Стаття 7. Вимоги до маркування харчових продуктів

Забороняється реалізація і використання вітчизняних та вве­зення в Україну імпортних харчових продуктів (крім підакциз­них товарів) без маркування державною мовою України, що містить у доступній для сприймання споживачем формі інфор­мацію про:

[Абзац перший частини першої статті 7 доповнено згідно із За­коном України N 2189-ІV від 18.11.2004 р.]

1) загальну назву харчового продукту;

2) номінальну кількість харчового продукту в установлених оди­ницях виміру (маси, об'єму тощо);

3) склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок;

[У пункті 3 частини першої статті 7 деякі слова виключено згідно із Законом України N 191-1V від 24.10.2002 р.]

4) харчову цінність, а також енергетичну цінність для харчових продуктів, що її мають;

[Пункт 4 частини першої статті 7 викладено у новій редакції згідно із Законом України N 191-IV від 24.10.2002 р.]

5) кінцевий термін реалізації або дату виготовлення і термін придатності до споживання;

[Пункт 5 частини першої статті 7 викладено у новій редакції згідно із Законом України N 191 -IV від 24.10.2002 р.]

6) [Пункт 6 частини першої статті 7 виключено згідно із ЗакономУкраїни N 191-ІVвід 24.10.2002 р.]

7) умови зберігання;

8) позначення нормативного документа для харчових продуктів вітчизняного виробництва;

9) найменування та адресу виробника і місце виготовлення;

10)умови використання (якщо такі передбачені);

11)наявність у харчовому продукті компонентів з генетично модифікованої сировини (у випадках, коли використання таких ком­понентів передбачено нормативними документами або норматив­но-правовими актами наданий харчовий продукт);

[Пункт 11 частини першої статті 7 викладено у новій редакції згідно із Законом України N 191-ІVвід 24.10.2002 р.]

12) застереження щодо вживання харчового продукту певними категоріями (групами) населення (діти, вагітні, люди похилого віку, спортсмени, хворі тощо);

[Пункт 12 частини першої статті 7 викладено у новій редакції згідно із Законом України N 191-ІУ від 24.10.2002 р.]

13) іншу інформацію, передбачену чинними в Україні нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий продукт.

Маркування нефасованих харчових продуктів здійснюється дер­жавною мовою України у порядку, встановленому нормативними документами для певних харчових продуктів.

[Частину другу статті 7 доповнено згідно із Законом України N 191-IV від 24.10.2002 р.]

У маркуванні вітчизняних та імпортних харчових продуктів за­бороняється наводити інформацію про їх лікувальні властивості без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Текст для використання у маркуванні спеціальних харчових продуктів підлягає обов'язковому погодженню з центральним ор­ганом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

У маркуванні харчових продуктів повинні використовуватися затверджені у встановленому порядку специфічні символи, якими позначають дієтичні, профілактичні, оздоровчі харчові продукти, біологічно активні харчові добавки, дитяче харчування, харчування для спортсменів тощо.

[Частину п'яту статті 7 викладено у новій редакції згідно із Зако­ном України N 191 -IV від 24.10.2002 р.]

Опис специфічних символів, їх використання та маркування харчових продуктів штриховими кодами здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

[Частину шосту статті 7 викладено у новій редакції згідно із За­коном України N 191-IV від 24.10.2002 р.]

Вимоги до маркування підакцизних товарів встановлюються за­конами України, які регулюють питання виробництва та обігу та­ких товарів.

[Статтю 7 доповнено частиною сьомою згідно із Законом Ук­раїни N 2189-ІVвід 18.11.2004 р.]

Стаття 8. Вимоги до реклами харчових продуктів

Забороняється реклама спеціальних харчових продуктів без по­переднього погодження її тексту з центральним органом виконав­чої влади у сфері охорони здоров'я, а також реклама харчових про­дуктів, які не мають документального підтвердження їх якості та безпеки.

Забороняється для реклами харчових продуктів використовува­ти: вирази щодо можливої лікувальної дії, втамування болю (крім спеціальних харчових продуктів);

листи вдячності, визнання, поради, якщо вони пов'язані з ліку­ванням чи полегшенням перебігу захворювань, а також посилання на таку інформацію; вирази, які спричиняють чи сприяють виник­ненню відчуття негативного психологічного стану.

Стаття 9. Вимоги до спеціальних харчових продуктів і продоволь­чої сировини при їх виготовленні та державне стимулювання їх вироб­ництва

Порядок віднесення харчових продуктів до категорії спеціаль­них та норми їх використання встановлюються Кабінетом Міні­стрів України.

До продовольчої сировини, яка використовується для виготов­лення спеціальних харчових продуктів, застосовуються підвищені вимоги щодо її якості та безпеки для здоров'я людини, визначені законодавством.

Держава стимулює вітчизняне виробництво спеціальних та екологічно чистих харчових продуктів і продовольчої сировини, у тому числі з використанням механізмів кредитування, ціноутво­рення, митного і тарифного регулювання, податкового законода­вства.

Контроль за якістю та безпекою спеціальних харчових про­дуктів, дотриманням умов лх виробництва, ввезення, зберігання, транспортування та реалізації здійснюється відповідно до законів України та інших нормативно-правових актів України.

Виробництво, зберігання, ввезення, реалізація та використання спеціальних харчових продуктів здійснюються відповідно до нор­мативних документів на них, які погоджені із центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я у встановленому зако­нодавством порядку.

РОЗДІЛ III

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАЛЕЖНОЇ ЯКОСТІ

ТА БЕЗПЕКИ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

І ПРОДОВОЛЬЧОЇ СИРОВИНИ

Стаття 10. Мета державного регулювання належної якості та без­пеки харчових продуктів і продовольчої сировини

Державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини здійснюється з метою забезпе­чення гарантій щодо:

безпеки для життя і здоров'я людини у разі їх споживання і ви­користання;

їх виробництва в умовах, що відповідають установленим вимо­гам технології, санітарних норм та правил, безпеки та збереження довкілля;

їх виробництва із застосуванням дозволених продовольчої сиро­вини і супутніх матеріалів;

повноти і достовірності інформації про їх властивості;

їх відповідності вимогам нормативних документів щодо якості та безпеки;

їх реалізації відповідно до правил торгівлі.

Стаття 11. Державне регулювання належної якості та безпеки хар­чових продуктів і продовольчої сировини

Державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини здійснюється Кабінетом Міністрів України, уповноваженими центральними органами ви­конавчої влади, їх органами в Автономній Республіці Крим, облас­тях і районах, містах Києві та Севастополі шляхом:

державного нормування показників якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів; державної реєстрації спеціальних харчових продуктів;

[Абзац третій частини першої статті 11 викладено у новій ре­дакції згідно із Законом України N 191-ІVвід 24.10.2002р.]

державної реєстрації нормативних документів на харчові про­дукти, продовольчу сировину і супутні матеріали; декларування відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини та су­путніх матеріалів;

[Частину першу статті 11 доповнено абзацом п'ятим, у зв'язку з чим абзаци п'ятий — сьомий вважаються відповідно абзацами шос­тим — восьмим, згідно із Законом України N 191-ІVвід 24.10.2002 р.]

сертифікації харчових продуктів, продовольчої сировини, су­путніх матеріалів, запровадження систем контролю якості та безпе­ки виробництва цих продуктів, сировини, матеріалів;

[Абзац шостий частини першої статті 11 викладено у новій ре­дакції згідно із Законом України N 191 - IV від 24.10.2002 р.]

встановлення та додержання порядку ввезення в Україну харчо­вих продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів; здійснення контролю за додержанням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів. Складови­ми державного регулювання якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини під час їх розроблення, виробництва, над­ходження на територію України в режимі імпорту, зберігання, транспортування, реалізації, використання, утилізації або знищен­ня є державний нагляд і контроль, що здійснюються спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади та їх органами на місцях у межах їх компетенції, визначеної законом.

[Частину другу статті 11 викладено у новій редакції згідно із За­коном України N 191 -IV від 24.10.2002р.]

Стаття 12. Державне нормування показників якості та безпеки хар­чових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів

Державне нормування показників якості харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів проводиться шляхом встановлення норм цих показників у нормативно-правових актах, стандартах та інших нормативних документах на продукцію.

Державне нормування показників безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів здійснює центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я шляхом затверд­ження санітарних норм або розроблення технічних регламентів на продовольчу продукцію.

Методики вимірювань показників безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів, а також засоби вип­робувань і вимірювальна техніка повинні бути атестовані в установ­леному законодавством порядку.

[Статтю 12 викладено у новій редакції згідно із Законом України N 191 IV від 24.10.2002 р.]