Судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

2. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встанов­леними для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

1. Коментована стаття відкриває розділ II цього Кодек­
су, який присвячений наказному провадженню - першому з
видів проваджень у суді першої інстанції, віднесених ст. 15
ЦПК до цивільної юрисдикції (див. коментар до зазначеної
статті). Наказне провадження є новим провадженням, вве­деним новим ЦПК України, хоча воно існувало і в Росії до 1917 р., та і пізніше. Введення наказного провадження, як уяв­ляється, свідчить про потребу судової практики розглядати деякі цивільні справи спрощено. Інколи стверджують більш радикаль­но: наказне провадження, суворо кажучи, не можна назвати су­дочинством, оскільки воно здійснюється поза рамками цивільної процесуальної форми, а лише з додержанням визначеної, вста­новленої законом процедури (див. «Комментарий к гражданскому
процессуальному кодексу РСФСР». - М.: Юристъ, 2001. - С. 312).
Це твердження є спірним хоча б тому, що само по собі є не зовсім
послідовним і суперечливим. Встановлена законом процедура роз­
гляду справи і є, фактично, процесуальною формою. Інша спра­
ва, що така процесуальна форма відрізняється від процесуальної
форми позовного провадження. Так, це цілком природно, оскільки
особливими є предмети судового розгляду у цих провадженнях,
оскільки це різні види проваджень. Предметом судового розгляду
у позовному провадженні є спір про право цивільне, а у наказному
провадженні явно вираженого спору нема, а є потенційний.

2. Коментована стаття визначає, що судовий наказ є особливою
формою судового рішення. Але відносно цього є декілька запере­
чень. По-перше, ст. 208 цього Кодексу передбачає лише дві фор­
ми судових рішень: ухвали та рішення. По-друге, судове рішення
є підставою виконання, а судовий наказ є і підставою виконання,
118

і виконавчим документом. По-третє, після проголошення рішен­ня суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення (частина 2 ст. 218 ЦПК), а ст. 106 ЦПК передбачає ска­сування судового наказу судом, що його ухвалив. Тому вважаємо, що судовий наказ є особливим правозастосовчим актом суду, яким визначені права та обов'язки суб'єктів цивільного правовідношен-ня за наявності лише потенційного спору про право. Судовим на­казом вирішується питання про стягнення з боржника коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Виконується судовий наказ за загальними правилами ви­конавчого провадження.

Стаття 96. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ

1. Судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі;

2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення
розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів
боржника.

2. Судовий наказ може бути видано і в інших випадках, встанов­
лених законом.

1. Коментована стаття містить перелік вимог, за якими заявник може звертатись до суду за видачею судового наказу. Цей перелік не є вичерпним, оскільки частина 2 її зазначає, що судовий наказ може бути видано і в інших випадках, встановлених законом.

2. Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Уявляєть­ся, що у даному випадку закон розуміє просту та «кваліфіковану» письмову форму. Згідно зі ст. 208 ЦК у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами і правочини між фі­зичною та юридичною особами, крім правочинів, які можуть вчи­нятися усно (ст. 206 ЦК); правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатко­вуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, які повніс­тю виконуються у момент їх вчинення, за винятком правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній

реєстрації, а також правочишв, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Правочин, вчинений у пись­мовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випад­ках, встановлених законом (наприклад, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового бу­динку (квартири) або іншого нерухомого майна) або домовленістю сторін.

3. Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми за­робітної плати.

4. Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача (див. ко­ментар до ст. 78 цього Кодексу), боржника, дитини або транспорт­них засобів боржника (див. Тертышников В.И., Тертышников Р.В., Макаренко О.В. - Закон Украины «Об исполнительном производс­тве»; НІЖ. - Харьков: Консум, 2005. - С. 116 - 118).

Стаття 97. Підсудність

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

1. Коментована стаття відсилає визначення підсудності заяви про видачу судового наказу до загальних правил підсудності (див. коментар до глави 1 Розділу III ЦПК).

Стаття 98. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу