Касаційна скарга подасться у письмовій формі.

2. У касаційній скарзі повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживан ня або місцезнаходження;

 

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, ^vx місце проживання або місцезнаходження;

4) рішення (ухвала), шо оскаржується;

5) в чому полягає неправильне застосування судом норм ма­
теріального права чи порушення норм процесуального права;

6) клопотання особи, яка подає скаргу;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.

 

3. Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником.

4. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

5. До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій.

(Is змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 16.03.2006 р. N 3570-IV)

1. Стаття, що коментується, встановлює вимоги до форми та змісту касаційної скарги. На відміну від ЦПК 1963 року, новий ЦПК встановлює лише одну вимогу до форми скарги - вона повин­на бути викладена у письмовій формі.

2. Вимоги до змісту касаційної скарги викладені у частині 2 статті. Касаційна скарга повинна містити: найменування суду, до якого подається скарга; ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або знаходження; ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезна­ходження; рішення (ухвала), що оскаржується; у чому полягає не­правильне застосування норм матеріального права чи застосуван­ня або порушення норм процесуального права; клопотання особи, яка подала скаргу, дата і підпис; перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.

3. Касаційна скарга підписується особою, яка бере участь у справі, або її представником. Якщо касаційну скаргу подає пред­ставник сторони або третьої особи, то до неї має бути доданий до­кумент, що посвідчує наявність цієї правомочності. У будь-якому разі до касаційної скарги додаються їх копії з додатковими матеріа­лами у кількості екземплярів відповідно до числа осіб, які брали участь у справі, а також копії оскаржених рішень (ухвал) судів пер­шої та апеляційної інстанцій.

Стаття 327. Порядок подання касаційної скарги

1. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної
інстанції, де вона реєструється і передається в порядку черговості
судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановле­
ним статтею 326 цього Кодексу.

2. У разі надходження касаційної скарги, не оформленої відповідно
до вимог, встановлених статтею 326 цього Кодексу, або у разі неспла­
ти суми судового збору чи неоплат витрат на інформаційно-1ечнічпе
забезпечення розгляду справи застосовуються положення статті 121
цього Кодексу, про що суддею-доповідачем постановляється відповід­
на ухвала.

(Іі змінами, внесеними згідно її Законом України від 16.03.2006р. N3S70-IV)

1. На відміну від раніше існуючого порядку дана стаття вста­новлює правило, згідно з яким касаційна скарга подається безпо­середньо до суду касаційної інстанції, де вона реєструється і пере­дається у порядку черговості судді-доповідачу..

2. Якщо касаційна скарга не відповідає вимогам, що ставляться до їх форми і змісту (див. коментар до ст. 326 ЦПК), або касацій­на скарга в передбачених у законі випадках не оплачена судовим збором чи не оплачені витрати па інформаційно-технічне забезпе­чення розгляду справи, суддя-доповідач постановляє ухвалу, в якій вказує про залишення скарги без руху і надання строку на виправ­лення недоліків.

Стаття 328. Відкриття касаційного провадження у справі

1. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 326 цього Кодексу, суддя-доповідач протягом десятиденного строку вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про то постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які бе­руть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу. За наявності клопотання осо­би, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

2. Суддя-доповідач повертає касаційну скаргу, подану після за­кінчення строку на касаційне оскарження, особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку. 368

3. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного проваджен­
ня у справі, якщо:

1) справа не підлягає касаційному розгляду у порядку цивільного судочинства;

2) справа не переглядалася в апеляційному порядку;

 

3) є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку і відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме рішення чи ухвалу;

4) є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме рішення чи ухвалу;

5) касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

4. Неправильне застосування норм матеріального права чи
порушення норм процесуального права є підставою для відкриття
касаційного провадження незалежно від обгрунтованості касаційної
скарги.

5. Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову
у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги
матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а
касаційна скарга залишається в суді касаційної інстанції.

(У редакції Закону України від 16.03.2006 р. N 3570-IV)

1. Якщо касаційна скарга оформлена відповідно до вимог до її форми та змісту, суддя-доповідач протягом десяти днів вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що поста­новляю відповідну ухвалу. У разі позитивного вирішення питання про відкриття касаційного провадження суддя-доповідач витребує справу з того суду, де вона знаходиться, надсилає копії касацій­ної скарги та додані до неї матеріали особам, які беруть участь у справі. У супровідному листі суд встановлює строк на подання за­значеними особами заперечень на касаційну скаргу.

2. Якщо особа, що подала скаргу, заявила клопотання про зу­пинення виконання рішення (ухвали), суддя-доповідач вирішує це питання. Коментована стаття конкретних підстав зупинення вико­навчого провадження не містить, а лише зазначає: у разі необхід­ності. Луспеник Д.Д. у своїй праці «Настільна книга професійного судді при розгляді цивільних справ» наводить практичний випа­док, коли виконання рішення зупиняється по заяві Полтавченко Н.П. із посиланням нате, що відповідач має намір продати спірний будинок, а наведені нею у касаційній скарзі доводи містять озна-

ки неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (див. цитована робота. - С. 419). Така ухвала суду є підставою обов'язкового зупинення виконавчого провадження (ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»).

3. Негативне рішення судді-доповідача відносно відкриття каса­ційного провадження може бути в вигляді повернення касаційної скарги касатору або у вигляді відмовлення у відкритті касаційного провадження. Перше відрізняється від другого як за підставами, так і за процесуальними наслідками, крім одного: і при повернен­ні скарги і при відмові у відкритті касаційного провадження копія ухвали про відповідне рішення разом з доданими до скарги ма­теріалами направляється касатору, а касаційна скарга залишається в суді касаційної інстанції.

4. Відповідно до частини 2 коментованої статті підставою по­вернення касаційної скарги є її подання після закінчення строку на касаційне оскарження, якщо разом з нею касатор не подає за­яву про поновлення пропущеного строку(див.:п.4 коментарю до ст. 325 ЦПК). Повернення касаційної скарги у цьому випадку не є аб­солютною перешкодою при повторному зверненні до касаційного суду: до касаційної скарги у такому разі необхідно додати заяву з проханням поновити пропущений строк та документи на підтверд­ження поважності причин пропуску цього строку.

5. Частина 3 коментованої статті передбачає наступні підстави відмови у відкритті касаційного провадження, які є абсолютною перешкодою для повторного звернення з тотожною касаційною скаргою:

а) справа не підлягає касаційному розгляду в порядку цивільно­
го судочинства, тобто вона не віднесена взагалі до цивільної юрис­
дикції або до цивільної юрисдикції загального касаційного суду;

б) справа не переглядалась в апеляційному порядку, тобто вона
не може бути об'єктом касаційного перегляду(див.: коментар до ст.
324 ЦПК);

в) перешкодою для повторного касаційного перегляду є ухва­
ла про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою
цього касатора від касаційної скарги на це саме рішення чи ух­
валу;

г) перешкодою у відкритті касаційного провадження законо­
давець передбачає також наявність ухвали про відхилення скарги
цього касатора або про відмову йому у відкритті касаційного про­
вадження на це саме рішення чи ухвалу;

д) підставою відмови у відкритті касаційного провадження є також не обґрунтованість скарги і якщо викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Остання підстава уявляється вельми спірною, оскільки законо­давець надає право вирішувати «долю справи» і зараз і назавжди одноособовому судді без відкриття провадження, без підготовки справи, без попереднього судового засідання і лише на підставі скарги і викладених в пій доводів. Таке рішення судді-доповідача може похитнути лише його особиста впевненість, що при розгляді справи суд першої чи апеляційної інстанції неправильно застосу­вав норми матеріального права чи порушив норми процесуального права. Однак це буде лише його особиста думка і висновок, який він зробив ще не маючи цивільної справи, рішення по якій оскар­жено.

Стаття 329. Приєднання до касаційної скарги

1. Особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки.

2. Заява про приєднання до касаційної скарги може бути подана протягом десяти днів з дня одержання копії касаційної скарги.

3. За подання заяви про приєднання до касаційної скарги судовий збір не сплачується.

(Із змішанім, внесеними згідно із Законом України від 16.03.2006р. N3S70-IV)

1. Коментована стаття містить норму про право приєднання до касаційної скарги. Таким правом вона наділяє осіб, які беруть участь у справі. Зазначені особи мають право приєднатись до ка­саційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали, а це практично означає, що таким правом наділяються співучасни­ки (співпозивачі і співвідповідачі) та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Дана стаття передбачає право приєднатись до касаційної скарги і для осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки, але вона не встановлює, до чиєї скарги. Тому вважаємо, що вони мають таке право відносно будь-якої скарги. Ця процесуальна дія вчиняється шляхом подачі заяви протягом десяти днів із дня одер­жання копії касаційної скарги з копіями доданих до неї матеріалів

2. Дана стаття не містить вимог до реквізитів заяви про приєд­нання до касаційної скарги, а лише звільняє заявників від спла­ти судового збору. Автор коментаря вважає, що ця заява повинна відповідати основним вимогам, які ставляться до самої касаційної скарги (див. коментар до ст. 326 ЦПК).

Стаття 330. Доповнення, зміна касаційної скарги або відкликання її та відмова від неї

1. Особа, яка подала касаційну скаргу, мас право доповнити чи зміїний її протягом строку на касаційне оскарження.

2. Особа, яка подала касаційну скаргу, мас право відкликати її до початку розгляду справи у суді касаційної інстанції.

3. Особа, яка подала касаційну скаргу, мас право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження. Про прийняття відмови від скарги та закриття касаційного провадження суд постановляє ухвалу.

4. При відкликанні касаційної скарги суддя, який готує справу до розгляду в суді касаційної інстанції, постановляє ухвалу про повер­нення скарги.

5. У разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги повторне оскарження цих рішень, ухвал цією особою не допускається.

(Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 16.03.2006р. N3S70-IV)

1. У цій статті закріплені правила про деякі дуже істотні розпо­рядчі правомочності касаторів.

Першою з цих правомочностей є передбачена статтею мож­ливість особи, яка подала касаційну скаргу, доповнити або змінити їх. Реалізація цієї можливості обмежена строком на касаційне ос­карження - двома місяцями (див. коментар до ст. 325 ЦГЖ).

Другою правомочністю з цієї групи є передбачена коментова­ною статтею можливість особи, яка звернулася з касаційною скар­гою, відкликати зазначений документ. Оскільки така можливість зберігається протягом усього часу до початку касаційного розгля­ду справи, питання про задоволення заяви про відкладення скарги може вирішуватися суддею касаційного суду, який готує справу до розгляду в суді касаційної інстанції.

2. Третьою і найбільш важливою правомочністю є передбаче­на даною статтею можливість відмовитися від касаційної скарги. Хоча ця можливість зберігається протягом усього часу касаційного 372

розгляду справи, прийняти відмову від скарги і закрити провад­ження в справі може тільки суд, який розглядає в касаційному по­рядку дану справу.

3. При відкликанні касаційної скарги суддя касаційного суду, який готує справу до розгляду, постановляє ухвалу про повернення скарги внаслідок її відкликання скаржником. Якщо інших скарг по справі немає, в ухвалі про повернення скарги, на наш погляд, слід зазначити про закінчення провадження у касаційному суді по даній скарзі внаслідок її відкликання.

У випадку відмови від касаційної скарги суд касаційної інстан­ції закриває провадження у справі, якщо інших скарг по справі не­має. У такому випадку особа, яка відмовилась від скарги, втрачає право на оскарження цих рішень чи ухвал.

Про прийняття відмови від скарги та закриття касаційного про­вадження суд касаційної інстанції постановляє відповідну ухвалу.

Стаття 331. Підготовка справи до касаційного розгляду 1. Після отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

1. Коментована стаття визначає у загальному вигляді завдання по підготовці справи до касаційного розгляду. Перш за все, після отримання справи суддя-доповідач вивчає справу, з'ясовує питан­ня про склад осіб, які беруть участь у справі.

2. Після вивчення справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь для розгляду справи. У доповіді його, перш за все. повинні бути підстави для прийняття певного рішення у поперед­ньому судовому засіданні.

Стаття 332. Попередній розгляд справи

1. Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

2. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

3. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

4. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішен­ня.

5. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

(Із лмінами, внесеними згідно із Законом України

від 08.09.2005р. N2H75-IV)

1. Коментована стаття регулює попередній розгляд справи у ка­саційному провадженні, який має бути проведений протягом п'яти, днів після складання доповіді суддею-доповідачем. Попередній розгляд справи здійснюється колегією у складі трьох суддів у па­радній кімнаті без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Мети цього розгляду дві: 1) вирішення питання про можливість закінчення справи колегією суддів у попередньому судовому за­сіданні; 2) призначення справи до судового розгляду, якщо перше неможливо. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії про проведені підготовчі дії та викладає свою думку, яка базується на вивченні справи, про можливий варіант ви­рішення справи.

2. Вирішення справи у попередньому засіданні можливе у двох випадках. По-перше, суд касаційної інстанції може відхилити ка­саційну скаргу і залишити рішення без змін, якщо, за його розсу­дом, відсутні підстави для скасування судового рішення (ст. 337 ЦПК). По-друге, суд касаційної інстанції може скасувати судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення (див. коментар до ст. 338 ЦПК), і передати справу на новий розгляд. Якщо у попередньому засі­данні суд не виявить підстав для відхилення скарги, залишення рішення без змін та скасування судового рішення, він вирішує питання про призначення справи до судового розгляду. Вона при­значається до розгляду, якщо хоча б один суддя із складу колегії суддів дійшов такого висновку. Призначення справи до судового розгляду здійснюється ухвалою колегії, яка підписується всіма її суддями. 374

Стаття 333. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

1. У касаційному порядку справа розглядається колегією у складі п'яти суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У разі необхідності особи, які брали участь у справі, можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

2. Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на рішення, ухвалу якого суду розглядається.

3. Суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржу­ваного рішення суду та доводи касаційної скарги.

4. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, дають свої по­яснення, першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скар­гу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити тривалість пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

5. У своїх поясненнях сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи.

 

6. Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати.

7. У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошено перерву або розгляд її відкладено.

(її змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.09.2005р. N 2875-ІV)

1. Стаття встановлює процесуальну форму розгляду справи судом касаційної інстанції. Частина 1 статті визначає склад суду касаційної інстанції: справа розглядається колегією у складі п'яти судців. За загальним правилом, розгляд справ у касаційному по­рядку здійснюється без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Для надання пояснення у справі суд може викликати у су­дове засідання зазначених осіб. Але ця дія може бути здійснена лише у разі необхідності заслухати такі пояснення. Тобто справа у суді касаційної інстанції розглядається, як правило, на підставі її матеріалів.

2. Касаційний перегляд здійснюється у судовому засіданні, яке складається з трьох частин: підготовчої, розгляду справи, ухва­лення рішення (постановления ухвали) та його проголошення. У підготовчій частині судового засідання головуючий відкриває його, оголошує склад суду, яка справа, за чиєю скаргою та на рі-

шепни, ухвал) якого суду розглядається; перевіряє явку учасників процес\. якшо вони викликались до суду, встановлює їх особу та повноваження; роз'яснює їм права та обов'язки. У цій частині за­сідання вирішуються клопотання осіб, які беруть участь у справі, та питання про можливості проведення засідання у зв'язку з не­явкою учасників процес). >1к уявляється, факультативне відкла­дення розгляду справи може бути у двох випадках: 1) за неявки особи, яка бере участь у справі, про якої немає відомостей, що їй вручено повістку; 2) якщо причини неявки її будуть визначені судом поважними.

Друга частина судового засідання починається доповіддю суд-ді-доповідача про зміст оскарження рішення чи ухвали суду та доводи касаційної скарги, інших матеріалів справи у необхідному обсязі. Після доповіді судді-доповідача особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення, тривалість яких може бути обмежена рівним проміжком часу. Першою дає пояснення особа, яка подала касаційну скаргу. Якшо скаргу подали обидві сторони, спершу на­дається слово позивачеві. У своїх поясненнях сторони та інші осо­би, які беруть участь у справі, можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи. Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши інші ма­теріали справи, суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення чи постановления ухвали.

Стаття 334. Відмова позивача від позову та укладення сторонами мирової угоди

1. Незалежно від того, за касаційною скаргою кого з осіб, які бе­руть участь у справі, було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач мас право відмовитися від позову, а сто­рони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.

1. Коментована стаття й у цьому виді судового провадження відповідно до принципу диспозитивності закріплює право сторін на основні розпорядчі дії: відмову позивача від позову і мирову угоду сторін незалежно від того, хто подав касаційну скаргу. Заява позивача про відмову від позову і заява сторін про мирову угоду обговорюються касаційним судом у порядку, передбаченому для всіх видів проваджень, і у разі прийняття відмови від позову або 376

мирової угоди всі ухвалені раніше рішення скасовуються і провад­ження у справі закривається (див. коментар до ст. 344 ЦПК).

2. Відповідно до принципів диспозитивності та рівноправності сторін у цивільному судочинстві й у касаційному суді відповідач вправі визнати позов, хоча про це у коментованій статті і не зазна­чено. Визнання позову відповідачем не тягне за собою припинення касаційного провадження, але враховується касаційним судом при постановленні підсумкового процесуального документа.

Стаття 335. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питан­ня про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

2. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

3. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм ма­теріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

1. Коментована стаття визначає межі розгляду справи судом каса­
ційної інстанції. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність за­
стосування норм матеріального і (а не «чи», як у тексті статті) норм
процесуального права, але, на відміну від апеляційного суду (див.
коментар до ст. 309 ЦПК) він не може встановлювати чи вважати
встановленими обставини (юридичні факти), що не були встановлені
судами першої або апеляційної інстанції, вирішувати питання про
вірогідність або невірогідність того чи іншого доказу, про перевагу
одного доказу перед іншим. У зв'язку з цим не можна стверджувати,
що суд касаційної інстанції не оцінює доказів, але він оцінює їх не
для того, щоб постановити нове рішення, а для перевірки законності
і обґрунтованості постанов судів першої й апеляційної інстанції та
реалізації своїх повноважень, закріплених у ст. 336 ЦПК.

2. Частина друга цієї статті звертає увагу на матеріальні межі
перевірки законності рішень - позовні вимоги, заявлені у суді пер­
шої інстанції (див, також коментар до ст. 309 ЦПК). Якщо за про-

цесуальні межі суд касаційної інстанції в окремих випадках (див. п. 1 коментаря до даної статті) вийти може, то матеріальні межі с нездоланними. Правило про межі розгляду справи не діє й у тому випадку, якщо при розгляді справи суд встановить такі порушення норм права, які є безумовними підставами для скасування рішення (див. коментар до ст. 338 ЦПК).

Стаття 336. Повноваження суду касаційної інстанції

1. За наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд каса­
ційної інстанції має право:

1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і зали­шення рішення без змін;

2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішен­ня і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції;

3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного
суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було
помилково скасоване апеляційним судом;

4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду;

5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

2. За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд каса­
ційної інстанції має право:

1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і зали­шення ухвали без змін;

2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції;

3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті;

4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом.

1. Коментована стаття визначає повноваження суду касаційної інстанції. Але вважати, що вона вичерпно визначає всі його пов­новаження, не можна. Дана стаття визначає тільки повноваження щодо касаційної скарги, касаційної ухвали та рішень судів першої й апеляційної інстанцій, що переглядаються. Разом э тим, касацій­ний суд має ряд повноважень щодо руху справи, щодо розгляду ма­теріалів, які надійшли після розгляду справи (ст. 348 ЦПК), щодо меж розгляду справи (ст. 335 ЦПК) тощо. 378

2. Безумовно те, що повноваження суду касаційної інстанції
щодо постанов суду першої інстанції й апеляційного суду, які пе­
реглядаються, є найбільш значними.

Суд касаційної інстанції вправі: постановити ухвалу про відхи­лення касаційної скарги і залишення в силі рішень суду (у статті - без змін) першої або апеляційної інстанцій; повністю або частко­во скасувати оскаржуване рішення та направити справу на новий розгляд у суд першої або апеляційної інстанцій залежно від того, рішення суду якої інстанції ним скасовується; скасувати постано­ву суду апеляційної інстанції, якою помилково скасоване рішення суду першої інстанції, а останнє залишити у силі; скасувати всі рі­шення, що відбулися по справі, і закрити провадження у справі або залишити заяву без, розгляду, ухвалити нове рішення або змінити рішення по суті справи, не передаючи справу на новий розгляд.

3. Частина 2 коментованої статті визначає повноваження каса­
ційного суду відносно оскаржених ухвал. За відсутності підстав для
скасування оскарженої ухвали суд постановляє ухвалу про відхилен­
ня касаційної скарги і залишення оскарженої ухвали без змін, тобто
залишає оскаржену ухвалу в силі. За наявності підстав для скасуван­
ня оскарженої ухвали у вигляді безумовних підстав, суд касаційної
інстанції скасовує ухвалу та передає питання на новий розгляд тому
суду, який вирішив раніше це питання всупереч нормам процесуаль­
ного права, тощо (див. коментар до ст. 342 ЦПК). Якщо, розглядаючи
касаційну скаргу, суд з'ясовує помилку апеляційного суду, який ска­
сував ухвалу суду першої інстанції, він скасовує ухвалу суду апеля­
ційної інстанції та залишає в силі ухвалу суду першої інстанції.

Стаття 337. Підстави для відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін

1. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо
визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і
процесуального права.

2. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішен­
ня з одних лише формальних міркувань.

1. Коментована стаття визначає підстави відхилення судом ка­саційної скарги. Зазначений процесуальний документ повинен відхилятися касаційним судом у тому разі, якщо судові постано­ви (рішення) винесені судом першої або апеляційної інстанції з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тобто

оскаржувані постанови є законними і обгрунтованими, а, отже, та­кими, що відповідають головним вимогам, які ставляться до них законом (див. коментар до ст. 213 ЦПК). Як уявляється, саме так і слід розуміти зміст даної статті, коли вона зазначає, що не підляга­ють скасуванню касаційним судом, а, отже, повинні залишатись у законній силі правильні по суті та справедливі рішення, винесені з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Стаття 338. Підстави для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд

1. Судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею
справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто неповіїоважним суддею або складом суду;

2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справу;

3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином: не повідомлених про час і місце судового засідання;

4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі;

5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.

 

2. Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішен­ня суду лише за умови, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Якщо порушення закону, зазначені в частині першій цієї статті, було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом або одночасно допущено апеляційним судом після скасування судових рішень, справа передається на новий розгляд суду першої інстанції. У разі допущення цих порушень лише апеляційним судом справа передається на новий апеляційний розгляд.

4. Висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

1. Коментована стаття визначає підстави скасування судових рішень (знов-таки - чому тільки рішень, якщо об'єктом перегляду можуть бути і ухвали судів першої і апеляційної інстанції) та пере­дачі справи на новий розгляд. 380

Дана стаття породжує проблеми у судовій практиці та зводить роль суду касаційної інстанції до ролі органу, що констатує пору­шення тільки процесуального законодавства. Крім того, вона су­перечить і змісту ст. 337 ЦПК, де звертається увага на додержання, насамперед, вимог матеріального права. Взагалі, практично так само визначені підстави для скасування рішень і ухвал суду пер­шої інстанції в апеляційному провадженні (див.: ст. 311 ЦПК). Це теж спірно. Але там цей недолік певною мірою долається статтями 308 і 309 ЦПК, які дозволяють суду апеляційної інстанції, винести нову постанову, якщо постанова суду першої інстанції є ущербною з фактичної сторони, тобто якщо рішення страждає на неповноту, недоведеність чи на невідповідність висновків суду обставинам справи. А що ж робити касаційному суду, якщо будуть виявлені такі недоліки у постанові суду першої інстанції або апеляційного суду? Коментована стаття виходу не пропонує. Відповідно до зміс­ту даної статті виходить, що така постанова має бути залишена у силі, оскільки скасувати її та направити справу на новий розгляд по суті чи на новий апеляційний розгляд не можна.

2. Дана стаття цілком обгрунтовано по-різному ставиться до різних порушень процесуального права. По-перше, особливо виді­ляються найбільш істотні порушення, які зводяться до розряду бе­зумовних підстав для скасування рішення (пункти 1-5 цієї етапі). Інші порушення (у тексті не зовсім вдало - «випадки порушення») можуть бути підставою для скасування судових постанов, якщо вони призвели до неправильного вирішення справи (про зміст та­кої вказівки див. коментар до ст. 309 ЦПК).

3. Якщо безумовні підстави для скасування рішення виникли у суді першої інстанції та не були усунуті апеляційним судом або такі ж підстави виникли і в апеляційному суді, то справа для їх усу­нення надсилається до суду першої інстанції. Коли ж ці підстави виникли в апеляційному суді, то справа після скасування відповід­них постанов надсилається до апеляційного суду.

4. Частина 4 цієї статті зобов'язує суди апеляційної та першої інстанцій при повторному розгляді справи керуватись висновками і мотивами суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення за­значених судів. Однак ці висновки і мотиви не повинні суперечити межам розгляду справи у касаційному порядку (див. коментар до ст. 335 ЦПК), а якщо вони суперечать ст. 335 ЦПК, то це означає, що касаційний суд вийшов за встановлені межі і його висновки та мо­тиви вже не обов'язкові для судів першої або апеляційної інстанцій при повторному розгляді справи по суті чи в апеляційному порядку.

Стаття 339. Підстави для скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, скасованого помилково 1. Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

1. Ця стаття ЦПК присвячена виправленню помилки апеля­
ційного суду, який переглядав рішення суду першої інстанції та
необгрунтовано його скасував. У результаті перевірки постанов
суду першої й апеляційної інстанцій касаційний суд встановлює
у цьому разі, що суд першої інстанції правильно і повно дослід­
жував обставини справи, правильно застосував матеріальний і