Мета, завдання та ідеал виховання дитини з вадами зору.

Мета, завдання та ідеал виховання дитини з вадами зору.

Виховання в школах для дітей з порушеннями зору охоплює весь процес підготовки дітей до життя, включаючи освіту і навчання. Процес виховання поділяється на 2 взаємопов’язані компоненти: пізнання життя і формування ставлення до нього. При цьому слід враховувати, що важкі порушення зору обмежують життєвий досвід дитини, порушують процес формування ставлень до суспільства, до праці, до себе та до інших людей.

Мета виховання полягає у формуванні сукупності властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство. Мета виховання має об'єктивний характер і виражає ідеал людини в найбільш загальній формі. Загальною метою виховання дітей з порушеннями зору є їх всебічний і гармонійний розвиток. Додатковою метою виховної роботи в тифлопедагогіці є корекція вторинних відхилень у розвитку дітей з порушеннями зору, підвищення їхньої самостійності та активності.

Ідеал виховання це уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми, що виходять із розуміння мети життя. Формування ідеалу в дитини залежить від особливостей виховання, умов життя і діяльності, від особливостей життєвого досвіду дитини з порушеннями зору.

Ідеали школярів різного віку відрізняються як за змістом, так і за будовою і дієвістю. Під змістом розуміється те, яких людей, літературних героїв, які якості особистості учень вважає ідеальними.

Під будовою ідеалу розуміється міра його узагальненості, тобто чи є ідеалом конкретна людина, чи сукупність рис, взятих в окремих людей і узагальнених у єдиному зразку.

Під дієвістю ідеалу розуміється ступінь його впливу на поведінку і особистість учня з порушеннями зору.

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного життя. Це ролі громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша.

Завдання сучасної виховної системи в процесі виховання дітей з порушеннями зору:

· Діагностика вторинних відхилень розвитку і удосконалення системи медико-психолого-педагогічної реабілітації дитини з порушеним зором.

· Науково-методичне і матеріально-технічне забезпечення виховного процесу, соціалізації та інтеграції дітей з порушеннями зору.

· Всебічний розвиток особистості учня в умовах виховуючої творчої діяльності спільними зусиллями вчителів і батьків.

· Оволодіння дитиною соціальних ролей, культури суспільства, правил соціальної поведінки.

· Розвиток зорового сприймання з використанням тифлотехнічних засобів навчання.

· Розвиток уявлень про оточуючий світ, суспільство і взаємостосунки між людьми.

· Систематична робота з профорієнтаціяї, профконсультування, життєвого самовизначення і самореалізації учнів.

· Оволодіння культурою, досвідом соціальних відносин, самопізнання, саморозвитку.

2. П ринципи виховання дітей з вадами зору, пов’язані з особливостями людини як об’єкта виховання

Принципи виховання — це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання i визначають вимоги до змісту, організації методів виховного процесу. Принципи виховного процесу складають систему. Виховання дітей з порушеннями зору базується на засадах корекційного підходу до виховного процесу.

Принципи виховання враховують основні положення теорії виховання, ними керується вихователь у своїй діяльності для досягнення оптимальних результатів. Систематичне порушення принципів руйнує основи виховного процесу, негативно відбивається на його результатах.

Принципи, пов’язані з особливостями людини як об’єкта виховання:

· Природовідповідність. Знання особливостей психіки кожного учня, врахування їх у своїй роботі, врахування індивідуальних особливостей, інтересів, запитів кожної дитини. Зміст, форми і методи виховання повинні максимально враховувати індивідуальні особливості дитини, її ціннісні орієнтації, життєві плани, установки, мотиви діяльності. Для цього слід систематично вивчати риси характеру, темпераменту дитини, вміти максимально залучати вихованців до посильної діяльності, спиратися на власну активність та ініціативність дітей.

· Гуманізація виховного процесу (повага до особистості вихованців - розумна вимогливість, гуманне ставлення до учнів, повага до їхньої думки. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативністю і самодіяльністю учнів. Повага до прав і свобод особистості, створення умов для розкриття творчого потенціалу, самовизначення та розвитку особистості. Виявлення довіри, доброти та чуйності до учнів з порушеннями зору, терпимість та співчуття. Цей принцип вимагає дотримання таких правил: висунення розумних і посильних вимог; ненасильницьке формування бажаних якостей; відмова від покарань)

· Опора на позитивне. Основою цього принципу виховання є філософське положення про “суперечливість” людської природи. Не існує цілком позитивних чи негативних людей, отже завдання вихователя полягає у розвитку позитивних рис і допомозі дитині з порушеннями зору позбутися негативних рис поведінки. У кожному вихованці слід виявити позитивні якості,опора на які може запобігати виникненню негативних рис характеру і поведінки, розвинути недостатньо сформовані позитивні риси. Ефективність діяльності вихователя підвищується за умов: усунення конфронтації, боротьби вихователя і вихованців; зосередження на позитивних рисах дитини; створення доброзичливої атмосфери співпраці.

Статеве виховання у навчально-виховних закладах для дітей з порушеннями зору

Статеве виховання — складова загального процесу виховної роботи школи і сім’ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

Статеве дозрівання учнів само по собі веде до прояву підвищеного інтересу до протилежної статі, а при наявності несприятливих факторів воно може стихійно набрати перекручених форм, які викликають різні розлади їх організму.

Важливе значення статевого виховання в сучасній школі для дітей з порушеннями зору зумовлено прискореним статевим розвитком школярів, недостатнім рівнем обізнаності їхньої у статевій сфері, отримання ними недостатньої інформації з цього питання.

Особливо інтенсивна виховна робота має здійснюватись у підлітковому віці. Особливе місце у статевому вихованні повинно зайняти формування почуття відповідальності. Розуміння того, що легке статеве життя може стати причиною трагедій майбутньої сім'ї, особливо для дітей.

Коли йдеться про підготовку школярів до сімейного життя, то, важливо виховати уміння: обирати собі друга (супутника) на все життя; налагоджувати взаємні стосунки у подружньому житті, вміння уступати одне одному, не зводити дрібні незлагоди в конфлікти; вести домашнє господарство, розподілити між собою обов'язки і розпоряджатися бюджетом; виховувати дітей і т.д.

Підготовка до сімейного життя має здійснюватись у таких напрямках: загальносоціальний, моральний, психологічний, правовий, господарсько-економічний і естетичний. Кожен з цих напрямків підготовки передбачає ознайомлення учнів з певними питаннями життя і діяльності в сім’ї.

Методика статевого виховання і підготовки учнів до сімейного життя передбачає виховний вплив:

· під час вивчення навчальних предметів, зокрема етики і психології сімейного життя;

· у позакласній виховній роботі, використовуючи різноманітні форми і методи виховання.

Статеве виховання слід розпочинати якомога раніше, коли діти починають цікавитися цим питанням. Доцільно з окремих питань проводити розмови окремо з хлопчиками і дівчатками. Ілюструючи матеріал про подружнє життя, не слід обмежуватися прикладами з художньої літератури і кінофільмів, треба наводити приклади з життя, щоб у школярів не складалося враження, що справжнього кохання в реальному житті не існує.

Естетичне виховання

Естетичне виховання — складова частина виховного процесу (один з напрямів виховної роботи), безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати й перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Завдання естетичного виховання: а) формування естетичних понять, поглядів, переконань; б) виховання естетичних смаків; в) формування умінь і навичок творити прекрасне; г) розвиток в учнів творчих здібностей.

Джерела естетичного виховання: художня література, музика, образотворче мистецтво, кіно, природа, оформлення школи і її приміщень, зовнішній вигляд учителів і учнів, стосунки між учнями і вчителями, естетика праці і т.п.

Методика естетичного виховання: а) здійснюється на уроках; б) у позакласній та позашкільній роботі; в) використання естетики домашньої обстановки; г) організація естетичної самоосвіти та самовиховання учня.

Особливе місце в естетичному вихованні учнів має зайняти українська національна культура. У школах створюють гуртки народознавства, товариства народних умільців, класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі, вертепи, подорожі до джерел рідного слова, уроки на природі, години улюбленої праці, творчості, уроки емоційної культури, уроки народознавства, людинознавства, мистецтвознавства, мандрівки в історію тощо.

Актуальним є відродження козацьких мистецьких традицій кобзарства, лірництва, гуртового співу, танцю, дотепного влучного слова, різьбярства, іконопису, лимарства, чинарства, стельмахування тощо.

Планування роботи вихователя школи-інтернату.

Планування роботи вихователем відбувається на рік, півроку (обстеження дітей), на місяць, на тиждень, один день.

Вихователь на день проводить 3 загальних заняття, 4 корекційних, прогулянка-спостереження, планує самостійну художню діяльність дітей, визначає роботу в куточку природи, вправи по розвитку зору тощо.

Планування процесу виховання одна з складних проблем в роботі вихователя. Без конкретного змістовного плану, який є керівництвом до дії, вихователь не може систематизувати свою роботу, забезпечувати цілеспрямований вплив на вихованців, добитися необхідної ефективності педагогічної праці.

Особливості планування роботи в школі-інтернаті для дітей з вадами зору характеризуються врахуванням медико-педагогічного аналізу контингенту учнів, максимальної уваги до індивідуальних особливостей учнів, необхідністю постійного пошуку на науково-методичній основі. Вихователь планує свою роботу на півріччя, враховуючи планування навчально-виховної роботи на рік школою-інтернатом. А також детально розробляє план на день в плані-щоденнику, де зазначаються проведення різноманітних заходів з вихованцями, відвіданні уроків (аналіз), планується робота з учнями по самопідготовці, індивідуальні бесіди, консультації,

42. Перспективний план роботи вихователя спеціального дошкільного закладу освіти.

Складається з двох частин.

Організаційна робота

1) Організаційно-педагогічна робота

Складання планів роботи стосовно обстеження дітей проведеною ТП і рекомендацій щодо зорового навантаження, діагнозу і прогнозу про покращення зору офтальмолога.

Заповнення документації:

Книга обліку дітей; журнал взаємозв’язку; Індивідуальна робота з дітьми тощо.

2) Робота з медичними працівниками.

Консультації, бесіди, рекомендації лікаря-офтальмолога, медсестри-ортоптистки; консультації вузьких спеціалістів.

3) Робота з членами колекційної взаємодії

Муз керівник, хореограф, інструктор фізвиховання, психолог, тифлопедагогом

4) Робота по забезпеченню взаємодії з сім’єю

Консультації, бесіди, рекомендації, анкетування

5) Підвищення фахового рівня.

Отримання консультацій, зв’язок з працівниками наукової сфери, відкриті огляди, перегляд літератури.

6) Методичне забезпечення групи

Дидактичні ігри, корекційні ігри, виготовлення і придбання наочності.

Мета, завдання та ідеал виховання дитини з вадами зору.

Виховання в школах для дітей з порушеннями зору охоплює весь процес підготовки дітей до життя, включаючи освіту і навчання. Процес виховання поділяється на 2 взаємопов’язані компоненти: пізнання життя і формування ставлення до нього. При цьому слід враховувати, що важкі порушення зору обмежують життєвий досвід дитини, порушують процес формування ставлень до суспільства, до праці, до себе та до інших людей.

Мета виховання полягає у формуванні сукупності властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство. Мета виховання має об'єктивний характер і виражає ідеал людини в найбільш загальній формі. Загальною метою виховання дітей з порушеннями зору є їх всебічний і гармонійний розвиток. Додатковою метою виховної роботи в тифлопедагогіці є корекція вторинних відхилень у розвитку дітей з порушеннями зору, підвищення їхньої самостійності та активності.

Ідеал виховання це уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми, що виходять із розуміння мети життя. Формування ідеалу в дитини залежить від особливостей виховання, умов життя і діяльності, від особливостей життєвого досвіду дитини з порушеннями зору.

Ідеали школярів різного віку відрізняються як за змістом, так і за будовою і дієвістю. Під змістом розуміється те, яких людей, літературних героїв, які якості особистості учень вважає ідеальними.

Під будовою ідеалу розуміється міра його узагальненості, тобто чи є ідеалом конкретна людина, чи сукупність рис, взятих в окремих людей і узагальнених у єдиному зразку.

Під дієвістю ідеалу розуміється ступінь його впливу на поведінку і особистість учня з порушеннями зору.

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного життя. Це ролі громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша.

Завдання сучасної виховної системи в процесі виховання дітей з порушеннями зору:

· Діагностика вторинних відхилень розвитку і удосконалення системи медико-психолого-педагогічної реабілітації дитини з порушеним зором.

· Науково-методичне і матеріально-технічне забезпечення виховного процесу, соціалізації та інтеграції дітей з порушеннями зору.

· Всебічний розвиток особистості учня в умовах виховуючої творчої діяльності спільними зусиллями вчителів і батьків.

· Оволодіння дитиною соціальних ролей, культури суспільства, правил соціальної поведінки.

· Розвиток зорового сприймання з використанням тифлотехнічних засобів навчання.

· Розвиток уявлень про оточуючий світ, суспільство і взаємостосунки між людьми.

· Систематична робота з профорієнтаціяї, профконсультування, життєвого самовизначення і самореалізації учнів.

· Оволодіння культурою, досвідом соціальних відносин, самопізнання, саморозвитку.

2. П ринципи виховання дітей з вадами зору, пов’язані з особливостями людини як об’єкта виховання

Принципи виховання — це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання i визначають вимоги до змісту, організації методів виховного процесу. Принципи виховного процесу складають систему. Виховання дітей з порушеннями зору базується на засадах корекційного підходу до виховного процесу.

Принципи виховання враховують основні положення теорії виховання, ними керується вихователь у своїй діяльності для досягнення оптимальних результатів. Систематичне порушення принципів руйнує основи виховного процесу, негативно відбивається на його результатах.

Принципи, пов’язані з особливостями людини як об’єкта виховання:

· Природовідповідність. Знання особливостей психіки кожного учня, врахування їх у своїй роботі, врахування індивідуальних особливостей, інтересів, запитів кожної дитини. Зміст, форми і методи виховання повинні максимально враховувати індивідуальні особливості дитини, її ціннісні орієнтації, життєві плани, установки, мотиви діяльності. Для цього слід систематично вивчати риси характеру, темпераменту дитини, вміти максимально залучати вихованців до посильної діяльності, спиратися на власну активність та ініціативність дітей.

· Гуманізація виховного процесу (повага до особистості вихованців - розумна вимогливість, гуманне ставлення до учнів, повага до їхньої думки. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативністю і самодіяльністю учнів. Повага до прав і свобод особистості, створення умов для розкриття творчого потенціалу, самовизначення та розвитку особистості. Виявлення довіри, доброти та чуйності до учнів з порушеннями зору, терпимість та співчуття. Цей принцип вимагає дотримання таких правил: висунення розумних і посильних вимог; ненасильницьке формування бажаних якостей; відмова від покарань)

· Опора на позитивне. Основою цього принципу виховання є філософське положення про “суперечливість” людської природи. Не існує цілком позитивних чи негативних людей, отже завдання вихователя полягає у розвитку позитивних рис і допомозі дитині з порушеннями зору позбутися негативних рис поведінки. У кожному вихованці слід виявити позитивні якості,опора на які може запобігати виникненню негативних рис характеру і поведінки, розвинути недостатньо сформовані позитивні риси. Ефективність діяльності вихователя підвищується за умов: усунення конфронтації, боротьби вихователя і вихованців; зосередження на позитивних рисах дитини; створення доброзичливої атмосфери співпраці.