Людство на шляху до нової цивілізації

Широкий міжнародний резонанс викликали ряд до­повідей Римського клубу, в яких пильна увага приділя­лася глобальним проблемам сучасності, розв'язання яких вимагає спільних і невідкладних зусиль усіх держав і народів Поряд з відверненням ядерної війни до гло­бальних проблем належать охорона навколишнього середовища, енергетична, сировинна, продовольча та де­мографічна проблеми, мирне освоєння космосу і багатств Світового океану, подолання економічного відставання країн, що розвиваються, ліквідація небезпечних хвороб, статус людини в сучасному світі і Її майбутнє та інші.

При всіх своїх відмінностях такі проблеми мають спільні характерні ознаки, що відрізняють їх від бага­тьох інших проблем сучасності. Зрозуміло, що глобальні проблеми, які постали перед народами різних країн, ви­никли в різних сферах життєдіяльності людей. В од­ному випадку мова йде про ті чи інші сторони розвитку

продуктивних сил, стан і якість навколишнього середо­вища, в іншому – про кардинальні питання зовнішньої і внутрішньої політики, в третьому – про стосунки людини і суспільства тощо Глобальні проблеми загос­трились настільки, що без них неможливо нині скласти реалістичне уявлення про сучасні тенденції суспільного розвитку, про майбутнє людства.

Що охоплюється поняттям «глобальні проблеми»? Які характерні ознаки дають змогу говорити про них як про явище особливе, що стосується всього людства»? Відповіді на ці запитання важливі не лише в теоретич­ному, а й у практичному плані. Від того, які саме про­блеми будуть визнані глобальними, якою мірою буде пізнана їхня природа, багато в чому залежить і вибір рішень, а, отже, й доля багатьох народів і держав, май­бутнє планети

Одні вчені на Заході довільно звужують коло гло­бальних проблем, зводячи всю їх багатоманітність до двох-трьох, інші вдаються до протилежних крайнощів, відносять до них проблеми, які не мають нічого спільно­го із світовими процесами, а стосуються тільки певних країн або окремих соціальних груп.

Усе це зумовлює необхідність докладної характеристики глобальних проблем сучасності. До них слід відне­сти ті, які, по-перше, мають справді планетарний, загальносвітовий характер, зачіпають життєві інтересі всіх народів і держав; по-друге, загрожують усьому людству в разі, якщо не будуть вчасно вирішені; по-треті, вима­гають для свого розв'язання спільних і невідкладних зусиль усіх держав і народів.

Ще однією характерною. рисою глобальних проблем можна вважати їхній динамізм. Він означає насампе­ред можливість збільшення кількості проблем, що зара­ховуються до глобальних, а також вірогідність ослаб­лення чи посилення гостроти однієї з них. Тому важли­во вчасно оцінити ті проблеми, які можуть набути гло­бального характеру, і вчасно виробити реакції суспіль­ства на гострі питання сучасності.

До глобальних проблем слід віднести й майбутнє людини. Проблема людини як особливе вираження од­вічних філософських питань набула ще одного відтінку: нині вона активізувалась з погляду проблемності люд­ського існування взагалі. Щоб мати майбутнє, людина має вижити як вид Питання сенсу людського життя, значення культури, змісту людської діяльності набува­ють уже не суто академічного, теоретичного, суспільно-відповідального звучання, а потребують конкретних соці­ально-практичних рішень.

Такі найважливіші і найактуальніші глобальні про­блеми сучасної епохи, з якими зіткнулась людство на порозі нового тисячоліття своєї історії У працях бага­тьох західних вчених вирішення найважливіших про­блем людства, як і в уявленнях про найближче й відда­лене майбутнє людства, єдності немає. Ще недавно час­тина їх відстоювали позицію «соціально-екотогічного песимізму», доводячи, що світ нібито досяг апогею роз­витку виробництва, споживання невідновлюваних ре­сурсів і в недалекому майбутньому на нього чека»: крах. Чимало західних спеціалістів у галузі екології (Дж. Форрестер, Д Медоуз, М Месарович. Б.Пестель та ін.) вва­жають, що людство має вибирати між матеріальним про­гресом і продовженням життя на Землі.

Однак з другої половини 70-х років дедалі більше з'являлось публікацій, автори яких намагалися довести, що нестача джерел енергії, продовольства та інших ре­сурсів не абсолютна, а відносна, і людство може ці про­блеми вирішити В одній з останніх доповідей Рим­ського клубу «Шляхи, що ведуть у майбутнє» (її ав­тор – американський економіст українського походжен­ня Б. Гаврилишин) висувається концепція створення за­гального «світового порядку», в рамках якого людство може справитися з уже наявними проблемами і з тими, які обов'язково виникнуть у майбутньому.

Сучасне і майбутнє розпочатих сьогодні в країні соці­альних перетворень перебуває в руках людини. Проте складається враження, що ми сприймаємо лише пози­тивні сторони людського фактора як феномена нашої соціальної практики, навмисне минаючи певні «небез­печні» висновки і «підводні рифи». Настав час чесно і безпристрасно подивитись на цю проблему. Людський фактор це не ті іьки першооснова нашого подальшо­го суспільного розвитку, а й одна з історичних причин наших невдач і поразок А якщо бачити перспективу, то ми прагнемо виховати всебічно і гармонійно розвинену людину майбутнього громадянського суспільства.

Зміни, що відбуваються сьогодні у світі, – важливий крок на шляху переходу людства до нової цивілізації, яка може бути сформована на шляхах розв'язання гло­бальних проблем. Ця нова, майбутня цивілізація, на нашу думку, знищить відчуження людини від людини, су­спільства, природи і від продукту праці, покладе кінець поділу людства на антагоністичні класи та соціальні групи і створить реальні умови для його самопізнання і вільного самооб'єднання на принципах нового гуманіз­му. Нова цивілізація в генденціі свого розвитку являє собою якісно новий ступінь у розвитку людини і суспіль­ства, що інтегрується в єдине людство, системність яко­го можна порівняти в якісному відношенні з природни­ми системами, залученими в сферу людської діяльності. Тільки на цьому етапі людство займе гідне, відносно самостійне місце в системі оточуючих космічних про­цесів і сил, стане специфічним єдиним утворенням.

Розмірковуючи про перспективи людства, слід підкрес­лити, що мова йде про можливості якогось єдиного демо­кратичного і гуманного світового співтовариства, в якому будуть співіснувати різні форми власності – і суспільна, і приватна, неоднакові форми суспільних відносин Але з однією умовою Цс миють бути суспільства демократії, суспільства, де людина буде центром усіх відносин.

Отже, майбутнє, яке людина творить сама, і буде її майбутнім. Міркуючи про перспективи розвитку люд­ської цивілізації, слід не лише розвивати існуюче, а й ламати старі догми і стереотипи. Якщо не буде нового в сучасному, якщо не вирішимо сьогоднішніх глобаль­них проблем, то не буде й ніякого третього тисячоліття. розвитку людства.

У майбутньому, як це вже було і в минулому, суспіль­ний прогрес не застрахований від зигзагів, стрибків з одного боку в інший і, навіть, від відступу назад. Від наукового передбачення і свідомої та активної діяльності народних мас багато в чому залежить, як уникати цих негативних тенденцій, як спрямовувати суспільний про­грес Гуманістична місія соціального прогнозування саме і полягає в тому, щоб розкріпачити майбутнє людства!

Контрольні запитання

і. Що таке соціальне передбачення?

2. Як співвідносяться поняття «передбачення», «прогнозування», «провіщення»?

3. За допомогою яких методів розробляються пощукові, нормативні та інші прогнози?

4. Які функції виконує соціальне прогнозування?

5. У чому полягає гуманістична місія передбачення майбутнього?

Теми рефератів

1. Методи і функції соціального передбачення.

2 Наукове передбачення суспільних процесів.

3 Прогностика і футурологія.

4. Соціальне прогнозування і планування

5. Соціальне передбачення і сучасна глобалістика