Стаття 292. Право апеляційного оскарження

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

2. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.

1. Дана стаття вирішує питання щодо суб'єктів права апеляцій­ного оскарження і, частково, щодо об'єктів апеляційного оскар­ження.

2. У більшості випадків суди першої інстанції постановляють законні і обгрунтовані рішення. Але у судовій практиці ще зуст­річаються помилки. Тому цивільне процесуальне законодавство передбачає апеляційний перегляд рішень і ухвал суду першої ін­станції.

3. Апеляційна перевірка рішень і ухвал с гарантією здійснення
права на судовий захист. Якщо сторони та інші особи, які беруть
участь у справі, не згодні з рішенням суду, вважають його неза­
конним і необгрунтованим, то за їх скаргою справа розглядається
судом апеляційної інстанції.

Перегляд рішень і ухвал в апеляційному порядку є також засо­бом виправлення вищестоящим судом, який перевіряє законність і обгрунтованість рішень та ухвал суду першої інстанції, допущених помилок і формування судової практики. У літературі та судовій практиці апеляцію вважають одним із видів перегляду судових рі­шень і ухвал. Прийнятною с й її характеристика як правового інсти­туту. У теорії цивільного процесуального права і судовій практиці неминучим є питання про те, є апеляція стадією чи проваджен­ням. Уявляється, що на це питання треба відповідати однозначно: апеляція - це один із видів проваджень у цивільному процесі. Так, глава 1 розділу V ЦПК називається «Апеляційне провадження». Тобто апеляцію ЦПК називає провадженням, а не стадією. І цс правильно, тому що апеляційне провадження, як і будь-яке інше, складається із стадій: порушення справи, підготовки до розгляду і розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Таким чином провад­ження і стадії не тотожні поняття. Як зазначав Платон: «различать все по родам, не принимать один и тот же вид за иной и иной за тот же самый - это дело диалектического знания».

4. Своєрідність апеляції і в такому: по-перше, апеляція, на від­
міну від касації, що існувала раніше, полягає у тому, що при пере­
вірці законності й обгрунтованості рішень судів першої інстанції
суд зв'язаний межами позовних вимог, заявлених у суді першої ін­
станції, і межами доводів апеляційної скарги, та, по-друге, суд апе­
ляційної інстанції може встановлювати нові факти, досліджувати
нові докази, а також докази, що, на думку осіб, які беруть участь
у справі, судом першої інстанції досліджувалися з порушенням
встановленого ЦПК порядку.

5. Суб'єкти права апеляційного оскарження повинні мати
цивільну процесуальну правоздатність, причому вони мають во­
лодіти комплексом процесуальних прав і обов'язків не тільки вза­
галі, а і по даній справі зокрема. Коло цих суб'єктів визначається
процесуальним законом. Згідно зі ст. 292 ЦПК до числа суб'єктів,
що володіють правом оскарження, належать сторони, а також інші
особи і прокурор, які брали участь у справі.

Сторонам надано право апеляційного оскарження незалежно від їх особистої участі у розгляді справи судом першої інстанції, 326

оскільки рішення даного суду ухвалено відносно їх особистих прав і обов'язків. Таким же правом наділені і співучасники, але при ць­ому треба враховувати, що співпозивачі і співвідповідачі можуть оскаржити рішення самостійно, а можуть приєднатися до скарги, поданої відповідною стороною.

Третім особам, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, надається право оскарження в разі, якщо вони були допу­щені до участі у справі, тобто у разі прийняття їх позовної заяви. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають право апе­ляційного оскарження, якщо вони вступали або притягувалися до участі у справі. Вони можуть самостійно оскаржити судову поста­нову або приєднатися до скарги, пред'явленої особою, на стороні якої вони виступали.

Законні представники наділені такими ж правами, як і сторони. Інші представники сторін і третіх осіб мають право апеляційного оскарження тільки за умови, коли це право не обмежене доручен­ням, виданим їм стороною або третьою особою чи іншим докумен­том, який посвідчує повноваження представника.

Органи державної влади й органи місцевого самоврядуван­ня можуть оскаржити рішення за будь-якої форми своєї участі, а інші особи, зазначені в ст. 45 ЦПК, - тільки у разі порушення ними цивільної справи.

Прокурор або його заступник може вносити апеляційну скар­гу на постанову суду першої інстанції у межах своєї компетенції незалежно від того, брав чи не брав він участь у розгляді справи у суді першої інстанції, а помічники прокурора, прокурори уп­равлінь та відділів - лише по справах, які розглянуті за їх участю (ст. 37 Закону України «Про прокуратуру», ст. 46 ЦПК).

Суб'єктами права апеляційного оскарження можуть бути також заявники, заінтересовані та посадові особи у справах окремого провадження.

Згідно коментованої статті, суб'єктами апеляційного оскаржен­ня можуть бути й особи, які не брали участі у справі, якщо суд першої інстанції вирішив питання про їх права та обов'язки.

6. Коментована стаття частково розв'язує питання про обсяг оскарження: рішення суду першої інстанції може бути оскаржено як повністю, так і частково. У тих випадках, коли суб'єкта апеля­ційного оскарження не задовольняють, наприклад, тільки мотиви рішення, він може окремо оскаржити його мотивувальну частину, оскарження тільки резолютивної частини рішення слід розцінюва­ти як оскарження всього рішення.

Стаття 293. Ухвали, на які можуть бути подані скарги

окремо від рішення суду 1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового накату або ска­суванні судового наказу;

2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;

3) повернення заяви позивачеві (заявникові);

4) відмови у відкритті провадження у справі;

5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил під­судності;

6) передачі справи на розгляд іншому суду;

7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;

9) визначення розміру судових витрат;

 

10) внесення виправлень у рішення;

11) відмови ухвалити додаткове рішення;

12) роз'яснення рішення;

13) зупинення провадження у справі;

14) закриття провадження у справі;

15) залишення заяви без розгляду;

16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгля­ду;

17) відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з иововиявленими обставинами;

18) видачі дубліката виконавчого листа;

19) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконав­чого документа до виконання;

20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і
порядку виконання рішення;

21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікуваль­ного закладу;

22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

23) примусового проникнення до житла;

24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;

25) заміни сторони виконавчого провадження;

26) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами:

 

27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

28) повороту виконання рішення суду;

28') виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню;

29) відмови в поновленні втраченого судового провадження;

30) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника.

2. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

(її доповненнями, внесеними згідно із законами України

від 15.03.2006р. N3538-IV, від 16.03.2006p. N35S1-IV)

1. На особливості та недоліки коментованої статті вже неод­норазово зверталась увага у коментарях до інших статей (див., наприклад, коментар до ст. 135 ЦПК). Дана стаття у цілому пра­вильно поділяє ухвали суду першої інстанції за можливістю їх оскарження на дві групи. Перша група - це ухвали, які можуть бути самостійним об'єктом апеляційного оскарження, тобто такі, які можуть бути оскаржені незалежно від наявності судо­вого рішення та його оскарження. Друга група - це ухвали, які не можуть бути самостійним об'єктом оскарження, заперечення на них можуть включатися до апеляційної скарги на рішення суду.

2. Вважаємо, що перелік в одній статті ЦПК усіх ухвал, які можуть бути самостійним об'єктом апеляційного оскарження, є переобтяженим і разом з тим неповним, як уже зазначалось, а тому недоцільним. Доцільніше було б зазначити можливість ос­карження ухвал, які перешкоджають подальшому руху справи та розпорядженню суб'єктивними правами особам, які беруть участь у справі, та особам, відносно яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки. За умов наявності такої вказівки не було б необхідності давати перелік більшості ухвал, зазначених у ст. 293 ЦПК. Однак законодавець удосконалює цю статтю в іншій засіб: доповнює її ще двома пунктами, які додають до переліку ухвал у 29 пунктах, ще й ухвалами про виправлення помилки у виконавчому листі, або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та ухвалами про звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника. Уявляється, що це не останні допов­нення до цієї статті.

Стаття 294. Строки апеляційного оскарження

1. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подасться протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

2. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про шо постановляється ухвала.

 

1. Коментована стаття встановлює нове правило стосовно по­рядку апеляційного оскарження, хоча її назва присвячена лише строкам апеляційного оскарження. За загальним правилом подан­ню апеляційної скарги на судове рішення та ухвалу суду першої інстанції передує заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яка подається протягом десяти днів із дня про­голошення рішення або заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, яку може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання такої заяви (час­тина 4 ст. 295 ЦПК).

2. У статті встановлені і строки подання апеляційних скарг на судові рішення та ухвали: а) апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подан­ня заяви про апеляційне оскарження цього рішення; б) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про її апеляційне оскарження.

3. Якщо суб'єкт оскарження пропустив встановлені у цій стат­ті строки на подання заяви про апеляційне оскарження рішення або ухвали суду першої інстанції чи апеляційної скарги на них, він може звернутись до суду із заявою про поновлення пропущеного строку. Якщо суд дійде висновку, що строк було пропущено за по­важних причин, своєю ухвалою він поновлює строк оскарження. Оскільки поновлення процесуального строку не є його продовжен­ням, суд не надає нового строку, а приймає апеляційну скаргу. 330

Стаття 295. Форма і зміст заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги

1. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга пода­ються у письмовііі формі.

2. У заяві про апеляційне оскарження мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подасться заява;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцезнаходження;

3) рішення або ухвала, що оскаржуються.

3. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подасться скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживан­ня або місцезнаходження;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

4) дата подання заяви про апеляційне оскарження;

5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, непо­дання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);

6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які під­лягають дослідженню чи оцінці, обгрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу;

8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

 

4. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга підпи­суються особою, яка їх подає, або її представником.

6. До заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги, поданих представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці доку­менти раніше не подавалися.

7. До заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги
додаються копії заяви, скарги та доданих письмових матеріалів від­
повідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

1. Стаття, що коментується, перш за все, визначає форму заяви про апеляційне оскарження як письмову, та її зміст. У заяві про апеляційне оскарження зазначається: найменування суду, до якого подасться заява; ім'я (найменування) заявника, його місце прожи­вання або місцезнаходження; рішення або ухвала, що оскаржуєть­ся; підпис і дата; перелік доданих документів.

2. Форма апеляційної скарги також є письмовою. Що стосуєть­ся змісту апеляційної скарги, в ній мають бути зазначені: наймену­вання суду, до якого особою подається скарга, місце проживання або місцезнаходження особи, що оскаржує рішення або ухвалу, ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце про­живання або місцезнаходження; дата подання заяви про апеляцій­не оскарження, якщо її було подано; у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встанов­лення обставин, неправильність встановлення обставин тощо); нові обставини, які підлягають встановленню, докази, що підля­гають дослідженню чи оцінці, обгрунтування причин неподання доказів у суді першої інстанції, заперечення проти доказів, вико­ристаних судом першої інстанції; клопотання скаржника; дата і підпис; перелік доданих документів.

3. До заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скар­ги додаються довіреність або інший документ про повноваження представника, якщо зазначені документи подаються представни­ком і раніше вони не подавалися до суду; копії заяви, скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які бе­руть участь у справі.

Стаття 296. Порядок подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги

1. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга пода­ються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

2. Суд першої інстанції після одержання усіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду.

(h XHiita.HU, внесеними згідно Ь Законом України від 16.03.2006р. N 3570-IV) 332

 

1. Ця стаття встановлює порядок подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги на рішення суду чи його ухвалу. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції, який розглядав цю справу по суті та ухвалив оскаржене рішення чи ухвалу. Тому в резолютивній частині рішення або ухвали суд повинен роз'яснити порядок апеляційного оскарження. Одночасно з поданням апеля­ційної скарги її копію потрібно було надсилати до суду апеляційної інстанції особою, яка подає апеляційну скаргу. Законодавець зняв цей обов'язок з апелянта і це дуже позитивно, тому що сама по собі копія апеляційної скарги нічого не давала апеляційному суду, а апелянту додавала зайвого клопоту.

2. Після одержання усіх апеляційних скарг від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закін­чення, строку на апеляційне оскарження, суд першої інстанції над­силає їх разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, які надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня на­правляються до апеляційного суду.