Стаття 191. Відкладення розгляду справи

або оголошення перерви в її розгляді 1. Суд може відкласти розгляд справи у випадках, встановлених цим Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи у зв'язку

з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до участі в справі інших осіб.

2. У разі неможливості продовження розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання нових доказів суд оголошує перерву на час, необхідний для цього.

3. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, призначає відповідно день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників цивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Учасників цивільного процесу, які не з'явилися або яких суд залучає вперше до участі в процесі, викликають у судове засідання на призначений день.

 

4. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свід­ків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.

5. У справі про розірвання шлюбу суд може відкласти розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення.

6. Якщо розгляд справи відкладався, справа розглядається спо­чатку.

7. У випадках, коли сторони не наполягають на повторенні пояс­нень учасників цивільного процесу, наданих раніше, знайомі з ма­теріалами справи, в тому числі з поясненнями учасників цивільного процесу, якщо склад суду не змінився і до участі у справі не було залу­чено інших осіб, суд має право надати учасникам цивільного процесу можливість підтвердити раніше надані пояснення без їх повторення, доповнити їх і поставити додаткові питання.

І. Коментована стаття визначає правила щодо одного із спо­собів подолання перешкод на шляху розвитку процесу по цивіль­ній справі - про відкладання розгляду справи та оголошення пере­рви в її розгляді.

Кожен випадок відкладення розгляду справи є затягуванням у її розгляді, тому це небажана обставина. Однак краще довше розгля­дати справу, ніж неправильно її вирішити.

Відкладення розгляду справи являє собою перенесення її роз­гляду на інший, точно обумовлений час. Відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву, суд зазначає день і годину, на які призначається нове судове засідання. Вичерпного переліку під­став відкладення розгляду справи цивільний процесуальний закон не містить, тобто суд може відкласти розгляд справи не тільки в прямо зазначених у цьому Кодексі випадках, але також у зв'язку 220

з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до участі у справі інших осіб.

Відкладення справи необхідно відрізняти від оголошення пе­рерви в її розгляді. Таких відмінностей дві: а) за підставами; б) за наслідками. Підставами відкладення є необхідність залучення у процес судді на заміну відведеного, інших осіб, які беруть участь у справі, або інших учасників процесу (свідків, спеціалістів та ін.), а підставою оголошення перерви - неможливість продовження роз­гляду справи у зв'язку з необхідністю подання нових доказів. На­слідком відкладення справи є розгляд її спочатку, а для оголошення перерви коментована стаття такої вимоги не передбачає, хоча прак­тично у більшості випадків так буде і при закінченні перерви.

2. Підстави відкладення можна розділити на дві групи:

а) суб'єктивні підстави, тобто такі, що залежать від учасників
процесу: неявка у судове засідання будь-кого з учасників процесу,
без яких неможливий розгляд справи у даному судовому засіданні.
У деяких випадках така неможливість може виникнути внаслідок
вини суду або інших учасників процесу (неявка без поважних при­
чин, неналежне повідомлення про день засідання, нестача доказів
унаслідок неякісної підготовки справи);

б) об'єктивні підстави: недостатність доказів унаслідок нових
обставин, задоволення клопотань про відвід, надання подружжю
строку для примирення тощо.

3. Відкладення розгляду справи та оголошення перерви офор­
мляється протокольною ухвалою. Учасникам, що з'явилися, про
день нового судового засідання повідомляється під розписку. При
відкладенні розгляду справи суд допитує свідків, що з'явилися, в
судовому засіданні у присутності осіб, які беруть участь у справі.
Тільки у виняткових випадках свідків можна не допитувати і не
викликати у нове судове засідання.

4. У справах про розірвання шлюбу строк відкладення може бути тривалішим, ніж по інших справах. Провадження у цих спра­вах повинно відкладатися тоді, коли суд вважає, що сім'ю ще мож­на зберегти. У цьому разі судді повинні, як видається, вчинити певні дії, спрямовані на примирення подружжя: спільна бесіда з ними, притягнення громадськості тощо (див. п. 5 постанови № 8 Пленуму Верховного Суду України від 31 серпня 1979 р. «Про су­дову практику в справах про розірвання шлюбу»).

5. Після закінчення строку відкладення провадження у справі розпочинається заново, тобто за передбаченим у ЦПК порядком. У зв'язку з цим видається не цілком виправданим невключения ЦПК

про безперервність судового розгляду, тому що цей при­нцип допускав розгляд інших справ у перерві розгляду даної спра­ви але з додержанням при його поновленні зазначеного правила коментованої статті.

6. Якщо після поновлення провадження сторони не наполягають на повторенні пояснень учасників процесу, знайомих з матеріала­ми справи, склад суду не змінився, не змінився і склад учасників справи, суд може надати учасникам процесу можливість підтвер­дити раніше дані пояснення без їх повторення, доповнити їх і зада­ти додаткові запитання.

Стаття 192. Закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами

1. Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи.

2. У зв'язку з додатковими поясненнями особи, яка бере участь у справі, суд може ставити питання іншим учасникам цивільного процесу.

3. Вислухавши додаткові пояснення і вирішившії заявлені при цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

1. Коментована стаття містить правила про закінчення розгляду справи по суті. До останніх процесуальних дій цієї частини вона відносить додаткові пояснення осіб, які беруть участь у справі, і постановления ухвали про закінчення даної частини судового засі­дання. Ухвала про закінчення розгляду справи по суті за формою є протокольною і тому не може бути оскаржена окремо від рішення.

2. У разі потреби той чи інший учасник процесу з числа осіб,
які беруть участь у справі, може заявити клопотання про необхід­
ність дати додаткові пояснення про обставини справи і досліджені
докази. За обґрунтованості такого клопотання головуючий надає
йому можливість дати додаткові пояснення. У цьому разі право на
додаткові пояснення одержують й інші особи, які беруть участь у
справі.

3. Заслухавши додаткові пояснення, суд постановляє ухвалу про
закінчення розгляду справи по суті та перехід до судових дебатів.

Про це робиться відповідна вказівка у журналі судового засідання. Але у протоколах часто помилково вказували не про закінчення розгляду справи по суті, а про закінчення розгляду справи, хоча су­дові дебати, постановления і оголошення судового рішення також провадяться в рамках судового розгляду.

Стаття 193. Судові дебати

1. У судових дебатах виступають з промовами особи, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обстави­ни і докази, досліджені в судовому засіданні.

2. У судових дебатах першим надасться слово позивачеві та його представникові.

3. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь.

4. Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги щодо пред­мета спору, та її представник у судових дебатах виступають після сторін.

5. За клопотанням сторін і третіх осіб у судових дебатах можуть виступати лише їхні представники.

6. Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, виступають у судових дебатах перши­ми. За ними виступають особи, в інтересах яких відкрито проваджен­ня у справі.

7. Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представ­никові.

1. Коментована стаття присвячена третій частині судового засі­дання - судовим дебатам.

Судові дебати являють собою виступи осіб, які беруть участь у справі. В часі ніхто з них не обмежений, але суддя керує дебатами у тому напрямку, щоб йшлося тільки про обставини справи і докази та їх дослідження у судовому засіданні. Послідовність виступів з промовами визначена даною статтею: позивач, третя особа на його стороні, їх представники, відповідач, третя особа на його стороні, їх представники, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, її представник, органи державної виконавчої влади

і органи місцевого самоврядування, які дають висновки в справі. Якщо ініціаторами справи були прокурор, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, інші особи та органи, яким зако­ном надано право захищати у суді права, свободи та інтереси інших осіб, то в дебатах вони виступають першими. У разі потреби суд може надати учасникам дебатів можливість обмінятися репліками.

2. Дебати повинні докладно відображатися у журналі судо­вого засідання. Разом з тим на практиці їх часто розцінюють як формальність, вказуючи буквально таке; «позивач - прошу позов задовольнити; відповідач - прошу у позові відмовити». Однак у дебатах особи, які беруть участь у справі, повинні викласти свої думки відносно того, які обставини слід вважати встановленими або невстановленими, якими доказами ці факти підтверджуються або спростовуються, тобто висловити суду свою думку про ре­зультати дослідження фактів і доказів та свою оцінку досліджених матеріалів справи.

3. Коментована статгя закріплює за учасниками дебатів право обмінятися репліками, тобто короткими виступами по підсумках дебатів. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.