Суб’єкти пізнання залежно від етапу розвитку науки

Етап розвитку науки	Характеристика
Класична наука	Суб'єкт пізнання являє собою “гносеологічного Робінзона” (це – суб'єкт “взагалі”, поза соціокультурними та суб'єктивними характеристиками; він пізнає об'єкт “сам по собі” ніби в “чистому вигляді” без будь-яких сторонніх привнесень, абсолютно об'єктивно)
Неокласична наука	Суб'єкт вже не претендує на абсолютне знання, оскільки набуває знань: а) відносно, що часто розуміють як суб'єктивно, б) інструментально, що означає, що це знання призначене для вирішення певних завдань в) суб'єкт пізнання – не споглядає світ як гносеологічну машину, а активно пізнає істоту, причому не тільки досліджує ті чи інші сторони об'єкта, а й формує сам об'єкт пізнання г) суб'єкт пізнання – не стільки окрема людина, скільки великі дослідницькі колективи
Постнеокласична наука	Характеристики суб'єкта аналогічні характеристикам суб'єкта пізнання некласичної науки, однак є й нові відмінності: у зв'язку з глобалізацією наукової діяльності суб'єкт пізнання виходить за межі національних кордонів, і формується інтернаціональний “науковий етнос”, який у змозі вирішити сучасні завдання

 

Наукові дослідження як діяльність залежно від свого цільового призначення, ступеню зв'язку з природою чи промисловим виробництвом, глибини і характеру наукової роботи поділяють на кілька основних типів: фундаментальні, прикладні та розробки.

Фундаментальні дослідження – набуттяя принципово нових знань і подальший розвиток системи накопичених знань. Мета фундаментальних досліджень – відкриття нових законів природи, розкриття зв'язків між явищами і створення нових теорій. Вони становлять основу розвитку як самої науки, так і суспільного виробництва.

Прикладні дослідження – створення нових або вдосконалення існуючих засобів виробництва, предметів споживання і т.п. У галузі технічних наук вони спрямовані на “уречевлення” наукових знань, здобутих у фундаментальних дослідженнях. Об'єктом таких досліджень звичайно є машини, технологія і організаційна структура.

Науково-технічні розробки – використання результатів прикладних досліджень для створення і відпрацювання моделей техніки (машин, пристроїв, матеріалів, продуктів), технологій виробництва, а також удосконалення існуючої техніки. На етапі розробки результати, продукти наукових досліджень набирають такої форми, яка дає змогу використовувати їх в інших галузях суспільного виробництва.

Наука як діяльність спрямована на вироблення нових знань та результату – суми усіх здобутих знань про природу, суспільство та мислення, що допомагають зрозуміти навколишній світ.

Контрольні запитання

1. Як характеризують науку як систему знань?

2. Якою є характеристика науки як особливого виду людської діяльності?

3. Що таке наукова діяльність?

4. Чим відрізняються наукові знання від звичайних знань?

5. Якими є основні спрямування наукових знань?

6. Які виділяють ознаки наукових знань?

7. Як класифікують знання?

8. Як Дж. Бернал характеризує поняття “наука”?

9. Як Е. Агацці характеризує поняття “наука”?

10. Що таке завдання науки?

11. Які основні критерії науковості?

12. Як поділяють науку на види за предметом і методом пізнання?

13. Як поділяють науку на види за співвідношенням із практикою?

14. Що таке функції науки в сучасних умовах?

15. Як можна охарактеризувати науку з двох основних позицій?

16. Що таке елементи науки?

17. Яка послідовність стадій розвитку гіпотези?

18. Як формується теорія?

19. Хто є суб'єктами науки як діяльності?

20. Які виділяють об’єкти науки як діяльності?

 

Тести

1. Знання – це:

а) сукупність методологічних регуляторів, що значною мірою забезпечують спрямованість, рух пізнання до змістовно істинних результатів;

б) відображення об'єктивної реальності у свідомості людини, що ідеально відтворює об'єктивні закономірні зв'язки реального світу;

в) процес вивчення певного об'єкта (предмета або явища); установлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення, вивчення взаємодії між явищами з метою раціонального використання отриманих результатів у практичній діяльності людей;

г) найбільш відпрацьовані і визнані нові теорії або сукупності взаємопов'язаних теорій (методів), що стосуються одного об'єкта досліджень і розробок, але ґрунтуються на різних аксіоматичних доктринах та концептуальних засадах.

 

2. Наука – це:

а) одна з форм суспільної свідомості, що дає об'єктивну картину світу; система знань про закони розвитку природи і суспільства.

б) це характеристика вищої освіти з ознаками сформованості інтелектуальних якостей особи;

в) ґрунтовні теоретичні знання з обраної теми та проблемний виклад теоретичного матеріалу;

г) теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність; одна з форм суспільної свідомості.

 

3. Під поняттям “постулат” розуміють:

а) професора у певній галузі знань;

б) те, що завжди, за будь-яких умов, без будь-якого винятку властиве певному явищу;

в) попереднє припущення у певній науковій теорії, прийняте як початкове, не доведене в її межах положення;

г) сукупність методологічних регуляторів, що значною мірою забезпечують спрямованість, рух пізнання до змістовно істинних результатів.

 

4. Наукова ідея при формуванні наукових знань є поняттям:

а) первинним;

б) вторинним;

в) другорядним;

г) основним.

 

5. Принцип – це:

а) головне вихідне положення будь-якої наукової теорії, вчення, науки чи світогляду, виступає як перше і найабстрактніше визначення ідеї, як початкова форма систематизації знань.

б) логічне узагальнення досвіду, суспільної практики;

в) теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність; одна з форм суспільної свідомості;

г) те, що завжди, за будь-яких умов, без будь-якого винятку властиве певному явищу.

 

6. Наукові закони – це:

а) внутрішній суттєвий стійкий взаємозв’язок явищ у природі і суспільстві, що зумовлює їх закономірний розвиток,

б) сукупність методологічних регуляторів, які значною мірою забезпечують спрямованість, рух пізнання до змістовно істинних результатів;

в) прояв істотного необхідного зв'язку явищ, внутрішнього зв'язку між причиною і наслідком, що зумовлює певний закономірний розвиток явищ;

г) немає правильного визначення.

 

7. За визначенням … знання – це перевірений практикою результат пізнання дійсності, правильне її відображення у мисленні людини; володіння досвідом і розумінням, що є правильним і суб'єктивно, і об'єктивно, і на підставі яких можна побудувати судження та висновки:

а) філософського енциклопедичного словника;

б) Платона;

в) М. В.Корягіна;

в) Н. М.Малюги.

 

8. Ознаками наукових знань є:

а) історичність, повторюваність та постійність;

б) системність, комплексність та загальність;

в) мінливість, удосконалюваність та унікальність;

г) загальність, перевіреність наукових фактів та відтворюваність фактів.

 

9. Вивчення праць науковців дає змогу назвати наукове і начальне знання як:

а) види знань;

б) типи знань;

в) класифікації знань;

г) характеристику знань.

 

10. Л. Зоріна дає характеристику таких видів знань:

а) наукове і навчальне знання;

б) явні та неявні знання;

в) основні і допоміжні знання;

г) інтуїтивне та демонстративне знання.

 

11. Критеріями науковості, за якими відрізняється наука від інших форм пізнання, є:

а) об’єктивність, системність, обґрунтованість;

б) істинність, точність, правдивість;

в) проблемність, невизначеність, удосконалюваність;

г) ідеалізація, досконалість, правдивість.

 

12. Суспільні, природничі і технічні науки – це поділ науки на види за:

а) типом і видом пізнання;

б) способом та суб’єктом пізнання;

в) предметом і методом пізнання;

г) об’єктом і предметом пізнання.

 

13. За співвідношенням із практикою виділяють такі види науки:

а) фундаментальні, прикладні та науково-технічні розробки;

б) суспільні і природничі;

в) технічні та суспільні;

г) природничі і технічні.

 

14. Опис, виховання, пізнання, конструювання, передбачення – це:

а) види науки;

б) функції науки;

в) типи науки;

г) класифікації науки.

 

15. Поняття науки потрібно розглядати з двох основних позицій:

а) з практичної і теоретичної;

б) як певний вид суспільного поділу праці;

в) як сукупність знань та як певний вид діяльності;

г) як систему наукової діяльності.

 

16. Специфічні, загальні та особливі закони, – це:

а) види законів;

б) типи законів;

в) форми законів;

г) класифікація законів.

 

17. Гіпотези як і ідеї мають імовірнісний характер і проходять у своєму розвитку три стадії:

а) висунення, формулювання та накопичення фактичного матеріалу;

б) висунення, обґрунтування та формулювання припущень;

в) накопичення фактичного матеріалу; формулювання та обґрунтування гіпотези; перевірка отриманих результатів на практиці;

г) формулювання, перевірка та висунення гіпотези.

 

18. Науково-технічна, науково-організаційна та науково-педагогічна діяльність – це:

а) види наукової діяльності;

б) типи наукової діяльності;

в) форми наукової діяльності;

г) класифікація наукової діяльності.

 

19. Суб’єкт наукової діяльності трактують у кількох значеннях:

а) як окремий народ, усе людство і нація;

б) як аспірант, студент вищого навчального закладу та учень школи;

в) як громадська, наукова організація та науково-дослідне співтовариство;

г) як окремий учений, особливе співтовариство та як усе людство.

 

20. Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III–IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності відповідно до норм:

а) Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність”;

б) Закону України “Про освіту”;

в) Закон України “Про наукову діяльність”;

г) Закон України “Про науково-технічну діяльність”.

 

Практичні завдання

1. Знання є найважливішою складовою змісту освіти, його ядром. На основі знань формуються вміння, навички, розумові і практичні дії.

Складіть таблицю під назвою “Види знань у наукових працях учених”.

2. Існують різні підходи до класифікації видів наук, описані в багатьох наукових джерелах. На їх основі відобразіть схематично класифікацію наук.

3. Враховуючи норми Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність”, наведіть об’єкти і суб’єкти наукової діяльності з короткою їх характеристикою.

 

Рекомендована основна література

1. Аванесов В. Знания как предмет педагогического измерения / В. Аванесов // Школьные технологии. – 2006. – № 2. – С. 162–172.

2. Вахтомин Н. К. Генезис научного знания / Н. К. Вахтомин. – М.: Наука. – 1973. – 283 с.

3. Гинецинский В. И. Знание как категория педагогики / В. И. Гинецинский. – Ленінград: Изд-во Ленинград. ун-та. – 1989. – 244 с.

4. Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление / В. И. Вернадский; отв. ред. А. Л. Яншин. – М.: Наука, 1991. – 270 с.

5. Доброхот М. Л. Сучасне і майбутнє української науки / М. Л. Доброхот // Освіта і управління: текст промови на III Всесвітньому форумі українців (18–20 серпня 2001 p., м. Київ). – Т. 4. – № 3–4. – 2001. – С. 7–13.

 

Рекомендована додаткова література

1. Рудий Б. А. Криза еволюціонізму / Б. А. Рудий. – К.: Четверта хвиля, 2003. – 104 с.

2. Bourdieu Pierre. Les Conditions socials internationale des idées / Pierre Bourdieu // Romanistische Zeitschriftfur Literaturgeschichte. – 1990. – Heildelberg. – № 14–1/2. – p. 1–10.

3. Національна Академія Наук України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nas.gov.ua/Pages/default.aspx.

4. McComas William. Ten myths of science: Reexamining what we think we know / William McComas // School Science & Mathematics. – 1996. – Vol. 96. – p. 10.

5. Hodson D. The mature of scientific observation / D. Hodson // School Science Review. – 1986. – № 58(242). – p. 17–28.

Тема 3. Історія розвитку науки та наукознавства

 

3.1. Причини, історичні етапи та періоди розвитку науки