Стаття 137. Витребування доказів

У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.

У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.

5. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а
також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом
неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену
законом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази.

За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні про виконання його вимог щодо витребування доказів.

1. Хоча ст. 10 цього Кодексу і містить вказівки на обов'язок суду сприяти у витребуванні доказів, коментована стаття прямо вказує на витребування доказів судом. Безумовно, докази у більшій своїй частині подаються і мають подаватися сторонами й іншими осо­бами, що беруть участь у справі. Але суд і зараз не звільнений від 164

обов'язку забезпечити справу доказами. Тому думки про обов'язок сторін подавати докази як виключно про їх обов'язок є спірними і передчасними.

2. Якщо докази витребуються судом за клопотанням будь-кого з учасників процесу, то заявник повинен докладно вказати, який доказ слід витребувати, який факт він може підтвердити або спро­стувати, відомості про те, що він може знаходитися у зазначеного адресата. З урахуванням правила належності доказів суддя пови­нен розв'язати питання про необхідність витребування доказу.

3. Докази за вимогою суду надсилаються безпосередньо до суду або видаються на руки стороні чи іншій особі, яка бере участь у справі і має відповідні повноваження від суду, що розглядає спра­ву. Слід звернути увагу, що новий ЦПК України тепер не обмежує можливість витребування доказів лише письмовими доказами.

4.3гідно з коментованою статтею громадяни, а також державні, громадські та інші організації, підприємства зобов'язані неухильно виконувати вимоги суду про подання доказів до суду. Якщо вони та­кої можливості не мають, то зобов'язані повідомити про це суд, вка­завши при цьому причину. В іншому разі вони несуть відповідаль­ність, встановлену законом. При цьому притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку виконати вимоги суду щодо подання доказів. Правило цієї статті спрямоване на забезпе­чення своєчасного і правильного розгляду цивільної справи.

Стаття 138. Повернення оригіналів письмових доказів

Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

1_ Якщо оригінали документів після розгляду справи необхідні особая» що їх подали, то на прохання цих осіб вони їм можуть бути повернуте. Але при цьому потрібно додержуватися двох умов. По-перше, повернути оригінали документів можна тепер і до набран­ня рішенням справі законної сили. По-друге, у цивільній справі повинні залишитися посвідчені суддею копії письмових доказів, тому що не виключена апеляційна і касаційна перевірка судового рішення.

2 Судам необхідно особливо обережно підходити до видачі оригіналу свідоцтва про шлюб після набрання законної сили рі-

шенням про розірвання шлюбу. Практиці відомі випадки, коли один із колишнього подружжя, одержавши в органах державної реєстрації актів цивільного стану свідоцтво про розлучення, про­сить суд видати йому оригінал свідоцтва про шлюб. Тому, видаючи одному з подружжя копію рішення про розлучення, суд повинен зробити про це помітку в справі.

Стаття 139. Зберігання речових доказів

1. Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігають­ся у справі або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду.

2. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду, зберіга­ються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду; вони повинні бути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності - сфотографо­вані.

Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані.

 

1. Ця стаття ЦПК встановлює порядок зберігання речових до­казів у суді й обов'язок суду вживати заходів до зберігання речей у незмінному стані.

2. Документи, що є речовими доказами, дрібні предмети у кон­вертах і пакетах зберігаються у справі та разом зі справою. Пред­мети, що за своїми розмірами або властивостями не можуть збері­гатися у справі, зберігаються у камері схову суду зі складанням їх опису в цивільній справі. Речі, що не можуть бути доставлені до суду, здаються на відповідальне зберігання у місці їх знаходження. При цьому вони докладно описуються, опечатуються, а у разі пот­реби - фотографуються.

Стаття 140. Огляд доказів за їх місцезнаходженням

1. Речові та письмові докази, які не можна доставити в суд, огляда­ються за їх місцезнаходженням.

2. Про час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням пові­домляються особи, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду.

У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи, яка бере участь у справі, для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням 166

Можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис.

4. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається прото­кол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки письмових і речових доказів, відеозаписи тощо.

5. Особи, які беруть участь в огляді доказів за їх місцезнаходжен­ням, мають право робити свої зауваження щодо протоколу огляду.

1. У ході підготовки справи до судового розгляду та розгляду справи по суті може виникнути необхідність огляду на місці тих речових і письмових доказів, які не можуть бути доставлені у зал судового засідання. Про провадження огляду на місці суд (суддя) постановляє відповідну ухвалу і сповіщає про час і місце огляду осіб, які беруть участь у справі, і мають право брати участь у даній процесуальній дії. Неявка цих осіб не є перешкодою до проведен­ня огляду. Участь же свідків, перекладачів, спеціалістів і експертів в огляді на місці у разі їх виклику судом є обов'язковою.

2. При огляді на місці особи, які беруть у ньому участь, можуть давати пояснення, ставити запитання свідкам, експерту; докази мо­жуть фотографуватися, можуть складатися плани, креслення тощо. Хід огляду на місці відображається у відповідному протоколі, який підписується всіма учасниками даної процесуальної дії. Особи, які брали участь в огляді на місці і не згодні з відображенням тих чи інших даних, можуть подавати свої зауваження на протокол огляду на місці. Ці зауваження розглядаються у судовому засіданні.

Стаття 141. Огляд речових доказів, що швидко псуються

Продукти та інші речові докази, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повідомленням про призначений огляд осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає огляду речових доказів.

2. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи, яка бере участь у справі, для участі в огляді продуктів та інших речових доказів, що швидко псуються, може бути залучено свідків, перекла­дачів, експертів, спеціалістів, а також здійснено фотографування і відеозапис.

3. Огляд продуктів та інших речових доказів, що швидко псують­ся, за їх місцезнаходженням здійснюється у порядку, встановленому статтею 140 цього Кодексу.