Стаття 126. Об'єднання і роз'єднання позовів

1. Суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох од­норідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача.

2. Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право поста­новити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провад­женні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.

 

1. Коментована стаття є цікавою тому, що ненавмисно, як уяв­ляється, вирішує одне з найважливіших питань цивільного судо­чинства - питання про його структуру. Згідно з частиною 1 статті провадження у суді першої інстанції складається з трьох стадій: відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду і розгляду справи.

2. Частина 1 даної статті передбачає право суду під час зазначе­них стадій судочинства на об'єднання позовів. Позивач може і сам об'єднати в одній позовній заяві кілька пов'язаних між собою ви­мог. Суд у цьому разі не повинен перешкоджати такому об'єднанню, оскільки це відповідає принципу процесуальної економії та виклю­чає можливість винесення судових рішень, що суперечать одне од­ному. У зазначених випадках буде об'єднання позовів, яке можна назвати суб'єктивним. Воно відрізняється від співучасті тим, що позивачі не зв'язані між собою спільними матеріальними правами,

а відповідачі - спільними матеріальними обов'язками, як співпози­вачі, та співвідповідачі. І ті, й інші у справі самостійні та незалежні один від одного.

3. Частина 2 коментованої статті дозволяє суду вчинення і про­тилежної процесуальної дії - роз'єднання кількох поєднаних в єди­ному провадженні вимог у самостійні провадження. Підставою такого роз'єднання є та обставина, що вони не лише можуть бути розглянуті окремо, але і те, що їх спільний розгляд ускладнив би вирішення цієї цивільної справи. Ця процесуальна дія також по­винна здійснюватись ухвалою суду.

Глава 3. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Стаття 127. Надіслання копії ухвали про відкриття

Провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї документів

1. Після відкриття провадження у справі суд невідкладно надси­лає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви.

1. Глава 3 розділу III ЦПК, яку відкриває коментована стат­тя, названа законодавцем «Провадження у справі до судового розгляду». Така назва цього правового інституту є доволі спір­ною. Тому постає питання, що вона регулює: провадження чи стадію? Провадження у структурі цивільного процесу є систе­мою процесуальних дій, які об'єднані загальною метою судо­чинства і складаються з декількох етапів, стадій, як правило, з трьох. У коментарі до статей 15, 126 цього Кодексу та ін. ав­тор вже зазначав свою думку, що предметом регулювання цього правового інституту цивільного процесуального права є стадія підготовки цивільних справ до судового розгляду, яка є одним із етапів, стадій проваджень у суді першої інстанції. Передба­чена цією главою група процесуальних дій об'єднана у систему 152

за найближчою метою: забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

2. Коментована стаття і вся глава З ЦПК розділу НІ встановлює
ряд правил щодо другої стадії цивільного судочинства - стадії під­
готовки справи до судового розгляду.

У судовій практиці цю стадію іноді називають то попередньою підготовкою, то досудовою підготовкою. Ця термінологія є помил­ковою, тому що суперечить ЦПК і суті стадії, її не можна іменува­ти попередньою і досудовою, тому що вона провадиться суддею і у суді після відкриття справи.

3. Підготовка справи до судового розгляду є обов'язковою по кожній справі стадією цивільного судочинства, оскільки ст. 127 цього Кодексу вказує, що після відкриття провадження у справі суд провадить підготовку справи до судового розгляду.

4. Мету підготовки справи до судового розгляду закріплено у ст. 130 ЦПК: забезпечення правильного та швидкого розгляду і вирішення справи. Підготовка справи провадиться для того, щоб справа була розглянута, як правило, в одному судовому засідан­ні і було ухвалене законне і обгрунтоване судове рішення. Суди досить часто не приділяють належну увагу цій стадії як у плані її змісту, так і в плані процесуального оформлення, що тягне ви­несення необгрунтованих рішень, а отже, і скасування судових рішень вищестоящим судом. Тому не випадково у п. 5 постано­ви № 9 від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування суда­ми процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» Пленум Верховного Суду України зазначив, що суди повинні неухильно виконувати вимоги ЦПК, маючи на увазі, що належна підготовка справи до судового розгляду є од­нією з основних умов своєчасного і правильного її вирішення і що проведення підготовки є обов'язковим по кожній справі, у тому числі при її новому розгляді після скасування винесеного рішення («Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс України. Ухвали Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах». -К., 1999. - С 348).

5. Коментована стаття регулює першочергові підготовчі дії
судді: після постановления ухвали про відкриття провадження
у справі суддя невідкладно надсилає особам, які беруть участь у
справі, копії цієї ухвали. Одночасно з копією ухвали відповідачу
надсилається колія позовної заяви з копіями доданих до неї доку­
ментів, а третій особі - копія позовної заяви.

Стаття 128. Заперечення відповідача проти позову

Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач мас право подати суду письмове заперечення проти позову.

Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.

Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.

 

1. Коментована стаття передбачає право відповідача після одер­жання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позов­ної заяви та доданих до заяви матеріалів подати суду заперечення проти позову. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх вимог позивача чи певної їх частини або обсягу.

2. Про сутність заперечень, як засобу захисту відповідача проти позову див. коментар до ст. 123 цього Кодексу.

Стаття 129. Строк проведення попереднього

Судового засідання

1. Попереднс судове засідання повинно бути призначено і проведе­но протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі.

1. Коментована стаття присвячена одному питанню: вона вста­новлює строк проведення попереднього судового засідання, яке повинно бути призначено і проведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Призначення цього засідання здійснюється ухвалою про відкриття провадження у справі (п. 5 частини 4 ст. 122 цього Кодексу).

Стаття 130. Попереднє судове засідання

1. Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спорудо судового розгляду або забезпечен­ня правильного та швидкого вирішення справи.

2. Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

3. Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовус: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи 154

не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду.

4. Ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

5. Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

6. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд:

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;

2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у
справі;

3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказу­ванню;

4) з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встанов­лює строки їх подання;

5) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує пи­тання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів;

6) у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд пись­мових і речових доказів;

7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питан­ня про вжиття заходів забезпечення позову;

 

8) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду;

9) визначає час і місце судового розгляду.

 

7. Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожної справи, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

8. За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду проведення попереднього судового засідання може бути відкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними.

9. У разі неявки у попереднє судове засідання сторони без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання яких було за­явлено до або під час попереднього судового засідання. У подальшому

прийняття інших доказів залежить від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно.

10. Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового роз­гляду, суд постановляє ухвалу.

11. Попереднє судове засідання проводиться з додержанням за­гальних правил, встановлених цим Кодексом для судового розгляду, з винятками, встановленими цією главою.

 

1. Новий ЦПК України встановив новий процесуальний інсти­туту цивільному судочинстві. Постає питання у його необхідності і доцільності. У цивільно-процесуальніи літературі та судовій прак­тиці неодноразово пропонувалось розширити повноваження судді у стадії підготовки справи до судового розгляду. Так, якщо сторо­ни уклали мирову угоду, позивач відмовлявся від позову до судо¹ вого розгляду, пропонувалось надати судді право своєю ухвалою закрити провадження у справі, а якщо між сторонами укладається договір про передачу спору на вирішення третейського суду - за­лишити заяву без розгляду. Таке вирішення питання спростило би процес, зробило б його більш динамічним та менш витратним. Але законодавець пішов іншим шляхом у вирішенні зазначених про­блем: питання ці можна вирішувати у стадії підготовки справи, але для такого вирішення законодавець встановив спеціальну процесу­альну форму - попереднє судове засідання.

2. Частина 1 коментованої статті визначає мету попередньо­го судового засідання. По-перше, його метою є з'ясування мож­ливості врегулювання спору до судового розгляду. Вважаємо, що словосполучення «до судового розгляду» законодавець розуміє, як до стадії судового розгляду, а не врегулювання спору без судово­го розгляду у стадії підготовки справи, а також те, що ця ціль не є самостійною, а є складовою загальної мети підготовки справи до судового розгляду: забезпечення правильного та швидкого ви­рішення справи. І в тому випадку, коли спір врегульовано у попе­редньому судовому засіданні, цьому передують дії, які за суттю є підготовчими.

Одне зауваження щодо мети стадії підготовки справи до су­дового розгляду взагалі і мети попереднього судового засідання окремо. Попередній ЦПК вважав необхідним правильне та своє­часне вирішення справи, а новий ЦПК - правильне та швидке ви­рішення справи. Порівняння строків у зазначених ЦПК свідчить, що «швидке» вирішення часто не більш швидке, ніж «своєчас­не».

 

3. Згідно з коментованою статтею, попереднє судове засідан­ня проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суддя у засіданні з'ясовує позиції сторін: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду, тобто здійснює ті процесуальні дії, з яких починається розгляд справи по суті у судовому засіданні. Якщо позивач відмовляється від позову, а відповідач визнає позов, суд роз'яснює сторонам наслідки їх процесуальних дій (закриття справи, винесення рішення про задоволення позову, неможливість звернення до суду з тотожним позовом і т. ін.) та перевіряє, чи не суперечить визнання позову закону, чи не порушує воно права, свободи чи інтереси інших осіб, чи є законні підстави для ухва­лення рішення про задоволення позову. Перелік того, що потре­бує з'ясовування судом у попередньому засіданні для ухвалення рішення про задоволення позову, викликає сумнів у тому, що це можливо здійснити у попередньому судовому засіданні, оскільки головні процесуальні дії по забезпеченню справи доказами здійс­нюються у справі після зазначеного у попередньому засіданні (ч. 6 коментованої статті) або після його закінчення (ст. 131 - 156, 176, 179 ЦПК та ін.) На підставі викладеного пропонуємо внести зміни до ЦПК, згідно яких ухвалення рішення взагалі, і окремо у разі визнання позову відповідачем, слід здійснювати лише в основному судовому засіданні. У попередньому засіданні доцільно виносити лише ухвали про закриття справи та про залишення заяви без роз­гляду.

4. Якщо спір не врегульовано, судом проводиться звичайна під­готовка справи до судового розгляду, яка складається з чотирьох груп питань, що вирішуються суддею в даній стадії.

А. Питання про учасників процесу по даній справі. Уточнен­ня питання про позивача пов'язане з тим, що ініціатор справи і позивач не завжди збігаються в одній особі. В інтересах позивача справу може бути порушено представником, органами державної влади і органами місцевого самоврядування, іншими організація­ми і особами, зазначеними у ст. 45 цього Кодексу.

Не завжди позивач вказує у позовній заяві належного відпові­дача, Тому суддя для уточнення відповідача використовує бесіду з позивачем, відповідачем або сумісну з ними бесіду. Остання особ­ливо важлива у справах, що випливають з особистих правовідно­син, тому що в ній можуть закладатися основи майбутнього при­мирення.

Перед суддею у цій стадії може виникнути і питання про роз­шук відповідача (див. коментар до ст. 78 цього Кодексу).

У стадії підготовки перед суддею може виникнути питання про співучасть, тобто про допуск або притягнення до участі у справі співпозивачів і співвідповідачів (див. коментар до ст. 32 - 33 цього Кодексу).

Суддя розв'язує питання про третіх осіб. Треті особи, які заявля­ють самостійні вимоги на предмет спору, відповідно до принципу диспозитивності самі розв'язують питання про участь у справі, але суддя має сповістити їх про справу, що розглядається, і роз'яснити порядок їх вступу в процес. Треті особи, які не заявляють само­стійних вимог на предмет спору, можуть як допускатися суддею до участі у справі, так і залучатися ним.

Згідно з п. 2 цієї статті суддя розв'язує питання про участь у справі прокурора. Прокурор бере участь у цивільній справі, якщо він звернувся до суду з заявою на захист прав і законних інтересів громадян і державних інтересів, тому суддя повинен сповістити прокурора про час розгляду справи, порушеної за його заявою. У тому випадку, коли відповідно до частини другої ст. 45 ЦПК проку­рор звертається з заявою про допуск його у вже розпочатий процес, суддя повинен попередньо вирішити його клопотання про допуск у справу, а потім сповістити його про час і місце розгляду справи.

Питання про участь органів державної влади і органів місцево­го самоврядування має вирішуватися з урахуванням їх можливої участі у двох формах. Якщо вони порушували справу, то вирішен­ня питання про їх участь зводиться до сповіщення про час розгля­ду справи. Притягнення їх для дачі висновку по справі повинно здійснюватися з формулюванням для них питань і повідомленням про обставини справи.

Б. Питання про предмет доказування і докази. У стадії підго­товки справи до судового розгляду суддя повинен визначити нор­му матеріального права, що регулює дане спірне відношення. Це здійснюється шляхом зіставлення фактів, що становлять предмет доказування, і фактів гіпотези норми матеріального права. З ура­хуванням останніх суддя уточнює коло фактів підстави позову і фактів, що обґрунтовують заперечення проти позову, а також коло наявних і можливих доказів у справі. Суддя в цьому плані визначає коло свідків у справі, розв'язує питання про забезпечення доказів, призначення експертизи, вимагає необхідні письмові і речові до­кази, у необхідних випадках провадить огляд на місці, направляє судові доручення (ст. ст. 131 - 150 цього Кодексу). 158

В. Третя група питань, які вирішуються у стадій підготовки справи - питання про особливості даної цивільної справи (див. ко­ментарі до ст. ст. 126, 123- 125, 151, 155 ЦПК),

Г. Про четверту групу питань, що вирішуються у стадії підго­товки справи до судового розгляду, - про призначення справи до розгляду, виклики та повідомлення - див. коментарі до ст. ст. 77 - 78, 156 цього Кодексу.

Стаття 131. Подання доказів

1. Сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхід­ного для подання доказів.

2. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

1. Коментована стаття встановлює порядок подання доказів сто­ронами. Взагалі-то докази чи їх більшість подаються ще у стадії відкриття провадження у справі. Так, ст. 119 ЦПК передбачає не­обхідність зазначити у позовній заві докази, що підтверджують кожну обставину, та перелік документів, що додаються до неї. До позовної заяви повинні бути додані копії всіх документів (ст. 120 цього Кодексу). Інші докази (точніше б було - засоби доказування) сторони зобов'язані подати чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. У зв'язку з цими заявами та у зв'язку із вирішенням питань, які входять до групи Б (див. коментар до ст. 130 цього Кодексу), суд встановлює строк для подачі доказів до суду. Цей строк є обов'язковим у тому сенсі, що докази, подані з його порушенням, судом не приймаються, якщо сторона не доведе, що причини пропуску строку є поважними.