Основні напрями виховання, їх взаємозв’язок. Комплексний підхід до виховання.

Розумове виховання – це діяльність вихователя спрямована на розвиток інтелектуальних сил, і мислення учнів з метою прищеплення культури розумової праці.

Розумове виховання відбувається у процесі засвоєння знань і не зводиться до нагромадження певного їх обсягу.

Процес здобуття знань є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями та духовним багатством людини.

У процесі навчання та виховання реалізується головна мета розумового формування особистості – це РОЗУМОВИЙ РОЗВИТОК.

Мета розумового виховання – це забезпечення засвоєння учнями основ наук, розвиток їх пізнавальних здібностей і формування на цій основі наукового світогляду.

Зміст розумового виховання – це система фактів, понять, положень, з усі галузей науки, культури та техніки.

Розумовий розвиток – це процес розвитку інтелектуальних сил, пізнавальних здібностей та мислення учнів.

Завдання розумового виховання:

• розвиток мислення взагалі та різних його видів
• оволодіння основними розумовими операціями: аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням
• формування в учнів культури розумової праці до якої належать навчальні вміння
• розвивати пізнавальні інтереси, здібності, нахили.
• Озброїти учнів методами застосування ЗУН на практиці
• Навчити творчо, активно, самостійно працювати
• Навчити науково організовувати свою працю

 

Шляхи здійснення розумового виховання:

1. стихійне сприйняття явищ та процесів навколишньої природи та соціальної дійсності дитиною з раннього віку
2. навчання в школі, де відбувається оволодіння основами наук
3. навчання в професійних закладах освіти
4. ЗМІ
5. участь у продуктивній праці
6. позакласна робота: гуртки, факультативи, екскурсії, бесіди, вікторини,
7. позашкільна робота: гуртки, школа мистецтв, музична школа, технічні гуртки…
8. досвід поведінки в суспільстві
9. батьками вдома

 

 

2. Моральне виховання – це виховна діяльність школи та сім ї з формуванні в учнів моральної свідомості, розвитку моральних почуттів, умінь та навичок відповідної моральної поведінки.

Моральне виховання розпочинається в сім ї і продовжуються у процесі соціалізації особистості. Його основу складають загальнолюдські та національні моральні норми.

Моральне виховання характеризують поняття:

мораль, моральний ідеал, моральні норми, переконання, почуття, якості.

 

Мораль – це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми.

Завдання морального вихованна:

1. перетворення моральних норм принципів і правил вироблених суспільством у особисті індивідуальні моральні переконання та правила поведінки кожної людини.
2. формування національної свідомості
3. прагнення жити в гармонії з природою
4. ознайомлення з правилами і нормами моральної поведінки
5. виховання моральних рис особистості

 

Зміст морального виховання:

1. громадянське виховання
2. патріотичне та національне виховання
3. екологічне виховання
4. виховання дисциплінованості обов’язку відповідальності
5. статеве виховання
6. правове виховання
7. економічне виховання

 

Шляхи здійснення морального виховання:

1. в сім ї
2. організоване середовище (садочок школа)
3. в школі під час вивчення основ наук
4. професійних закладах
5. ЗМІ
6. позакласна робота: етичні бесіди, культпоходи, екскурсії, читання та обговорення книжок,
7. соціальна діяльність людини
8. народні традиції, обряди, свята народного календаря
9. релігія

 

Результатом морального виховання є моральна вихованість. Вона матеріалізується в суспільно-цінні властивості особистості та проявляється у відносинах діяльності спілкування.

 

1. Трудове виховання – це виховання свідомого ставлення до праці через формування навиків активної трудової діяльності. Мета трудового виховання -прищепити любов до праці, повагу до людей праці, і допомогти у свідомому виборі професій.

Завдання – ознайомити учнів з основами сучасного виробництва; виховувати бажання сумлінно і відповідально працювати; формувати переконливість, в необхідності праці як основі добробуту суспільства; озброїти учнів трудовими уміннями та навичками.

 

Шляхи здійснення трудового виховання:

1. уроки трудового навчання
2. інші предмети
3. практика
4. позакласна робота: гуртки, суспільно-корисна праця, чергування, проведення трудових свят, бесіди.
5. З МІ
6. праця вдома в побуті
7. сільськогосподарська праця
8. профорієнтаційна робота

 

4. Естетичне виховання – це педагогічна діяльність спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси.

Метою е стетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.

Джерелами естетичного виховання є:

· художня література

· музика

· образотворче мистецтво

· театральне мистецтво

· кіно

· природа

· естетика приміщень

· зовнішній вигляд оточуючих людей

· взаємини між учнями та вчителями

В естетичному вихованні учнів величезне значення має особистість педагога, його поведінка, одяг, осанка, рухи, міміка, голос, том має бути взірцем для учнів.

Завдання естетичного виховання:

1. формувати вміння бачити прекрасне і відчувати радість від прекрасного
2. виховувати естетичне почуття
3. виховувати естетичні смаки
4. формувати вміння творити прекрасне

 

Шляхи здійснення естетичного виховання (система естетичного виховання)

1. в сімї, дома(естетика приміщень,зовнішній вигляд батьків, приклад батьків)
2. організоване середовище
3. виховання в школі під час уроків: музика, малювання, праця, фізкультура, читання
4. краса слова
5. позакласна робота(бесіди, культпоходи, екскурсія
6. позашкільна робота(школи мистецтв, музичні школи, гуртки, танці,

 

1. Фізичне виховання – це система заходів спрямованих на зміцнення здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей та рухових вмінь та навичок.

Мета фізичного виховання – виховання підростаючого покоління фізично здоровим.

Завдання фізичного виховання:

1. зміцнення здоров'я загартування організму
2. створення оптимальних умов для забезпечення фізичного розвитку особистості
3. отримання знань про фізіологічні процеси в організмі
4. формування та вдосконалення життєво необхідних рухових вмінь та навичок
5. розвиток фізичних якостей(сила, швидкість, витривалість, гнучкість)
6. набуття санітарно-гігієнічних навичок догляду за власним тілом
7. підвищення працездатності.

 

 

Шляхи здійснення фізичного виховання

1. Уроки фізичного виховання
2. Фізкульт хвилинки під час всіх уроків
3. Позакласна робота (змагання, спортивні свята, секції, спортивні години, бесіди про здоровий спосіб життя)
4. Позашкільна робота(спортивні школи, стадіони, басейни, туризм, система єдиноборства)
5. ЗМІ
6. Спортивні секції
7. Командні спортивні ігри (футбол, волейбол)
8. Ранкова гімнастика, фізичні вправи
9. Фізична праця
10. Рухливі ігри
11. Спортивна година на ГПД

 

22. Поняття про позакласну та позашкільну виховну роботу, їх мета і завдання. Організаційні форми виховної роботи в початковій школі.

 

Позакласна виховна робота – це різноманітна діяльність вчителів, вихователів, спрямована на виховання в учнів і здійснювана в позаурочний час.

Позашкільна робота – це освітньо-виховна діяльність, позашкільних закладів для дітей та юнацтва. До них належать: палаци, будинки культури, дитячо-юнацькі спортивні школи, музичні школи, школи мистецтв, студії, бібліотеки, оздоровчі заклади.

Мета позакласної та позашкільної роботи полягає у задоволенні інтересів та запитів дітей розвитку їх творчого потенціалу нахилів і здібностей у різній сфері діяльності та спілкування.

Домінуюча роль в їх організації належить класному керівнику, який є організатором позакласних виховних заходів та діє у співдружності з іншими педагогічними працівниками школи. Одночасно він є ініціатором залучення учнів класу до роботи гуртків, секцій, у позашкільних закладах.

Завдання позакласної та позашкільної роботи:

1. закріплення та поглиблення знань набутих у процесі навчання

2. застосування знань на практиці

3. формування наукового світогляду

4. вироблення вмінь та навичок самоосвіти

5. формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту.

6. виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів.

7. організація дозвілля школярів

Принципи, на яких ґрунтується позакласна і позашкільна робота:

1. добровільність

2. суспільна спрямованість

3. ініціативність учня

4. самодіяльність

 

2. Організаційні форми виховної роботи

Форми виховної роботи - це варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу. Головна функція виховної роботи в школі – сприяти реалізації мети виховання, змісту виховного процесу та оволодіння учнями певними ЗУН.

Форми організації виховної роботи поділяють на масові, групові та індивідуальні.

Масові форми виховної роботи (приймають участь всі учні школи): конференції, тематичні вечори, ранки, тижні з різних предметів, зустрічі з видатними людьми, огляди, конкурси, змагання, олімпіади, фестивалі

показниками ефективності масових форм вважається кількісне охоплення та активність самих учнів.

Групові форми виховної роботи: конкурси, вікторини, екскурсія, походи, культ походи, диспут, КВК, заочна подорож, усний журнал

Індивідуальні форми: Доручення, відвідування сімей, колекціонування, індивідуальна бесід.а

 

 

23. Поняття "колектив", його ознаки та функції. Види колективу. Стадії становлення учнівського колективу.

 

Колектив – це соціально-значима група людей, які об’єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.

Для колективу характерно:

- єдність цілей

- високий рівень міжособистісного спілкування

- згуртованість

- внутрішня дисципліна

- чітко визначені норми співжиття

- сумісна діяльність

- створення органів самоврядування

Колектив поєднує інтереси індивіда та суспільства і заснований на принципах співробітництва.

 

2. Види колективів:

1. За кількістю та тривалістю колективи бувають:

- первинний колектив

- загальношкільний

- тимчасовий колектив

- виробничий колектив

- сімейний колектив

2. За видами діяльності колективи бувають:

Навчальні, трудові, спортивні, військові, побутові

3. За віком колективи бувають:

- одновікові

- різновікові

4. За часом існування:

- сталі

- тимчасові

Функції колективу:

1. Організаторська – полягає в об'єднанні людей для виконання певних завдань.
2. Виховна – спрямована на створення оптимальних умов для всебічного виховання, психічного і соціального розвитку особистості.
3. Стимулююча – сприяє формуванню моральних рис особистості і регулює поведінку членів колективу.
4. Предметна – реалізація мети, заради якої виник колектив.

 

Етапи розвитку колективу.

1 етап. Група осіб, які ще не є колективом, ще немає активу, люди не достатньо знають однин одного. Вчитель повинен: вивчити членів колективу, познайомити вихованців між собою, висунути конкретні завдання, організувати спільну діяльність. Вчитель інструктує, контролює, допомагає. Взаємини між педагогом та учнями будуються на засадах безпосереднього впливу на колектив та на кожного учня.

Діє авторитаризм вчителя.

2 етап починається тоді, коли створені органи самоврядування колективу. Вони залучаються до керівництва колективом. Виникають ознаки співробітництва: взаємодопомога, спілкування, співчуття. У колективі формуються стійкі мотиви, інтереси, зароджується дружба та товариство. Взаємини між учнями та вчителем розвиваються на засадах демократизму.

3 етап характерний тим, що до кожного члену колективу ставить вимоги весь колектив. На цій стадії діє принцип паралельної дії обґрунтований А.С. Макаренко. Суть його – педагог впливає на учнів не тільки безпосередньо, а й через колектив і органи самоврядування. Вирішальний вплив громадської думки більшості. Вчитель менше контролює, а більше скеровує діяльність колективу на самостійність. Суть пед. діяльності в індивідуалізації (індивід. бесіда, доручення, моралізування).

4 етап Педагог інструктує, коригує, допомагає, спрямовує на самовиховання.

Ознаки сформованого колективу:

1). Спільність духовних цінностей, думок, інтересів.

2). Взаємодопомога, співпраця, дружба між його членами.

3) Гуманні відносини в колективі.

4) Високорозвинена громадська думка.

5) Наявність в колективі традицій.

6) Самоконтроль поведінки і навчання.

7) Запровадження системи доручень.

 

Фактори розвитку колективу.

На успішність розвитку і становлення колективу впливає ряд соціально-педагогічних факторів:

1. знання педагогом психолого-педагогічних основ теорії та практики формування та розвитку колективу.
2. забезпечення наступності та єдності дій педагогів у роботі з колективом.
3. володіння технікою створення перспективних ліній.
4. забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і органами самоврядування.

дотримання належного стилю і тону в колективі