Стаття 237. Особи, які можуть бути заявниками

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сім'ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом.

Заява про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подана батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.

Заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.

1. Коментована стаття визначає коло осіб, які можуть бути заяв­
никами по цих справах залежно від їх особливостей.

Заявниками по справах про обмеження цивільної дієздатності можуть бути члени сім'ї особи, відносно якої подається заява, ор­гани опіки і піклування, наркологічний або психіатричний заклад. Заява про обмеження права неповнолітньої особи самостійно роз­поряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або про позбавлення її цього права може бути подана батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки і піклування, тобто відносно неповнолітніх осіб коло заявників дещо звужено.

Заявниками по справах про визнання фізичної особи недієздат­ною можуть бути члени сім'ї особи, відносно якої подається заява, близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання, органи опіки і піклування та психіатричний заклад.

У першій та другій категорії справ для визначення поняття «чле­ни сім'ї» необхідно враховувати правило частини 2 ст. З СК Украї­ни, згідно з яким сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

2. Дана стаття не визначає коло заявників по справах про по­
новлення цивільної дієздатності фізичної особи. Тому по цьому
питанню див. коментар до ст. 241 ЦПК.

Стаття 238. Зміст заяви

1. У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи по­винні бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслі-

док яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, нарко­тичними засобам", токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права повинні бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.

У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

1. Коментована стаття регулює зміст заяви головним чином
до встановлених цивільним законодавством підстав обмеження
цивільної дієздатності фізичної особи та визнання фізичної особи
недієздатною, які є підставами вимоги заявника до суду.

2. Згідно зі статтями 32 та 36 ЦК України підстав обмеження
цивільної дієздатності встановлено чотири. Перша стосується
лише неповнолітніх осіб. Частина 5 ст. 32 ЦК України передба­чає, що за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може об­межити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Особливістю цієї норми є те, що вона стосується осіб від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Крім того, вона не дає чіткого критерію її застосування, зазначивши про наявність до­статніх підстав. Певну допомогу правозастосувальнику надає час­тина 2 коментованої статті ЦПК, зазначивши, що у заяві повинні
бути викладені обставини, які свідчать про негативні матеріальні,
психічні чи інші наслідки для неповнолітнього у разі здійснення
ним цього права. І, нарешті, остання особливість: лише по даній
категорії справ суд визначає не про обмеження цивільної дієздат­
ності взагалі, а про обмеження у певних повноваженнях.

3. Другою підставою, яка повинна бути викладена у заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, є її психічний розлад, який істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. При посиланні на таку підставу у заяві мають бути зазначені й обставини, і засоби доказування, які свідчать про наявність цієї підстави (медичні документи, показан­ня свідків, висновок судово-психіатричної експертизи тощо). 276

 

4. Третя (зловживання спиртними напоями) та четверта (злов­живання наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо) підстави пов'язані між собою однаковими наслідками: зазначеним зловживанням фізична особа ставить себе чи свою сім'ю, а також осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне ма­теріальне становище. На підтвердження цих підстав заявник пови­нен посилатися на відповідні засоби доказування (медичні доку­менти, інші документи, показання свідків і т. ін.).

5. Підстави визнання фізичної особи недієздатною визначають­ся статтею 39 ЦК України: хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого фізична особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Коло засобів доказування комен­тована стаття не визначає, а тому наявність цієї підстави може підтверджуватися медичними документами, показаннями свідків, висновком судово-психіатричної експертизи тощо.

Стаття 239. Призначення експертизи

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

2. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провад­ження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіат­ричну експертизу.

 

1. Коментована стаття регулює питання про призначення екс­пертизи по даних справах. Після відкриття провадження у справі суддя повинен здійснити підготовку справи до судового розгляду відповідно до загальних правил ЦПК: визначити склад учасників справи, необхідні докази, призначити справу до розгляду, зробити виклики і повідомлення учасників процесу. Особливу увагу треба приділяти визначенню необхідних доказів та їх збиранню. Дані про психічний розлад можуть міститися у довідках про стан здоров'я, виписках із історії хвороби, виданих лікувально-профілактичними закладами, актах міліції і громадських організацій та ін.

2. За наявності у справі достатніх даних про психічний розлад фізичної особи суд призначає судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану. В ухвалі про призначення такої

експертизи суд повинен поставити експертам такі питання: а) чи страждає фізична особа на психічний розлад (для визнання недієз­датною - на хронічний, стійкий психічний розлад); б) чи впливає психічний розлад (для визнання недієздатною - хронічний, стійкий розлад), якщо його встановлено, на здатність фізичної особи усві­домлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (для визнан­ня недієздатною - чи здатна фізична особа усвідомлювати значен­ня своїх дій та (або) керувати ними). У виняткових випадках, коли особа, відносно якої призначено судово-психіатричну експертизу, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому за­сіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення її на судово-психіатричну експертизу.

Стаття 240. Розгляд справ

1. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи
чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю
заявника та представника органу опіки та піклування. Питання про
виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання
її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням
стану її здоров'я.