Характеристика змісту освіти дітей з помірними, тяжкими та глибокими інтелектуальними відхиленнями

Зміст освіти у спеціальних закладах для дітей тяжкими інтелектуальними порушеннями* суттєво відрізняється від процесу навчання дітей з нормальним психофізичним розвитком, розумово відсталих легкого ступеня та інших груп дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

На Україні діти з тяжкими інтелектуальними порушеннями піддані певній ізоляції від соціального середовища, основи якої були закладені ще у Радянському Союзі. Кваліфікована допомога спеціалістів можлива лише у тому випадку, якщо така дитина перебуває у спеціальному будинку для дітей-інвалідів. Державна політика дотепер використовує економічні важелі для інституциалізації, тобто направлення таких дітей у спеціальні заклади, які де-юре є відкритими і доступними для суспільства, а де-факто мають статус напівзакритих установ, які не є відкритими для реального відвідування.

Надання спеціалізованої соціальної допомоги і соціального захисту можливе лише у тому випадку, якщо розумово відстала дитина отримала офіційний статус інваліда. За офіційною статистикою, із 285 тисяч людей, у яких виявлена розумова відсталість, лише 88 тисяч мають статус інваліда внаслідок цього діагнозу. Спеціальної державної законодавчої бази стосовно прав і обов'язків розумово відсталих на Україні не існує. Державна соціальна допомога для них регулюється тими законами, які регламентують надання соціальної допомоги інвалідам. І не дивлячись на те, що Конституція і Закон „Про соціальний захист інвалідів” декларує рівні права інвалідів, насправді висновок медико-соціальної експертної комісії, яка займається визначенням працездатності різних категорій інвалідів, особам з помірною, тяжкою і глибокою розумовою відсталістю практично завжди ставиться „недієздатна”.

На Україні прийнято цілий ряд законодавчих актів та ініціатив, метою яких було врахування декларації ООН про рівні можливості для інвалідів. Це закони України „Про соціальний захист інвалідів” (№876-12 від 21.10.1991), „Про психіатричну допомогу” (№1489-ІІІ 22.02.2000), „Про соціальні послуги” (№1891-15 від 24.06.2004), „Про реабілітацію інвалідів в Україні” (№2961-15 від 06.10.2005), Положення про індивідуальну програму реабілітації і адаптації інвалідів, Концепція соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю (Розпорядження Кабінету Міністрів України №619-р від 25.08.2004). Але всі вони розповсюджуються на осіб з інвалідністю.

Стан організації допомоги дітям з різними психофізичними порушеннями залежить від різних факторів: загального рівня економічного і політичного розвитку країни, культури народу, станом охорони здоров'я, існуванням традиційних методів роботи з різними категоріями дітей з порушеннями психофізичного розвитку. За законами України, які прийняті ще за часів радянської влади, всі діти з помірною і тяжкою розумовою відсталістю віком від 3-4-х до 21-25 років повинні пройти в тій або іншій мірі відповідне навчання. Це навчання може організовуватись у спеціалізованих будинках для дітей-інвалідів, центрах ранньої соціальної реабілітації, які підпорядковуються Міністерству праці і соціальної політики, в спеціальних класах при спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах І-ІІ ступеня, які підпорядковуються Міністерству освіти і науки, будинках сімейного типу, які підпорядковуються Міністерству молоді і спорту. Крім того, діти з глибоким ступенем розумової відсталості знаходяться під опікою у спеціальних психоневрологічних будинках, які перебувають під юрисдикцією Міністерства охорони здоров'я. Найбільш поширена на сучасному етапі мережа спеціальних будинків для дітей-інвалідів. Вони забезпечують доглядом, опікою, навчанням і вихованням більшість дітей з помірною і тяжкою розумовою відсталістю. На теперішній час таких будинків на Україні 67.

У спеціалізовані будинки для дітей-інвалідів набирають лише осіб з помірною і тяжкою інтелектуальною недостатністю віком від 3-4-х до 21-25 років. Навчання проводиться по загальноприйнятих програмах, затверджених Міністерством освіти та науки. Але не дивлячись на використання загальних міністерських навчальних програм, для кожного школяра педагоги розробляють індивідуальні плани роботи, які затверджуються директором закладу. Відповідно з положенням, у такому закладі організовано 10 вікових груп. Наповнюваність вікових груп дітьми складає 12 чоловік. У кожному закладі навчальних груп 9-ть, а 10-а використовується як робоча група, в якій залишаються діти з більш розвиненими фізичними можливостями і які не мають психопатологічних відхилень. Ці діти можуть працювати на підсобному господарстві закладу і отримувати за це заробітну плату, якою можуть розпоряджатись певною мірою самостійно. В дані заклади зараховуються діти „з діагнозом” розумова відсталість помірного і тяжкого ступеня складності різної етіології, які вимагають постійного контролю і догляду з боку дорослих, організації відповідного лікування і корекції психофізичних недоліків, а також ті діти, які з тих або інших причин не можуть відвідувати денні центри через їхню віддаленість.

На теперішній час в Україні практикується відкриття спеціальних класів для дітей з помірною і тяжкою розумовою відсталістю при спеціальних загальноосвітніх школах І-ІІ ступеня. Відповідно до положення про дані класи у них приймаються діти з відповідним діагнозом віком від 6-7 до 8-10 років і навчаються за спеціально розробленою для цього контингенту програмою, яка затверджується на педагогічній раді школи. Діти навчаються в спеціальній загальноосвітній школі І-ІІ ступеня 10 років. Наповнюваність таких класів у цьому випадку – до 6 учнів.

Денні реабілітаційні центри, центри ранньої соціальної реабілітації, в які приймаються діти з тяжкими інтелектуальними порушеннями, не набули значного поширення на Україні і створюються переважно у великих містах. Вони переважно працюють з тими дітьми, які можуть прийти самостійно до даного центру або бути доставлені туди батьками. Корекційний і реабілітаційний процеси у них розраховуються на дітей різного віку і передбачають роботу за рухливим графіком: дитина може займатись у ньому одну або дві години і потім забирається батьками, а може перебувати від початку і до кінця робочого дня залежно від її стану. Педагоги даного центру обов'язково повинні мати дефектологічну освіту. Денні реабілітаційні центри крім навчально-виховної і корекційної роботи обов'язково займаються діагностикою стану даних дітей.

Почали в нашій країні відкриватись і недержавні заклади для дітей з тяжкими інтелектуальними порушеннями. В них навчання в більшості випадків організовується за спеціально розробленими індивідуальними едукаційними програмами. Починають свою діяльність і суспільні організації, асоціації батьків розумово відсталих дітей, які своєю метою ставлять допомогу сім'ям виховувати такого суб'єкта. В коло їхньої діяльності входить консультування, організації доброчинних акцій на допомогу дітям-інвалідам, надання безкоштовних консультацій батькам, друкування та розповсюдження відповідної спеціальної навчальної і методичної літератури, надання необхідних безкоштовних юридичних послуг сім'ям, де є такі діти, організація патронажної служби тощо.

Всі перераховані заклади працюють за спеціальною програмою, яка хоч і дещо застаріла, але включає в себе необхідні етапи організації навчально-виховного і корекційного процесів. Особливе місце відводиться організації виховання соціально-ціннісних форм поведінки. При організації екскурсій діти з помірною і тяжкою розумовою відсталістю вчаться користуватись транспортом, розрізняти світлові сигнали, користуватись підземними і наземними переходами. Їх вчать основним правилам поведінки, яких потрібно дотримуватись у тих чи інших ситуаціях. Все навчання спрямоване на більш успішну адаптацію цих дітей до суспільного середовища.

На сьогодні у багатьох країнах спостерігається відчутна тенденція до виховання дітей з тяжкими інтелектуальними вадами або в сім'ї, або в умовах, наближених до сімейних. Для цього в деяких країнах почали відкривати відповіді будинки для дітей-інвалідів (в тому числі і для глибоко розумово відсталих) сімейного типу, в яких сім'я, яка має спеціальну освіту, організовує процес догляду, навчання, виховання і корекції відповідних відхилень різних груп дітей з порушеннями психофізичного розвитку. При цьому суспільство надає такій сім'ї необхідну матеріальну допомогу, організовує у випадку необхідності відвідування і роботу різних спеціалістів, технічних працівників. Якщо дитина з тих або інших причин вимушена залишатись дома до неї в ранньому періоді розвитку один-два рази на тиждень приходять медичні працівники, педагоги, психологи, соціальні працівники. Вони надають батькам відповідні консультації з приводу оптимізації процесу догляду за такою дитиною.

Система надання допомоги дітям з помірною і тяжкою розумовою відсталістю, що склалась на теренах нашої держави, формувалась упродовж існування Радянського Союзу. Психофізична корекційна робота з дітьми з помірною і тяжкою розумовою відсталістю за цією системою традиційно здійснюється у інтернатах II профілю.

Характеризуючи засади їх функціонування, зазначимо, що в цілому вся корекційно-виховна робота в спеціальних закладах для дітей з помірною і тяжкою розумовою відсталістю базується на позиціях біхевіоризму – психологічного напряму, який розглядає навчання цих дітей як формування умовних реакцій на основі безпосереднього підкріплення.

В Україні до спеціальних закладів Міністерства праці і соціальної політики приймають дітей з помірною і тяжкою розумовою відсталістю віком 3-4 роки. Вони знаходяться там на повному державному утриманні до 18-ти, а ті, що можуть працювати – до 25 років у створених для них окремих групах. Ці діти навчаються за спеціальною програмою, в якій особливе місце займає виховання соціальних норм поведінки.

Виховання починається з організації поведінки розумово відсталих дітей, яка повинна стати після 12-и річного перебування дитини в спеціальному закладі цілеспрямованою, соціально-орієнтованою та соціально-контрольованою.

Корекційно-виховна робота в закладах для дітей з помірною і тяжкою розумовою відсталістю Міністерства праці і соціальної політики II профілю здійснюється в три етапи.

На першому етапі ставиться завдання у дітей дошкільного віку (від 3-4 до 8 років) виробити санітарно-гігієнічні навички, навички самообслуговування, розвинути моторику, координацію рухів. Вихованців привчають до адекватної поведінки в групах, у їдальні, спальні, класних кімнатах та інших суспільних місцях. Велика увага в цей період приділяється розвитку мовлення і пізнавальної діяльності, проводиться підготовка дітей до шкільної діяльності.

На другому етапі у вихованців (віком від 8 до 16 років) продовжується закріплення навичок самообслуговування і особистої гігієни, проводиться велика робота з організації господарсько-побутової праці. В цей період їх навчають рахунку, читанню, письму, велику увагу приділяють розвитку мовлення. Весь навчально-виховний процес організовується за спеціальною програмою, створеною для цих дітей.

На третьому етапі (від 16 до 18-21 року), основна мета якого – соціальна адаптація дітей з помірною і тяжкою розумовою відсталістю – проводиться подальша робота над закріпленням і удосконаленням соціально-побутових навичок, навичок комунікативної та практично-діяльнісної поведінки. В цей період організовується трудове навчання вихованців, відшліфовуються відповідні трудові операції, закріплюються навички поведінки у суспільних місцях, здатність слідкувати за своїм зовнішнім виглядом. Основна мета цього етапу – прищепити відповідні навички і звички соціальної поведінки. Після 18-річного віку більшість дітей з помірною і тяжкою розумовою відсталістю направляються в психоневрологічні інтернати для дорослих, де вони живуть і працюють до старості, перебуваючи на повному державному забезпеченні.

Основний навчально-виховний процес, корекція недоліків розвитку в дитячих будинках-інтернатах у більшості закладів даного типу ще базується на засадах „Програми навчання дітей з помірною і тяжкою розумовою відсталістю”. Ця програма розроблена Московським Інститутом дефектології АПН у 1984 році і нею за відсутності власної вітчизняної програми користуються нею зараз в Україні. Вона розрахована на підготовку всього контингенту дітей з помірною і тяжкою розумовою відсталістю.

Таблиця 1.

Навчальний план експериментальних класів допоміжних шкіл та дитячих будинків-інтернатів для дітей з помірною і тяжкою розумовою відсталістю.

№ п/п	Назва предмету	Кількість годин по класам	Всього годин на тиждень
	Читання і письмо
	Рахунок
	Розвиток мовлення, предметні уроки та екскурсії								-
	Предметно-практична діяльність, ручна праця, конструювання						-	-	-
	Господарсько-побутова праця, навички самообслуговування
	Фізична культура
	Співи та ритміка
	Малювання							-	-
	Трудове навчання	-	-	-
Всього обов’язкових занять
	Соціально-побутова орієнтація	-	-	-
	Індивідуальні логопедичні заняття							-	-