Суспільна психологія й ідеологія

Важливими елементами структури суспільної свідо­мості виступають суспільна психологія та ідеологія.

Суспільна психологія являє собою сукупність по­глядів, почуттів, емоцій., настроїв, звичок, традицій, звичаїв, що виникають у людей під впливом безпосередніх умов їхньої життєдіяльності через призму їхніх повсяк­денних інтересів. Суспільна психологія виступає, як без­посередня реакція на умови життя людини, е першим ступенем чуттєвого сприйняття всієї багатогранності су­спільного буття. Вона - важлива умова становлення духовної культури людини, а ідеологія перетворюється в рушійну силу, лише проникаючи в с4іеру психології. Тому важливою особливістю загального процесу формування суспільної свідомості є цілеспрямований роз­виток соціально-психологічних стереотипів, мислення та. діяльності, оскільки соціально-психологічний компонент, емоційно-вольова сторона духовного світу людини має неабияке значення в становленні цілісної особистості, гармонійних людських стосунків. Як первинна сфера суспільної творчості, специфічний її пласт, психологія відображає об'єктивну дійсність, як правило, супереч­ливо. Тому часто вона виступає як стихійна, консерва­тивна основа збереження і закріплення пережитків, не­гативних стереотипів минулого в свідомості людей. Однак, хоча в суспільній психології досить вагомий еле­мент стихійності, зводити її винятково до сфери стихій­ного регулювання невиправдано.

У роки духовного, ідеологічного диктату, панування ідеологічних постулатів та догм у нашій країні з ідео­логії було значною мірою вихолощено її творчо-гума­ністичний плюралістичний зміст, загальнолюдську, де­мократичну, духовно-моральну основу. Вона, будучи час­тиною офіційної ідеології, виступала як ідеологія пану­вання. Тому життя рано чи пізно неминуче мало спро­стувати певні догми нашої колишньої ідеології, багато положень якої не відповідали дійсності.

У сучасних умовах докорінних змін, що відбувають­ся в світі, зокрема в сфері духовних процесів, важливим є переосмислення змісту і ролі ідеології в духовному житті суспільства. Нова якість сучасного розуміння ідеології полягає в тому, що ми маємо пам'ятати: ніяка ідеологія не повинна набувати характеру державної, офі­ційної, примусової, носити монополістичний характер, уто-пізуватися, а виходити з ідеологічного плюралізму, суперництва різних ідеологій. Старий зміст ідеологічних принципів багато в чому був пов'язаний з ідеологічним диктатом, духовним насиллям над особистістю, маніпу­люванням її свідомістю, мало залишав місця для своєрід­ності індивідуальних проявів людей. А тому найваж­ливіше завдання нової ідеології полягає в утвердженні духу суверенності та незалежності ідейних, ідеологічних орієнтацій особистості, свободи визначення світогляд­них ідеалів, не заперечує нав'язування будь-яких по­глядів Конструктивна ідеологія мас адекватно відби­вати буття, ґрунтуючись не на ідеологемах, а на ідеалах гуманізму, вільної ідейної орієнтації та плюралізму, су­спільної свідомості, не допускаючи ідеологізації суспіль­ного життя.

При всіх відмінностях між соціальною психологією та ідеологією їхнє формування має здійснюватись в органічній єдності, оскільки межа між ними дуже віднос­на і передбачає взаємопроникнення їх одна в одну А тому в розвитку суспільної свідомості конче необхід­ним є врахування особливостей функціонування як пси­хологічних, так і ідеологічних моментів, оскільки прора-хунки в цій сфері здатні привести до незворотних нега­тивних процесів у становленні в людей духовної куль­тури.

Важливе місце в структурі суспільної свідомості на­лежить масовій свідомості. Сучасне суспільство поро­джує новий тип масової свідомості. В умовах пізнання людиною багатогранності світу вона поступово набуває певною мірою рис науково-практичного відображення дійсності, що сполучає і побутове, й ідейно-теоретичне Масовій свідомості, на відміну від побутової, все більше властиве засвоєння елементів узагальнено-теоретичних уявлень про дійсність Масова свідомість інтегрує в собі духовно-ідеологічне і побутово-психологічне відобра­ження об'єктивної дійсності, здатна поступово підняти­ся до рівня, глибокого розуміння відповідальності осо­бистості, усвідомлення її ролі в утвердженні прогресу, свободи суспільства. Однак процес відображення відбу­вається складно, неоднозначне і суперечливо.

Таким чином, масова свідомість являє собою ідеоло­гічно-психологічний феномен, сукупність поглядів, уяв­лень, думок, настроїв, оцінок, норм, почуттів певної соціальної групи, етнічної спільноти, вироблених у процесі їхньої діяльності. Масова свідомість включає в себе найрізнобічніші духовні утворення елементи теоретич­ної та побутової свідомості, ідеології та психології, логіч­ного, раціонального, послідовного та внутрішньо супе­речливого відображення об’єктивної дійсності, своїх специфічних інтересів у системі суспільних відносин. Такий специфічний характер масової свідомості, її особ­ливу тонкість і делікатність, суперечливість та неодно­значність становлення і функціонування особливо важ­ливо враховувати в процесі формування духовної куль­тури особистості.

Форми суспільної свідомості

У попередній частині теми ми з'ясували сутність та структуру суспільної свідомості. Розглянемо тепер основні форми суспільної свідомості та процес і особ­ливості їхнього формування й розвитку в сучасних умовах.

У кожному сучасному суспільстві надзвичайно важ­ливою формою суспільної свідомості є політичнасвідомість. Політична свідомість с відображенням полі­тичних відносин, політичної діяльності, що відбувається в суспільстві. Вона є сукупністю ідей, поглядів, вчень, політичних установок, тих чи інших політичних методів, з допомогою яких обґрунтовуються і втілюються в жит­тя політичні інтереси суб'єктів політичних процесів Політична свідомість включає в себе ідеологічний та психологічний втекти Перший аспект пов'язаний з політичною ідеологією як системою поглядів, ідей, що відображають корінні інтереси певних соціальних спільнот верств, груп, страт тощо. Другий аспект без­посередньо пов'язаний з політичною психологією, що ґрунтується на несистематизованих поглядах, почуттях. настроях певних суб'єктів політичних відносин.

Політична свідомість відображає свідомо та ціле­спрямовано регульовані політичні процеси, відносини, спілкування, а тому тісно взаємопов'язана з політикою. Політика як найважливіший вид людської діяльності, пов'язаний з корінними економічними інтересами соціальних суб'єктів, е надзвичайно складною сферою су­спільних відносин..

У сучасних умовах, коли відбувається пошук шляхів органічного поєднання традиційних національних та загальнолюдських інтересів, процес формування політич­ної свідомості має здійснюватися в напрямку утвер­дження нового політичного мислення, будуватися з вра­хуванням нових моментів, що виникають у сучасному світі. Нове політичне мислення зобов'язує шукати не­традиційні форми спільного існування різних політич­них систем, виходити із головного фактора, що по-ново­му ставить питання про єдність народів, незалежно від відмінностей між ними. Тому формування сучасної полі­тичної свідомості, політичної культури, нового мислення має бути спрямоване на глибоке розуміння особистістю неповторної своєрідності сучасного світу як складного, багатогранного, суперечливого явища, яке одночасно стає Все більш взаємопов'язаним та цілісним, усвідомлення кожним жителем планети необхідності наполегливо за­хищати мирне майбутнє цивілізації.

Суттєву роль у життєдіяльності суспільства відіграє правова свідомість, яка являє собою сукупність знань, поглядів на юридичні права та норми, що регулюють Поведінку людей у суспільстві. Право як система загаль­нообов'язкових норм і правил поведінки людей, що ви­ражені в юридичних законах і відображають державну волю, встановлюють права та обов'язки учасників право­відносин, змінюється разом з розвитком суспільства, дер­жави, політики. Правова свідомість тісно взаємопов'яза­на з правовими нормами та законами у відповідності з пануючими в суспільстві уявленнями про законність, по­рядок, справедливість. Право як юридичне оформлення соціально-економічних відносин виражає насамперед їхнє відношення до засобів виробництва, а також до інтелек­туальної власності. Взаємодіючи з політикою, право справляє, великий вплив на її реалізацію, будучи осно­вою розвитку правосвідомості. Таким чином, свій зміст правова свідомість реалізує насамперед в основних сфе­рах життєдіяльності суспільства — соціально-економічній та політичній, там, де і відбувається процес формування правосвідомості, правової культури членів суспільства.

Процес розвитку правосвідомості носить суперечли­вий характер. Сюди слід насамперед віднести супереч­ності між необхідністю розвитку у кожної особистості високої правової свідомості, культивування у громадян шанобливого ставлення до законів, посилення їхньої ролі як фактора зміцнення правової, громадянської відпові­дальності людей і незрілою правосвідомістю, низькою правовою культурою значної частини громадян.

З правосвідомістю тісно пов'язана інша форма су­спільної свідомості — моральна свідомість. Мораль являє собою сукупність, систему норм, правил поведін­ки людей в суспільстві. Па відміну від правових норм, норми моралі не закріплені в юридичних законах, а ре­гулюються в суспільстві силою громадської думки.

Принципи і норми моралі не пічні, а, будучи зумов­леними певним суспільним буттям людей, постійно зміню­ються з розвитком суспільства, в першу чергу виробни­чих відносин. 3. іншого боку, мораль здійснює зворот­ний більш чи менш вагомий вплив на розвиток су­спільних.відносин.

У сучасних умовах духовного розвитку все більше актуалізуються роль і значення формування в суспільній свідомості моральних цінностей, які суттєвим чином акти­візують процесії моральної регуляції суспільних відно­син, культурно-морального розвитку людини, прогресу суспільства в цілому. В гой же час багатогранність цінно­стей духовного життя, конкретної особистості, колективу значним чином розширює сферу застосування мораль­них принципів у всіх сферах життєдіяльності суспіль­ства, сприяючи формуванню високих соціально-мораль-них якостей людей. Тому гак важливо в сучасних умо­вах, щоб цінності моральної свідомості перетворювались у невід'ємну рису психології людини, її морального облич­чя, служили критерієм оцінки та регулятором поведінки особистості, її моральної зрілості. У всіх сферах моралі — моральній свідомості і моральних відносинах, моральній культурі і моральній практиці, моральних почуттях. фор­муванні морального ідеалу -- роль та значення мораль­них принципів і норм дедалі більше зростає.

У сучасних умовах суспільного розвитку надзвичай­но зростає роль моральної відповідальності особистості у всіх сферах суспільного життя. При формуванні мо­ральної свідомості важливим є пошук ефективних шляхів вирішення суперечностей, що властиві цьому Процесу. Одна з груп таких суперечностей пов'язана з тим, що міру моральної відповідальності у значної час­тини членів суспільства далеко не адекватна характеру глибоких змін, що відбуваються в світі, зокрема в нашій країні. У сучасних умовах виявляє себе тими чи інши­ми сторонами суперечність між передовою моральною свідомістю частини суспільства і антиподами такої свідо­мості. Сюди також слід віднести суперечність між сло­вом та ділом, коли у певних категорій людей знання норм моралі розходяться з їхніми практичними справа­ми, які не повною мірою відповідають, а то і суперечать поставленим перед ними вимогам морального та грома­дянського обов'язку. Важливішою умовою вирішення Суперечностей у і-4'іері формування моральної свідомості є цілеспрямоване утвердження непримиренного ставлен­ня до всіляких різновидів її антиподів, що гальмують як процес становлення моральної культури людей, так і духовних цінностей суспільства в цілому.

Важливе місце серед форм суспільної свідомості належить естетичній свідомості, яка відображає об'єк­тивну дійсність шляхом певних художніх образів. Па відміну від наукового пізнання, що відображає буття в формі логічних понять і теорій, естетична свідомість відображає його в конкретній наочно-чуттєвій формі, художніх образах, що здійснюють вплив на наші орга­ни почуттів і викликають тим самим певну емоційну реакцію, оцінку. Як і будь-яка форма суспільної свідо­мості, естетична свідомість розвивається в органічному зв'язку з розвитком усього суспільства, відображаючи зміни, що відбуваються в бутті людей, насамперед у їхньо­му матеріальному житті.

В основі естетичної свідомості лежить художня куль­тура, головним у якій е художнє виробництво та споживання. Художня культура включає в себе естетичну активність особистості, її естетичне виховання, а також естетичні потреби, почуття, смаки, які реалізуються в художній творчій діяльності людей. В основі естетич­ного ставлення людини до світу, її естетичної активності лежить соціальне культуротворча діяльність, котра не може обмежуватись лише сферою художньої творчості, а має поширюватися на все суспільне життя.

Особлива роль у формуванні естетичної свідомості людини належить мистецтву. Мистецтво являє собою єдність естетично-пізнавальної та естетично-творчої ос­нов. Однак визначальним у мистецтві є духовно-емоцій­на основа. Наочно-чуттєва, предметно-життєва, духовна, ідейна та емоційна сторони виступають у мистецтві в органічній єдності. Свій вплив на розвиток суспільних відносин, на людей мистецтво може успішно здійснюва­ти лише за умов, коли воно може бути сприйняте, відчу­те ними. Особливості такого сприйняття та відчуття завжди обумовлені здатністю суб'єкта сприймати та відчувати твори мистецтва, художньої творчості, рівнем духовності, культуротворчото потенціалу особистості. У свою чергу, суспільний зміст творів мистецтва залежить від характеру, форми, духовно-моральної спрямованості, змісту тих ідей, які поставлені в тому чи іншому творі мистецтва.

Для успішного розвитку естетичної свідомості лю­дей важливим є пошук шляхів діалектичного поєднан­ня національного та загальнолюдського в мистецтві. Процес збагачення естетичної свідомості, мистецтва в цілому здатний відбуватися лише за умов всебічного відродження і вільного розвитку національного, матері­альної та духовної культури того чи іншого народу. Збагачення світової скарбниці мистецтва, в основі якого лежить найбільш прогресивне в досягненнях націо­нальних художніх культур, активно сприяє розширен­ню сфери соціального та художньо-естетичного впливу мистецтва.

Важливе місце в духовному житті суспільства зай­має релігія, а також релггійна свідомість. Протягом історії розвитку людства релігійність, релігійна свідо­мість людей набувала багатогранних форм, відтінків, пройшовши довгий шлях свого становлення від примі­тивних культів суспільства до складних релігійних си­стем і основних світових релігій сучасності.

Релігія як форма суспільної свідомості охоплює ре­лігійну ідеологію та релігійну психологію. Релігійна ідеологія являє собою більш чи менш струнку систему релігійних ідей, поглядів на світ. Релігійна ідеологія, як правило, розробляється і розвивається геологами. Релігійна психологія, складаючись головним чином сти­хійно, безпосередньо в процесі відображення повсякден­них умов життя людей, включає в себе несистематизовані релігійні почуття, настрої, звичаї, уявлення, пов'язані го­ловним чином з вірою в надприродне. Суттєве місце в побутовій релігійній свідомості належить процесу релі­гійного поклоніння, або культу, що являє собою найбільш консервативний елемент будь-якої релігії. В процесі здійснення такого поклоніння людина піддається знач­ному і різнобічному духовно-емоційному, психологічно­му впливу.

Релігійні уявлення, релігійна свідомість, ставлення до релігії з боку різних суб'єктів історичного процесу в ході суспільного розвитку зазнають значних змін. Діа­лектика розвитку релігії, релігійної та атеїстичної свідо­мості, а також міра впливу їх на людей зрештою визна­чались соціально-економічними факторами, духовно-моральним, гуманістичним прогресом суспільства. дина­мізмом розвитку культури, змісту та форм пізнання суб'єктів історичної творчості. В цьому зв'язку в про­цесі аналізу ролі та місця релігійної свідомості в духов­ному житті суспільства важливо враховувати ту обста­вину, що в суспільній свідомості сьогодні відбувається утвердження нового ставлення до релігії намітився очевидний відхід від пануючих у цій сфері стереотипів. А тому стає особливо важливим нове переосмислення ролі релігії в духовному житті суспільства, її місця в консо­лідації людей, гуманізації суспільних відносин.

На жаль, протягом тривалого часу в нашій та деяких інших країнах проводилась політика (що, до речі, знай­шло своє відображення і в науковій та навчальній літе­ратурі) односторонньої абсолютизації лише однієї, край­ньої сторони релігії, пов'язаної з релігійним фанатиз­мом Інша ж сторона релігії, зокрема християнства, пра­вослав'я, що тісно пов'язана з її загальнодемократич­ним, гуманістичним змістом, прагненням до морального вдосконалення людей, відсувалась на задній план чи взагалі ігнорувалась. Груба політика примусового атеїзму, що ускладнювалась неврахуванням поліконфесійного характеру багатонаціональної країни, завдала сут­тєвої шкоди духовності, свідомості, культурі людей.

Важливо активно використовувати гуманістичну роль церкви, релігійних, зокрема християнських, цінностей у зміцненні в свідомості як віруючих, так і людей інших світоглядних орієнтацій загальнолюдських ідеалів, мо­ралі, духовності, здатності до співпереживання з піши­ми людьми (якого так не вистачає в наш складний час). Тільки на основі поєднання всіх духовних сил суспіль­ства, людей різних світоглядних орієнтацій можлива со­ціальна, міжнаціональна, духовна консолідація, плідне співробітництво народів, взаємозбагачення культур. Та­кий підхід до розуміння соціальне духовних основ релігії, релігійності, релігійної свідомості зокрема, суттєво роз­ширює та поглиблює наше розуміння багатогранності духовності, моралі, гуманізму людського суспільства, діа­лектики національного та загальноіюдського в сучас­ному історичному процесі, науковому пізнанні

Таким чином. суспільна свідомість як складний соціально-духовий феномен і соціальне явище, гостра не­обхідність її формування та розвитку в сучасних умо­вах якісних перетворень у країні та світі зумовили її важливу роль у духовній життєдіяльності суспільства. Виступаючи як найважливіший елемент духовного ви­робництва, згадані цінності суспільної свідомості здій­снюють суттєвий вплив як на духовне життя суспіль­ства, так і на всі сфери життя суспільних відносин Від зрілості свідомості значною мірою залежить зрілість су­спільства взагалі, динамізм процесу утвердження його прогресу та свободи, масштаби участі свідомості, духов­ності у перетворенні дійсності.