ТОП 10:

Сутність, мета та завдання виховання, визначені Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»). Особливості та закономірності процесу виховання. Принципи виховання.



Сутність, мета та завдання виховання, визначені Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»). Особливості та закономірності процесу виховання. Принципи виховання.

Виховання – це передача від покоління до покоління суспільно-історичного досвіду, накопиченого людством з метою підготовки підростаючого покоління до життя та праці.

Виховання– це цілеспрямований, систематичний, планомірний вплив вихователя на вихованця (окрему особу чи колектив) з метою формування таких рис та якостей, які б задовольняли суспільство.

Виховання (за А. Макаренком) – це цілеспрямований процес виховання позитивного в дитині та усунення подолання негативного.

 

Загальна мета виховання – це формування всебічно і гармонійно розвинутої високоосвіченої творчої, культурної особливості нашого суспільства, здатної до участі в якісних перетвореннях, що відбувається в суспільстві.

Всебічне виховання передбачає формування у людини певних якостей відповідно до вимог розумового, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання.

 

Під гармонійністю розуміють узгодження, поєднання цих якостей, їх взаємодоповнення.

 

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до повноцінного суспільного життя, яке передбачає виконання обов’язків громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша.

 

Завдання виховання:

· Формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу

· Виховання поваги до конституції, державної символіки, законодавства України

· Виховання поваги до батьків, жінки-матері

· Виховання високої мовної культури

· Прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців

· Виховання духовної культури особистості

· Виховання принципів загальнолюдської моралі

· Формування творчої працелюбної особистості

· Забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей та молоді

· Розвиток індивідуальних здібностей, талантів, мовлення

· Формування у дітей вміння міжособистісного спілкування

 

Особливості виховного процесу

1. процес виховання є цілеспрямованим, бо має мету

2. процес виховання є багатофакторними: на нього впливає родина, школа, педагоги, суспільство.

3. виховання має 2 взаємоповязані сторони:

- педагогічний вплив вихователя на вихованця

- готовність вихованця сприйняти, осмислення, зрозуміти цей вплив, ці вимоги суспільства через вихователя

4. процес виховання є тривалими, безперервними. Він триває все життя

5. процес виховання є комплексний: цілі, завдання, зміст, форми і методи виховного процесу повинні мати комплексний характер і підпорядковуватись ідеї цілісності, формування особистості.

6. виховному процесі притаманні віддаленість результатів від моменту здійснення безпосереднього виховного впливу.

7. процес виховання керований

Закономірності виховання

Закономірності виховання – це стійкі повторювані об’єктивно існуючі істотні зв’язки реалізація яких забезпечує ефективність розвитку особистості школяра.

Закономірності виховання:

1. Виховання органічно пов’язаних із суспільними потребами і умовами виховання

2. Людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників

3. Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність

4. Визначальними к вихованні є діяльність і спілкування

5. Ефективність виховного процесу залежить від стосунків в учнівському колективі

6. Ефективність виховного процесу зростає коли учні займаються самовихованням

Принцип виховання — керівне твердження, яке відображає загальні закономірності процесу виховання і визначає вимоги до змісту його організації і методів, вони є системою вимог щодо всіх аспектів виховного процесу, спрямовують його на формування цілісної особистості.

До основних принципів виховання належать:

Цілеспрямованість виховання.Цей принцип означає, що вся виховна робота має спрямовуватися на досягнення основної мети — виховання всебічно розвиненої особистості, підготовку її до свідомої й активної трудової діяльності. Реалізація його передбачає підпорядкованість усіх заходів загальній меті та нетерпимість до стихійності у вихованні. Знання мети створює перспективу, дає змогу проектувати бажаний рівень вихованості особистості.

Зв'язок виховання з життям. Відповідно до цього принципу виховна діяльність закладу освіти має спонукати учнів (студентів) до участі в житті суспільства вже під час навчання, в процесі підготовки до подальшої трудової діяльності. Для цього у виховній роботі використовують краєзнавчий матеріал, систематично знайомлять вихованців із суспільно-політичними подіями в країні, залучають їх до посильної участі в громадсько-корисній роботі.

Єдність свідомості та поведінки у вихованні. Реалізується цей принцип через правильне співвідношення методів формування свідомості та суспільної поведінки, попередження відхилень у свідомості та поведінці особистості, вироблення несприйнятливості до будь-яких негативних впливів, готовності протистояти їм.

Виховання в праці. Передбачає усвідомлення учнями (студентами) того, що праця — єдине джерело задоволення матеріальних і духовних потреб людей, фактор всебічного розвитку особистості. Тому сумлінне ставлення до праці є важливою рисою людини. Педагог має прищепити вихованцям нетерпимість до порушень трудової дисципліни, розкрадання народного добра і приватної власності.

Комплексний підхід у вихованні. Будь-який систематичний виховний процес передбачає єдність: мети, завдань і змісту виховання; форм, методів і прийомів виховання; виховних впливів закладу освіти, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; виховання і самовиховання.

Виховання особистості в колективі. Реалізація цього принципу сприяє усвідомленню вихованцями того, що колектив є могутнім засобом виховання і багато рис особистості формуються тільки в колективі. Педагог повинен докладати зусиль для згуртування колективу вихованців, заохочувати їх до участі у самоврядуванні, сприяючи розвитку їх самостійності, самодіяльності, ініціативи та ін.

Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю вихованців.Необхідність педагогічного керівництва зумовлена незначним (недостатнім) життєвим досвідом вихованців. Водночас виховання творчої особистості можливе за умов її самостійності й творчості, ініціативи й самодіяльності.

Поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього.В основі його — єдність вимог педагогів до вихованців, контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, повага до їхніх поглядів тощо.

Індивідуальний підхід до кожного вихованця. Ефективність виховного процесу залежить і від того, наскільки в ньому враховують вікові та індивідуальні особливості особистості

Систематичність, послідовність і наступність у вихованні. Формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки вимагає системи виховних заходів, які застосовують у певній послідовності. Адже позитивних рис особистості не можна сформувати, якщо виховний процес буде випадковим набором епізодичних впливів.

Єдність педагогічних вимог закладу освіти, сім'ї і громадськості.Реалізується у постійній взаємодії, взаємному інформуванні учасників виховного процесу про результати виховних впливів.

Національні принципи виховання:народність, природо відповідність,культуро відповідність, гуманізація, етнізація.

 

 

Етапи розвитку колективу.

1 етап. Група осіб, які ще не є колективом, ще немає активу, люди не достатньо знають однин одного. Вчитель повинен: вивчити членів колективу, познайомити вихованців між собою, висунути конкретні завдання, організувати спільну діяльність. Вчитель інструктує, контролює, допомагає. Взаємини між педагогом та учнями будуються на засадах безпосереднього впливу на колектив та на кожного учня.

Діє авторитаризм вчителя.

2 етап починається тоді, коли створені органи самоврядування колективу. Вони залучаються до керівництва колективом. Виникають ознаки співробітництва: взаємодопомога, спілкування, співчуття. У колективі формуються стійкі мотиви, інтереси, зароджується дружба та товариство. Взаємини між учнями та вчителем розвиваються на засадах демократизму.

3 етап характерний тим, що до кожного члену колективу ставить вимоги весь колектив. На цій стадії діє принцип паралельної дії обґрунтований А.С. Макаренко. Суть його – педагог впливає на учнів не тільки безпосередньо, а й через колектив і органи самоврядування. Вирішальний вплив громадської думки більшості. Вчитель менше контролює, а більше скеровує діяльність колективу на самостійність. Суть пед. діяльності в індивідуалізації (індивід. бесіда, доручення, моралізування).

4 етап Педагог інструктує, коригує, допомагає, спрямовує на самовиховання.

Ознаки сформованого колективу:

1). Спільність духовних цінностей, думок, інтересів.

2). Взаємодопомога, співпраця, дружба між його членами.

3) Гуманні відносини в колективі.

4) Високорозвинена громадська думка.

5) Наявність в колективі традицій.

6) Самоконтроль поведінки і навчання.

7) Запровадження системи доручень.

 

Фактори розвитку колективу.

На успішність розвитку і становлення колективу впливає ряд соціально-педагогічних факторів:

  1. знання педагогом психолого-педагогічних основ теорії та практики формування та розвитку колективу.
  2. забезпечення наступності та єдності дій педагогів у роботі з колективом.
  3. володіння технікою створення перспективних ліній.
  4. забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і органами самоврядування.

дотримання належного стилю і тону в колективі

 

 

Сутність, мета та завдання виховання, визначені Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»). Особливості та закономірності процесу виховання. Принципи виховання.

Виховання – це передача від покоління до покоління суспільно-історичного досвіду, накопиченого людством з метою підготовки підростаючого покоління до життя та праці.

Виховання– це цілеспрямований, систематичний, планомірний вплив вихователя на вихованця (окрему особу чи колектив) з метою формування таких рис та якостей, які б задовольняли суспільство.

Виховання (за А. Макаренком) – це цілеспрямований процес виховання позитивного в дитині та усунення подолання негативного.

 

Загальна мета виховання – це формування всебічно і гармонійно розвинутої високоосвіченої творчої, культурної особливості нашого суспільства, здатної до участі в якісних перетвореннях, що відбувається в суспільстві.

Всебічне виховання передбачає формування у людини певних якостей відповідно до вимог розумового, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання.

 

Під гармонійністю розуміють узгодження, поєднання цих якостей, їх взаємодоповнення.

 

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до повноцінного суспільного життя, яке передбачає виконання обов’язків громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша.

 

Завдання виховання:

· Формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу

· Виховання поваги до конституції, державної символіки, законодавства України

· Виховання поваги до батьків, жінки-матері

· Виховання високої мовної культури

· Прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців

· Виховання духовної культури особистості

· Виховання принципів загальнолюдської моралі

· Формування творчої працелюбної особистості

· Забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей та молоді

· Розвиток індивідуальних здібностей, талантів, мовлення

· Формування у дітей вміння міжособистісного спілкування

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.171.146.16 (0.012 с.)