За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред'явлення нею позову.

4. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання по­зовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів.

 

1. Коментована стаття і статті 134, 135 цього Кодексу регулю­ють інститут забезпечення доказів у цивільному судочинстві. За­безпечення доказів - це їх процесуальна фіксація під час розгля­ду справи, а також як до, так і після подачі заяви. Так, наприклад, якщо строк виконання зобов'язання ще не настав, уповноважена сторона ще не може пред'явити позов у суді, а свідок вибуває із країни на тривалий час чи назавжди, суддя на прохання заінтересо­ваної особи може допитати цього свідка вже до порушення справи, а у судовому засіданні буде оголошений протокол допиту свідка. Таким чином, підставами для забезпечення доказів є заяви осіб, які побоюються, що подання до суду необхідних для них доказів згодом стане неможливим або утрудненим.

2. Способами забезпечення доказів відповідно до цієї статті є допит свідка, призначення експертизи, витребування і огляд пись-

мових та речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження. Суд може застосовувати й інші дії, спрямовані на фіксацію відо­мостей про факти майбутньої або вже порушеної цивільної спра­ви. Порядок і спосіб забезпечення доказів зазначається в ухвалі суду.

3. Частина 4 коментованої статті встановлює обов'язок особи, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення доказів до від­криття справи, подати до суду відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня винесення судом ухвали про забезпечення до­казів. Якщо зазначена особа цього не вчинить, на неї покладається обов'язок відшкодувати витрати та збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів.

Стаття 134. Заява про забезпечення доказів

1. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про тс, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.

2. До заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 121 цього Кодексу.

 

1. Коментована стаття перелічує обов'язкові реквізити заяви про забезпечення доказів. Заява повинна містити вказівку судді чи суду, яким вона адресована, бути датована і підписана, в ній треба зазначити, яких конкретно дій щодо забезпечення доказів просить від суду (судді) заявник.

2. Хоча дана стаття і передбачає реквізити заяви про забезпе­чення доказів як обов'язкові, видається все ж таки, що сама по собі відсутність будь-якої з обставин не повинна служити підставою для відмови у забезпеченні доказів. Це було б не в інтересах ані заявника, ані суду. Крім того, будь-яка з обставин може бути уточ­нена суддею в особистій розмові з заявником при прийомі заяви чи під час розгляду заяви про забезпечення доказів.

3. Якщо заява не відповідає вимогам коментованої статті, суддя своєю ухвалою залишає її без руху та надає заявнику строк на усу­нення недоліків. При вчасному усуненні недоліків заява вважаєть­ся поданою у день первісного її подання до суду. Інакше заява вва­жається неподаною і повертається заявнику.

Стаття 135. Розгляд заяви про забезпечення доказів

1. Заява про забезпечення доказів розглядається судом, який роз­глядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено, - місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.

2. Заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.

3. У разі обгрунтованої вимоги заявника, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом пред'явлено позов, заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно лише за учас­тю заявника.

4. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою. Ос­карження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

5. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу.

 

1. Частина перша та друга цієї статті визначають строк і по­рядок розгляду заяв про забезпечення доказів. Заява про забезпе­чення доказів розглядається судом, який розглядає справу, а якщо справа ще не відкрита, - місцевим судом, де мають бути вчинені дії щодо забезпечення доказів. Про дії по забезпеченню доказів пові­домляються заінтересовані особи, але неявка їх не перешкоджає розгляду заяви, якщо у суду є дані про належне повідомлення цих осіб про час і місце розгляду заяви.

2. Частина 4 статті визначає, що питання про забезпечення до­казів вирішується ухвалою суду, яка за змістом цієї частини може бути оскаржена. Однак ст. 293 цього Кодексу, що вичерпно пере­лічує ухвали, які можуть бути самостійним об'єктом оскарження, не передбачає ані ухвали про задоволення заяви, ані ухвали про відмову у забезпеченні доказів. Це протиріччя потрібно усунути відповідною зміною ЦПК.

Стаття 136. Заява про виклик свідка

1. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце про­живання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

1. Виклик свідка здійснюється, як правило, за ініціативою сторін у справі. Тому особа, за ініціативою якої викликається свідок, по­винна вказати прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання свідка та обставини справи, що може підтвердити цей свідок.

2. Суддя (суд) при вирішенні питання про коло свідків, що під­лягають виклику по даній справі, повинен враховувати правило належності доказів і принцип процесуальної і матеріальної еконо­мії. Свідками викликаються тільки ті особи, показання яких міс­тять відомості про обставини справи. Кількість свідків має бути оптимальною, тому що від цього залежать оперативність розгляду справи і розмір судових витрат.