Приблизна схема збору анамнестичних даних

Об’єктивний анамнез збирається зі слів батьків (бажано матері, адже вона в більшості випадків найкраще знає у подробицях історію дитини).

Рекомендується звернути увагу на наступні деталі.

Сімейний анамнез. Вік і заняття батьків. Чи не працюють на небезпечних виробництвах чи не працювали на них раніше. Склад сім’ї, соціально-побутові умови. Стосунки між членами сім’ї, ставлення до дітей. Хто із членів сім’ї бере активну участь у вихованні дітей. Стан фізичного і психічного здоров’я батьків, інших членів родини, близьких родичів (особливу увагу потрібно приділити наявності ендокринних захворювань, туберкульозу, алкоголізму, сифілісу, наркоманії, психічних захворювань або ознак, які вказують на їхню наявність – стаціонарне лікування у психіатричних лікарнях, приступоподібні стани, суїциди, дивакуватість у характері у членів сім’ї та близьких родичів.

Генеративні функції матері. Кількість вагітностей, їх протікання, наявність викидів, мертвонароджених, дострокових абортів і їх ускладнень. Смертність дітей у ранньому віці, її причини.

Особистий анамнез дитини. Яким по порядку народилася, вік батьків у цей час. Чи не хворіла мати перед початком вагітності,чи не передували їй аборти з ускладненнями.

Період вагітності. Фізичний і психічний стан матері у період вагітності, наявність гістозу, його особливості і складність. Інфекції, інтоксикації, виснажуючі захворювання, травми фізичні і психічні; використання засобів і способів для переривання вагітності, їхній характер, час і тривалість їхнього використання.

Пологи. Вчасні, дострокові, їх тривалість, час відходження вод. Пологові травми. Накладання щипців або інші втручання.

Стан дитини після народження. Вага і ріст при народженні, наявність ознак недоношеності, переношеності, фізіологічної незрілості, внутрішньочеревної гіпотрофії і/або гіпоксії. Асфіксія під час пологів, її характер і тривалість. Спосіб і форми оживлення у випадку зупинки дихання або серцебиття. Наявність гематом і деформацій черепа дитини. У період новонародженості чи спостерігались судоми, виражена і/або затяжна жовтушність, застосування кювезного виходжування, інтенсивної терапії. На який день була прикладена до грудного годування, чи зразу почала смоктати, як інтенсивно, чи швидко стомлювалась. Коли були виписані з полового будинку, якщо з затримкою – то по якій причині.

Розвиток дитини до 1 року. Тривалість годування материнським молоком. Інтенсивність і характер відригування. Чи була дитина спокійна, чи криклива, як спала. Час появи перших зубів, коли почала тримати голову, сидіти, брати у руки предмети, стояти, ходити. Коли почала впізнавати матір, рідних, розуміти звернене мовлення. Час появи перших слів.

Розвиток дитини від 1 до 3-х років. Розвиток мовлення, час появи фразового мовлення, темп збагачення словника і розвиток мовлення. Розвиток навичок самообслуговування, особливості формування санітарно-гігієнічних навичок. Сон, апетит. Наявність патологічних звичок, прагнень, фобічних реакцій.

Розвиток від 4 до 7-ми років. Інтереси, ігри, стосунки з членами родини та однолітками, особливості характеру та поведінки (самостійна, смілива, збудлива, спокійна, ласкава, кмітлива, вимоглива, вередлива тощо). Ставлення до тварин. Характер питань, які вона ставить. Правильність граматичної будови мовлення, правильність і чіткість вимови. Наявність розладів мовлення, заїкання. Форма і зміст ігор. Переважаючий емоційний фон, можливі зміни характеру, поведінки, причини цих змін. Поведінка у дитячому садку, навички колективного співжиття, спілкування з однолітками. Особливості інтелектуального розвитку (пізнавальні інтереси, схильність до ігор, їхній характер, використання ігор, які вимагають інтелектуального навантаження, вік, коли навчилась рахувати, писати, читати). Психічні травми у цей вік (важкі і тривалі конфлікти в сім’ї, переляк тощо), особливості реагування на психогенні впливи.

Історія наявного захворювання. З якого часу були відмічені зміни у стані дитини. Виникли ці зміни раптово чи розвивались поступово. У чому проявлялись первинні ознаки захворювання. Які моменти передували появі теперішнього стану (травми, інфекції, інтоксикації, психогенії, зміни життєвої ситуації тощо). Час, який минув від початку дії шкідливого впливу до появи перших ознак патології. Чи проявились вони у зміні діяльності дитини, у її активності, працездатності, в її інтересах, іграх. Чи відмічались зміни в емоційній сфері – в настрої, афективних проявах.

Чи змінився характер поведінки. Чи спостерігались порушення інтелектуальної діяльності, зниження інтелектуального рівня, відставання у психічному розвитку, порушення розумової працездатності. Який характер даних порушень. Чи мали місце зміни самопочуття, фізичного або неврологічного статусу, рухової сфери.

У якій послідовності виникали ці хворобливі зміни. Чи мали вони прогредієнтний чи регредієнтний характер. З’являлись вони приступоподібно чи безперервно.

Чи отримувала дитина лікування у зв’язку з цим станом раніше, у домашніх або стаціонарних умовах. Чи перебуває вона під доглядом у теперішній час. Яке лікування отримує, його ефективність.

При наявності в історії розвитку або хвороби приступоподібних або судомних станів виявляється наступне:

- чи спостерігались зміни в стані дитини до виникнення першого пароксизмального стану, у чому вони проявлялись (головні болі, головокружіння, розлади сну, нічні страхи, розлади настрою, зміни характеру, поведінки тощо); чи можна пов’язати виникнення першого пароксизмального стану з певним зовнішнім фактором (фізична травма, шокова психічна травма, важкі інфекції або інтоксикації);

- особливості першого пароксизмального стану: наявність і характер аури, виникнення і наступні прояви судомного стану, фокальності або генералізованість, наявність безсудомних малих припадків, абортивних, атипових (нарколептичних, каталептичних), гострих приступів страху, вісцеро-сенсорних приступів, мимовільних розладів свідомості з руховими автоматизмами, приступами раптового застивання, тривалість приступу, характеристика стану після приступу;

- динаміка і клінічна картина наступних пароксизмальних станів, їхня однотипність або поліморфність;

- частота і ритм приступів, епізодичне або чітко простежене їхнє виникнення, одиничний або серійний їх характер, денні або нічні, виникають у період глибокого сну або під час пробудження, тривалість вільних від приступів періодів;

- поява інших епілептоформних пароксизмів: розладів настрою, афективні приступи, приступи рухового збудження, виражені стани помутніння свідомості та інші подібні еквіваленти; зміна зовнішнього вигляду дитини через захворювання, зміни характеру і поведінки, коли вони вперше були помічені, чи наявні зміни пам’яті, інтелектуального рівня, працездатності, шкільної успішності.

Додатково до даних анамнезу аналізуються наступні дані: виписка лікаря-педіатра, під патронатом якого перебувала дитина, у якій відображається її соматичний статус і перенесені захворювання; виписка від невролога або психіатра, якщо дитина перебувала у них на обліку; характеристика з дитячого садка, школи [3].

 

2. Діагностика розвитку дитини з використання „Карти спостережень”

Як ми вже сказали, психолого-медико-педагогічне обстеження дітей з помірною і тяжкою розумовою відсталістю провести досить складно. На сучасному етапі не вистачає методик, які б давали можливість об’єктивно оцінити наявний і потенційний рівень розвитку дитини з такими відхиленнями. У зв’язку з цим найбільш ефективним шляхом діагностики є комплексна оцінка стану дитини різними спеціалістами, а по можливості і батьками. У межах методу експертної оцінки застосовується „Карта спостережень”, при використанні якої спостереження і експертиза проводяться у контексті навчальних і розвивальних завдань (Т. Д. Зинкевич-Евстигнеєва, Л. А. Нісневич, 2000). Дана „Карта спостережень”взята нами з підручника Л. М. Шипіциної і адаптована в умовах спеціальних дитячих будинків для дітей-інвалідів України.

В основі методики „Карта спостережень” лежить принцип семантичного диференціалу, запропонований Ч. Осгудом (1972). Експерту пропонується поставити оцінки від 0 до 10 по таким шкалам і під шкалам:

- сенсорно-перцептивна сфера;

- увага;

- пам’ять;

- мислення;

- мовлення;

- уявлення про себе. Творчі прояви;

- емоційно-вольова сфера;

- психомоторний розвиток;

- соціально-побутове орієнтування;

- навчальні навички;

- трудові уміння і навички;

- комунікативність.

Рівні оцінки за шкалами:

Від 0 до 2 – низький рівень стану і розвитку функцій.

Від 3 до 5 – середній рівень стану і розвитку функцій.

Від 6 до 8 – високий рівень стану і розвитку функцій.

Від 9 до 10 – дуже високий рівень стану і розвитку функцій.

Критерії оцінки за шкалами.

Сенсорно-перцептивна сфера

Спостерігається і оцінюється здатність дитини сприймати, впізнавати і співвідносити різноманітні сенсорні еталони (колір, форму, величину, розташування у просторі тощо), їхні властивості і співвідношення.

Низький рівень (0-2). Оцінка у межах даного рівня ставиться, якщо дитина не володіє сенсорними еталонами кольору, форми і величини і практично не орієнтується у просторі. Не співвідносить і не використовує у діяльності різноманітні сенсорні еталони.

Середній рівень (3-5). Оцінка в межах даного рівня ставиться у тому випадку, якщо дитина не вміє впізнавати, співвідносити і називати один або декілька сенсорних еталонів. Застосовує у діяльності різні сенсорні еталони.

Високий рівень (6-8). Оцінку даного рівня можна поставити дитині, яка зробила значний прорив у своєму сенсорно-перцептивному розвитку, яка може впізнавати, виділяти, співвідносити і називати сенсорні еталони достатньо вільно, коли вона засвоїла узагальнюючі поняття сенсорного еталону.

Дуже високий рівень (9-10). Дуже високі оцінки по даному рівні відмічають особливу чутливість (сенситивність) по відношенню до кольору – напівтонів і відтінків, форми – її гармонійність, до людей і оточуючого світу взагалі.

Сприймання кольору

Оцінка:

0 – повністю виключена сенсорна система.

1 – дитина сприймає оточуючий світ у кольорі.

2 – дитина розуміє різницю між кольорами.

3 – дитина впізнає і розрізняє 4 основні кольори – червоний-жовтий-синій-зелений, може назвати правильно хоча б один з кольорів (для якісного аналізу необхідно вказати, який). У випадку відсутності мовлення може його показати.

4 – дитина, крім того, може: а) назвати хоча б два кольори; б) співвіднести вибраний колір з кольорами інших предметів; в) правильно вибрати заданий колір з запропонованих трьох.

5 – дитина, крім того, співвідносить і диференціює 4 кольори, впізнає і навіть може назвати деякі додаткові кольори. Може виділити певний колір із запропонованої кольорової гами.

6 – дитина називає декілька додаткових кольорів, наприклад помаранчевий, коричневий, голубий, може назвати об’єкти оточуючого світу, які мають постійний колір.

7 – дитина може досить вільно називати 6 кольорів і відтінки – помаранчевий, фіолетовий, коричневий, рожевий, голубий тощо.

8 – поняття про колір сформовано і використовується у повсякденній діяльності.

9-10 – не актуально для обстежуваної дитини, тобто вона вільно володіє кольоровою гамою і використовує її у повсякденному житті.

Сприймання форми і величини

Оцінка:

0 – повністю виключена сенсорна система.

1 – дитина не розрізняє предмети по формі і величині.

2 – дитина розуміє різницю між предметами по формі і величині, але не може їх правильно співвіднести з відповідними еталонами, адекватно застосувати їх у діяльності.

3 – дитина розрізняє, впізнає і співставляє предмети округлої і багатокутної форми під час мануально-зорового обстеження. Може назвати хоча б одну форму наочних предметів простої конфігурації (овочі, фрукти, предмети гігієни), може впізнати, співвіднести і назвати елементарну величину.

4 – дитина може впізнавати, співвідносити і назвати форму простих предметів. Розрізняє поняття „великий”, „маленький”, „однакові”, може порівняти предмети по формі і величині.

5 – дитина може впізнавати і називати форму предметів (круг, квадрат, трикутник) при силуетному і контурному зображенні. Може впізнавати і розрізняти круг, овал, квадрат і прямокутник. Може виділити задану форму з невеликої кількості запропонованих. Порівнює предмети за величиною, може виділити ряд предметів (3-4) по збільшенню або зменшенню величини. Може вибрати з множини різних предметів однакові за величиною.

6 – дитина розуміє поняття „форма”. Розрізняє предмети за висотою і довжиною.

7 – дитина може розрізняти і називати складні форми – овал, багатокутник. Знає об’ємні форми – циліндр, шар, куб. Може аналізувати складну геометричну фігуру, виділяючи в ній прості складові частини. Може показати, з яких фігур складається складний предмет оточуючої обстановки. Легко співвідносить предмети по величині.

8 – відповідає глибокому усвідомленню і використанню в діяльності поняття форма і величина.

9-10 – не актуально для обстежуваної дитини, тобто вона вільно володіє поняттями форми і величини і використовує їх у повсякденному житті.

Орієнтація в просторі

Оцінка:

0 – повністю виключена сенсорна система.

1 – дитина не може самостійно орієнтуватись у просторі (самостійно боїться зробити хоча б один крок).

2 – дитина здатна орієнтуватись у просторі, але не може назвати і вказати просторове розміщення і напрямок відносно себе: попереду – позаду, справа – зліва, не використовує ці поняття у своїй діяльності.

3 – дитина знає будь-який один просторовий напрямок.

4 – дитина розуміє просторове розміщення предметів і може назвати деякі напрямки.

5 – дитина може показати напрямок відносно себе і, при відносно розвиненій моториці, може назвати деякі напрямки (або при відсутності мовлення показати їх).

6 – дитина може позначити словами просторове розміщення об’єктів оточуючого світу відносно себе (попереду дошка, позаду – стіл, справа – вікно, зліва – двері), а при відсутності мовлення показати напрямки, які називає експериментатор.

7 – дитина може на зір оцінити відстань, розуміє і використовує на практиці поняття „далі”, „ближче”, „між” тощо. Легко і спокійно орієнтується в оточуючій обстановці.

8 – відповідає вільному орієнтуванню у просторі.

9-10 – не актуально для обстежуваної дитини, вона вільно орієнтується у просторі.

Увага

За даною шкалою оцінюється здатність дитини розподіляти увагу між різними видами діяльності, утримувати її на певному виді діяльності, переключати увагу з одного виду діяльності на інший, не відволікатись на сторонні подразники. Перш ніж виставляти загальну оцінку по шкалі, необхідно оцінити кожен параметр уваги.

Кожна підшкала має 10-бальний оціночний континіум. Крайні негативні оцінки будуть свідчити про те, що дана характеристика уваги практично відсутня. Тому краще уникати крайніх оцінок, навіть коли дитина дуже неуважна. Крайні високі оцінки (9-10) також краще не використовувати, оскільки вони не виражають надзвичайну концентрацію уваги. Наприклад, дуже висока оцінка по під шкалі „Переключення уваги” свідчить про те, що дитина дуже швидко переключає увагу з одного завдання на інше, не концентруючи ні на одному виді діяльності. Таким чином, крайні оцінки задають лише систему підрахунку.

Концентрація уваги – здатність дитини концентрувати увагу на завданні, не відхиляючись від мети. Оцінка 0 – 1 – 2 – 3 – 4 – 5 – 6 – 7 – 8 – 9 – 10.

Дитині пропонується завдання: намалювати кружечки на аркуші зошита в клітинку. Залежно від того, скільки часу дитина малює ці кружечки, і оцінюється концентрація уваги. Для полегшеного варіанту пропонується заздалегідь підготовлений аркуш паперу з рядками кружечків і дитині пропонується поставити у кожен кружечок точку. Як і скільки часу дитина виконує це завдання і оцінюється сконцентрованість її уваги.

Стійкість уваги – відволікання дитини на сторонні подразники в ході виконання завдання. Оцінка 0 – 1 – 2 – 3 – 4 – 5 – 6 – 7 – 8 – 9 – 10.

Закреслити всі кружечки або поставити точки у всіх „будиночках” (накреслені дві строки фігур трьох видів – трикутник, квадрат, коло). Це завдання є полегшеним варіантом тесту П’єрона-Рузена. Під час виконання враховується, чи всі кружечки закреслені, чи у всіх квадратиках поставлені точки, скільки пропусків. Оцінюється по шкалі від 6 до 10. Якщо дитина не може виконати таке подвійне завдання, пропонується або закреслити кружечки, або поставити точки у квадратиках. Тоді оцінюється увага від 1 до 5.

Також дитині можна запропонувати картинку з недомальованим предметом і попросити її показати, чого на ній не вистачає (на голові немає вуха, на обличчі немає однієї брови, у стільця немає однієї ніжки, у лопати немає ручки тощо). Можна запропонувати пари картинок і попросити визначити, чого на одній картинці не вистачає. Оцінюється виконання цих завдань також за запропонованою шкалою, але вона може даватись вже дітям старшого віку (8-12 років).

Переключення уваги – переключення з одного виду діяльності на інший. Оцінка 0 – 1 – 2 – 3 – 4 – 5 – 6 – 7 – 8 – 9 – 10.

Знайти серед запропонованих картинок ту, на якій зображений предмет, показаний раніше в числі інших. Дітям дається інструкція: „Вибери картку з зображенням курочки, але не бери карточку з зображенням корови”. Другий раз картки перемішуються і дитині дається пропозиція знову виконати завдання (при цьому завдання не повторюється). Третій раз дитині пропонують відібрати картки з зображенням корови, і не брати картки з зображенням курочки. Четвертий раз експериментатор знову запитує, які картки брати можна, а які – ні. Просить вголос повторити інструкцію. Перед п’ятим відбором дитину просять виконати ту інструкцію, яка давалась перший раз і відібрати картинки відповідно до неї. Залежно від того, яку кількість інструкцій виконала дитина відповідно виставляється оцінка за шкалою від 0 до 10.

Пам’ять

При визначення рівня розвитку пам’яті використовується та ж 10 бальна шкала. При цьому визначається здатність до запам’ятовування віршів, текстів тощо, швидкість і стійкість запам’ятовування соціальних навичок і вмінь. Необхідно також зазначити про провідні способи запам’ятовування (якщо такі є), про наявність нестандартних форм або способів запам’ятовування (наприклад, ейдетичне), про особливості пам’яті, про наявність смислової пам’яті. Оцінка 0 – 1 – 2 – 3 – 4 – 5 – 6 – 7 – 8 – 9 – 10.

Наведемо приклади завдань для дослідження пам’яті.

1. Назвати ім’я та по-батькові вихователя, санітарки, лікаря.

2. Розповісти віршик.

3. Відтворити паличкою стук по парті (один, два, три удари).

4. Повторити три слова (мама, хліб, нога).

5. Покласти картинки так, як вони лежали (перед дитиною розкладають п’ять картинок зі знайомими предметами, дитина закриває очі і дві картинки міняють місцями).

6. Запам’ятати слово з допомогою картинок (картинки з зображенням корови, чашки, книжки і відповідно слова молоко, чай, школа).

7. Сказати, що забули намалювати на картинці (показують картинку, на якій намальовані чотири знайомі предмети, потім показують іншу, на якій намальовані лише три з них).

Мислення

За 10 бальною шкалою оцінюються мислення дитини. Також у розділ „Карти спостережень” під назвою „Коментарі” необхідно занести інформацію про особливості мислення дитини. Оцінка 0 – 1 – 2 – 3 – 4 – 5 – 6 – 7 – 8 – 9 – 10.

1. Методика „Четвертий – зайвий”.

2. Впізнати знайомий предмет за описом.

3. Відгадати загадку, використовуючи картинки-відгадки („Не пташка, а літає”, „Без рук, без ніг, а ходить”).

4. Підібрати до великих картинок необхідні маленькі (На великій картинці – стіл, на іншій – спальна кімната. На маленьких – відповідно чашка, ліжко, стілець, подушка, одіяло, сковорідка, тарілка тощо).

5. Сказати, що на картинці зображено не вірно (слон спить на ліжку; водолаз поливає водорості; на ялинці ростуть банани тощо).

6. Розкласти послідовно картинки, які містять один сюжет.

7. Розповісти, що намальовано на картинці.

8. Розповісти про прихований сюжет картинки.

9. Сказати, хто з дітей чинить неправильно.

Мовлення

За даною шкалою оцінюється здатність дитини розуміти звернене мовлення і контекстуальне мовлення, чіткість і зрозумілість мовлення, лексична сторона мовлення.

Примітка. Оцінка за шкалою „Чіткість і зрозумілість мовлення”, „Лексика” не проводиться, якщо у дитини наявні суттєві порушення мовленнєвого апарату. У цьому випадку оцінка проводиться лише за шкалою „Розуміння мовлення”. У розділі програми „Коментарі” по шкалі „Мовлення” відмічаються особливості мовлення дитини (наприклад, експресивність мовлення, ехолалічність мовлення, використання штампованих фраз, використання сленгових висловлювань, наявність ненормованої лексики тощо).

Розуміння мовлення

При обстеженні усвідомлення, розуміння мовлення необхідно визначити, як дитина сприймає звуки мовлення, (фонеми), впізнає слова, розуміє їхнє значення, залежність між словами, фразами і зміст зверненого мовлення. При дослідженні усвідомлення мовлення ми проводимо обстеження розуміння слів, розуміння речень, розуміння граматичних форм, розуміння тексту.

Оцінки 0 – 1 відображають повне нерозуміння зверненого і контекстуального мовлення. Оцінка 9 – 10 свідчить про те, що дитина розуміє текст. Оцінки до 5 балів відображають середню ступінь розуміння мовлення (розуміння слів і речень). Оцінки після 5 балів відображають розуміння граматичних форм і тексту в цілому.

Перш ніж почати обстеження імпресивного боку мовлення необхідно переконатись у тому, що у обстежуваної дитини повністю збережений фізичний слух. Наявність об’єктивних даних про фізичний слух дає можливість експериментатору починати дослідження фонематичного слуху. Грубі порушення фонематичного слуху є однією з ознак сенсорної афазії, не залишає ізольованими її симптоми, а призводить до цілого ряду вторинних відхилень, які складають її структуру. У цьому випадку дитина не в змозі виділити звуки у словах, вони сприймаються відірвано один від одного. Цей первинний дефект призводить до нерозуміння змісту слів. Крім того, у дітей з первинним дефектом моторного боку мовлення вторинно страждає розуміння складних форм імпресивного мовлення.

Обстеження розуміння слів.

1. Чи відзивається дитина на своє ім’я.

2. Прохання показати певний, знайомий дитині предмет.

3. Пропозиція показати у ляльки або ведмедика якусь частину обличчя або тулуба.

4. Прохання знайти аналогічну частину обличчя або тулуба у себе.

5. Прохання дати предмет, який називають.

Аналізується кількість повторних інструкцій, необхідних для виконання проби, кількість правильно виконаних завдань.

Обстеження розуміння речень.

1. Пропозиція виконати з предметами певні дії, наприклад, покласти кульки у коробочку (це завдання може ускладнюватись залежно від віку дітей).

2. Пропозиція виконати ті чи інші рухи руками, ногами, головою, всім тулубом (формулювання завдання можна повторити кілька разів).

3. Дитині пропонують показати два предмети, наприклад – олівець – ключ.

4. Пропонують виконати завдання „покажи ключем олівець”.

5. Пропонують виконати завдання „покажи олівцем ключ”.

Аналізується кількість повторних інструкцій, необхідних для виконання проби, кількість правильно виконаних завдань.

Обстеження граматичних форм.

1. Показати предмети в однині і множині (олівець – олівці, кубик – кубики тощо).

2. Розуміння правильного виконання дій у чоловічому і жіночому родах (дівчинка ловила рибу – хлопчик ловив рибу).

3. Визначення розуміння значення прийменників на, під, у, за тощо.

Обстеження розуміння тексту.

При обстеженні тексту Н. Г. Морозова виділяє три основних ступенів розуміння тексту: розуміння предметного або фактичного розуміння тексту, тобто усвідомлення інформації про предмети, факти, події; розуміння підтексту, тобто непрямо висловленої думки; розуміння ставлення читача до змісту.