Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

3. Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достат­ньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.

1. Дана стаття регулює деякі особливості розгляду зазначених категорій цивільних справ. Справи про обмеження цивільної дієз­датності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за загальними правилами. Особливістю процедури є те, що ці справи розглядаються за участю заявника та представни­ка органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної осо­би, відносно якої відкрито справу, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров'я (особливо, якщо підставою вирішення справи є психічний розлад, або хронічний, стійкий психічний розлад).

2. Судові витрати по зазначених справах відносяться на рахунок держави. Лише у тому випадку, якщо суд відмовить у задоволенні заяви й буде встановлено, що вимога була недобросовісною без до­статньої для цього підстави, наприклад, з метою морально прини-278

зити фізичну особу, суд стягує всі судові витрати із заявника. При розгляді справи про визнання фізичної особи недієздатною, якщо будуть встановлені такі зловживання заявника, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування (ст. 39 ЦК).

Стаття 241. Рішення суду

1. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права не­повнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповід­но піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

2. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від пов­новажень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням орга­ну опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.

Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника.

3. Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності
фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи,
цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням
суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім'ї або
органу опіки та піклування.

4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієз­датною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду па підставі відповід­ного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклування.

Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу опіки та піклування.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 16.03.2006 р. N 3551-IV)

1. Стаття, що коментується, регулює деякі особливості рішень про обмеження цивільної дієздатності чи про визнання фізичної особи недієздатною та скасування цих рішень. Рішення суду по зазначених категоріях цивільних справ (у тому числі про обме­ження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) повинно містити також вказів­ку суду про встановлення над фізичною особою відповідно піклу­вання або опіки та про призначення за поданням органу опіки та піклування їй піклувальника чи опікуна. З моменту набрання законної сили рішенням суду цивільна дієздатність фізичної осо­би є обмеженою (ст, 36 ЦК) або особа визнається недієздатною (ст. 40 ЦК).

2. У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність (ст. 38 ЦК), Таку процесуальну дію суд своїм рішенням здійснює і у разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо. Заяву про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи може подати до суду сама фізична особа, її піклувальник, члени її сім'ї або орган опіки і піклування.

3. У разі видужання фізичної особи або значного поліпшення її психічного стану, якщо у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд своїм рішенням скасовує рішення про визнання фізичної особи недієздатною та поновлює її цивільну дієздатність на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи. Таким чином, висновок даної експер­тизи для визнання особи недієздатною є факультативним, а для скасування рішення про це та поновлення цивільної дієздатності -обов'язковим. Заявниками у справі про поновлення цивільної дієз­датності фізичної особи можуть бути опікун цієї особи або орган опіки і піклування.

4. Рішення суду про скасування рішення щодо обмеження
цивільної дієздатності фізичної особи та її поновлення і рішен­
ня про скасування рішення суду про визнання фізичної особи не­
дієздатною та поновлення її цивільної дієздатності надсилаються
після набрання ними законної сили відповідному органу опіки і
піклування та є підставою для зняття опіки чи піклування, що були
встановлені над фізичною особою первісними рішеннями.

Глава 3.

РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО НАДАННЯ

НЕПОВНОЛІТНІЙ ОСОБІ ПОВНОЇ ЦИВІЛЬНОЇ

ДІЄЗДАТНОСТІ

Стаття 242. Підсудність

1. Заява неповнолітньої особи, яка досягла шістнадцятирічного віку, про надання їй повної цивільної дієздатності у випадках, вста­новлених Цивільним кодексом України, за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника подасться до суду за місцем її проживання.

1. Коментована стаття та глава 3 розділу IV ЦПК встановлю­ють процедуру розгляду цілком нових для цивільного судочинс­тва справ. Згідно зі ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Надання повної дієздатності з цих підстав провадиться за рішенням органу опіки та піклуван­ня за заявою заінтересованої особи, за наявності письмової згоди батьків (усиновлювачів або піклувальника). Якщо зазначені особи не дають згоди на надання повної цивільної дієздатності, заінтере­сована особа може за цим звернутися до суду.

2. Дана стаття чітко визначає суд, до якого може звернутись із, заявою про надання повної цивільної дієздатності неповнолітня особа: заява подається до суду за місцем свого проживання. Що стосується цивільної юрисдикції цієї заяви, то вона є наявною лише за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклуваль­ника (умовна юрисдикція). За відсутності такої умови заява не підлягає розгляду в суді, який має відмовити у прийнятті заяви на підставі пункту 1 частини 2 ст. 122 ЦПК.

Стаття 243. Зміст заяви

1. У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієз­датності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану.

1. Стаття, що коментується, визначає особливості заяви про на­дання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності. Заява по

цих справах, перш за все, має містити загальні для заяв реквізити: найменування суду, до якого подається заява, ім'я заявника, його місце проживання, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; зміст клопотання; виклад обставин, якими обґрунтовується клопотання до суду; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину; перелік документів, що додаються до заяви; підпис і дата.

2. Деякі реквізити мають бути викладені з урахуванням особливос­тей цих справ. Тому дана стаття передбачає необхідність зазначення у заяві даних про те, що неповнолітня особа працює за трудовим дого­вором, або є матір'ю чи батьком відповідно до акту запису цивільного стану. Хоча у статті не зазначено, уявляється, що у заяві потрібно вка­зувати, що батьками (усиновлювачами) або піклувальником не дано згоди на надання заявнику повної цивільної дієздатності.

Стаття 244. Розгляд справи

1. Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієз­датності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклу­вання у розгляді справи є обов'язковою.

1. Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності розглядаються з додержанням процесуальної форми, тобто за загальними правилами у судовому засіданні з повідом­ленням учасників справи про місце та час його проведення. Однак коментована статгя встановлює деякі особливості розгляду зазна­чених цивільних справ.

2. Коментована стаття визначає склад учасників справи: у роз­гляді справи мають брати участь заявник, один чи обидва батьки (усиновлювачі) або піклувальник і обов'язково - представники ор­ганів опіки і піклування. У зв'язку з вимогою цієї статті, таким чином, участь у справі повинні брати ті особи, які не дали згоди на надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі у поза-судовому порядку, тому в судовому засіданні між заявником і його батьками (усиновлювачами) або піклувальником можливі супере­чки відносно предмету судового розгляду, тобто спір про певний юридичний стан та про створення умов здійснення неповнолітнім особистих немайнових чи майнових прав. На цьому тлі є дивним виключення дії принципу змагальності в окремому провадженні (див. коментар до ст. 235 ЦПК).

Стаття 245. Рішення суду