Стаття 148. Комісійна експертиза

1. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома експерта­ми одного напряму знань.

2. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності.

1. Коментована стаття присвячена одному з видів судових екс­
пертиз - комісійній експертизі.

У цивільному процесі експертизи розділяються, насамперед, за галузями знань, виробництв, ремесел на судово-почеркознавчу, су­дово-технічну, судово-медичну, судово-психіатричну і т. ін., та за суб'єктом - на одноособові і комісійні.

2. Згідно з коментованою статтею цього Кодексу комісійною
є така експертиза, яка проводиться не менш як двома експертами
одного напрямку знань. Якщо у ході експертного дослідження екс­
перти прийдуть до єдиної думки по запитаннях суду, вони підпису­
ють єдиний висновок. У разі розбіжностей думок комісії експертів,
експерт, не згідний із загальною думкою, дає окремий висновок з
усіх питань, які визвали розбіжності.

Стаття 149. Комплексна експертиза

1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експер­тами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

2. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких виснов­ків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність.

3. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. У разі виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються відповідно до частини другої статті 148 цього Кодексу.

 

1. Від комісійної експертизи комплексна експертиза відрізняєть­ся тим, що до її складу входять експерти різних галузей знань або різних напрямків у межах однієї галузі знань.

2. Висновок комплексної експертизи складається за загальними правилами (див. коментар до ст. 147 цього Кодексу) з наступними особливостями: а) у вступній частині додатково зазначається пріз­вище голови експертної комісії, дані про попередні експертизи, якщо їх результати враховувались комплексною експертизою; б) дослідження, які проводились окремими експертами, описуються у відповідних розділах досліджувальної частини; в) узагальнення та оцінка результатів досліджень фіксуються у досліджувальній частині висновку експертизи; г) спільний висновок експертизи підписується експертами, які брали участь у сукупній оцінці ре-

зультатів усіх досліджень і дійшли згоди, а кожну відповідну час­тину висновку, яка містить опис здійснених досліджень певним експертом, цей експерт і підписує. Якщо згоди між експертами не було досягнуто, складається декілька висновків експертизи (за кількістю точок зору) або один, у якому вступна і досліджувальна частини підписуються усіма експертами, а заключна - окремими, під відповідними висновками дослідження.

Стаття 150. Додаткова і повторна експертиза

1. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

2. Якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

 

1. Частину 1 коментованої статті присвячено додатковій експер­тизі. Додаткова експертиза призначається, якщо висновок експерта буде визнаний судом неповним або неясним. Додаткова експертиза проводиться, як правило, тим самим експертом, який дав неясні або неповні відповіді на питання, що поставлені йому судом. Така експертиза призначається ухвалою суду, в якій необхідно викласти доводи суду з приводу неповноти або неясності первісного вис­новку. Неповнота або неясність висновку експерта може у деяких випадках бути усунута і шляхом роз'яснень експерта.

2. Повторна експертиза призначається судом, якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, чи якось інакше викликає сумніви у його правильності. Підставою повторної експертизи можуть бути протиріччя між висновками декількох експертів. Повторна експер­тиза завжди доручається іншому експертові (експертам). В ухвалі про призначення повторної експертизи необхідно викласти дово­ди суду з приводу необґрунтованості, суперечливості, сумнівності первісного висновку експерта (експертів).

Стаття 151. Підстави для забезпечення позову 1. Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити захо­ди забезпечення позову.

2. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрун­туванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

 

3. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

4. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інте­лектуальної власності. До заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову.

5. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позов­ної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення позову.

 

1. Коментована стаття містить правила про підстави забезпе­чення позову у цивільному процесі. Забезпечення позову - це ство­рення можливості для майбутнього реального виконання рішення суду. Воно застосовується тоді, коли відповідач вчиняє або може вчинити дії, які утруднюють чи унеможливлюють реальне вико­нання судового рішення. Ініціаторами цієї процесуальної дії мо­жуть бути особи, що беруть участь у справі.

2. Забезпечуватися можуть не тільки позови про присудження, а й позови про визнання. Забезпечення позову необхідно по спорах про авторське право, і полягає воно у забороні на опублікування літературного твору. Забезпечення можливе як по первісних, так і по зустрічних позовах.

3. Дана стаття передбачає, що забезпечення позову може прова­дитися у будь-якій стадії процесу, починаючи від порушення спра­ви і закінчуючи виконавчим провадженням. Це відображено й у п. 6 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування судами процесуального зако­нодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції».

4. Коментована стаття цього Кодексу встановлює особливий по­рядок забезпечення позову про захист інтелектуальної власності. Якщо по інших цивільних справах забезпечення позову допус-

кається на будь-якій стадії судочинства, із заявою про забезпечен­ня позову з метою запобігання порушенню правил інтелектуаль­ної власності можна звернутися до подання відповідної позовної заяви. До заяви про забезпечення майбутнього позову додаються документи та інші докази, які підтверджують те, що саме заявник є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забез­печення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи по забезпеченню майбутнього позову. Дана стаття встановлює також правило, що у зазначеному випадку заявник має подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановления судом ухвали про забез­печення позову.