Відмови у відкритті провадження у справі.

 

1. Коментована стаття визначає порядок вирішення двох питань: про заміну виду (способу) забезпечення позову та про скасування заходів забезпечення позову.

2. В ході розгляду і вирішення справи може виникнути необхід­ність заміни способу забезпечення позову. Так, наприклад, якщо арешт майна позбавляє відповідача можливості нормальної гос­подарської діяльності, він може просити суддю замінити даний спосіб забезпечення позову іншим. Один із варіантів такої заміни зазначений у частині другій коментованої статті: при забезпеченні позову, який має грошову оцінку, відповідач може з дозволу суду або судді замість допущеного забезпечення внести в депозит по­зовну суму.

Ініціатором вирішення питання про заміну виду забезпечення позову може бути не тільки відповідач, але й позивач, наприклад, у тому разі, якщо він збільшує розмір позовних вимог, майно втра­тило первісну вартість і т. ін.

3. Коментована стаття передбачає три способи скасування за­
безпечення позову в ході розгляду цивільної справи у суді першої
інстанції.

Перший шлях скасування забезпечення позову полягає у тому, що суд, який розглядає цивільну справу, може скасувати ухвалу про забезпечення позову. Ініціаторами скасування забезпечення можуть бути як особи, що беруть участь у справі, так і сам суд (суддя). Підставою до скасування є зміна умов, що існували на мо­мент постановления ухвали про забезпечення позову. Питання про скасування забезпечення вирішується у судовому засіданні судом, що розглядає дану справу, з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, однак неявка їх не перешкоджає розгляду питання про скасування забезпечення позову за умови, що у суду є достатні дані про належне повідомлення їх про час і місце судового засідання.

По-друге, суд одночасно з постановлениям рішення або після цього може постановити ухвалу про скасування забезпечення позо-

ву. І, нарешті, якщо суд постановляє рішення про відмову в позові і питання про скасування забезпечення не вирішує, то заходи по забезпеченню позову зберігаються тільки до набрання рішенням законної сили. Якщо суд по даній справі постановляє не рішення, а ухвалу про закриття провадження у справі або про залишення заяви без розгляду, то заходи забезпечення позову діють також до набрання законної сили відповідної ухвали суду.

4. Коментована стаття встановлює додаткові підстави скасуван­ня заходів забезпечення позову, вжитих до подання позовної заяви:

а) у разі неподання заявником відповідної позовної заяви протягом
десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення позову;

б) у разі повернення позовної заяви (див. коментар до ст. 121 ЦПК);

в) у разі відмови у відкритті провадження у справі (див. коментар
до ст. 122 цього Кодексу).

Стаття 155. Відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, та повернення предмета застави

1. У разі скасування заходів забезпечення позову, набрання закон­ної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.

2. У разі внесення позивачем предмета застави відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, в першу чергу здійснюється за рахунок предмета застави.

3. Предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про від­шкодування збитків не подано протягом двох місяців після настання обставин, визначених частиною першою цієї статті. Також предмет застави повертається позивачеві, якщо набрало законної сили рі­шення суду про задоволення позову або якщо сторони уклали мирову угоду.

1. Якщо суд відмовив у задоволенні позову, по якому засто­совувалися заходи забезпечення, то після набрання таким рішен­ням сили відповідач може пред'явити до позивача позов про від­шкодування йому збитків, які виникли внаслідок застосування заходів по забезпеченню позову. Така вимога до позивача може бути пред'явлена тільки тоді, коли питання про забезпечення по­зову було вирішено з ініціативи позивача. Право на відшкодування збитків особа, щодо якої вжито заходів забезпечення позову, має і в 184

тому разі, якщо провадження у справі було закрито або заява була залишена без розгляду.

2. Дана стаття регламентує питання про права відповідача, крім передбачених вище, у зв'язку зі застосуванням заходів по забезпе­ченню позову. Вирішуючи питання про забезпечення позову, за­лежно від застосовуваного способу його забезпечення, суддя або суд може вимагати від позивача відповідних гарантій відшкодуван­ня збитків відповідачеві, які можуть виникнути внаслідок застосу­вання заходів по забезпеченню позову. Такою гарантією може бути внесення позивачем предмета застави, за рахунок якого у першу чергу і здійснюється відшкодування збитків, завданих відповідачу забезпеченням позову. Предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням суду про відмову у задоволенні позову чи ухвалою суду про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Стаття 156. Призначення справи до розгляду

1. Після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені, і встановлює дату розгляду справи.

2. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки до судового розгляду.

1. Як вже відзначалося у коментарі до ст. 130 цього Кодексу, четвертою групою питань, що вирішуються суддею у стадії підго­товки справи до судового розгляду, є питання призначення справи до розгляду, повідомлення і виклики. Коментована стаття саме і визначає порядок призначення справи до розгляду. Якщо в ухвалі про порушення справи суддя повинен визначити для себе програ­му підготовки справи, тобто коло питань, які йому потрібно вирі­шити по даній справі у процесі її підготовки, то в ухвалі про при­значення справи до розгляду він повинен підбити підсумки стадії, відзвітуватися про виконання підготовчих дій. У судовій практиці судді іноді не приділяють цьому питанню належної уваги і не за­значають в ухвалі, що ними зроблено по підготовці даної справи до судового розгляду. У зв'язку з цим вищестоящі суди при перегляді справ цілком обгрунтовано вказують на недоліки підготовки спра­ви у суді першої інстанції й у цьому найчастіше вбачають причини необґрунтованості і незаконності рішення по справі.

2. В ухвалі про призначення справи суддя вирішує, зокрема,
питання про осіб, яких слід повідомити та викликати в судове за­
сідання. Відповідно до його вказівки і у порядку, передбаченому
главою 7 розділу І цього Кодексу, і провадяться виклики і повідом­
лення (див. коментар до зазначеної глави).

3. Частина 2 коментованої статті встановлює правило про час
розгляду справи, який має бути зазначений в ухвалі про призначен­
ня справи до судового розгляду: вона має бути призначена до роз­
гляду не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки
справи до судового розгляду.

2. Частина 2 коментованої статті встановлює виняток із загаль­ного правила щодо процесуальних строків, встановлених законом. Встановлені законом строки у разі їх пропуску поновлюються. Але дана стаття допускає продовження строку розгляду справи у винят­кових випадках за клопотанням сторони, але не більше як на один місяць. Тобто строк розгляду справи вона відносить до службових строків, оскільки він встановлений для суду; оскільки встановлені законом строки для осіб, які беруть участь у справі, можуть лише поновлюватися.

 

Глава 4. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД

Стаття 157. Строки розгляду справ

1. Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

2. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.

1. Коментована стаття встановлює строки розгляду цивіль­них справ. Частина перша статті передбачає, що суд розглядає справи протягом розумного строку, тобто вводить оціночну ка­тегорію. Згідно з рішенням Європейського суду від 27 червня 2000 року по справі Нуутінен проти Фінляндії розумність трива­лості проваджень треба оцінювати у світлі критеріїв, встановле­них прецедентною практикою суду, до яких належить, зокрема, складність справи, поведінка заявника і дії відповідних органів. Нарешті, необхідно взяти до уваги те, що є найважливішим пи­танням для заявника у цьому процесі. Таким чином, Європей­ський суд визначає оціночну категорію «розумний строк» через інші оціночні категорії: складність справи, поведінка заявника, найважливіші питання для заявника. Тому коментована стаття і вводить обмеження строку розгляду справи - не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а для справ про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - не більше од­ного місяця. 186

Стаття 158. Розгляд судом справи у судовому засіданні

1. Розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засі­данні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

2. Особа, яка бере участь у справі, мас право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

3. Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань.

1. Коментована стаття застосовує дві юридичні категорії: судо­вий розгляд і судове засідання.

По-перше, судовий розгляд - це інститут цивільного процесу­ального права, тобто система норм права, які регулюють суспільні відносини між суддею (судом) та іншими учасниками процесуаль­ної діяльності при розгляді і вирішенні по суті цивільної справи.

По-друге, судовий розгляд - це стадія цивільного судочинс­тва. Вона посідає центральне місце серед усіх стадій цивільно­го процесу. її значення визначається насамперед тим, що вона є обов'язковою стадією процесу. Незалежно від того, чим закін­чується справа, -постановлениям рішення, ухвали про закриття провадження або про залишення заяви без розгляду - ця стадія є в процесі розгляду кожної справи.

Стадія судового розгляду є головною стадією цивільного судо­чинства, тобто у ній найбільш повно реалізуються завдання і при­нципи цивільного процесуального права, що стоять перед судом.

У навчальній літературі і судовій практиці у поняття «судовий розгляд» і «судове засідання» часто вкладають однаковий зміст. Але це не так. Судовий розгляд - це одна із стадій цивільного судо­чинства, а протікає вона, здійснюється у формі судового засідання, тобто судове засідання є зовнішньою формою судового розгляду.

Воно складається з чотирьох частин: підготовчої, розгляду справи по суті, судових дебатів, винесення й оголошення судової поста­нови.

2. Судове засідання по новому ЦПК провадиться з обов'язковим
повідомленням осіб, які беруть участь у справі, про місце і час роз­
гляду справи та у спеціально обладнаному для цього приміщенні
- залі засідань. За ЦПК 1963 року по найбільш актуальних справах
та справах, що мають широкий інтерес, справи розглядалися на
підприємствах і в установах. Це мало на меті виховний вплив на
учасників процесу і профілактичний вплив на всіх присутніх у залі
судового засідання.

3. Частина 2 даної статті передбачає право особи, яка бере
участь у справі, заявити клопотання про розгляд справи у її від­
сутності. Уявляється, що таке клопотання повинно бути у формі
письмової заяви до суду.

Стаття 159. Безпосередність судового розгляду. Перерви в судовому засіданні

1. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

2. Справа розглядається одним і тим самим складом суду. У разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку.

3. У судовому засіданні можуть бути оголошені перерви, три­валість яких визначається відповідно до обставин розгляду справи, то їх викликали.

 

1. Коментована стаття містить правила про принцип безпосе­редності судового розгляду та про перерви у судовому засіданні. Принцип безпосередності судового розгляду визначає формування і дослідження процесуального матеріалу, формування внутрішньо­го переконання суддів. Він діє тільки у стадії судового розгляду цивільної справи у суді першої інстанції, оскільки правила щодо нього містяться в главі 4 „Судовий розгляд" розділу III цього Ко­дексу.

2. Принцип безпосередності судового розгляду визначає поря­док дослідження та сприйняття матеріалів цивільної справи су­дом. Згідно з коментованою статтею ЦПК, суд першої інстанції зобов'язаний безпосередньо дослідити докази у справі: заслухати пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, вис-188

новки експертів, ознайомитися та вивчити письмові докази, огля­нути і дослідити речові докази.

Цей принцип складається з двох вимог: вимоги до матеріалів справи та до складу суду. Перша зводиться до того, що для вста­новлення достовірності обставин справи суд повинен прагнути одержати фактичні дані з першоджерела відомостей. Наприклад, за наявності копії документа і його оригіналу перевага має відда­ватися останньому. Якщо є очевидець події і особа, якій відомості про обставини справи відомі від іншої особи, суд повинен викли­кати свідка-очевидця.

Особисте, безпосереднє сприйняття даних із першоджерела дозволяє суду з більшою вірогідністю зробити висновок про об­ставини цивільної справи. Тому і рішення суду має базуватися на обставинах і доказах, досліджених у судовому засіданні. Одержан­ня ж фактичних даних з «других рук» містить у собі небезпеку одержання перекручених відомостей про обставини справи, а тому і можливість постановления необгрунтованого і незаконного судо­вого рішення. Разом з тим слід мати на увазі, що іноді безпосе­реднє сприйняття фактичних даних судом, який розглядає справу, неможливе або недоцільне. Для подібних випадків цивільний про­цесуальний закон передбачає окремі винятки з принципу безпосе­редності. Так, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, або свідків, які проживають поза районом знаходження суду, який роз­глядає дану справу, не в змозі з поважних причин з'явитися у судо­ве засідання, їх може допитати суд у місці проживання за судовим дорученням (стаття 132 цього Кодексу). Свідок може бути допита­ний у місці його перебування, якщо внаслідок хвороби, старості, інвалідності або інших поважних причин він не може з'явитися за викликом суду, який розглядає цивільну справу. У цих випадках суд одержує відомості про факти не з першоджерела, а з відповід­них протоколів, оголошених у судовому засіданні.

Винятком з цього принципу є й різного роду випадки забезпе­чення доказів: допит свідків, призначення експертизи, витребуван­ня та огляд письмових і речових доказів до порушення цивільної справи або до розгляду її по суті {статті 133, 135 ЦПК). У цьому разі об'єктом безпосереднього сприйняття є суддя, навіть якщо справа розглядатиметься колегіальним судом.

Друга вимога даного принципу - вимога до складу суду - поля­гає у тому, що у разі колегіального розгляду справи склад суду від початку і до закінчення справи повинен бути незмінним. При од­ноособовому розгляді справи вона має бути розглянута від початку

до кінця одним суддею. Тільки судді, які досліджували обставини справи, можуть брати участь у постановленні підсумкового проце­суального документа -рішення або ухвали (п. 2 ст. 311 і п. 2 ст. 338 ЦПК). Якщо клопотання про відвід судді (суддів) задоволене або суддя (один із суддів) вибуває із процесу з іншої причини (хвороба, відрядження і т. ін.), то розгляд даної справи необхідно починати спочатку.

3. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу розгляд справ у суді пер­шої інстанції відбувається усно. Цей принцип визначає форму доведення до суду та осіб, які беруть участь у справі, фактичного і доказового матеріалу, що є у справі. Відповідно до принципу усності всі обставини цивільної справи з'ясовуються в усній фор­мі. Винятки із даного принципу визначаються процесуальним за­коном. Згідно зі ст. 181 ЦПК, наприклад, свідок при дачі пока­зань може користуватися письмовими замітками у тих випадках, коли його показання пов'язані з якими-небудь обчисленнями та іншими даними, які важко тримати у пам'яті. В усякій цивільній справі завжди є письмові матеріали (довідки, договори, протоко­ли, листування та ін.). Вони, як правило, оголошуються у судово­му засіданні.

Усність необхідна там, де є гласність процесу. Вона сприяє особистому спілкуванню суду зі сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, та іншими учасниками процесуальної діяльності, більш глибокому сприйняттю обставин справи, дозво­ляє концентрувати процесуальний матеріал у судовому засіданні, вчасно розглянути справу і постановити законне та обгрунтоване судове рішення.

Цивільному процесу притаманні й письмові елементи. Позовна заява повинна подаватися у письмовій формі, рух судового засі­дання відображається у відповідному журналі, розпорядчі дії суду і його остаточні висновки викладаються у письмовій формі в ух­валах і рішеннях суду, тобто весь усний процес закріплюється у письмовій формі. Це необхідно і для того, щоб суд касаційної або апеляційної інстанції мав можливість на підставі заяви, протоко­лу, постанов суду першої інстанції перевірити додержання і пра­вильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також законність і обгрунтованість судової постанови по даній справі.

4. Частина 3 коментованої статті передбачає право суду оголо­шувати перерви, тривалість яких визначається відповідно до об­ставин розгляду справи. Раніше у цивільному судочинстві існував 190

принцип безперервності судового розгляду. Але зазначена норма не є поверненням до цього принципу, оскільки він передбачав з ме­тою збереження «чистоти» оцінки доказів правило, згідно з яким справа, якщо в її розгляді була перерва і у перерві розглядалися інші справи, повинна розглядатися з початку (див. коментар до ст. 191 цього Кодексу).

Стаття 160. Головуючий у судовому засіданні

1. Під час одноособового розгляду справи в суді першої інстанції головуючим є суддя, який розглядає справу.

2. Головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додер­жання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійс­нення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і вико­нання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

3. У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до журналу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.

4. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судо­вому засіданні належного порядку.

5. Головуючий розглядає скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов'язків, про що постановляє ухвалу.

1. Коментована стаття визначає процесуальне становище голо­
вуючого у цивільному судочинстві.

Головуючим у судових засіданнях місцевих судів можуть бути як голова суду, так і судді, а у судових засіданнях інших судів -го­лова суду, його заступник або члени суду.

2. Головуючий має право і зобов'язаний керувати усім ходом
судового розгляду, вживати необхідних заходів по забезпеченню
порядку у судовому засіданні. Його розпорядження обов'язкові як
для учасників процесу, так і для присутніх у залі судового засі­
дання. Він має право усувати із судового розгляду все, що не має
істотного значення для суду. Заперечення сторін, інших осіб, які
беруть участь у справі, свідків, експертів, перекладачів проти дій
головуючого повинні заноситися до журналу судового засідання.

Про прийняття зазначених заперечень чи їх відхилення суд поста­новляє ухвалу.

Головуючий зобов'язаний так керувати судовим засіданням, щоб забезпечити умови для повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, встановлення дійсних взаємовідно­син сторін. Його обов'язок також забезпечити належний виховний рівень процесу по кожній цивільній справі і належний порядок у кожному судовому засіданні.

3. Коментована стаття покладає на головуючого також обов'язок розгляду скарг на дії чи бездіяльність судового розпорядника сто­совно виконання покладених на нього обов'язків, про що поста­новляється ухвала.

Стаття 161. Звертання до суду у судовому засіданні 1. Особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти звертаються до суду словами "Ваша честь".

1. Коментована стаття цього Кодексу встановлює форму поваж­ного звернення до суду у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, свідків, перекладачів, експертів та спеціалістів. Хоча дана стаття дає вичерпний перелік зобов'язаних осіб, вважаємо, що і всі інші учасники цивільного судочинства (секретар судового засідан­ня, судовий розпорядник, особа, яка надає правову допомогу) по­винні також додержуватися передбаченої статтею поважної форми звернення до суду у судовому засіданні.