Про визнання та виконання рішень

ІНОЗЕМНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ

нципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

 

Глава 1.

ВИЗНАННЯ ТА ЗВЕРНЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ

РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО СУДУ, ЩО ПІДЛЯГАЄ

ПРИМУСОВОМУ ВИКОНАННЮ

Стаття 390. Умови визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню

1. Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іно­земною державою, рішення суду якої мас виконуватися в Україні.

1. Згідно зі ст. 81 Закону України № 2709-1V від 23.06.2005 року «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах:, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що сто­сується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рі­шення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Стаття 82 цього Закону визначає, що визнання та виконання вказаних рішень здійснюється у поряд­ку, встановленому законом України.

2. Коментована стаття і розділ VIII ЦПК встановлюють порядок визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні. Визнання рішення іноземного суду - це поширення його законної сили на те­риторію України, а його виконання - застосування засобів приму­сового рішення іноземного суду в Україні на підставі відповідного рішення національного суду.

3. Дана стаття встановлює дві альтернативні умови, які визна­чають можливість визнання рішення іноземного суду та примусо­вого виконання його в Україні: 1) якщо зазначене визнання та ви­конання рішення передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) за при-432

Стаття 391. Строки пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання

1. Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним закон­ної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

1. Сстаття, що коментується, встановлює строки виконавчої давності. Відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України «Про виконав­че провадження» дана стаття встановлює, що рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили. Якщо у самому рішенні іноземного суду не зазначений порядок і строк на­брання ним законної сили, до заяви про подання дозволу на при­мусове виконання повинно бути додано офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили і з якого моменту (п. 2 частини 3 ст. 394 ЦПК у цьому напрямку потребує доповнення).

2. Для рішень про стягнення періодичних платежів (по справах про стягнення аліментів і про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) частина 4 ст. 21 зазначеного у п. 1 цього коментаря Закону України і дана стаття встановлюють виняток: такі рішення можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом усього стро­ку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Стаття 392. Суди, що розглядають справи про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду

1. Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувача розглядається судом за міс­цем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

2. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце прожнван-

ня (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

1. Ця стаття визначає суди, що розглядають справи про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Клопо­тання про надання такого дозволу подається альтернативно до суду за місцем проживанням (перебування) або за місцезнаходженням боржника.

2. Частина 2 статті передбачає можливість звернення з клопо­танням і у суд за місцезнаходженням в Україні майна боржника за умов, якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживан­ня (перебування) або місцезнаходження невідоме.

Стаття 393. Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду

1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем або у порядку, встановленому міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.

1. Дана стаття визначає порядок подання клопотання про на­дання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду: воно подається до суду, встановленого попередньою статтею, або у порядку, встановленому міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, може бути, передбачено і таке правило, і до клопотання про надання дозволу на примусо­ве виконання в Україні рішень певних іноземних судів можуть надходити до судів України через органи державної влади Ук­раїни.

Стаття 394. Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду

1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно
містити:

1) ім'я (найменування) стягувача або його представника (якщо клопотання подається представником), зазначення їхнього місця проживання (перебування) або місцезнаходження;

2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця прожи­вання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;

3) мотиви подання клопотання.

 

2. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжна­родними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого дого­вору, до клопотання додаються такі документи:

 

1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;

2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо не не зазначено в самому рішенні);

3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постанов­лено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;

4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);

5) документ, що посвідчує повноваження представника стягувача (якщо клопотання подається представником);

6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнарод­ними договорами України.

4. Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються
до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією гла­
вою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає
його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що
долано до нього, стягувачеві (або його представникові).

1. Коментована стаття, по-перше, встановлює правило відносно форми та змісту клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в Україні у своїй першій час­тині, а відносно додатку до клопотання відсилає у частині другій до переліку документів, передбаченому у міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. По-друге, якщо певними договорами із зазначених перелік
документів додатку до клопотання не визначено, або такі договори
взагалі не існують, частина 3 цієї статті у шести пунктах чітко виз­
начає перелік документів, які повинні додавати заявники.

3. У тому випадку, якщо заявник не виконав вимог статей 393 та
коментованої, тобто порушено порядок подання клопотання, кло­
потання та документи, що складають додаток, не оформлено від­
повідно до вимог коментованої глави цього Кодексу або додаток не
є повним, суд, до якого звернувся заявник, залишає клопотання без
розгляду і повертає його разом з доданими документами заявнику
(або його представникові).