на вирішення проблемних завдань, отримання нової інформації, її структурування і використання в нових ситуаціях (складання опорних конспектів, схем-конспектів, анотацій, побудову технологічних карт, розв'язання творчих завдань).

г) дослідницьку самостійну роботу, яка орієнтована на проведення наукових досліджень (експериментування, проектування приладів, макетів, теоретичні дослідження та ін.).

 

№19. Назвіть основні форми та види самостійної роботи студентів.

Сучасні дидакти в організації самостійної роботи рекомендують застосовувати випереджувальні завдання (І. Трубавіна). Ці завдання спрямовані на повне або часткове попереднє самостійне вивчення студентами навчального матеріалу, який буде висвітлюватися викладачем через деякий час. Попередньо вивчений студентами матеріал можна "вкраплювати" на лекціях, семінарах у вигляді наукових доповідей, обговорювати у процесі дискусії чи пропонувати у вигляді реферату або "мікровикладання".

Латинське прислів'я засвідчує: "Книжки - друзі, книжки - вчителі". У самоосвітній діяльності джерелом інформації і порадником студенту є книга

Для оволодіння навчальним матеріалом можна пропонувати студентам різноманітні методи самостійної роботи з книгою:

Складання плану прочитаного. План - короткий, логічно побудований перелік запитань, який розкриває зміст прочитаного. Щоб скласти план студент повинен виділити головні думки, встановити зв'язки, співвідношення між ними, чітко і коротко сформулювати висновки.

Складання тез. Тези (гр. thesis - положення, твердження): 1) положення, висловлені в книзі, доповіді, статті, виписані своїми словами і розміщені в логічній послідовності. 2) коротко сформульовані положення (ідеї) доповіді, статті, лекції тощо.

Тези виражають сутність, але не наводять фактів і прикладів. Окремі тези можуть бути виписані у вигляді цитат. Вміло складені тези випливають одна з одної. Щоб не ускладнювати у майбутньому пошук за своїми записами потрібних місць у першоджерелі, корисно у контексті, при складанні плану тез давати посилання на сторінки оригіналу. Бажаним завершенням тез є власні висновки студента.

Конспектування - це стислий письмовий виклад прочитаного матеріалу, лекції, статті. Конспект містить приклади, доведення, аргументи, власні думки тощо. Наразі студенти звикають використовувати як конспект ксерокопії сторінок першоджерел. Такий підхід не сприяє глибокому засвоєнню навчального матеріалу, розвитку критичного мислення, формуванню власної точки зору. Тому слід рекомендувати студентам при використанні ксерокопій відводити широкі поля, на яких висловлювати своє відношення до опрацьованих матеріалів за допомогою коротких коментарів, знаків "?","!", підкреслювань різним кольором тощо.

Анотація (лат. annotatio -зауваження, примітка) - коротка (10-20 рядків) узагальнююча характеристика книги або статті, що може містити їх короткий зміст та оцінку і слугує для орієнтування в пошуках потрібного матеріалу. Для складання анотації слід уважно прочитати книгу, визначити кому вона адресована, ким і з якою метою може бути використана. Анотації складаються за наступною формою: прізвище та ініціали автора; назва наукової праці, вид роботи (стаття, рукопис, монографія, підручник, дисертація тощо), місто, рік, видавництво, обсяг у сторінках, основні ідеї, результати та висновки друкованої праці.

Цитата (лат. cito - наводжу) дослівно відтворений фрагмент першоджерела з указівкою на автора, повну назву його роботи, місце, рік видання і сторінку. Цитування використовують для підтвердження власної думки.

Рецензія (лат. recensio - огляд, обстеження) - коротка критична оцінка наукової доповіді, статті, реферату, наукової роботи, лекції. У рецензії здійснюється аналіз позитивних сторін і недоліків прочитаного, пропонуються аргументовані рекомендації щодо можливого удосконалення змісту чи форми подання. Рецензію слід підкріплювати науково обфунтованими доказами, фактами, поясненнями.

Реферування (від лат. refero - повідомляю) - це письмовий огляд наукових та інших джерел з обраної теми або стислий виклад у письмовому вигляді змісту наукової праці. Студентам слід пояснити, що у рефераті необхідно не лише висвітлити необхідну наукову інформацію, а й продемонструвати своє відношення до неї. Реферат має засвідчити ерудицію дослідника, його вміння самостійно аналізувати, класифікувати та узагальнювати.

 

№20.Визначте умови ефективної самостійної роботи студента ВНЗ

Студент, не підготовлений до самостійного здобуття нових знань, не зможе розвинути в собі ці якості у процесі професійної діяльності. Саме тому ВНЗ покликані забезпечити не тільки високий рівень професійних знань і вмінь студентів, але й сформувати творчу особистість фахівця, здатного до самовдосконалення і самоосвіти. Науково правильно організована і систематично здійснювана самостійна робота є необхідною умовою успішного навчання, одним із визначальних факторів, що впливає на професійне становлення особистості.

Згідно з Положенням «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних завдань.

Для ефективності самостійної роботи необхідно виконати ряд умов: забезпечення правильного сполучення обсягу аудиторної і самостійної роботи; методично правильна організація роботи студента в аудиторії і поза нею; забезпечення студента необхідними методичними матеріалами з метою перетворення процесу самостійної роботи в процес творчий; контроль за організацією і ходом самостійної роботи, що заохочує студента якісно її виконувати. Ця умова в той чи іншій формі з необхідністю повинна бути присутньою у перших трьох, щоб контроль став не стільки адміністративною, скільки саме повноправною дидактичною умовою, що позитивно впливає на ефективність самостійної роботи у цілому.

 

Самостійна робота у ВНЗ передбачає поетапне засвоєння нового матеріалу, його закріплення, застосування на практиці, повторення матеріалу. Організація самостійної роботи повинна активно впливати на характер навчального процесу, систематизувати роботу студента протягом всього семестру. Вона має охоплювати матеріали лекцій і семінарів, навчання навичкам конспектування, професійний та термінологічний практикум, складання опорних конспектів, письмовий контроль за проблемою, огляд літератури, виконання самостійних різнорівневих проблемних та практичних завдань.

Ефективність самостійної роботи залежить від її організації, змісту, взаємозв’язку та характеру завдань у даному виду самостійної роботи та результатів її виконання.

Серед основних навчальних умінь і навичок, які необхідно засвоїти студентам для успішної самостійної роботи, одне з перших місць посідають уміння і навички роботи з науковою літературою, тобто професійно-орієнтоване читання.

Важливою ознакою високого рівня професійно-орієнтованого читання є вдале виконання різних записів інформації у процесі роботи з книгою. Під час вивчення «Вступу до спеціальності», як рекомендують педагоги-науковці, необхідно навчити студентів робити анотації, резюме, писати реферати, правильно оформляти цитати, складати тези, план, конспектувати матеріал, що опрацьовується. Компетентність майбутнього спеціаліста складають знання та вміння використовувати їх у практичній діяльності. На жаль, ці питання роботи з літературою на заняттях з цієї та інших дисциплін не вивчаються.

 

№21. Сформулюйте мету педагогічної практики.

Практика — одна з найважливіших складових професійної підготовки будь-якого фахівця, дозволяє студенту спробувати свої сили н обраній професії, навчитися застосовувати у професійній діяльності знання, одержані в процесі теоретичної підготовки.

Метою практики є закріплення теоретичних знань, отриманих студентами під час навчання, набуття й удосконалення практичних навичок і умінь за певним фахом для прийняття самостійних рішень» умовах конкретної роботи, оволодіння сучасними методами, формами організації та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професії.

Мета педагогічної практики полягає у формуванні професійних умінь і особистісних якостей майбутнього логопеда й оволодіння ним видами педагогічної діяльності на рівнях: бакалавр і магістр відповідної кваліфікації.

№22. Перерахуйте та розкрийте зміст основних видів практик, які проходять студенти за спеціалізацією «Логопедія. Спеціальна психологія».

Педагогічна практика як форма професійної підготовки студентів за напрямом «Корекційна освіта» спеціалізації «Логопедія. Спеціальна психологія» обов'язкова для всіх студентів даної спеціалізації. Однак, стандартом визначений тільки загальний обсяг навчального часу, що відводиться на практику за весь період навчання бакалавра (14 тижнів), а теоретичного обгрунтування і цілісного представлення змісту й структури даного виду навчальної діяльності поки що немає. Практика для бакалаврів, спеціалістів і магістрів має наскрізний, безперервний характер. Це значить, що вона проводиться щорічно протягом 6-й років навчання. На кожному курсі, починаючи з другого, студент проходить один-два визначених види

№ з/п	Назва практики за навч. планом спеціал.	Терміни проведення (курс, семестр) та тривалість (тижні, кредити)	Перелік навчальних дисциплін, завдання яких виносяться на практичне опрацювання
Освітньо-кваліфікаційний рівень - бакалавр
1.	Навчальна дефектологічна	ІІкурс, 11 семестр, 2 тижні,3 кредити	Вступ доспеціальності.
2.	Навчальна логопедична	11 курс, ІІ семестр, 1 тиждень,1,5 кредити	Логопедія.
3.	Навчальна логопедична	III курс, І семестр, 2 тижні, 3 кредити	Логопедія.
4.	Навчальна психологічна	III курс, II семестр, 2 тижні, 3 кредити	Спеціальна психологія
5.	Виробнича літня	III курс, II семестр, 3 тижні, 4,5 кредити	Спеціальнапсихологія. Теорія і методика виховання дітей із вадами мовлення
6.	Виробнича логопедична	IV курс, II семестр, 6 тижнів, 9 кредитів	Педагогіка. Загальна психологія.Спеціальна педагогіка з історією. Логопедія. Спеціальна психологія. Психопаталогія. Шкільна гігієна
Освітньо-кваліфікаційний рівень -спеціаліст
	Виробнича логопедична І	V курс, І семестр, 2 тижні, 3 кредити	Основи корекційної роботи. Теорія і методика виховання дітей із вадами мовлення
Освітньо-кваліфікаційний рівень- магістр
	Виробнича науково-педагогічна увищомунавчальномузакладі	VI курс, II семестр, 6 тижнів, 9 кредитів	Методика викладання корекційної педагогіки та спеціальної психології. Актуальні проблеми корекційноїпедагогіки.Інноваційні технології корекційної роботи. Вибранні питання логопедії.

№23. Назвіть мету та прокоментуйте основні завдання кожного виду практик.

Першою у порядку організації безперервної педагогічної практики є навчальна дефектологічна практика на ІІ курсі.

Мета навчальної дефектологічної практики – актуалізувати, систематизувати та інтегрувати набуті теоретичні знання з курсів загальної, дитячої та вікової педагогіки і психології, окремих курсів із циклу професійно зорієнтованої підготовки зі спеціальності, зокрема, «Вступу до спеціальності».

Основними завданнями навчальної дефектологічної практики є:

· закріплення, поглиблення знань і усвідомлення значущості вивчення психолого-педагогічних дисциплін і спеціальних знань у результаті практичного ознайомлення з дійсним станом психофізичного здоров’я дітей та наявності відхилень і недоліків у їх психічному розвитку;

· формування професійного, критичного мислення, світоглядних позицій та інтересу до педагогічної діяльності дефектолога;

· ознайомлення студентів із різними видами й типами фізичних, психічних і мовленнєвих порушень розвитку дітей;

· відпрацюванням практичних навичок спостереження, дослідження і виявлення відхилень у фізичному, психічному й мовленнєвому розвитку дітей, діагностика та вдосконалення умінь і навичок педагогічного спілкування з дітьми та їх батьками;

· набуття практичного дефектологічного досвіду роботи у спілкуванні з дітьми з обмеженими психофізичними можливостями та виховання професійно-особистісних і гуманно-етичних якостей дефектолога, логопеда.

Другою в структурі є навчальна логопедична практика на ІІ курсі.

Мета навчальної логопедичної практики актуалізувати, систематизувати й інтегрувати набуті у ході теоретичного навчання знання з курсу «Логопедія».

Основними завданнями навчальної логопедичної практики є:

— закріплення, поглиблення знань і усвідомлення значущості вивчення психолого-педагогічних дисциплін для практичної діяльності логопеда в результаті безпосереднього ознайомлення з онтогенезом мовленнєвої діяльності дітей та наявності порушень мовлення;

— формування професійного, критичного мислення, світоглядних позицій майбутніх логопедів та інтересу до практичної діяльності логопеда;

— ознайомлення студентів із різними видами мовленнєвих порушень у розвитку у дітей раннього і дошкільного віку (в межах ФФНМ);

— відпрацюванням практичних навичок спостереження, обстеження і виявлення порушень вимови звуків, фонематичних процесів, складової структури слів, інтонації з використання класифікацій порушень мовлення й удосконалення умінь і навичок обстеження пізнавального розвитку, фізичного слуху, звуковимови, фонематичних процесів;

— набуття практичного логопедичного досвіду роботи з дітьми із ФФНМ та виховання професійно-особистісних і гуманно-етичних якостей логопеда.

Третьою є навчальна логопедична практика на ІІІ курсі. Мета навчальної логопедичної практики актуалізувати, систематизувати та інтегрувати набуті у ході теоретичного навчання знання з курсів загальної, дитячої та вікової педагогіки і психології, окремих курсів із циклу професійно-орієнтованої підготовки зі спеціалізації, зокрема «Логопедія».

Основними завданнями навчальної логопедичної практики є:

· закріплення, поглиблення знань і усвідомлення значущості вивчення психолого-педагогічних дисциплін для практичної діяльності логопеда в результаті безпосереднього ознайомлення з порушеннями мовлення у дітей;

· формування професійного, критичного мислення, світоглядних позицій майбутніх логопедів та інтересу до практичної діяльності логопеда;

· ознайомлення студентів із різними видами мовленнєвих порушень у розвитку дітей дошкільного віку (ЗНМ, заїкання);

· відпрацюванням практичних навичок спостереження, обстеження і виявлення порушень словникового запасу, граматичної структури, зв’язного мовлення, вимови звуків та фонематичних процесів у дітей дошкільного віку з використанням психолого-педагогічної та клініко-педагогічної класифікацій порушень мовлення й удосконалення вмінь і навичок обстеження ФФНМ, ЗНМ, заїкання;

· набуття практичного логопедичного досвіду роботи з дітьми із ЗНМ (або заїканням) та виховання професійно-особистісних і гуманно-етичних якостей логопеда.

Четвертою є навчальна психологічна практика на ІІІ курсі. Мета навчальної психологічної практики актуалізувати, систематизувати та інтегрувати набуті у ході теоретичного навчання знання з курсів загальної, дитячої та вікової психології, окремих курсів із циклу професійно зорієнтованої підготовки за спеціалізацією, зокрема «Спеціальної психології», «Основ патопсихології», «Психолого-педагогічної діагностики та відбору дітей у спеціальні заклади» та ін.

Основними завданнями навчальної психологічної практики є:

вдосконалення, поглиблення знань і усвідомлення значущості вивчення психолого-педагогічних дисциплін для здійснення різних форм корекційно-педагогічної діяльності з дітьми з порушеннями мовленнєвого розвитку (далі ПМР);

формування професійного, критичного мислення у діагностичній діяльності дефектолога й виявлення відхилень і недоліків у психічному розвитку дітей із ПМР та здійснення психокорекційної діяльності;

- ознайомлення студентів із різними формами порушень мовлення дітей та навчання свідомому застосуванню власних знань, методів психокорекційного впливу у роботі з такими дітьми, підготовка студентів до психолого-педагогічної допомоги дітям із ПМР:

відпрацюванням практичних навичок психологічного обстеження дітей із ПMP на основі диференціальної діагностики з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, характеру та ступеня порушення, а також удосконалення вмінь і навичок професійного спілкування з дітьми;

- набуття практичного психологічного досвіду роботи з сучасними методами групової та індивідуальної психокорекції, діагностичного, корекційного, консультативного, профілактичного, просвітницького та реабілітаційного характеру з дітьми із ПМР та виховання професійно-особистісних і гуманно-етичних якостей логопеда та спеціального психолога.

П’ятою є виробнича літня педагогічна практика на ІІІ курсі, мета якої передбачає: актуалізувати, систематизувати та інтегрувати набуті у ході теоретичного навчання знання з курсів із циклу професійно-орієнтованої підготовки за спеціалізацією, зокрема «Спеціальної психології», «Теорії і методики виховання дітей із вадами мовлення», «Ігор у логопедичній роботі» та ін. Оволодіння майбутніми бакалаврами сучасними формами, методами, прийомами, засобами, технологіями навчальної-виховної роботи з дітьми старшого дошкільного та шкільного віку з порушеннями мовлення в умовах літнього оздоровлення та відпочинку;

Основними завданнями виробничої літньої педагогічної практики є:

· закріплення, поглиблення й усвідомлення значущості вивчення психолого-педагогічних дисциплін і спеціальних знань у результаті практичного ознайомлення з дійсним станом психофізичного здоров’я дітей, наявності відхилень і недоліків у їх психічному розвитку та сучасними вимогами до літнього оздоровлення дітей;

· перевірка у процесі практичної діяльності психолого-педагогічних та фахових знань майбутнього логопеда, спеціального психолога;

· ознайомлення студентів зі структурою та змістом організації оздоровчо-літнього відпочинку та виявлення й визначення різних видів і типів психічних, фізичних і мовленнєвих порушень розвитку у дітей;

· удосконалення професійних практичних умінь виявлення порушень у розвитку дітей та проведення індивідуальної корекційно-виховної роботи з ними;

· вивчення передового педагогічного досвіду та проведення просвітницької роботи;

· формування особистісно-етичних, індивідуально-психологічних та педагогічних якостей (професійного мислення, свідомості, світоглядних позицій, інтересу до педагогічної діяльностімайбутнього логопеда, спеціального психолога.

Шостою є виробнича логопедична практика наІVкурсі. Мета практики — оволодіння системою професійних педагогічних знань, умінь і навичок як основних складових змісту діяльності логопеда, спеціального психолога, а саме оволодіння корекційно-логопедичними і психолого-педагогічними технологіями діагностики, профілактики, навчання і виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з порушеннями мовлення.

Завдання виробничої логопедичної практики студентів:

· включити студента в основні види практичної діяльності логопеда, спеціального психолога;