Залишення заяви без розгляду

Стаття 201. Обов'язок суду зупинити провадження у справі

1. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі:

1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була
стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають право-
наступництво;

2) злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі;

3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових фор­мувань, шо переведені на воєнний стан;

4) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, госпо­дарського, кримінального чи адміністративного судочинства;

Призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених частинами першою - третьою статті 43 цього Кодексу.

2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
(Із змінами, внесеними згідно із Законом України

Від 16.03.2006р. N3SS1-IV)

1. Глава 6 встановлює правила подолання трьох останніх видів перепон, які виникли на шляху «звичайного» розвитку судочинс­тва по справі (про перший вид див. коментар до ст. 191 ЦПК).

2. Одним із способів подолання перешкод на шляху зви­
чайного розвитку провадження є зупинення провадження у
справі.

Зупинення провадження у справі - це, як і відкладення, перене­сення судового засідання у справі на інший час. Однак, на відміну від відкладення, при зупиненні суд не може точно позначити час нового судового засідання. Воно при цьому переноситься до при­пинення дії перешкод, що послужили підставою зупинення про­вадження у справі. Зупинення відрізняється від відкладення ще й тим, що цивільний процесуальний закон дає вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Залежно від характеру підстав розрізняють два види зупинення провадження у справі: обов'язкове і факультативне.

3. Обов'язкове зупинення провадження у справі передбачене
тоді, коли суд зобов'язаний зупинити провадження незалежно від
свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі.

Суд або суддя зобов'язаний зупинити провадження у випадках:

1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають пра-вонаступництво, тобто не є такими, що пов'язані лише з певною особою, як, наприклад, аліментні;

2) злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі;

3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Позивач або відпові­дач можуть бути як військовими строкової, так і контрактної служ­би, як рядовими, так і офіцерами, тобто ця підстава поширюється на весь особовий склад військових формувань;

4) неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в конституційному, цивільному, госпо­дарському, кримінальному чи адміністративному порядку. Дана підстава виникає у процесі тоді, коли постановления рішення мож­ливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій цивільній, кримінальній, адміністратив­ній і т. ін. справі. Стосовно цієї підстави необхідно виконувати ре­комендації Пленуму Верховного Суду України (див. п.. 2 поста­нови № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1998. - № 8. С 50) про зупинення провадження в справі у разі невизначеності в питанні про те, чи

відповідає застосовуваний закон або закон, який підлягає застосу­ванню у справі, Конституції України.

Хоча Пленум Верховного Суду України і не дав точної рекомен­дації щодо цього, але по-іншому це питання вирішити неможли­во.

Так, наприклад, розглядаючи справу за позовом В.І, і Л.І. до П.Г. про виселення, судова колегія з цивільних справ Полтавського обласного суду задовольнила клопотання відповідачки і постано­вила ухвалу про зупинення провадження по цій справі до розгляду справи за її позовом до позивачів про виселення, який вона пору­шила у Крюковському районному суді м. Кременчука;

5) призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, а також у разі, коли законний представник є, але він не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом (див. коментар до ст.ст. 41 та 43 ЦПК).

Стаття 202. Право суду зупинити провадження у справі

1. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з
власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:

1) перебування сторони на строковій військовій службі або аль­тернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;

2) захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;

3) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;

4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;

5) призначення судом експертизи.

 

2. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунк­тами 1-3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.

3. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

1. Коментованою статтею надається суду право з власної ініціативи або за заявою особи, яка бере участь у справі, зупи­нити провадження у справі, тобто допускається факультативне зупинення провадження у справі. Вирішуючи питання про необ­хідність зупинення провадження у тій чи іншій справі, суд пови­нен розв'язати питання про те, чи можна, не перериваючи судо­вого розгляду, у даному конкретному випадку встановити істину 234

в справі за відсутності сторони (пункти 1 - 4 цієї статті), або без проведення експертизи (пункт 5 даної статті), або чи достатньо для цього матеріалів у справі без пояснень сторони чи висновку і пояснень експерта.

2. Факультативне зупинення провадження у справі здійснюєть­
ся у наступних випадках:

1) перебування сторони на строковій військовій або альтер­нативній (невійськовій) службі не за місцем проживання (поши­рюється тільки на осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які перебувають на строковій службі у частині, що знахо­диться у звичайному стані);

2) захворювання сторони, підтвердженого документами ліку­вального закладу(захворювання повинно бути таким, щоб явка до суду була неможливою або надзвичайно складною протягом трива­лого часу);

3) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні (уявляється, що ця підстава діє, якщо не відомий точно строк за­кінчення відрядження, а якщо строк повернення сторони відомий, то суд може відкласти розгляд справи);

4) розшуку відповідача у разі неможливості розгляду справи за його відсутності;

5) призначення судом експертизи (якщо час на її проведення ві­домий заздалегідь, то суд може відкласти розгляд справи на цей строк). У разі, коли час проведення експертизи точно визначити неможливо, суд зупиняє провадження в справі. Так, Верховний Суд України погодився з ухвалою судової колегії Київського облас­ного суду, яка розглядала справу по суті та зупинила провадження у справі для проведення технічної експертизи.

3. У попередньому пункті коментаря автор виклав свою думку
відносно можливості заміни зупинення у деяких випадках відкла­
денням розгляду справи. Інший варіант - продовження розгляду
справи за наявності підстав, передбачених пунктами 1-3 частини
1 коментованої статті, - встановлює частина 2 даної статті за умо­
ви, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.
Якщо суду цих випадках визнає за потрібне, щоб сторона дала осо­
бисті пояснення по справі, він зупиняє провадження у справі (п.
1, 2 статті) або відкладає розгляд справи чи зупиняє провадження
(п. З частини 1 коментованої статті).

Як обов'язкове, так і факультативне зупинення провадження у справі оформляється ухвалою суду, яка є самостійним об'єктом апеляційного оскарження.