Основні характеристики Кунівської концепції розвитку науки

Стадія розвитку науки	Характеристика
Допарадигмальна	Характеризується наявністю різних поглядів, фундаментальних теорій, загальновизнаних методів і цінностей
Єдина парадигма	Створення єдиної парадигми на основі консенсусу членів наукової спільноти
Нормальний розвиток науки	На основі цієї парадигми відбувається нормальний розвиток науки, накопичуються факти, вдосконалюються теорії і методи
Науковий розвиток	У процесі розвитку виникають аномальні ситуації, що призводять до кризи, а потім до наукової революції
Наукова революція	Період розпаду парадигми, конкуренції між альтернативними парадигмами – і утвердження нової парадигми

 

Кун спробував довести, що розвиток науки відбувається не шляхом плавного нарощування нових знань на основі старих, а через періодичний злам традиційних уявлень, тобто через наукові революції. Таким чином, історія науки постає як конкурентна боротьба між різними науковими спільнотами за утвердження нового наукового світогляду, який передбачає не тільки цілісне бачення стану справ у науці, а й сукупність теоретичних стандартів, методологічних норм, ціннісних орієнтирів.

Центральне місце у концепції Куна посідає поняття парадигми, або сукупності найбільш загальних ідей і методологічних основ у науці, визнаних науковим співтовариством. На його думку, саме зміна парадигм є науковою революцією. Парадигма має дві властивості (рис. 3.4):

 

Рис. 3.4. Властивості парадигми

Парадигма – це початок будь-якої науки, вона створює можливість для цілеспрямованого відбору фактів та їх інтерпретації. Парадигма, за Куном, або “дисциплінарна матриця”, як він її запропонував називати надалі, включає чотири типи найбільш важливих компонентів (рис. 3.5):

 

 

 

 

Рис. 3.5. Компоненти парадигми

 

Усі ці компоненти парадигми сприймаються членами наукової спільноти у процесі їхнього навчання, роль якого у формуванні наукової спільноти підкреслює Кун, і стають основою їхньої діяльності у періоди “нормальної науки”. У період “нормальної науки” вчені мають справу з накопиченням фактів, які Кун поділяє на три типи (рис. 3.6):

 

Рис. 3.6. Типи фактів у період “нормальної науки”

 

Однак наукова діяльність у цілому цим не вичерпується. Розвиток “нормальної науки” в рамках прийнятої парадигми триває доти, доки існуюча парадигма не втратить здатності вирішувати наукові проблеми. На одному з етапів розвитку “нормальної науки” неодмінно виникає невідповідність мыж спостереженнями і прогнозами парадигми, виникають аномалії. Коли таких аномалій накопичується багато, припиняється нормальний перебіг науки і виникає стан кризи, яка називається науковою революцією, яка й призводить до зламу старої і створення нової наукової теорії – парадигми.

Найбільша заслуга Т. Куна полягає в тому, що він знайшов новий підхід до розкриття сутності природи науки і її прогресу. На відміну від К. Поппера, який вважав, що розвиток науки можна пояснити виходячи тільки з логічних правил, Кун вносить у цю проблему “людський” фактор, залучаючи до її вирішення нові, соціальні та психологічні, мотиви.

У результаті обговорення концепції Куна більшість його опонентів сформували свої моделі наукового розвитку і своє розуміння наукових революцій.